ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2018 Київ К/9901/1352/18 2а/1270/7925/12

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової службина постановуДонецького апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 (колегія у складі суддів: Жаботинська С.В., Шишов О.О., Сіваченко І.В.)у справі № 2а/1270/7925/2012за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_2доДержавної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової службипроскасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2012 № 0000771702, № 0000781702, № 0000791702.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки, відповідно до яких взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Метал Трейд СВ», ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп» та ТОВ «МДП» суперечать інтересам держави і суспільства, відповідно до п. 1, п. 2 ст. 215, п. 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України не є дійсними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку фізичної особи-підприємця, ґрунтуються на припущеннях, оскільки всі правочини підтверджуються договорами, актами виконаних робіт, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями та відповідними документами контрагентів щодо законності надання експедиційних та транспортних послуг. Крім того, доказів нікчемності або визнання недійсними у судовому порядку договорів в акті не наведено.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26.11.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність фактичного проведення господарських операцій позивачем зі спірними контрагентами, з огляду на недоліки в первинних документах та відсутність в них обов'язкових реквізитів і даних, які б могли надати можливість їх віднесення на виконання умов укладених договорів поставки товару. Акти виконаних робіт, виписки товарно-транспортних накладних, податкові накладні судом визнані неналежними доказами щодо підтвердження виконання умов договорів, укладених між позивачем та контрагентами.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.10.2012 №0000771702, № 0000781702, № 0000791702.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про дотримання позивачем необхідних умов відображення спірних господарських операцій в податковій звітності ФОП ОСОБА_2

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки податковий орган діяв виключно в межах і на підставі Конституції і законів України.

26.02.2013 Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження у справі.

18.12.2015 Луганським окружним адміністративним судом частково відновлено втрачене судове провадження по даній справі в частині судових процесуальних документів, у зв'язку з втратою судової справи (захоплення невідомими особами Луганського окружного адміністративного суду).

04.01.2018 дана справа передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку частини першої пункту четвертого розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами податкового органу проведена документальна планова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011, результати якої оформлені актом від 19.09.2012 № 1015/17-2133314140, в якому встановлено наступні порушення:

- пп. 7.2.1 п.7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97-ВР), п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 19750,00 грн.;

- ст. 13 Розділу ІV Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 30.04.1993 № 43-93, пп. 5.5.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334/94-ВР), пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон № 889-IV), абз. «а» ст. 13 наказу ГДПІ України від 21.04.1993 № 12 «Про затвердження Інструкції «Про прибутковий податок з громадян», - завищено валові витрати на суму 30740,34 грн. за 2010 рік та чистий оподаткований дохід на суму 30740,34 грн., внаслідок чого донарахований податок з доходів за 2010 рік складає 4611,05 грн.;

- п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 2 ст. 177 Податкового кодексу України, - завищено валові витрати на суму 74427,53 грн. за 2011 рік та чистий оподатковуваний дохід на суму 74427,53 грн., внаслідок чого донарахований податок з доходів за 2011 рік складає 11164,13 грн.;

- ч. 1 п. 119.2 ст. 119, абз. б) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, наказу ДПА України від 24.12.2010 № 1020 «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», - не надана відповідна інформація за І, ІІІ, ІV кв. 2011 року.;

- абзацу б) п. 19.2 ст. 19 Закону № 889-IV та наказу ДПА України від 29.09.2003 № 451 «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, та сум утриманого з них податку», - відображено невірно за ІV квартал 2010 року.

Суть порушень, на думку податкового органу, полягала в тому, що в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) позивачу від контрагентів-постачальників, у зв'язку з відсутністю у останніх майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.10.2012:

- № 0000771702, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку, у розмірі 1021,00 грн.;

- № 0000781702, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за основним платежем на 15775,18 грн.;

- № 0000791702, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 19750,00 грн. та за штрафними санкціями на 2616,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач у перевіряємий період перебував у господарських правовідносинах з ТОВ «Метал Трейд СВ», ТОВ «ЛБФ"Укрпомгрупп», ТОВ «Монтаж-демонтаж проект», на підтвердження виконання яких позивачем надані договори, податкові накладні, видаткові накладні, подорожні листи, довіреності, акти приймання виконаних робіт, акти наданих послуг, товарно-транспортні накладні, технічні паспорта.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до підпункту 177.2. статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу. (підпункт 172.4 статті 172 Податкового кодексу України).

Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм, наведені місцевим судом обставини, з огляду на правила формування податкового кредиту та складу витрат, регламентовані положеннями Податкового кодексу України не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів за умови наявності первинних документів або інших доказів, які спростовують такі доводи.

Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку обставинам справи та досліджуючи правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагентів товарів/робіт/послуг дійшов обґрунтованого висновку, що реальність господарських операцій позивача за укладеними договорами підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України.

Судом апеляційної інстанції були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та складу витрат на підставі податкових накладних виданих контрагентами.

Цілком обґрунтовано апеляційний суд звернув увагу на те, що окремі недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не доводять протиправність правочинів, направлених на купівлю-продаж або поставку за умови наявності інших первинних документів, які спростовують факт безтоварності господарських операцій.

Поруч з цим, оцінюючи висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентами, дійшов правильного висновку про те, що факт нікчемності правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, має бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, не спростованим доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд апеляційної інстанції повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П. Юрченко Судді І.А. Васильєва С.С. Пасічник