ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року

Львів

№ 876/11734/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Чопко Ю.Т.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови,-

суддя (судді) в суді першої інстанції - Сливка Л.М.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення - 27 жовтня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

19 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби, в якому просив скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 1500/20900/17 від 12 червня 2017 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірна постанова була складена щодо нього оскільки він порушив десятиденний строк доставки транспортного засобу, що перебуває під митним контролем до митного органу призначення. Однак вважає, що ці факти не відповідають фактичним обставинам справи. Він ввіз автомобіль для приватного користування, а тому на нього не може розповсюджуватись поняття «транзиту», на що безпідставно посилається відповідач. Окрім цього, зазначає, що відповідачем не взято до уваги, що він є громадянином-нерезидентом, перебуває на консульському обліку про що у його закордонному паспорті міститься відповідна відмітка.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову в справі про порушення митних правил № 1500/20900/17 від 12 червня 2017 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що заперечуючи проти задоволення позову відповідач не довів правомірності винесення ним спірної постанови, а тому вона є протиправною. Також, відповідачем не приділено належної уваги доводам позивача про те, що він прийнятий на тимчасовий консульський облік, як підставу для користування ввезеним автомобілем протягом стоку до одного року.

Не погодившись з прийнятою постановою, Львівська митниця Державної фіскальної служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що позивачем при в'їзді на митну територію України було обрано «зелений коридор» та виконано всі вимоги, необхідні для поміщення належного йому транспортного засобу в митний режим транзиту, що ним і було зроблено. Отже, пропуск ввезеного 14 квітня 2017 року гр. України ОСОБА_1 на митну територію України автомобіля «Seat Ibiza», реєстраційний номер НОМЕР_2, здійснено у порядку, передбаченому нормами ч. 1 ст. 381 МК України в митному режимі «транзит», на строк, передбачений нормами ст. 95 МК України для автомобільного транспорту - 10 діб(у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 03 травня 2017 року, державний інспектор відділу митного оформлення № 3 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС Гаврих Василь Романович розпочав щодо ОСОБА_1 справу про порушення митних правил, склавши протокол № 1500/20900/17. У цьому протоколі зафіксовано, що 03 травня 2017 року о 04 год. 00 хв. в зону митного контролю пункту пропуску «Шегині» митного посту «Мостиська» Львівської митниці ДФС, із України до Польщі, в'їхав автомобіль марки «Seat Ibiza», р.н. НОМЕР_2 під керуванням громадянина України ОСОБА_1 В ході митного контролю вказаного транспортного засобу та внесення даних про нього та особу, яка його переміщувала, в АСМО «Інспектор» та САІС ДМС України виявилось, що ОСОБА_1 14 травня 2017 року о 19 год. 38 хв. через митний пост «Грушів» Львівської митниці ДФС по смузі руху митного контролю «зелений коридор» ввіз легковий автомобіль марки «Seat Ibiza», р.н. НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_1, без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплати при імпорті транспортних засобів, на строк, передбачений нормами ст. 95 Митного кодексу України (далі МК України) для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб). Одночасно було встановлено відсутність у АСМО «Інспектор» та САІС ДМС України інформації про вивезення за межі митної території України вказаного автомобіля, станом на 03 травня 2017 року. На запитання чи звертався він в органи доходів і зборів України щодо перевищення терміну перебування транспортних засобів на митній території України у відповідності до статті 192 МК України ОСОБА_1 повідомив, що не звертався. На момент складання протоколу ОСОБА_1 не надав жодних документів, що підтверджують факт аварії або дії обставин непереборної сили. Таким чином ОСОБА_1, станом на 03 травня 2017 року перевищив більше ніж на десять діб встановлений ч. 1 ст. 95 МК України строк доставки товару - легкового автомобіля марки «Seat Ibiza», р.н. НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_1, що перебуває під митним контролем до органу доходів і зборів призначення (пункту вивезення за межі митної території України).

12 червня 2017 року вказана справа про порушення митних правил була розглянута в результаті чого було винесено постанову про порушення митних правил № 150/20900/17, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу та без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно із статтями 90, 93, 102 МК України переміщений у митному режимі транзит автомобіль перебуває під митним контролем та до його переміщення повинні використовуватися наступні вимоги, а саме: перебувати у незмінному стані, крім природних змін; не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; бути доставленим у митний орган призначення до закінчення передбаченого законом строку.

Статтею 95 МК України визначено строки транзитних перевезень, а саме: для автомобільної транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Відповідно до ч. 1 ст. 381 МК України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування, які постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави з метою транзиту через митну територію України без письмового декларування та внесення грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу.

