ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2018 р. Справа № 907/382/17

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого судді:Данко Л.С.,

суддів:Галушко Н.А.,

ОСОБА_1;

секретар судового засідання:Фака С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» № НЮ-1619 від 03.10.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5240/17 від 07.11.2017 р.)

на рішення господарського суду Закарпатської області від 25 вересня 2017 року (головуючий суддя Йосипчук О.С., судді: Васьковський О.В., Ремецькі О.Ф., дата складання повного тексту рішення 29.09.2017 р.)

у справі № 907/382/17

порушеній за позовом

позивача: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця», м. Львів,

до відповідача-1: Державного підприємства «Славутське лісове господарство», м. Славута, Хмельницької області,

до відповідача-2: ОСОБА_2 митниці Державної фіскальної служби, м. Ужгород, Закарпатської області,

третя особа-1, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, м. Ужгород, Закарпатської області,

третя особа-2, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Закарпатська обласна державна адміністрація, м. Ужгород, Закарпатської області,

про стягнення нарахованих платежів за час затримки вагонів в сумі 430386,20 грн. та стягнення судових витрат.

За участю представників:

від апелянта/позивача: ОСОБА_3;

від відповідача-1: ОСОБА_4;

від відповідача-2: не прибув;

від третьої особи-1: не прибув;

від третьої особи-2: не прибув.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (м. Київ) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» (м. Львів) 06.04.2017 р. за вх. № 02.3.1-13/404/17 (позовна заява подана через поштове відділення звязку 03.03.2017 р. (том І. а. с. 114) звернулось до Господарського суду Закарпатської області із позовом до відповідача-1: Державного підприємства «Славутське лісове господарство», до відповідача-2: ОСОБА_2 митниці Державної фіскальної служби, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, про стягнення нарахованих платежів за час затримки вагонів в сумі 430 386,20 грн. (п. 3 прохальної частини позовної заяви) та судового збору 6455,79 грн. (п. 4 прохальної частини позову).

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10 травня 2017 р. у справі № 907/382/17 в порядку ст. 27 ГПК України, залучено до участі у справі третю особу-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Закарпатську обласну державну адміністрацію (м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 00022496)(том І, а. с. 149-151).

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.09.2017 р. у справі № 907/382/17 у задоволенні позову відмовлено (том ІІ, а. с. 237-238, 239-253).

Не погоджуючись із зазначеним вище судовим рішенням місцевого господарського суду, скаржник (Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № НЮ-1619 від 03.10.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5240/17 від 07.11.2017 р.)(том ІІІ, а. с. 34-38), просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 25.09.2017 р. у справі № 907/382/17 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача та стягнути з відповідача на користь залізниці судовий збір за подання цієї апеляційної скарги.

Крім того, апелянт звернувся до Львівського апеляційного господарського суду із заявою № НЮ-1747 від 23.10.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5251/17 від 07.11.2017 р.)(том ІІІ, а. с. 31-32) про відновлення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним зясуванням усіх обставин справи, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню.

Так, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції вірно встановивши ту обставину, що обовязок оплати нарахованих Залізницею платежів лежить на відправнику вантажу та визнав доведеність позивачем позовних вимог, відмовив у задоволенні позову, на думку апелянта, з формальних підстав, чим порушив ст. 32, 33, 34, 36, 43 ГПК України.

Також на думку апелянта, судом порушено право Залізниці на справедливий суд та, без поважних причин, 25.09.2017 р. не здійснено оцінку перевізних документів (СМГС накладних).

Апелянт покликається на те, що місцевим судом не враховано, що УМГС /СМГС/ не містить норм щодо виконання залізницею митних формальностей, та стверджує, що предметом спору у цій справі не є стягнення витрат, а стягнення нарахованих провізних платежів за час затримки вагонів № 68823178, 60441938, що були нараховані відповідно до ст. 2, 22, 28, 32 УМГС /СМГС/, а не визнання правомірності чи не правомірності дій митниці, стверджує, що спір виник із договору перевезення, який регулюється іншими нормами права, зокрема: ст.ст. 16, 22, 28, 32 СМГС, ст. 218 МК України, тобто це є різні предмети спору, при цьому апелянт покликається на висновки викладені ВГСУ у справах № 908/356/14, 924/1178/16, 927/1103/16, 924/1175/16 та інші.

Апелянт зазначає, що місцевий суд не застосував правил відповідного міжнародного договору, а саме: Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі за текстом УМГС /Соглашение о международном железнодорожном грузовом сообщении (СМГС/), яка є чинною для України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів, та не врахував, що зазначені платежі оплачуються в порядку ст.ст. 30, 31 УМГС, і, не надав оцінки цим обставинам справи.

У листі апелянта/позивача від 22.11.2017 р. № НЮ-1985 (вх. № ЛАГС 01-04/7925/17 від 22.11.2017 р.)(том ІІІ, а. с. 94-96), клопотанні від 22.11.2017 р. № НЮ-1984 (вх. № ЛАГС 01-04/7926/17 від 22.11.2017 р. (том ІІІ, а. с. 110-111), клопотанні від 20.12.2017 р. № НЮ-2153 (вх. № ЛАГС 01-04/8621/17 від 21.12.2017 р.)(том ІІІ, а. с. 155-156) скаржник, додатково, обгрунтовує доводи апеляційної скарги з посиланням на приписи УМГС /СМГС/ та, зокрема, зазначає, що ним не пропущено строку позовної давності 6 місяців, передбаченого ч. 5 ст. 315 ГК України, так як зазначений строк, на думку апелянта, належить обчислювати з 03.11.2016 р. + 6 міс (навіть не 9 міс.) = 03.05.2017 р., позовну заяву позивачем надіслано по-пошті до місцевого суду 03.03.2017 р., відтак стверджує, що залізниця звернулася з даним позовом в межах строку позовної давності, а тому відсутні підстави для застосування цього строку, а є наявними підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідачем-1 надано відзив на апеляційну скаргу (вх. № ЛАГС 01-04/7940/17 від 22.11.2017 р.)(том ІІІ, а. с. 131-133), у якій останній заперечує доводи апелянта наведені в апеляційній скарзі, зокрема стверджує, що затримка вагонів сталася не через порушення ним правил перевезення, а внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 митниці (відповідача-2), що підтверджується постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 11.01.2017 р. у справі № 308/10627/16-п, якою скасовано постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 28.10.2016 р. про накладення адміністративного стягнення, а адміністративну справу закрито за відсутністю події і складу правопорушення, постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 15.02.2017 р. по справі №308/10629/16-П, якою скасовано постанову Ужгородського міськрайонного суду від 08.12.2016 р. про порушення митних правил, а справу закрито через відсутність ознак порушення митних правил, передбачених ст. 483 МК України, постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.09.2016 р. у справі № 822/1456/16, якою визнано бездіяльність митного органу щодо затримки залізничних спірних вагонів. Крім того, відповідач-1 у відзиві звертає увагу суду на дефекти форми актів загальної форми ГУ-23, відтак вважає їх неналежними та недопустимими доказами позовних вимог залізниці, просить залишити рішення господарського суду Закарпатської області від 25.09.2017 р. у справі № 907/382/17 без змін, апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Відповідач-2 надіслав до Львівського апеляційного господарського суду (том ІІІ, а. с. 148) відзив на апеляційну скаргу (вх. № ЛАГС 01-04/8213/17 від 04.12.2017 р.)(том ІІІ, а. с. 144-145), проти позову заперечив, зокрема, посилається на законність та обґрунтованість дій митниці і також на дефект форми 9 ОСОБА_5 загальної форми - №№ 899, 2541, 579, 22, 710, 2540, 580, 29, 4582, що подані позивачем в обґрунтування суми позову, за твердженням відповідача-2, загальний розмір коштів, який зазначено у цих актах, не співпадає з розміром позовних вимог, відсутня аргументація обґрунтованості включення складових витрат на операції з вантажем до загально нарахованої суми.

Окрім того, відповідач-2 посилається на сплив спеціального строку позовної давності в частині вимог про стягнення втрат за актами загальної форми №№ 29, 10923 ,22, 4573, 10921, 24, вважає, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів поза межами строку позовної давності передбачений чинним законодавством до даних правовідносин, та на те, що вимоги до митниці мають вирішуватись за правилами адміністративного провадження.

Відповідач-2 просить залишити рішення господарського суду Закарпатської області від 25.09.2017 р. у справі № 907/382/17 - без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Третьою особою-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Головним управлінням державної казначейської служби України у Закарпатській області пояснень (заперечень) до апеляційної скарги не надано (не надіслано), згідно пояснень третьої особи-1, які надавалися місцевому господарському суду та є в матеріалах даної справи, між ним та позивачем жодних правових звязків не виникало і не могло виникнути, а спірні правовідносини виникли виключно між позивачем і відповідачами.

Третьою особою-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: ОСОБА_2 обласною державною адміністрацією, Львівському апеляційному господарському суду, електронною поштою, і по-пошті, надіслано заперечення на апеляційну скаргу (вх. №№ ЛАГС 01-04/7871/17 від 21.11.2017 р., 01-04/7871/17 від 23.11.2017 р.)(том ІІІ, а. с. 87-88, 90-91, 93), у яких, з посиланням на ст.ст. 6, 13, 16, 17, 26, 39 Закону України Про місцеві державні адміністрації, третьою особою-2 надано пояснення про підстави видання розпоряджень голови ОСОБА_2 обласної адміністрації від 13.05.2016 р. № 236 та від 18.08.2016 р. № 400, та зазначено, що Закарпатська обласна державна адміністрація діяла відповідно до вимог законодавства, у звязку із численними зверненнями керівників підприємств та громадськості Закарпатської області з приводу експорту деревини паливної, митного оформлення таких вантажів, з метою недопущення акцій протестів громадськості, субєктів зовнішньоекономічної діяльності, врегулювання питання видачі митних дозвільних документів на провадження експорту деревини паливної, залучення додаткових ресурсів для наповнення державного бюджету, і винесла Розпорядження від 13.05.2016р. № 236, яке втратило чинність 18.08.2016 р. на підставі Розпорядження голови ОСОБА_2 ОДА № 400, що прийнято на підставі ОСОБА_2 обласного управління лісового та мисливського господарства від 26.07.2016 р. та розяснення Державного вищого навчального закладу від 03.08.2016 р., якими надано тлумачення термінів окремих товарних кодів.

10.11.2017 р. ухвалою Львівського апеляційного господарського суду поновлено апелянту встановлений для апеляційного оскарження строк по справі № 907/382/17 (том ІІІ, а. с. 25-26) на підставі заяви скаржника № НЮ-1747 від 23.10.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5251/17 від 07.11.2017 р.)(том ІІІ, а. с. 31-32) про відновлення строку на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.11.2017 р. у справі № 907/382/17 прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» № НЮ-1619 від 03.10.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5240/17 від 07.11.2017 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 22.11.2017 року, про що сторони були належним чином повідомлені, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (том ІІІ, а. с. 29, 83, 84, 85, 86, 143).

З підстав зазначених в ухвалах суду від 22.11.2017 р., від 13.12.2017 р. розгляд справи відкладався, зокрема, ухвалою суду від 13.12.2017 р. продовжено строк розгляду спору та розгляд справи відкладено на 24.01.2017 р., про що сторони та треті особи-1 та 2, були належним чином повідомлені (том ІІІ, а. с. 136, 140-142/зворот, 150, 153-154/зворот).

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у суді апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відтак суд апеляційної інстанції розглядає дану справу за правилами Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 р. № 2147-VІІІ.

В судове засідання, яке відбулося, 24.01.2018 р., представник апелянта/позивача (ОСОБА_3 адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 661 видане 25.11.2011 р. за № 18 на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Тернопільської області, представляє інтереси апелянта/позивача на підставі довіреності виданої юридичною особою 01.08.2017 р., нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрована в реєстрі за № 6426) прибув, апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі та листі від 22.11.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/7925/17 від 22.11.2017 р.), клопотанні від 22.11.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/7926/17 від 22.11.2017 р.), клопотанні від 20.12.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/8621/17 від 21.12.2017 р.), навів свої доводи і міркування з усіх питань, що виникали в ході розгляду даної справи, просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 25.09.2017 р. у справі № 907/382/17 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача і стягнути з відповідача на користь залізниці судовий збір за подання цієї апеляційної скарги.

Від відповідача-1 в судове засідання представник (ОСОБА_4 адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/648 від 24.08.2010 р. видане Радою адвокатів Закарпатської області (том І. а. с. 139), представляє інтереси відповідача-1 на підставі ордеру серії ЗР № 18331 та договору про надання правової допомоги від 10.05.2017 р.) прибув, проти апеляційної скарги заперечив, надав пояснення аналогічні викладеному у відзиві на апеляційну скаргу, доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу підтримав, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 907/382/17 від 25.09.2017 р. без змін.

Від відповідача-2 представник, повторно, не прибув, в процесі розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, надіслав суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № ЛАГС 01-04/8213/17 від 04.12.2017 р.)(том ІІІ, а. с. 144-145), проти позову заперечив, посилається на законність та обґрунтованість дій митниці і також на дефект форми 9 ОСОБА_5 загальної форми - №№ 899, 2541, 579, 22, 710, 2540, 580, 29, 4582, що подані позивачем в обґрунтування суми позову, за твердженням відповідача-2, загальний розмір коштів, який зазначено у цих актах, не співпадає з розміром позовних вимог, відсутня аргументація обґрунтованості включення складових витрат на операції з вантажем до загально нарахованої суми, а також посилається на сплив спеціального строку позовної давності в частині вимог про стягнення втрат за актами загальної форми №№ 29, 10923, 22, 4573, 10921, 24, вважає, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав поза межами строку позовної давності передбачений чинним законодавством до даних правовідносин, та на те, що вимоги до митниці мають вирішуватись за правилами адміністративного провадження, просить залишити рішення господарського суду Закарпатської області від 25.09.2017 р. у справі № 907/382/17 - без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Від третьої особи-1 представник, повторно, не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи.

Від третьої особи-2 представник, повторно, не прибув, по-пошті надіслав заперечення на апеляційну скаргу (вх. №№ ЛАГС 01-04/7871/17 від 21.11.2017 р., 01-04/7871/17 від 23.11.2017 р.)(том ІІІ, а. с. 87-88, 90-91, 93), у яких, з посиланням на ст.ст. 6, 13, 16, 17, 26, 39 Закону України Про місцеві державні адміністрації, третьою особою-2 надано пояснення про підстави видання розпоряджень голови ОСОБА_2 обласної адміністрації від 13.05.2016 р. № 236 та від 18.08.2016 р. № 400, та зазначено, що Закарпатська обласна державна адміністрація діяла відповідно до вимог законодавства, у звязку із численними зверненнями керівників підприємств та громадськості Закарпатської області з приводу експорту деревини паливної, митного оформлення таких вантажів, з метою недопущення акцій протестів громадськості, субєктів зовнішньоекономічної діяльності, врегулювання питання видачі митних дозвільних документів на провадження експорту деревини паливної, залучення додаткових ресурсів для наповнення державного бюджету, і винесла Розпорядження від 13.05.2016р. № 236, яке втратило чинність 18.08.2016 р. на підставі Розпорядження голови ОСОБА_2 ОДА № 400, що прийнято на підставі ОСОБА_2 обласного управління лісового та мисливського господарства від 26.07.2016 р. та розяснення Державного вищого навчального закладу від 03.08.2016 р., якими надано тлумачення термінів окремих товарних кодів. 16.01.2018 р. електронною поштою та по-пошті за вх. № 01-04/327/18 надіслав клопотання про розгляд даної справи за наявними матеріалами без участі представника облдержадміністрації (том ІІІ, а. с. 166-170).

Заслухавши пояснення представників сторін, які прибули в дане судове засідання, оглянувши та дослідивши подані відповідачем-2 та третьою особою-2 заперечення на апеляційну скаргу, клопотання третьої особи-2 про розгляд даної справи за наявними матеріалами без участі представника облдержадміністрації, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи, виходячи з наступного.

У звязку з набуттям чинності Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», згідно якого Конституцію доповнено cт. 131-2, у відповідності до ч. 3 якою, виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді апеляційної інстанції, вищезазначені зміни до Конституції України (щодо правосуддя) набрали чинності з 01.01.2018 р., ухвалою суду від 13.12.2017 р. у даній справі продовжено строк розгляду спору та розгляд справи було відкладено на 24.01.2018 р., тобто судове засідання у даній справі, було призначено завчасно, про що належним чином було повідомлено сторін та третіх осіб-1 і 2 у даній справі, відтак відповідач-2, третя особа-1 та третя особа-2, в повному обсязі мали можливість та час, забезпечити участь адвокатів у судове засідання суду апеляційної інстанції по даній справі, однак останні таким своїм правом не скористалися.

Слід зазначити, що ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 р. та від 13.12.2017 р. на підставі яких розгляд даної справи було відкладено, відповідно, на 13.12.2017 р. та на 24.01.2018 р., участь повноважних представників сторін та третіх осіб - обовязковою не визнавалась (п.п. 4 резолютивних частин зазначених ухвал суду).

Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки відповідач-2, треті особи 1 та 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2, повторно, не забезпечили участі представників у судове засідання, були належним чином були повідомлені про дату, час і місце цього засідання, відповідач-2 та третя особа-2 надали суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, а третя особа-2 подала клопотання про розгляд даної справи без участі представника облдержадміністрації, а їх повторна неявка у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 2 частини 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки, а відповідно до частини 1 цієї статті, неявка у судове будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

ОСОБА_5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиви на апеляційну скаргу відповідача-1 та відповідача-2, пояснення третьої особи-2 на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників судового процесу, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця», виходячи з наступного.

У статті 277 ГПК України наведено вичерпний перелік підстав для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення. Такими підставами, зокрема, є: неповне зясування обставин, що мають значення для справи (п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України) та неправильне застосування норм матеріального права (п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Неправильним застосування норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або не застосування закону, який підлягав застосуванню (частина 2 ст. 277 ГПК України).

Так, місцевий господарський суд, дослідивши подані позивачем на підтвердження позовних вимог про стягнення нарахованих провізних платежів за час затримки вагонів №№ 68823178, 60441938, акти загальної форми ГУ-23 №№ 899, 2541, 579, 22, 710, 2540, 580, 29, 4582, та, встановивши певні дефекти їх оформлення, відмовив у задоволенні позову з формальних підстав. Окрім того, місцевим судом було помилково «...критично досліджено і складання актів загальної форми, як юридичного явищ, що породжує відповідальність вантажовласника за затримку вагонів, зважаючи на правила користування вагонами, де ці акти складаються у випадку затримки вагонів з вини вантажовласника. Судом приймається до уваги подані відповідачем-1 докази, згідно з якими затримка вагонів сталася не через порушення ним правил перевезення, а внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 митниці (відповідач 2); Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 11.01.2017 р. у справі № 308/10627/16-п, якою скасовано постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 28.10.2016р. про накладення адміністративного стягнення, а адміністративну справу закрито за відсутністю події і складу правопорушення, Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 15.02.2017 р. по справі № 308/10629/16-П, якою скасовано постанову Ужгородського міськрайонного суду від 08.12.2016 р. про порушення митних правил, а справу закрито через відсутність ознак порушення митних правил, передбачених ст. 483 МК України, Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.09.2016р. у справі №822/1456/16, якою визнано бездіяльність митного органу щодо затримки залізничних спірних вагонів».

Оскільки про наявність судових рішень про «бездіяльність митного органу щодо затримки залізничних спірних вагонів» відповідачу-1, а також позивачу у даній справі, стало відомо лише 15.02.2017 р., за наслідками розгляду Апеляційним судом Закарпатської області справи № 308/10629/16-П, а не на час затримки вагонів №№ 68823178, 60441938, починаючи з 15.05.2016 р. на ст. Батьово, ст. Чоп, ст. Ужгород Львівської залізниці, затримка вагонів вчинена позивачем на підставі заявок ОСОБА_2 митниці ДФС № 05/16, № 07/16, листа № 07-70-61/34/2797. Відповідно до ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України операції, необхідні для здійснення митного контролю, проводяться за рахунок власників товарів або уповноважених осіб. Главою 32 Митного кодексу України, до якої включено ст. 218 Митного кодексу України, урегульовано митні формальності на залізничному транспорті. Митними формальностями є сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (п. 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України). Тому дії щодо здійснення ОСОБА_2 митницею ДФС є митними формальностями, виходячи з чого, на них розповсюджується положення ст. 218 Митного кодексу України.

Не є предметом спору у даній справі правомірність чи неправомірність дій ОСОБА_2 митниці ДФС. Слід зазначити, що останні були предметом дослідження та розгляду у іншій справі, що підтверджується постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.09.2016 р. у справі № 822/1456/16 та постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 11.01.2017 р. у справі № 308/10627/16-п.

Спір, у даній справі, виник із договору перевезення, який регулюється іншими нормами права, зокрема, ст. 16, 22 28, 32 УМГС, ст. 218 Митного кодексу України та відповідними нормами національного законодавства України, які регулюють спірні правовідносини.

Отже, підставою для скасування судового рішення повністю у даній справі та ухвалення нового рішення є неповне зясування місцевим господарським судом обставин справи, що мають значення для справи та не застосування закону, який підлягав застосуванню.

Колегією суддів встановлено, що апелянта/позивач: Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815, місцезнаходження юридичної особи: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, дата державної реєстрації юридичної особи в Єдиному державному реєстрі: 21.10.2015, номер запису: 10701340000060039.

Регіональна філія «Львівська залізниця» з 26.02.2016 р. є відокремленим підрозділом (філією) Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» без права юридичної особи діє повноважень визначених Положенням про Регіональну філію (п. 2.1. Положення про Регіональну філію), а керівник на підставі довіреності виданої в порядку передоручення від 25.10.2016 р. (нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 25.10.2016 р., зареєстрована в реєстрі за № 9536), місцезнаходження філії: п. і. 79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1 (п. 1.4. Положення про Регіональну філію), діє на підставі Положення про Регіональну філію «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (нова редакція). У п. 2.8. Положення визначено повноваження філії .

Відповідач-1: Державне підприємство «Славутське лісове господарство» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 00993314, місцезнаходження юридичної особи: 30000, Хмельницька обл., м. Славута, вулиця Кузовкова, 1, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (знаходиться в матеріалах справи).

Відповідач-2: Закарпатська митниця Державної фіскальної служби України є юридичною особою, орган державної влади, ідентифікаційний код юридичної особи 39515893, місцезнаходження: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 20, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (знаходиться в матеріалах справи том ).

Третя особа-1, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, є юридичною особою, код ЄДРПОУ 37975895, орган Казначейства з реалізації Державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, місцезнаходження: 88000, вул. П.Мирного, 2а, м. Ужгород, Закарпатської області (знаходиться в матеріалах справи).

Третя особа-2, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Закарпатська обласна державна адміністрація, орган державної влади, є юридичною особою, місцезнаходження юридичної особи: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, площа Народна, будинок 4, код ЄДРПОУ 00022496, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (знаходиться в матеріалах справи).

Колегія суддів дослідила матеріали справи, всебічно і повно зясувала всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінила докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухала присутніх у судовому засіданні представників апелянта/позивача та відповідача-1, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено місцевим господарським судом, 12.05.2016 р. та 13.05.2016 р. Державним підприємством «Славутське лісове господарство» завантажено вантаж: «Деревина паливна у вигляді колод, полін, сучків, вязанок хворосту або в аналогічних видах» (Штабеля) у вагон № 68823178 відправка № 490383 та вагон № 60441938 відправка № 491878, що оформлено СМГС накладними № 341408 (том І, а. с. 27, 28) і ВМД з зазначенням, відповідно: кількість місць: 6 (шість), масою: 38000 та 42000 (графи 26 накладних №341408 (том І, а. с. 27, 28) для перевезення залізничним транспортом за маршрутом: Хмельницька, ОСОБА_7, вул. Кузовкова,1, Україна, зі станції відправлення: ОСОБА_8 залізниці перетин кордону станція Захонь (Угорщина /Венгрия/ МАВ) (Zahony, Hungary MAV), вантажоодержувач: ОСОБА_9, Австрія, фірма Пізец ГмбХ Австрія (Wein Gottweiherg-1, Austria), що підтверджується СМГС накладними № 341408, оформленими вантажовідправником за правилами ЦІМ/УМГС.

Однак, зазначені вище вагони № 68823178 відправка № 490383 та № 60441938 відправка № 491878 з вантажем «Деревина паливна у вигляді колод, полін, сучків, вязанок хворосту або в аналогічних видах» (Штабеля), не перетнувши митного кордону України, на станції Батьово Львівської залізниці були відчеплені від рухомого складу для проведення переогляду, на підставі заявок ОСОБА_2 митниці ДФС № 05/16, Митного поста «Залізничний» Відділ митного оформлення № 4 (Батєво) № 07/16 від 16.05.2016 р. (том І, а. с. 39) та подано для здійснення митного огляду (переогляду) на ділянку митного контролю на підставі, як вказано у заявках, ст. 338, 325 Митного кодексу України. Про затримку вищевказаних вагонів станцією Батьово Львівської залізниці складено акти загальної форми ГУ-23 № 10921, 10923 від 15.05.2016 р. (том І. а. с. 37, 38) та надано телеграфні повідомлення від 15.05.2016 р. № 77, 83 на станцію відправлення для повідомлення вантажовідправника.

Під час здійснення працівниками ОСОБА_2 митниці ДФС митного оформлення вантажу, що перевозився у інших вагонах, які не є предметом спору у даній справі, № 66242058, 67881037 та 63884787 (заявка ВМО № 2 м/п «Залізничний» № 07-70-61/31/058 від 09.06.2016 (том І, а. с. 40), та згідно заявки ВМО № 2 м/п «Залізничний» № 07-70-61/60/064 від 15.06.2016 (том І, а. с. 41), заявки Митного поста «Залізничний» Відділ митного оформлення № 4 (Батєво) № 48/16 від 16.06.2016 (том І, а. с. 42), листа ОСОБА_2 ДФС від 17.08.2016 № 07-70-61/34/2114 «Щодо направлення вагонів» (том І, а. с. 43), Позивач, на виконання заявок ОСОБА_2 митниці ДФС, здійснювала переміщення вагонів № 68823178 відправка № 490383 та № 60441938 відправка № 491878 з вантажем «Деревина паливна у вигляді колод, полін, сучків, вязанок хворосту або в аналогічних видах» на станцію Батьово, станцію Чоп та ст. Ужгород для митного огляду, залізниця на виконання заявки митниці здійснювала вивантаження та завантаження вантажу, зважування вантажу у вагонах № 68823178 та № 60441938, а 21.07.2016 р. ці вагони були відправлені на ст. Чоп Львівської залізниці для вивантаження вантажу через складання протоколу про порушення митних правил, що підтверджується ОСОБА_5 проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу складеного 31.05.2016 р. (том І, а. с. 52).

Отже, предметом судового дослідження у спірній ситуації стала подія, яка мала місце з травня 2016р., де відповідач-1: 12.05.2016 р. та 13.05.2016 р. відправив зі станції ОСОБА_8 залізниці - станція Загонь (Угорщина) два вагони № 68823178 та № 60441938 з вантажем Деревина паливна... (відправки № 490383 та № 491878). Ці вагони 15.05.2016 р. прибули на станцію Батьово Львівської залізниці, а потім були відчеплені для проведення переогляду, що підтверджуються позивачем актами загальної форми ГУ-23 від 15.05.2016 р. № 10921 який, у послідуючому, доповнений ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23 № 22 від 15.05.2016р., що складено 15.20 год., та ОСОБА_5 № 10923, який доповнено ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23 № 29 від 16.05.2016 р.

Місцевим судом встановлено, що як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_5 №10921 та ОСОБА_5 № 10923 не містяться серед підстав нарахування суми позову.

Колегія суддів оглянувши та дослідивши зазначені акти загальної форми ГУ-23, вважає, що встановлені місцевим судом обставини не можуть слугувати підставою для відмови позивачу у позові, оскільки ці два акти не містять жодних нарахувань, а лише фіксують (констатують) сам факт та підстави затримки вищевказаних вагонів на станції Батьово Львівської залізниці за заявкою митних органів для проведення митних формальностей, тим більше, що у тексті позовної заяви, позивач вчинив посилання на ці акти (другий абзац описової частини позовної заяви, перша (титульна) сторінка)(том І, а. с. 8).

Акт загальної форми ГУ-23 від 15.05.2016р. № 10921, складений станцією Батьово (том І, а. с. 184), доповнений ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23 № 22 від 15.05.2016 р. (том І, а. с. 32) про те, що 15.05.2016 р. було затримано вагон № 68823178 за накладною № 490383 від 12.05.2016 р. о 8.30 год., а акт загальної форми ГУ-23 № 22 від 15.05.2016р. складено о 15 год. 50 хв., з тексту якого вбачаються підстави затримки (для митного огляду згідно заявки № 05/16 від 15.05.16 р. Після наказу № 106 ДН-5 вагони знято з затримки на відправлено на станцію Чоп для митного огляду) у вказаному акті вчинено нарахування платежів за простій вагона № 68823178, який склав на цій станції - 8 ваг/год., а саме: за користування, код 117, 19,30 грн.; за телеграму, код 118 = 122,00 грн.; за маневрову роботу, код 115 = 1347 10 грн. Всього: 1488,40 грн.

Таким чином, згідно із наведеними вище актами, які складено і підписано двома працівниками позивача (Агенти ППВ ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ) у сукупності, простій вагона № 68823178, а не вагона № 688231, як помилково вказав місцевий суд у тексті судового рішення, склав 8 вагоно/годин.