ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року справа №805/3924/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Компанієць І.Д.

Сухарька М.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Донецького окружного адміністративного суду (суддя Голуб В.А.) від 27 листопада 2017 року у справі № 805/3924/17-а (дата складання повного тексту рішення 01 грудня 2017 року) за позовом Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» до Міністерства юстиції України, третя особа - Управління пенсійного фонду України в м.Вугледар Донецької області про скасування постанови про арешт коштів боржника,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа - Управління пенсійного фонду України в м.Вугледар Донецької області про скасування постанови про арешт коштів боржника від 17.08.2017 року за виконавчим провадженням №54538738, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках банківських установ.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено, скасовано постанову про арешт коштів боржника від 17.08.2017 року за виконавчим провадженням №54538738.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач зазначив, що постанова про арешт коштів боржника була винесена ним у відповідності до вимог статті 48 Закону України «Про виконавче провадження». Судом першої інстанції не прийнято до уваги ті обставини, що обов'язок повернути оскаржувані постанови про арешт коштів, які містяться на рахунках боржника належить саме банківським установам, до яких вони були спрямовані для виконання наданих підтверджень, що арештовані рахунки відносяться тих стягнень й арешт яких заборонено законом.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що на виконанні у відповідача знаходиться виконавче провадження № ВП 54538738 з примусового виконання виконавчого листа №805/1073/17-а, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 21.03.2017 року, про стягнення з ДП «Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1» на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледар Донецької області заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №1 у розмірі 27 785879,94 грн.

Відповідачем на підставі вимог статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову від 17.08.2017 р. про арешт коштів боржника, що містяться на усіх рахунках, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначено статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження», згідно до ч.1, ч.2 якої звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19 1 та 26 1 Закону України "Про теплопостачання", статті 15 1 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до вимог ч.2 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» від 13 квітня 2017 року N 2021-VIII встановлено, що тимчасово, до 1 січня 2019 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з відомостями (Витягом) ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань «Державне підприємство «Південнодонбаське №1» є державним підприємством, основним видом діяльності якого є добування кам'яного вугілля (05.10 КВЕД), а також є вугледобувним підприємством. Таким чином, на позивача розповсюджується положення Закону України №2021.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Порядок відшкодування фактичних витрат з виплати та доставки пенсій врегульовано Інструкцією, пунктом 6 якої передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати ПФУ на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.

Верховний суд України у постанові від 02.06.2015р. по справі №21-166а15 дійшов правового висновку про те, що суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова про арешт коштів від 17.08.2017р. була винесена позивачем при виконанні рішення суду про стягнення з позивача заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах .

Враховуючи, що наведене рішення не є рішенням про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, колегія суддів вважає, що виходячи з приписів ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств «від 13 квітня 2017 року N 2021-VIII відповідач не мав права накладати арешт на кошти позивача за цим виконавчим документом, а тому судом першої інстанції правомірно скасовано спірну постанову.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Посилання відповідача на відсутність в матеріалах справи підтверджуючих документів про цільове призначення відкритих позивачем рахунків на кошти, на яких у відповідності до вимог ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту, колегією суддів не прийнято до уваги з огляду на положення вимог статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» від 13 квітня 2017 року N 2021-VIII.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановиво бставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у справі №805/3320/15-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у справі № 805/3320/15-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 24 січня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 24 січня 2018 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Компанієць І.Д.

Сухарьок М.Г.