АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/793/49/18 Справа № 711/77/18 Категорія: ст.179 КПК України Головуючий по 1 інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

Головуючого - судді суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 за участю прокурораОСОБА_6

підозрюваного ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м.Черкаси від 09.01.2018, якою у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відмовлено та щодо

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.

Котовськ Російської Федерації, працюючого на

посаді директора Комплексу відпочинку «Пуща-

Водиця» Державного управління справами,

проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на нього наступних обов`язків:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;

- не відлучатись без дозволу слідчого, прокурора або суду за межі м. Києва;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до Генеральної прокуратури України документи, які дають право виїзду за межі України та заборонити йому виїзд за кордон;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні у будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв`язку чи через мережу Інтернет).

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу визначено тривалістю два місяці, тобто на період до 09 березня 2018р..

Здійснення контролю за виконанням підозрюваним особистого зобов`язання покладено на заступника Генерального прокурора України ОСОБА_9 ..

Роз`яснено підозрюваному, що у разі невиконання цих обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2-х розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,

в с т а н о в и л а :

Заступник Генерального прокурора України ОСОБА_9 звернувся до місцевого суду з клопотанням, в якому просив продовжити строк застосування запобіжного заходу ОСОБА_7 у вигляді домашнього арешту строком на один місяць, тобто до 10.02.2018. В обґрунтування клопотання вказував, що досудове розслідування здійснюється за обставинами, відповідно до яких ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді директора KB «Пуща-Водиця», будучи службовою особою, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_10 , який з 05.09.2006 по 03.11.2010 обіймав посаду заступника Генерального прокурора України, а з 04.11.2010 по 04.10.2013 посаду першого заступника Генерального прокурора України, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2003 № 1210 «Про обслуговування будинками відпочинку «Конча-Заспа» та «Пуща-Водиця» окремих категорій посадових осіб і пенсіонерів» давало йому право на користування приміщеннями в будинках відпочинку Державного управління справами (2 кімнати) та право лише на користування приміщеннями будинку під АДРЕСА_2 , діючи умисно, в інтересах ОСОБА_11 і у групі з останнім та іншими невстановленими органом досудового розслідування особами, за попередньою змовою між собою, з метою сприяння ОСОБА_12 у здійсненні ним під виглядом «реконструкції» на території KB «Пуща-Водиця» незаконного, самовільного будівництва нового індивідуального житлового будинку АДРЕСА_3 та допоміжних споруд, які належать до нього на самовільно зайнятій земельній ділянці на території KB «Пуща-Водиця», свідомо не вживаючи заходів щодо усунення порушень законів та нормативно-правових актів ОСОБА_10 та з метою сприяння у подальшій протиправній легалізації таких об`єктів нерухомості, зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, вимогам законодавства, нормативно-правовим актам та державним будівельним нормам і правилам, вчинив в період 2008-2010 років зловживанню службовим становищем, тобто умисне використання свого службового становища всупереч інтересам служби, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що завдало тяжких наслідків охоронюваним законом державним інтересам; видачі завідомо неправдивих офіційних документів; у пособництві самовільного зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її власнику, вчиненого за попередньою змовою групою осіб; у пособництві самовільного зайняття земельної ділянки групою осіб: у пособництві самовільного будівництва будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці, яким завдано значної шкоди її власнику, за попередньою змовою групою осіб; у пособництві вчинення дій, спрямованих на приховання незаконного походження нерухомого майна, а так само набуття, володіння таким майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, ще передувало легалізації (відмиванню) доходів, за попередньою змовою групою осіб.

По обставинах кримінального провадження ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочинних дій, які виразились у грубому порушенні ним вимог природоохоронного, будівельного та земельного законодавства під час самовільного зайняття земельної ділянки площею 1,0457га, яка розташована на території КВ «Пуща Водиця» за адресою: вул. Вишгородська, 150, м.Київ, - та самовільного будівництва на ній індивідуального житлового будинку АДРЕСА_3 та інших господарських будівель та споруд, які відносяться до нього, внаслідок чого державі завдано шкоду в розмірі 1238448,01грн..

12.10.2017 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 (в редакції Закону із змінами, внесеними згідно із Законом №270-VI від 15.04.2008), ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 (в редакції Закону від 15.04.2008), ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст.197-1, ч.5 ст.27 ч.2 ст.197-1, ч.5 ст.27, ч.2 ст.28 ч.3 ст.197-1, ч.5 ст.27 ч.3 ст.209 (в редакції Закону №430-IV від 16.01.2003 із змінами, внесеними згідно із Законом №2258-VI від 15.05.2010) КК України.

13.10.2017 слідчим суддею Придніпровського районного суду м.Черкаси до підозрюваного застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із покладанням обов`язків (заборонити покидати місце свого проживання ( АДРЕСА_1 ,) протягом часу в період доби з 19 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв.; прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора та органу досудового розслідування; не відлучатися з населеного пункту - м. Києва, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти їх про зміну свого місця проживання/роботи; здати на зберігання до Генеральної прокуратури України документи, які дають право виїзду за кордон, заборонити виїзд за кордон; не спілкуватися зі свідками у даному кримінальному провадженні у будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв`язку чи через мережу Інтернет)) із строком дії запобіжного заходу до 12.12.2017р..

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м.Черкаси від 12.12.2017р. строк дії запобіжного заходу продовжений до 11.01.2018р..

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м.Черкаси від 09.01.2018 відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_7 та застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на нього наступних обов`язків: - прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду; - не відлучатись без дозволу слідчого, прокурора або суду за межі м. Києва; - повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; - здати на зберігання до Генеральної прокуратури України документи, які дають право виїзду за межі України та заборонити йому виїзд за кордон; - утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні у будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв`язку чи через мережу Інтернет).

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу визначено тривалістю два місяці, тобто на період до 09 березня 2018р..

Не погоджуючись із таким судовим рішенням захисник ОСОБА_8 , діючи в інтересах ОСОБА_7 , в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану ухвалу місцевого суду. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ухвала суду є незаконною, не обґрунтованою та не вмотивованою, оскільки усупереч вимогам ст.370 КПК України ухвала слідчого судді Придніпровського районного суду м.Черкаси від 09.01.2018 ухвалена без додержання вимог щодо кримінального провадження (зокрема ст.ст. 2, 3, 7-9, 177, 199, 370 КПК України та практики ЄСПЛ), необґрунтована, оскільки ґрунтується не на матеріалах справи на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до закону, невмотивована (мотив, що ризики, які було враховано при обранні запобіжного заходу, не втратили свого існування, з урахуванням безпідставного відкидання доказів сторони захисту на протилежне, є неналежним і недостатнім). Висновки суду, викладені в цій ухвалі, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а також допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно п.2,3 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції.

Зокрема, в ухвалі, що оскаржується, слідчим суддею не наведено, чому беруться до уваги тільки докази сторони обвинувачення, а докази сторони захисту відкидаються навіть без оцінки. Так, під час розгляду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_7 слідчий суддя не взяв до уваги пояснення сторони захисту щодо неможливості застосування такого продовження з огляду на те, що поточна стадія кримінального провадження (ознайомлення з його матеріалами) не включається в процесуальний строк. В ухвалі від 09.01.2018 таким доводам сторони захисту слідчий суддя взагалі не надав оцінки та не зазначив, що сторона захисту на них посилалась.

Стороною захисту зазначалось, що 31.10.2017 стороною обвинувачення у кримінальному провадженні №420172500000000250 в порядку ст.290 КПК України стороні захисту надано доступ до усіх матеріалів цього кримінального провадження.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини,

продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж

досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи. Проте, на день розгляду клопотання сторона обвинувачення не надала таких доводів.

ОСОБА_7 упродовж всього строку досудового розслідування не виявляв і не виявляє намірів переховуватись від слідства. Паспорт для виїзду за кордон від здав органу досудового слідства. Що стосується ризику незаконно впливати на свідків як посадова особа на представника потерпілого у кримінальному провадженні, то слідчий суддя не врахував, що ОСОБА_7 відсторонено від посади, тому обов`язки керівника КВ «Пуща - Водиця» виконує інша особа з числа призначених ДУС, а також те, що стадію збору доказів сторона обвинувачення закінчила, у зв`язку з чим 31.10.2017 розпочала ознайомлення сторони захисту з матеріалами кримінального провадження. Тому ОСОБА_7 , на думку захисника, ніяк не може вплинути на свідків з метою примусити їх відмовитись чи змінити вже надані показання.

Не відповідають вимогам КПК України наступні твердження слідчого судді, які викладені в мотивувальній частині ували, а саме визначення, як перешкоди для закінчення досудового розслідування виконання вимог ст.290 КПК України стороною захисту, якій вже було слідчим суддею встановлено строк реалізації цього права до 15.01.18, а також щодо наявної необхідності сторони обвинувачення у складанні обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування.

Слідчому судді стороною обвинувачення було доведено, що стороні захисту відповідно до вимог ст.290 КПК України було 31.10.17 у кримінальному провадженні №420172500000000250 повідомлено про завершення досудового розслідування. Тобто, на момент звернення до слідчого судді з клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_7 , досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні було завершено, що підтверджує про відсутність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування.

Крім того, слідчим суддею не взято до уваги доводи сторони захисту про те, що відповідно до ч.3 ст.219 КПК України, строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.

При цьому, відповідно до ч.6 ст.181 КПК України, у разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Крім того, сторона обвинувачення у своєму клопотанні від 04.01.18 просила продовжити до 4-х місяців (до 10.02.18) застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Проте, слідчий суддя в ухвалі від 09.01.2018 не навів достатніх обґрунтувань, чому він визначив строк застосування нового запобіжного заходу до 09.03.18, при цьому йому достовірно було відомо, що сторона захисту буде з 16.01.2018 вважатись, яка реалізувала своє право відповідно до ст.290 КПК України. Слідчим суддею не вказано, які саме заходи необхідно здійснити для завершення досудового розслідування, при цьому завершення досудового розслідування вже відбулось 31.10.17.

