МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2018 р.

№ 815/5129/17

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:

ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 65114

до відповідача:

Одеського окружного адміністративного суду, вул. Фонтанська дорога, 14, м. Одеса, Одеська область,65062

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Територіальне управління державної судової адміністрації України в Одеській області, вул. Бабеля, 2, м. Одеса, Одеська область, 65005

про:

визнання протиправною бездіяльності; зобов’язання вчинити певні дії,

ОСОБА _1 (надалі – позивач) 03.10.2017 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправною бездіяльність Одеського окружного адміністративного суду (надалі – Суд або відповідач) в частині не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 17.08.2015 по 31.12.2015 включно відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції у відповідності до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»);

зобов’язати Суд здійснити ОСОБА_1 перерахунок заробітної плати за період з 17.08.2015 по 31.12.2015 включно відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції у відповідності до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років, надбавка за інтенсивність праці тощо);

визнати протиправною невиплату Судом ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових потреб у 2017 році в розмірі середньомісячної заробітної плати працівника патронатної служби.

В якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача позивач зазначив Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (надалі – Управління).

В обґрунтування вимог позивач вказав, що він з 17.08.2015 по 11.07.2017 працював в Суді на посаді помічника судді, йому було присвоєно 11 ранг державного службовця у межах п’ятої категорії посад державних службовців. За твердженнями позивача, в період 17.08.2015 по 31.12.2015 відповідач нараховував та виплачував позивачу заробітну плату, виходячи з розміру посадового окладу, що був меншим, ніж передбачалось нормами Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (надалі – Закон про судоустрій). Крім того, ОСОБА_1 вказав, що відповідач безпідставно відмовив йому у наданні матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.

Ухвалою від 19.10.2017 Одеський окружний адміністративний суд, на підставі статей 18, 20, 22 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка була чинною до 15.12.2017), передав адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 на розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 06.12.2017 Миколаївський окружний адміністративний суд призначив судовий розгляд на 12.01.2018.

Відповідач подав письмові заперечення проти адміністративного позову (арк. спр. 50-54), в яких вказав, що в період з 17.08.2015 по 31.12.2015 ОСОБА_1 отримав заробітну плату, що була обчислена на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (надалі – Постанова № 268), зокрема «Схеми посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів» - Додаток 47 (надалі – Схема). Відповідач зазначив, що 12.10.2017 Київський апеляційний адміністративний суд у справі № 826/26238/15 постановив рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною та такою, що містить ознаки політичної дискримінації, постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 644 (якою були внесені зміни до Постанови № 268) в частині встановлення примітки Додатку 45 (Схема посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату апеляційних судів) про те, що у 2015 році місячний посадовий оклад керівних працівників і спеціалістів апарату апеляційних судів застосовується з урахуванням 50-відсоткового зменшення. На думку відповідача, цей факт свідчить про законність вказаної примітки. Відповідач також вказав на безпідставність вимоги ОСОБА_1 про виплату йому матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, оскільки фондом оплати праці Суду на 2017 рік не були передбачені відповідні видатки.

Управління у відзиві на позовну заяву (арк. спр. 60-61) вказало, що її основним завданням є організаційне та фінансове забезпечення місцевих загальних судів Одеської області (яким не є Суд). Крім того, третя особа зазначила, що виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не є обов’язковою.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Спір між сторонами в частині розміру заробітної плати виник з приводу того, який нормативний акт підлягав застосуванню при її обчисленні в період з 17.08.2015 по 31.12.2015. За твердженнями позивача, Суд при відповідному обчисленні мав виходити з розміру посадового окладу, що вказаний у Законі про судоустрій, відповідач стверджував, що він діяв на підставі Постанови № 268.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

До 26.10.2014 оплата праці помічника судді здійснювалася на підставі Постанови № 268 (з урахуванням того, що посадовий оклад не міг бути меншим за встановлений розмір мінімальної заробітної плати).

Відповідно до чинної з 26.10.2014 редакції Закону про судоустрій (з урахуванням змін, що були внесені Законом України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру»), розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюється з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Підпунктами 1 та 2 пункту 13 Розділу ХІІІ Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» Кабінет Міністрів України був зобов’язаний: у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом; у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність з цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом про судоустрій.

Кабінет Міністрів України вимоги Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» не виконав.

Після викладення Закону про судоустрій в новій редакції (Закон України від 12.02.2015 № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд»), з 28.03.2015 норми щодо матеріального, побутового забезпечення та соціальний захист працівників судової системи (до 28.03.2014 – стаття 144) містилися у статті 147, при цьому зміст норм не змінився.

Підпунктом 2 пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 12.02.2015 № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» Кабінет Міністрів України був зобов’язаний у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити у межах своїх повноважень перегляд та скасування нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Кабінет Міністрів України вимоги Закону України від 12.02.2015 № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» не виконав.

Крім того, 25.04.2015, відповідно до Закону України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», з пункту 13 Розділу XIII Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» була виключена норма щодо обов’язку Кабінету Міністрів України внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність з цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом про судоустрій.

До 09.09.2015 відповідач обчислював та виплачував позивачу заробітну плату на підставі Постанови № 268, тобто у розмірі, що не відповідав нормам Закону про судоустрій.

