КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2018 р. Справа№ 911/2933/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Куксова В.В.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Цибульського Р.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 01.02.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Компанія "Бест" на рішення Господарського суду Київської області від 13.11.2017 (повний текст якого складено 22.11.2017) у справі №911/2933/17 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Компанія "Бест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РТЦ "Ірпінь"

про зобов'язання укласти договір

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Компанія "Бест" (далі - ТДВ "Компанія "Бест"/позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РТЦ "Ірпінь" (далі - ТОВ "РТЦ "Ірпінь"/відповідач) про зобов'язання останнього укласти з ТДВ "Компанія "Бест" договір про встановлення доступу до інфраструктури об'єкта (торговельний центр "Модуль", який розташований за адресою: вул. Нове Шосе, 48, м. Буча, Київська обл.) згідно доданого до позовної заяви проекту договору.

Позов мотивовано тим, що позивач звернувся до відповідача з пропозицією щодо укладення договору про встановлення доступу до інфраструктури об'єкта згідно з вимогами Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж», в укладенні якого відповідачем позивачу було відмовлено. Позивач вважає таку відмову незаконною і просить зобов'язати відповідача в силу приписів ст.ст. 179,180, 187 Господарського кодексу України укласти відповідну угоду в судовому порядку.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що в період з 28.11.2014 по 31.12.2015 між сторонами спору існували правовідносини оренди частини приміщення у зазначеній будівлі, які виникли на підставі договору № 28-11-2014. Орендні правовідносини між сторонами припинились внаслідок закінчення строку оренди - 31.12.2015 і між сторонами не продовжувались в установленому порядку, проте, об'єкт оренди було повернуто відповідачу лише 14.09.2017, про що між сторонами підписано відповідний акт. Також, відповідач наголошував, що Закон України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» набрав чинності 04.06.2017 і статтею 12 якого передбачено, що технічні умови з доступу розробляються та видаються власником інфраструктури відповідного об'єкта доступу замовнику в порядку, на умовах та у строк, що визначені правилами надання доступу до інфраструктури відповідного об'єкта доступу. При цьому, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на технічні умови № 120/08 від 20.05.2008, розроблені без участі відповідача, до набрання чинності вказаним законом та термін дії яких закінчився. Відповідач, всупереч ч. 4 ст. 16 Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» не отримував розроблених та затверджених в порядку, передбаченому даним законом документів, що є необхідними для укладення договору доступу. Крім того, вказував, що належне відповідачу майно перебуває в іпотеці.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.11.2017 (повний текст якого підписано 22.11.2017) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин отримання від відповідача технічних умов та подання йому разом з письмовим зверненням двох примірників розробленої на підставі таких технічних умов проектної документації з доступу до інфраструктури об'єкта за адресою: вул. Нове Шосе, 48, м. Буча, Київська обл., як правової підстави для укладення договору про встановлення доступу до інфраструктури об'єкта, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про зобов'язання ТОВ "РТЦ "Ірпінь" укласти з ТОВ "Компанія "Бест" договір про встановлення доступу до інфраструктури об'єкта (торговельний центр "Модуль", який розташований за адресою: вул. Нове Шосе, 48, м. Буча, Київська обл.,) згідно доданого до позовної заяви проекту договору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ "Компанія "Бест" звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 13.11.2017 (повний текст якого складено 22.11.2017) у справі №911/2933/17 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.