Таким чином, на момент розгляду вказаного клопотання у слідчого судді взагалі не було жодних підстав для застосування до ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу, оскільки не було перебігу строку досудового розслідування у кримінальному провадженні поряд з обставинами, які перешкоджають завершенню досудового розслідування.

На думку апелянта слідчий суддя залишив поза увагою практику ЄСПЛ, чим позбавив ОСОБА_7 та його захисників на гарантоване ст.13 ЄКПЛ права на ефективний засіб правового захисту. Зокрема, у справі Vаn Месhelеnand Оthеrs v. thе Nеthеrlаnds (23.04.1997), п.58, прямо вказано: «Приймаючи до уваги те значення, яке має в демократичному суспільстві право на справедливе відправлення правосуддя, будь-які заходи, що обмежують права захисту, мають обґрунтовуватись суворою необхідністю. Якщо менш обмежувальний захід буде достатній, саме він має бути застосований».

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 , вислухавши пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає, виходячи з наступних обставин.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що при розгляді в суді першої інстанції клопотання заступника Генерального прокурора України про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_7 , вимоги кримінального процесуального закону України були дотримані у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів провадження строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_7 закінчувався 11.01.2018, але закінчити досудове розслідування до цього часу виявилось неможливим через необхідність проведення ряду процесуальних дій.

В судовому засіданні суду першої інстанції було встановлено, що досудове розслідування завершене, внаслідок чого стороною обвинувачення відкриті матеріали кримінального провадження стороні захисту, а відтак є необґрунтованим посилання прокурора на існування ризику того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Необґрунтованим є доводи прокурора щодо ризику того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду. Зазначене обумовлюється характеризуючими даними підозрюваного, який має постійне місце проживання, не має судимостей, не порушував своїх процесуальних обов`язків, має міцні соціальні зв`язки, а також його поведінка під час досудового розслідування. З такими висновками місцевого суду повністю також погоджується і колегія суддів апеляційного суду. До того ж в суді апеляційної інстанції було встановлено, що досудове розслідування щодо ОСОБА_7 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях завершене і кримінальне провадження призначене до слухання на 20 лютого 2018 року у Святошинському районному суді м.Києва.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком місцевого суду щодо того, що стороною обвинувачення не доведено існування ризику того, що підозрюваний може продовжити вчинення інших кримінальних правопорушень. До того ж подія кримінального правопорушення мала місце понад сім років тому, а обставини які б свідчили про вчинення підозрюваним протиправної діяльності протягом останніх семи років стороною обвинувачення не наведено.

Що ж стосується доводів прокурора про те, що підозрюваний може незаконними засобами впливати на свідків, у тому числі на представника потерпілого у кримінальному провадженні, у зв`язку з тим, що останній є його підлеглим, то суд першої інстанції вважав такі доводи обґрунтованими з чим також погоджується і апеляційна інстанція.

На думку апеляційного суду, як і на думку Придніпровського районного суду м.Черкаси на теперішній час ризики передбачені ст.177 КПК України, які існували на момент обрання запобіжного заходу, частково ще продовжують існувати, що дало законну підставу для застосування запобіжного заходу.

Колегія суддів апеляційного суду вважає вірним висновок місцевого суду про те, що в порушення п.3 ч.1 ст.194 КПК прокурором не було в суді першої інстанції доведено достатніх підстав підтвердження неможливості застосування до підозрюваного іншого виду запобіжного заходу ніж той, що пов`язаний з обмеженням його волі та таким ступенем втручання у приватне життя, яке передбачає домашній арешт.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

З урахуванням даних про особу підозрюваного, його вік, стан здоров`я, матеріальний стан, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та досягнення мети застосування запобіжного заходу, до нього буде цілком достатнім застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, оскільки у такий спосіб можливо забезпечити пропорційність дотримання балансу між гарантіями виконання ним своїх процесуальних обов`язків, усуненням негативних ризиків для кримінального провадження, дотримання належної правослухняної поведінки та необхідністю недопущення зайвого втручання у приватне життя.

Що стосується обов`язків покладених на підозрюваного, то в цій частині вимоги прокурора щодо залишення обсягу покладених на підозрюваного обов`язків є цілком обґрунтованими, оскільки вони слугують та в подальшому будуть слугувати належною гарантією запобігання ризикам перешкоджання кримінальному провадженню з чим повністю погоджується і суд апеляційної інстанції.

Визначаючи строк застосування запобіжного заходу та строк дії покладених на підозрюваного обов`язків, то враховуючи особливості стану кримінального провадження, відповідно до ч.6 ст.194 КПК України доцільним є визначення двомісячного строку їх дії.

Що стосується доводів наведених в апеляції адвоката ОСОБА_8 , то на думку колегії суддів апеляційного суду вони є непереконливими, та такими що не підлягають до задоволення, оскільки вказані обставини були предметом дослідження в суді першої інстанції, та їм надана належна та об`єктивна оцінка.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.01.2018 є безпідставною та необґрунтованою і задоволенню не підлягає, а ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.194, 309, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м.Черкаси від 09.01.2018 відносно ОСОБА_7 , якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на нього ряду обов`язків залишити без зміни.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :