РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 року справа№813/3764/17

зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Жовковська Ю.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Дулебко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії, стягнення винагороди та стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА _1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області (далі - ТУ ДСА України у Львівській області), в якому з урахуванням клопотання про доповнення позовних вимог від 13.11.2017, просить суд:

- визнати протиправною відмову відповідача щодо виплати йому винагороди за час виконання обов'язків присяжного в Галицькому районному суді м.Львова за 2015-2016роки;

- зобов'язати відповідача виплатити позивачу винагороду за час виконання обов'язків присяжного в Галицькому районному суді м.Львова за 2015-2016роки;

- зобов'язати відповідача виплатити позивачу компенсацію за затримку виплати грошової винагороди (заробітної плати) за час виконання обов'язків присяжного в Галицькому районному суді м.Львова за 2015-2016роки;

- стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 50000грн.

Ухвалою від 13.11.2017 суд зупинив провадження у справі.

Ухвалою від 15.01.2018 суд поновив провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в 2015 - 2016 роках позивач виконував обов'язки присяжного в Галицькому районному суді м.Львова. Він неодноразово звертався до ТУ ДСА України у Львівській області з проханнями виплатити йому винагороду за виконання обов'язків присяжного. Проте, станом на сьогодні вказані кошти так і не виплачені. Позивач також просить здійснити індексацію належної йому винагороди за час виконання обов'язків присяжного в Галицькому районному суді м.Львова за 2015-2016роки. Позивач вважає, що протиправною бездіяльністю ТУ ДСА України у Львівській області йому заподіяна моральна шкода на суму 50000грн.

Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву від 13.11.2017, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що органи державної влади фінансуються за рахунок бюджетних коштів, які виплачуються в межах бюджетного періоду. Позивач звертався до відповідача за виплатою винагороди за виконання обов'язків присяжного після завершення бюджетного періоду, у зв'язку з чим така виплата є неможливою. Відповідач також зазначає, що винагорода присяжного не підлягає індексації, оскільки обчислюється з розрахунку середньої заробітної плати. Крім того, відповідач вважає, що позивач не довів факту заподіяння йому моральної та матеріальної шкоди діями (бездіяльністю) відповідача.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, наведених у запереченні проти позову. Просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Позивач - ОСОБА_1 у 2015-2016 роках виконував обов'язки присяжного в Галицькому районному суді м.Львова.

Суд встановив, що позивач брав участь у статусі присяжного в судових засіданнях Галицького районного суду м.Львова, які проходили в період з 06.05.2015 по 09.11.2015, з 30.05.2016 по 28.12.2016.

Позивач звертався до ТУ ДСА України у Львівській області з заявами від 18.05.2016, 28.12.2016, 09.02.2017, 12.06.2017, 22.08.2017, 28.09.2017 про виплату йому винагороди за виконання обов'язків присяжного.

У відповіді ТУ ДСА України у Львівській області від 04.07.2016 зазначено, що у 2015 році до управління не надходили документи щодо здійснення позивачу оплати за виконання обов'язків присяжного. Тому, документи отримані від позивача 15.06.2016 повертаються йому без виконання.

З відповідей ТУ ДСА України у Львівській області від 12.01.2017, від 02.03.2017 вбачається, що у зв'язку з відсутністю залишків коштів по КПКВ 0501020 по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» станом на 28.12.2016, заява позивача повертається без виконання.

Не погоджуючись з відмовою ТУ ДСА України у Львівській області у виплаті належної йому як присяжному винагороди, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання до вчинення дій та відшкодування шкоди.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Відповідно до ст.148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Спірні відносини регламентуються Порядком виплати винагороди та відшкодування витрат на проїзд і наймання житла, виплати добових народним засідателям і присяжним за час виконання ними обов'язків у суді, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 №1506 (чинним на момент виконання позивачем обов'язків присяжного у 2015 - 2016 роках) (далі - Порядок №1506) та Порядком виплати винагороди та відшкодування витрат, виплати добових присяжному за час виконання ним обов'язків у суді затвердженим наказом ДСА України від 05.10.2016 №198 (чинним на момент виконання позивачем обов'язків присяжного з 05.10.2016 та на час звернення позивача до відповідача за здійсненням виплати винагороди)(далі - Порядок №198).

Згідно з п.1 Порядку №1506 народні засідателі і присяжні, звільнені за основним місцем роботи на час виконання обов'язків у суді, подають до суду довідку про звільнення від роботи та довідку про розмір середньомісячної заробітної плати за останні два місяці, що передують залученню працівника до виконання обов'язків у суді. Народні засідателі і присяжні за час виконання обов'язків у суді заробітну плату за основним місцем роботи не отримують.

Відповідно до п.3 вказаного Порядку №198 виплата винагороди присяжному за час виконання ним обов'язків у суді здійснюється відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України за рахунок коштів бюджетної програми на здійснення правосуддя на підставі письмової заяви присяжного. До заяви присяжний додає копії паспорта громадянина України та облікової картки платника податків. Перерахування коштів здійснюється на відкритий банком рахунок, вказаний у заяві присяжного.

Пунктом 4 Порядку №198 передбачено, що територіальне управління Державної судової адміністрації України не пізніше наступного робочого дня після отримання заяви присяжного звертається до відповідного суду для отримання підтвердження виконання присяжним обов'язків у суді.

Згідно з п.5 Порядку №198 суд не пізніше трьох робочих днів з дня отримання звернення територіального управління Державної судової адміністрації України надає територіальному управлінню Державної судової адміністрації України довідку, підписану головуючим суддею у справі за участю присяжного, про виконання/невиконання присяжним обов'язків у суді із зазначенням фактично відпрацьованого часу на підставі табелю обліку робочого часу.

Табель обліку робочого часу присяжного складається секретарем судового засідання на підставі відомостей журналу судового засідання за відповідний місяць, в якому відбувався розгляд справи за участю присяжного.

Суд щоквартально, до 20 числа, що настає за кварталом, надає відповідному територіальному управлінню Державної судової адміністрації України узагальнену інформацію щодо розгляду справ за участю присяжних, в якій вказує номер справи, прізвище, ім'я, по батькові присяжного, дати проведення судових засідань із зазначенням фактично відпрацьованого присяжним часу.

Відповідно до п.6 Порядку №198 територіальне управління Державної судової адміністрації України протягом п'яти робочих днів після отримання від суду підтвердження виконання присяжним обов'язків у суді здійснює перерахування коштів на користь присяжного через відповідні органи Державної казначейської служби України в разі наявності кошторисних призначень та відкритих асигнувань з відрахуванням податків і зборів відповідно до законодавства.

Суд встановив, що позивач виконував обов'язки присяжного в судових засіданнях Галицького районного суду м.Львова, які проходили в період з 06.05.2015 по 09.11.2015, з 30.05.2016 по 28.12.2016. Вказаний факт сторонами визнається та підтверджується табелями обліку робочого часу та довідками-підтвердженнями за час виконання ОСОБА_1 обов'язків присяжного.

З огляду на наведене, суд вважає, що позивач має право на виплату винагороди за виконання обов'язків присяжного в судових засіданнях Галицького районного суду м.Львова, які проходили в період з 06.05.2015 по 09.11.2015, з 30.05.2016 по 28.12.2016.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що виплата належних позивачу коштів неможлива, у зв'язку з зверненням ОСОБА_1 за їх отриманням після завершення бюджетного періоду. Суд зазначає, що факт звернення позивача за отриманням вказаних коштів після завершення бюджетного періоду не може бути підставою для позбавлення його права на отримання винагороди за виконання обов'язків присяжного. Крім того, суд враховує, що за отриманням винагороди присяжного у 2016 році позивач звернувся в межах бюджетного періоду, а саме 28.12.2016. Проте, вказані кошти не отримав, у зв'язку з з відсутністю залишків коштів по КПКВ 0501020 по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» станом на 28.12.2016.

Нормами ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, та застосовує його з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на непорушності права власності. Так, у рішенні «Сук проти України» (Suk v. Ukraine) від 10.03.2011, заява №10972/05 - Суд визнав порушення статті 1 Першого протоколу до конвенції. Суд зауважив, що вимога заявника ґрунтувалась на чіткому положенні чинного на той час національного законодавства, відтак заявник міг вважатися таким, що мав обґрунтовані сподівання, якщо не право, отримати відповідну виплату. Однак, національні суди аргументували свої рішення тим, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2000 рік» не передбачав видатків для виплат, передбачених Указом Президента, і, відповідно, постановили, що заявник не мав права на такі виплати протягом відповідного періоду згідно з Законом України «Про бюджетну систему України». Відповідно до усталеної практики Суду, державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань, тому остаточна відмова національних органів у праві заявника на цю доплату за період, що розглядається, є свавільною і такою, що не ґрунтується на законі.

Таким чином, суд вважає протиправною відмову ТУ ДСА України у Львівській області у виплаті ОСОБА_1 винагороди за час виконання обов'язків присяжного в Галицькому районному суді м.Львова за період з 06.05.2015 по 09.11.2015 та з 30.05.2016 по 28.12.2016.

Для захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу винагороду за час виконання обов'язків присяжного в Галицькому районному суді м.Львова за період з 06.05.2015 по 09.11.2015 та з 30.05.2016 по 28.12.2016.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача виплатити йому компенсацію за затримку виплати грошової винагороди (заробітної плати) за час виконання обов'язків присяжного в Галицькому районному суді м.Львова за 2015-2016 роки суд зазначає таке.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №1078. Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що до об'єктів індексації не відносяться, зокрема, виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати.

Відповідно до п.2 Порядку №1506 (чинного на момент виконання позивачем обов'язків присяжного) розмір винагороди народним засідателям і присяжним за час виконання ними обов'язків у суді обчислюється шляхом множення середньоденного заробітку (пенсії) на кількість днів, протягом яких народний засідатель чи присяжний виконував обов'язки у суді. Розмір середньоденного заробітку (пенсії) обчислюється шляхом ділення середньомісячної заробітної плати чи пенсії на кількість робочих днів (при нормальній тривалості робочого часу) місяця, в якому проводиться судове засідання.

З наведеного вбачається, що винагорода присяжного не відноситься до об'єктів індексації, оскільки обчислюється із середньої заробітної плати.

Таким чином, суд вважає, що в задоволенні вимоги позивача про зобов'язання відповідача виплатити йому компенсацію за затримку виплати грошової винагороди необхідно відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 50000грн.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень

Згідно з ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд враховує, що позивач не вказав, в чому полягає заподіяна йому моральна шкода, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

З огляду на наведене, суд вважає, що в задоволенні вимоги про стягнення на користь позивача моральної шкоди необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області місцезнаходження: м.Львів, вул.Драгоманова, 35 щодо виплати ОСОБА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1 винагороди за час виконання ним обов'язків присяжного в Галицькому районному суді м.Львова за період з 06.05.2015 по 09.11.2015 та з 30.05.2016 по 28.12.2016.

Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області місцезнаходження: м.Львів, вул.Драгоманова, 35 нарахувати та виплати ОСОБА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1 винагороду за час виконання ним обов'язків присяжного в Галицькому районному суді м.Львова за період з 06.05.2015 по 09.11.2015 та з 30.05.2016 по 28.12.2016.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене і підписане 05.02.2018.

Суддя А.Г.Гулик