ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року

Львів

№ 876/12531/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Кузьмича С.М., Довгої О.І.,

при секретарі судового засідання - Богдан А.О.,

за участю:

представника відповідача - Федорчук І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 01.12.2017 року (Головуючий суддя: Лесик В.О., ухвалено о 09 год. 47 хв. м. Ковель) у справі за позовом ОСОБА_2 до заступника начальника Головного управління ДФС у Волинській області Кондратюка Сергія Вікторовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в сумі 2550 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА _2 звернулася з позовом до заступника начальника Головного управління ДФС України Кондратюка Сергія Вікторовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідач своєю постановою від 15.11.2017 року неправомірно притягнув її до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 165-1 КУпАП, та наклав адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2550 грн. за порушення податкового законодавства, оскільки філія не є юридичною особою, а причиною несвоєчасної сплати єдиного внеску стала відсутність бюджетного фінансування зі сторони центральних органів державної виконавчої влади. За таких обставин вважає, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення та просить скасувати винесену постанову.

Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 01 грудня 2017 року позов - задоволено.

Постанову заступника начальника Головного управління Міндоходів у Волинській області Кондратюка Сергія Вікторовича від 15.11.2017року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 165-1 КУпАП України, - скасовано.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДФС у Волинській областіподало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду,в якій просить скасувати оскаржувану постанову таприйняти нову,якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідають фактичним обставинам справи, що і призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 15.11.2017 року позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 165-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2550 грн.

За змістом Постанови, позивачка працюючи на посаді головного бухгалтера Філії "Ковельський автодор" допустила несплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вересень 2017року в сумі 36783,40 грн. із строком сплати до 20.10.2017 року.

За встановленими обставинами по справі та документальними доказами, позивачка працює головним бухгалтером Філії "Ковельський автодор" та відповідно до вимог ст. 9, 26 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закону), несе адміністративну відповідальність за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску. Персональна відповідальність головного бухгалтера філії за своєчасність розрахунків з бюджетними і позабюджетними фондами, своєчасність виплати заробітної плати працівникам філії, визначена і пунктом 5.12. Положення про філію "Ковельський автодор" дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Згідно вимог абзацу другого ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею таких сум працівникам.

Таким чином, діючим Законом не передбачено обов'язку платника щодо авансової сплатити єдиного внеску у той час, коли заробітна плата ще ненарахована та не акумульована на відповідному рахунку платника. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі.

При цьому, фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

У частині 12 цієї статті Закону встановлено, що зобов'язання зі сплати єдиного внеску мають пріоритет виконання над усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати, відтак стає очевидним, що за фактичної відсутності коштів на нарахування і виплату заробітної плати, фізично неможливо провести нарахування і сплату будь-яких мінімізованих зобовязань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Поряд з цим, згідно п.п. 5.8, 5.11. Положення про філію "Ковельський автодор" ДП "Волинський облавтодор", ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", на підставі положення про оплату праці, затвердженого Підприємством (ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України") і погодженого з профспілковим комітетом Підприємтсва, колективного договору, галузевої угоди, Філія здійснює оплату праці своїх працівників і наданням їм трудових і соціальних пільг. Забезпечення діяльності Філії здійснюється начальником за рахунок коштів, переданих Філії Підприємством як оборотні кошти, отриманих Філією за результатами господарської діяльності.

З тексту довідки ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" № 9-5/1490 від 21.11.2017року є наглядно очевидним, що в вересні підприємством було сплачено ЄСВ в сумі 1,0 тис грн. і жодних коштів по заробітній платі чи інших статтях фінансування на рахунок філії не надходило, що підставно і правомірно було взято до уваги судом першої інстанції та покладено в основу рішення по справі, адже згідно ст.7 Закону, базою для нарахування та утримання єдиного внеску є фактично виплачена заробітна плата та виплата інших допомог і соціальних виплат (а.с.8).

Статтею 9 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» чітко обумовлено, що платники єдиного внеску зобовязані сплачувати єдиний внесок під час кожної виплати заробітної плати, одночасно з видачею таких сум готівкою працівникам чи надходження таких коштів на підрприємство у безготівковій формі, доказів чого під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції наведено, доведено та здобуто не було.

Покликання апелянта на те, що п.4.3 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування регламентовано сплату такого внеску незалежно від фактичної виплати заробітної плати та інших видів виплат, на неспростовне переконання колегії суддів, не заслуговує на увагу з огляду на те, що будь-яка Інструкція є підзаконним актом, який не може скасовувати чи спотворювати або нівелювати канонічні постулати Закону, ненормативним додатком до якого її виписали.

Авансова сплата ЄСВ, виставлення платіжних поручень про наміри перерахування такого внеску в майбутньому, надсилання платіжних документів про таке до банківської картотеки № 2 не передбачено діючим Законом України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Крім цього, з огляду на закони переміщення матерій, фізично та гіпотетично не можливо перемістити з одного стану в інший те, чого в природі не існує або таке відсутнє, в даному випадку: - провести перерахунок коштів по сплаті ЄСВ з р/рахунку підприємства, де відсутні та не поступали будь-які кошти впродовж звітного і наступного місяця, що фактично потягло за собою ненарахування та не виплату заробітної плати працівникам.

По справі також встановлено, що відповідач при розгляді справи та винесенні оскаржуваної постанови проігнорував дотриманнявимог ст.ст. 33, 252, 280 КУпАП, належно та всесторонньо не зясував характер даного правопорушення, не зібрав та не закріпив допустимих доказів скоєного правопорушення, що потягло за собою безпідставне притягнення позивачки до адміністративної відповідальності, адже за завданням і змістом суті вимог КпАП України, відповідальність за вчинення адміністративних правопорушень можлива лише за наявності вини певної особи у формі умислу чи необережності, чого в діях позивачки під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції встановлено чи доведено не було.

Перевіривши дійсні обставини справи та додатково проаналізувавши зібрані документальні докази по матеріалах справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.316 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч.4 ст. 229, ст. 243, ст. 308, ст. 310, ч.2 ст. 313, п.1 ч.1 ст. 315, ст. 316, ч.1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області - залишити без задоволення, а постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 01 грудня 2017 року у справі №159/4554/17- без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя

Р. М. Гулид

судді

С. М. Кузьмич

О. І. Довга

Повне судове рішення складено 23.01.2018 року