Зокрема, апелянт посилався на те, що 04.06.2017 набрав чинності Закон України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж», на підставі пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень якого 27.06.2017 позивачем направлено відповідачу лист з пропозицією укласти договір про встановлення доступу до інфраструктури об'єкта, до якого додано проект відповідного договору. Листом від 08.08.2018 відповідач повідомив про неможливість укладення такого договору у зв'язку з необхідністю звернення позивача до відповідача, як власника об'єкта, для отримання технічних умов, після їх отримання розробити проекту документацію з доступу та подати її на затвердження разом з проектом договору про доступ. При цьому, скаржник наголошував, що п. 4 ст. 16 Закону існує вичерпний перелік підстав для відмови в укладенні договору доступу, проте, договірні відносини позивача та відповідача під дію вказаної статті не підпадають.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Компанія "Бест" на рішення Господарського суду Київської області від 13.11.2017 (повний текст якого складено 22.11.2017) у справі №911/2933/17 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Гончаров С.А., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Компанія "Бест" на рішення Господарського суду Київської області від 13.11.2017 (повний текст якого складено 22.11.2017) у справі №911/2933/17 прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд призначено на 25.01.2018 (ухвала отримана позивачем згідно поштового повідомлення про вручення 0820500504169; відповідачем - 0829200363129).

22.12.2117 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ТОВ «РТЦ Ірпінь» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Узагальнені заперечення відповідача на апеляційну скаргу зводяться до того, що пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» передбачає, що саме чинні на день набрання чинності цим Законом договори, предметом яких є доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу, діють до завершення строку їх дії на умовах, визначених такими договорами. На вимогу замовника або власника інфраструктури об'єкта доступу такі договори мають бути приведені у відповідність із частиною шостою статті 16 цього Закону у місячний строк з дня виставлення вимоги. Тобто, вказана норма передбачає приведення у відповідність діючих на момент набрання чинності цим законом договорів. Натомість, станом на 04.06.2017 (на момент набрання чинності Законом) договір оренди, укладений між сторонами, припинив свою дію (31.12.2015), автоматичної пролонгації договором передбачено не було, а продовження користування об'єктом оренди після закінчення строку договору оренди - лише підтверджує факт порушення позивачем права власності відповідача, і жодні договірні відносини між сторонами не ґрунтуються на фактичних обставинах справи. Також, в обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу відповідач посилався на те, що Закон України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» набрав чинності 04.06.2017 і статтею 12 якого передбачено, що технічні умови з доступу розробляються та видаються власником інфраструктури відповідного об'єкта доступу замовнику в порядку, на умовах та у строк, що визначені правилами надання доступу до інфраструктури відповідного об'єкта доступу. При цьому, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на технічні умови № 120/08 від 20.05.2008, розроблені без участі відповідача, до набрання чинності вказаним законом та термін дії яких закінчився. Відповідач, всупереч ч. 4 ст. 16 Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» не отримував розроблених та затверджених в порядку, передбаченому даним законом документів, що є необхідними для укладення договору доступу.

В судовому засіданні 25.01.2018 оголошено перерву до 01.02.2018.

В судовому засіданні 01.02.2018 представник скаржника (позивача) доводи апеляційної карги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.02.2018 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відповідності до п.9 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що 28.11.2014 між ТОВ "РТЦ "Ірпінь" (далі - сторона 1) та ТДВ "Компанія "Бест" (далі - сторона 2) укладено договір №28-11-2014, відповідно до умов якого сторона 1 передає стороні 2 об'єкт оренди в тимчасове платне користування (в оренду) згідно умов цього договору, а сторона 2 з використанням власного обладнання надає стороні 1 послугу бездротового доступу до мережі Інтернет за технологією WiFi на умовах цього договору та відповідно до діючого законодавства України.

Відповідно до умов, у тому числі пункту 1.3., договору №28-11-2014 від 28.11.2014 об'єктом оренди є частина майна, нежитлової будівлі за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Нове Шосе, 48, загальною площею 2 кв. м., що передається стороною 1 стороні 2 в тимчасове платне користування.

Пунктом 1.3 договору визначено, що строк оренди об'єкта оренди за цим договором становить 1 (один) календарний рік та починається з 01.01.2015 (дата початку оренди) по 31.12.2015 (дата закінчення оренди).

27.06.2017 позивач у відповідності до приписів Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" звернувся до ТОВ "РТЦ "Ірпінь" з листом №27 від 27.06.2017, згідно якого пропонував відповідачу укласти договір про встановлення доступу до інфраструктури об'єкта за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Нове Шосе, 48. Копія відповідного листа наявна в матеріалах справи.

У зв'язку із закінченням строку дії договору №28-11-2014 від 28.11.2014, позивач за актом приймання-передачі об'єкта оренди від 14.09.2017 повернув відповідачу об'єкт оренди, що знаходиться в нежитловій будівлі за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Нове Шосе, 48, та звільнив відповідне приміщення від власного обладнання. Копія зазначеного акту наявна в матеріалах справи.

Листом №08-08/2017 від 08.08.2017 відповідач повідомив позивача, зокрема, про необхідність ТДВ "Компанія "Бест", як замовника, перед укладанням договору звернутися до ТОВ "РТЦ "Ірпінь", як власника об'єкта доступу, для отримання технічних умов, а після їх отримання розроблення та надання відповідачу для затвердження проектної документації з доступу до об'єкта. Копія зазначеного листа наявна в матеріалах справи.

28.08.2017 позивач звернувся до відповідача з листом №43 від 23.08.2017, відповідно до якого просив повторно розглянути проект договору про встановлення доступу до інфраструктури об'єкта. До зазначеного листа позивачем додано проект договору про встановлення доступу до інфраструктури об'єкта, робочий проект ВОК та виконавчу документацію. Копії відповідного листа, а також докази його надіслання разом робочим проектом ВОК та виконавчою документацією на адресу відповідача наявні в матеріалах зазначеної справи.

Як вказував позивач у позові, відповідач ухилився від передбаченого вимогами Господарського кодексу України та Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" обов'язку укласти договір про встановлення доступу до інфраструктури об'єкту, розташованого за адресою: вул. Нове Шосе, 48, м. Буча, Київська обл., 08292.

Таким чином, оскільки сторонами не досягнуто згоди щодо укладання договору про встановлення доступу до інфраструктури об'єкту, позивач просить суд зобов'язати відповідача укласти договір, відповідно до викладеної у позовній заяві редакції.

Відповідно до частини 3, 7 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За приписами ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Згідно змісту викладеного у прохальній частині позову проекту договору про встановлення доступу до інфраструктури об'єкта, предметом відповідного правочину визначено елементи інфраструктури об'єкта доступу - приміщення (слаботочні стояки, шахти, канали і електрощитки), призначені для розміщення мереж і обладнання низької напруги, а також терміналу та два WiFi роутери Groove F-52 Hpn Mikrotik в ТЦ "Модуль" в м. Буча по вул. Нове Шосе, 48.

Відповідно до приписів ст. 1 та ч. 1, 2 ст. 16 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" договір з доступу - договір, укладений згідно з законодавством між власником інфраструктури об'єкта доступу і замовником про доступ до інфраструктури об'єкта доступу з метою користування нею або її елементами для забезпечення можливості надання телекомунікаційних послуг замовником і отримання таких послуг їх споживачами, з урахуванням умов, визначених цим Законом.

Доступ до інфраструктури об'єкта доступу - право замовника на користування елементами інфраструктури об'єкта доступу для розміщення, модернізації, експлуатаційного та технічного обслуговування технічних засобів телекомунікацій відповідно до законодавства та на підставі договору з доступу.

Інфраструктура об'єкта будівництва - будинки, у тому числі житлового фонду, будівлі, споруди будь-якого призначення, опори зовнішнього освітлення, колектори, системи водопостачання та водовідведення, вертикальні труби-стояки, системи кабельних коробів, трубопроводів, лотоків, драбин, поверхові розподільні монтажні шафи систем зв'язку та сигналізації (окремі або суміщені з електрообладнанням) тощо, що надаються або можуть надаватися власником інфраструктури об'єкта доступу у користування замовнику на договірних засадах.

Об'єкт доступу - об'єкти будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельна каналізація електрозв'язку, будинкова розподільна мережа.

Доступ до інфраструктури об'єкта доступу здійснюється на підставі договору з доступу між власником інфраструктури об'єкта доступу та замовником, що укладається відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Укладення договору з доступу здійснюється після видачі замовнику технічних умов з доступу та погодження власником інфраструктури об'єкта доступу проектної документації з доступу.

Підставою для укладення договору з доступу є письмове звернення замовника, підписане уповноваженою належним чином його посадовою особою (представником), до якого додаються два примірники таких документів: проектна документація з доступу до інфраструктури об'єкта доступу (засвідчені замовником фотокопії проектної документації з доступу) та проект договору з доступу.

Поряд з тим, відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" власник інфраструктури об'єкта доступу може відмовити замовнику в укладенні договору з доступу з таких підстав, зокрема, ненадання замовником документів, передбачених частиною другою статті 16 цього Закону.

З огляду на вищенаведені приписи Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж", суд апеляційної інстанції зазначає, що момент виникнення у власника інфраструктури об'єкта доступу та замовника обов'язку з укладення договору про встановлення доступу до інфраструктури об'єкта пов'язаний з дотриманням учасниками відповідних відносин передбаченого законом порядку щодо видачі замовнику технічних умов з доступу та погодження власником інфраструктури об'єкта доступу проектної документації з доступу.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 12, ч. ч. 1, 3 ст. 13 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" проектна документація з доступу до інфраструктури об'єкта доступу (далі - проектна документація з доступу) - текстові та графічні матеріали, розроблені відповідно до технічних умов з доступу, що визначають розміщення технічних засобів телекомунікацій замовника на елементах інфраструктури відповідного об'єкта доступу.

Технічні умови з доступу до елементів інфраструктури об'єкта доступу (далі - технічні умови з доступу) - комплекс технічних вимог до розміщення технічних засобів телекомунікацій на елементах інфраструктури об'єкта доступу.

Технічні умови з доступу розробляються та видаються власником інфраструктури відповідного об'єкта доступу замовнику в порядку, на умовах та у строк, що визначені правилами надання доступу до інфраструктури відповідного об'єкта доступу.

Проектна документація з доступу розробляється замовником самостійно або іншою особою на замовлення замовника у порядку, визначеному законодавством.

Власник інфраструктури об'єкта доступу може відмовити замовнику у погодженні проектної документації з доступу виключно на підставі її невідповідності виданим технічним умовам з доступу.

В підтвердження доводів щодо дотримання вимог ч. 2 ст. 16 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" та надання відповідачу необхідних для укладення договору документів, позивач зазначав, що при звернені до відповідача з пропозицією про укладення договору про встановлення доступу до інфраструктури об'єкта до відповідної пропозиції він додав, зокрема, у двох екземплярах робочий проект прокладання ВОК та виконавчу документацію.

Дослідивши в порядку перегляду справи в апеляційному порядку робочий проект прокладання ВОК на ділянці від будинку №6 до будинку №12 по вул. Нове Шосе з відгалуженням до будинку №6, будинку №4 та будинку №2 по бульвару Б. Хмельницького в м. Буча, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідна документація розроблена у 2008 році самим позивачем згідно технічних умов №120/08 від 20.05.2008, виданих КОФ ВАТ "Укртелеком".

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки відповідна проектна документація розроблена на підставі технічних умов виданих не відповідачем, як власником інфраструктури об'єкта за адресою: вул. Нове Шосе, 48, м. Буча, Київська обл., а також стосується іншого не належного на праві власності відповідачу об'єкта, що знаходиться за іншою адресою, а тому надіслані позивачем відповідачу разом з пропозицією про укладення договору робочий проект прокладання ВОК та виконавча документація не є проектною документацією з доступу у розумінні приписів Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж".

Інших належних, допустимих та достатніх доказів видачі позивачу, як замовнику, розроблених відповідачем технічних умов з доступу до інфраструктури об'єкта за адресою: вул. Нове Шосе, 48, м. Буча, Київська обл., а також подання відповідачу на затвердження розробленої на підставі таких технічних умов проектної документації, та в подальшому подання відповідачу разом з проектом договору погодженої проектної документації, - ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку - не надано.

Крім того, доводи скаржника про те, що орендні правовідносини між сторонами не припинились внаслідок закінчення строку оренди - 31.12.2015, оскільки об'єкт оренди було повернуто відповідачу лише 14.09.2017, про що між сторонами підписано відповідний акт, а тому угода підлягає укладенню згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» - судом апеляційної інстанції відхиляється як безпідставний та необґрунтований з огляду на наступне.

Пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» передбачає, що саме чинні на день набрання чинності цим Законом договори, предметом яких є доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу, діють до завершення строку їх дії на умовах, визначених такими договорами. На вимогу замовника або власника інфраструктури об'єкта доступу такі договори мають бути приведені у відповідність із частиною шостою статті 16 цього Закону у місячний строк з дня виставлення вимоги.

Як підтверджується умовами договору, зокрема пунктом 1.3 договору, строк оренди об'єкта оренди за цим договором становить 1 (один) календарний рік та починається з 01.01.2015 (дата початку оренди) по 31.12.2015 (дата закінчення оренди).

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач за актом приймання-передачі об'єкта оренди від 14.09.2017 повернув відповідачу об'єкт оренди, що знаходиться в нежитловій будівлі за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Нове Шосе, 48, та звільнив відповідне приміщення від власного обладнання, тобто будь-які правовідносини між сторонами стосовно оренди - є припиненими.

В свою чергу, перебування належного позивачу майна в об'єкті, якій належить відповідачу, після закінчення строку оренди - не є підставою для виникнення між сторонами правовідносин згідно Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж", оскільки позивач не позбавлений права заявляти вимоги щодо вказаного майна (витребування, повернення, тощо), проте, це не встановлює для сторін спору обов'язку щодо укладення відповідного договору згідно п. 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону.

До того ж, Закон України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» набрав чинності 04.06.2017, тобто вже після закінчення строку дії договору оренди.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами обставин отримання від відповідача технічних умов та подання йому разом з письмовим зверненням двох примірників розробленої на підставі таких технічних умов проектної документації з доступу до інфраструктури об'єкта за адресою: вул. Нове Шосе, 48, м. Буча, Київська обл., як правової підстави для укладення договору про встановлення доступу до інфраструктури об'єкта, а тому вимоги позивача про зобов'язання відповідача укласти договір про встановлення доступу до інфраструктури об'єкта (торговельний центр "Модуль", який розташований за адресою: вул. Нове Шосе, 48, м. Буча, Київська обл.,) згідно доданого до позовної заяви проекту договору, - не є законними та обґрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Висновки апеляційного суду щодо того, чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких позивач звернувся до суду, зводяться до наступного.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, судом підлягає захисту право особи, що порушене іншими особами, чи не визнається.

У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 р. (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду справи в апеляційному порядку дійшов висновку, що позивач не довів суду першої інстанції, а також і суду апеляційної інстанції, наявності у нього порушеного права внаслідок дій відповідача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни Господарського суду Київської області від 13.11.2017 (повний текст якого складено 22.11.2017) у справі №911/2933/17 - у суду апеляційної інстанції відсутні.

Ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ч. 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Ч. 1 статі 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду визнає, що першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 240, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Компанія "Бест" на рішення Господарського суду Київської області від 13.11.2017 (повний текст якого складено 22.11.2017) у справі №911/2933/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 13.11.2017 (повний текст якого складено 22.11.2017) у справі №911/2933/17 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Бест".

4. Матеріали справи №911/2933/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 02.02.2018

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді В.В. Куксов

С.А. Гончаров