Відповідно до змін, що були внесені постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 644, з 09.09.2015 місячний посадовий оклад помічника судді (коефіцієнт від місячного посадового окладу судді місцевого суду), згідно зі Схемою, був встановлений на рівні 0,4, що відповідало статті 147 Закону про судоустрій. Але при цьому, під Схемою містилася примітка наступного змісту: «У 2015 році місячний посадовий оклад застосовується з урахуванням 50-відсоткового зменшення; інші виплати працівникам апарату судів, передбачені цією постановою, здійснюються виключно в межах фонду оплати праці суду».

Таким чином, в період з 09.09.2015 по 31.12.2015 розмір місячного посадового окладу позивача не відповідав статті 147 Закону про судоустрій.

Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного правового договору України.

Оскільки положення Постанови № 268 в частині визначення посадових окладів працівників апаратів судів не відповідали нормам Закону про судоустрій, суд дійшов висновку про те, що застосуванню підлягали норми Закону про судоустрій.

Відповідач був зобов’язаний виконати вимоги Закону про судоустрій, положення Постанови № 268 (в частині, що не суперечить вимогам Закону про судоустрій) та забезпечити виплату позивачу заробітної плати відповідно до норм Закону про судоустрій.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що Суд допустив протиправну бездіяльність, результатом якої стало те, що розмір заробітної плати позивача не відповідав нормам Закону про судоустрій.

В обґрунтування вимог щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2017 році ОСОБА_1 послався на статті 32, 98 Кодексу законів про працю України, статті 2, 8, 13, 22 Закону України «Про оплату праці», статті 4, 92 Закону України «Про державну службу», статті 146, 150, 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Порядок надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2016 № 500 (надалі – Порядок № 500), Умови оплати праці патронатних служб в державних органах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 (надалі – Постанова № 15), пункти 3, 18 Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженого рішенням Ради суддів України від 25.03.2011 № 14 (надалі – Положення про помічника судді).

19.06.2017 позивач звернувся до голови Суду із заявою про надання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань (арк. спр. 21). Ця заява не була задоволена, що, на думку позивача, свідчить про порушення його прав.

Суд з доводами ОСОБА_1 не погодився.

В адміністративному позові відсутня інформація про недотримання відповідачем статей 4, 92 Закону України «Про державну службу», статей 146, 150, 157 Закону про судоустрій, а також пунктів 3, 18, 24 Положення про помічника судді – позивач обмежився лише викладенням вказаних норм.

Оскільки позивач у 2017 році не був державним службовцем, питання надання йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не регулювалося нормами Порядку № 500.

Відповідно до частини першої статті 157 Закону про судоустрій (в редакції, що діяла у 2017 році), статус і умови діяльності помічника судді визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України.

В пункті 16 Положення про помічника судді вказано, що оплата праці помічника судді регулюється та встановлюється відповідно до Закону про судоустрій, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з підпунктом 3 пункту 3 Постанови № 15, керівником державного органу або заступником керівника, на якого покладено функції керівника апарату, за пропозицією посадової особи, при якій утворена патронатна служба, у межах затвердженого фонду оплати праці відповідного державного органу надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника патронатної служби.

Як вказано вище, фондом оплати праці Суду на 2017 рік не передбачалися видатки на надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (арк. спр. 55), відповідно, обов’язку щодо виплати позивачу матеріальної допомоги у Суду не виникло.

Суд визнав безпідставними доводи ОСОБА_1 про те, що відповідач, в порушення статті 22 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці», в односторонньому порядку прийняв рішення з питань оплати праці, що погіршує умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Умови, за яких виплачується матеріальна допомога, встановлені законодавством (Постановою № 15), і відповідач не прийняв рішення, що погіршило ці умови.

Також, на думку суду, є недоречними посилання позивача на недотримання відповідачем статті 32 КЗпП. За твердженнями ОСОБА_1, відсутність можливості виплатити працівнику матеріальну допомогу фактично є зміною істотних умов праці (розміру оплати праці), про що працівник завчасно (за два місяці) не був попереджений. Відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП, у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Інформації про те, що в організації праці ОСОБА_1 відбулись зміни, в результаті чого змінився розмір оплати його праці, адміністративний позов не містить.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 9, 77, 194, 241-246, 250, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 65114, РНОКПП НОМЕР_1) до Одеського окружного адміністративного суду (вул. Фонтанська дорога, 14, м. Одеса, 65062, ідентифікаційний код 35118626) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Одеського окружного адміністративного суду в частині ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 65114, РНОКПП 32727225191) заробітної плати за період з 17.08.2015 по 31.12.2015 включно відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції у відповідності до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»).

3. Зобов’язати Одеський окружний адміністративний (вул. Фонтанська дорога, 14, м. Одеса, 65062, ідентифікаційний код 35118626) суд здійснити ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 65114, РНОКПП 32727225191) перерахунок заробітної плати за період з 17.08.2015 по 31.12.2015 включно відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції у відповідності до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років, надбавка за інтенсивність праці тощо).

4. У задоволенні позовних вимог про визнання протиправною невиплати Одеським окружним адміністративним судом ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових потреб у 2017 році в розмірі середньомісячної заробітної плати працівника патронатної служби відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна