ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 грудня 2017 року

справа № 201/14552/17(2-а/201/395/2017)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.,

суддів: Чепурнова Д.В. Мельника В.В. ,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2017 року у справі № 201/14552/17(2-а/201/395/2017) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

02.10.2017 року ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до ЦОУ ПФУ в м. Дніпрі про визнання протиправними дій щодо відмови у проведенні перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2017 року адміністративний позов. Визнано протиправними дії Центрального Об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України м. Дніпро щодо відмови ОСОБА_1 у проведені перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням 1/12 посадового окладу матеріальної допомоги на оздоровлення відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. № 2453-У1 та норм Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016р. №4-рп/2016 на підставі поданої заяви. Зобов'язано Центральне Об'єднане Управління Пенсійного Фонду України м. Дніпро здійснити перерахунок у бік збільшення раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. № 2453-У1 з урахуванням норм Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016р. №4-рп/2016 із збереженням 90% суддівської винагороди з 01.01.2017р., включивши до заробітної плати для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 1/12 посадового окладу судді згідно довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області №7-299-С від 13.09.2017р., виходячи із заробітної плати в розмірі 33 146 грн. 67 коп. станом на серпень 2017 року та проводити його виплату без обмеження максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання та із урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнуто з Центрального Об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України м. Дніпро за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 640 грн.

Вважаючи вказану постанову незаконною та необґрунтованою, а також такою, що винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2017 року та прийняти судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що що наказом голови апеляційного суду Дніпропетровської області № 151 від 29.10.2010р. на підставі Постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 07.10.2010р. ОСОБА_1 була звільнена з посади судді апеляційного суду Дніпропетровської області у зв'язку із поданням заяви про відставку та набула статус судді у відставці.

З 01.11.2010р. позивачці було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді на підставі діючих на той час ст. 43 Закону України «Про статус суддів» №2862-Х11 від 15.12.1992р. і ст. 138 ч. З Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010р. без обмеження максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання судді з правом на його перерахунок.

Останній перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Пенсійним фондом був зроблений з 01.01.2017р. на підставі довідки апеляційного суду Дніпропетровської області № 7-213-С від 26.04.2017р. про заробітну плату в розмірі 31680 грн., яка складалась з посадового окладу - 17600 грн. та доплати за вислугу років - 14080 грн.

В довідці не були вказані дані про розмір матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 1/12 посадового окладу працюючого на відповідній посаді судді, яка згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-У1 від 07.07.2010р. одноразово на рік нараховується судді при оформленні відпустки. Тому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачці було нараховано в меншій сумі.

Оскільки відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-УІ від 07.07.2010р. при наданні щорічної оплачуваної відпустки виплачується суддівська винагорода та допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу, на яку відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» нараховувався ЄСВ, позивач звернулася до Апеляційного суду Дніпропетровської області із заявою про надання довідки про складові суддівської винагороди із включенням до неї допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

13.09.2017р. їй була видана довідка №7-299-С про те, що станом на серпень 2017р. розмір суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді в апеляційному суді Дніпропетровської області складає: оклад - 17600 грн.; доплата за вислугу років (80%) - 14080 грн.

Крім суддівської винагороди щорічно, працюючим суддям, відповідно до ст. 1З6 Закону України від 2.06.2016р. №1402-УІІІ «Про судоустрій і статус судців» надається допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу; в 2017 році - 17600 грн. 1/12 допомоги на оздоровлення складає 1466 грн. 67 коп. Суддівська винагорода з урахуванням 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення складає 33 146 грн. 67 коп.

Позивачка звернулася до Пенсійного фонду із заявою про перерахунок призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, надала довідку апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.09.2017р. №7-299-С про розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з урахуванням 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення, яка складає 33146 грн. 67 коп.

За результатами розгляду її звернення ЦОУ ПФУ у місті Дніпрі у своєму листі №Д 231 від 15.09.2017р. відмовило у проведені перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, мотивуючи тим, що допомога не віднесена до суддівської винагороди і згідно Закону України № 1402-УІІІ від 02.06.2016р. судді у відставці, які не проходили кваліфікаційне оцінювання, розмір грошового утримання визначається із суддівської винагороди.

Позивачка вважала такі дії Пенсійного Фонду про відмову у здійсненні перерахунку грошового утримання протиправними, у зв'язку з чим і звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку із досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Рівень виплат, який має отримувати суддя у відставці має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів, в тому числі гарантії забезпечення незалежності суддів, врегульовано положеннями Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Пунктом 8 частини 5 статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що незалежність судді забезпечується, зокрема, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням.

В пункті 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 суд зазначив, що конституційний статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості. Аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності. Право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага. Статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, право на отримання виплат (пенсії, щомісячного довічного грошового утримання), рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.

При цьому, в п.2 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що за змістом статті 126 Конституції України положення ч.3 ст. 11 Закону України "Про статус суддів" у взаємозв'язку з ч.8 ст. 14 Закону України "Про судоустрій України" (в редакціях, що були чинними на час розгляду справи судом) треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.

В п.3.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та Законом України "Про статус суддів". Згідно з ч.1 ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Це положення передбачає і фінансування щомісячного довічного грошового утримання суддів за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України (абзац восьмий пункту 7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання). Особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності, що закріплюється у статті 126 Конституції України, і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.

Крім того, статтею 134 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453- VІ передбачено надання суддям щорічної оплачуваної відпустки з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Виплату допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу передбачено і ст.136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ, тобто виплата допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу передбачена спеціальним законом, яким регулюється забезпечення судді, і вона носить систематичний характер.

До того ж, відповідно до п.п.2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за N 114/8713, допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників, належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Частиною 3 статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VІ, з урахуванням норм Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року №4-рп/2016, встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Оскільки матеріальна допомога на оздоровлення має систематичний характер, й виплата передбачена спеціальним Законом, яким регулюється забезпечення суддів, і вона виплачується всім суддям, які використовують право на відпустку, тобто матеріальна допомога на оздоровлення належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат, а відповідно входить до структури заробітної плати, а за нормами ч.3 ст.141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VІ з урахуванням норм Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 у відсотковому відношенні саме до заробітної плати, а не тільки до суддівської винагороди, передбачено визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з допомоги на оздоровлення нараховувався та був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, то незалежно від того, що вона не є складовою суддівської винагороди, допомога на оздоровлення повинна враховуватися при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

З правил діючої Інструкції № 5 "Зі статистики заробітної плати" вбачається, що матеріальна допомога на оздоровлення відноситься до заохочувальних і компенсаційних виплат та входить до складу фонду оплати праці.

Крім того, згідно зі ст.66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і ст.41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Наведений правовий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 10 березня 2015 року у справі №21-70а15, яка в силу вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що матеріальна допомога на оздоровлення, яка виплачувалася позивачу і з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відносяться до складу суддівської винагороди, з якого обчислюється пенсія, а тому у відповідача відсутні правові підстави для відмови позивачеві у перерахунку пенсії з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення.

Колегія суддів відмічає наступне.

Статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» було визначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «;Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «;Про дипломатичну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про судову експертизу», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «;Про наукову і науково-технічну діяльність», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «;Про пенсійне забезпечення», «;Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013р. (справа №3-рп/2013) визнано такою, що не відповідає Конституції України(є неконституційними) статтю 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI в частині поширення її дії на Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI.

Отже положення статті 2 названого Закону втратили чинність з дня проголошення рішення Конституційним Судом України.

За приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.159, 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія,_

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі - залишити без задоволення.

Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2017 року у справі № 201/14552/17(2-а/201/395/2017)- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки передбачені ст. 329 КАС України.

Головуючий суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.В. Мельник