Згідно із главою 55 pозділу XII МК України поміщення громадянином - резидентом транспортного засобу, постійно зареєстрованого у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, у будь-який інший митний режим ніж транзит супроводжуватиметься обов'язковим письмовим декларуванні цього транспортного засобу та виконанням інших митних формальностей, передбачених МК України (письмове зобов'язання, застосування заходів гарантування, тощо).

Частиною 1 ст. 458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно із ч. 3 ст. 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування на митну територію України регламентується ст. 380 МК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об'єктом оподаткування митними платежами.

В свою чергу, для громадян-резидентів зазначеною статтею передбачено інші умови ввезення транспортних засобів особистого користування.

Частиною 3 статті 380 МК України передбачено, що тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Тимчасове ввезення громадянами-резидентами на митну територію України інших транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу.

Громадяни-резиденти, які перебувають на тимчасовому консульському обліку в консульській установі України за кордоном, мають право тимчасово ввозити на митну територію України під письмове зобов'язання про зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, один транспортний засіб особистого користування, що класифікується за товарною позицією 8703 (крім товарної підпозиції 8703 10) згідно з УКТ ЗЕД, та причіп до нього, що класифікується за товарною підпозицією 8716 10 згідно з УКТ ЗЕД (за умови ввезення разом із транспортним засобом), на строк, що не перевищує 60 днів протягом одного календарного року (який може бути як безперервним, так і з перервами), без сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Зазначені транспортні засоби можуть бути тимчасово ввезені на митну територію України за умови подання органу доходів і зборів документів, що підтверджують право власності громадянина на такі транспортні засоби та їх реєстрацію на території відповідної країни.

Таким чином, необхідність сплати особою митних платежів при ввезенні на територію України транспортного засобу для особистого користування або звільнення від їх сплати залежить від того, чи є особа резидентом чи нерезидентом і встановлюється митним органом при ввезенні автомобіля на територію України.

З наявних в матеріалах справи протоколу про порушення митних правил № 1500/20900/17 та постанови про порушення митних правил № 1500/20900/17 від 12 червня 2017 року слідує, що позивачем ОСОБА_1 по смузі руху митного контролю «зелений коридор» ввезено легковий автомобіль «Seat Ibiza», р.н. НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_1, без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів, на строк, передбачений нормами ст. 95 МК України для автомобільного транспорту - 10 діб(а.с.2-4).

Колегія суддів зазначає, що притягуючи до відповідальності позивача за ч. 3 ст. 470 МК України, митний орган не врахував, що відповідальність згідно з цієї норми наступає лише при перевищенні встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки транспортних засобів комерційного призначення, однак позивач ввозив транспортний засіб виключно для особистого користування.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Доводи позивача про те, що він ввозив транспортний засіб виключно для особистого користування, відповідачем(суб'єктом владних повноважень) всупереч вимогам ст. 77 КАС України не спростовано.

Згідно із ст. 4 МК України нерезиденти - це фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України. Резиденти - фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.

Таким чином, основоположним критерієм визначення особи резидентом чи нерезидентом у розумінні Митного кодексу України є її постійне місце проживання, а не її громадянство, оскільки нерезидентом може бути, зокрема, як громадянин України, так і громадянин іншої держави.

Однак, в оскаржуваній постанові про порушення митних правил Львівська митниця ДФС покликалась на те, що позивач є громадянином України та повинен нести відповідальність.

Колегія суддів зазначає, що п. 33 ч.1 ст. 4 МК України дає визначення поняттю нерезидента, та визначає коло осіб, які до них відносяться.

Згідно п.п. "в" п. 33 ч. 1 ст. 4 МК України нерезидентами є фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України.

Отже, для того щоб особа вважалася нерезидентом вона повинна відповідати певним критеріям характерним для нерезидентів України, а саме мати статус (бути) іноземця чи особи без громадянства або бути громадянином України, який має постійне місце проживання за межами України, у тому числі таким, який тимчасово перебуває на території України.

За змістом п. 45 ч. 1 ст. 4 МК України постійне місце проживання - місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).

Відтак, позивач підпадає під ознаки нерезидента в розумінні МК України, оскільки має постійне місце проживання в Республіці Польщі, що підтверджується відміткою у його паспорті громадянина України для виїзду за кордон "прийнятий на тимчасовий консульський облік у Генеральне консульство України в Кракові"(а.с.5). Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України, належними та допустимими доказами не довів протилежного, а саме, що позивач є громадянином-резидентом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 не може нести адміністративну відповідальність за порушення митних правил за ознаками ст. 470 МК України.

Колегія суддів зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 9 та ст. 10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваної постанови, оскільки в діях позивача відсутній склад правопорушення, яке кваліфікується ч. 3 ст. 470 МК України, а тому відсутні і підстави для відповідальності позивача.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 268, ст. 272, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2017 року у справі № 607/7678/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя

О. Б. Заверуха

судді

О. М. Гінда

В. В. Ніколін