ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року справа №418/639/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Геращенка І.В., Василенко Л.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області на постанову Міловського районного суду Луганської області від 20 вересня 2017 року у справі № 418/639/17 (головуючий І інстанції Гуцол М.П.), складену в повному обсязі 25 вересня 2017 року в смт. Мілове Луганської області за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 до державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Кайдаша Максима Володимировича про визнання незаконною постанови від 28.07.2017,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Міловського районного суду Луганської області з позовом до державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Кайдаша Максима Володимировича (далі - відповідач) про визнання незаконною постанови від 28.07.2017.

В обґрунтування зазначеного позову позивач зазначав, що 25.07.2017 року відповідачем складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки № 23-ДК/6/АП/09/01/-17 у результаті чого встановлено факт самовільного зайняття та використання земельних ділянок, що є порушенням вимог ст.ст. 79-1, 125 Земельного кодексу України, за що передбачена відповідальність за ст. 53-1 КУпАП.

Того ж дня відповідачем складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки № 23-ДК/7/АП/09/01/-17 у результаті чого встановлено факт використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, що є порушенням вимог ст. 96 Земельного кодексу України, за що передбачена відповідальність за ст. 53 КУпАП.

28.07.2017 року відповідачем прийнято постанову № 23-ДК/0006По/08/01/-17, якою справу про адміністративне правопорушення, яке вчинив громадянин ОСОБА_2 закрито, а матеріали справи направлені до ГУ Національної поліції в Луганській області.

Позивач стверджує, що приймаючи постанову про закриття провадження у справі на направлення матеріалів до ГУ Національної поліції в Луганській області відповідач в порушення вимог ст.ст. 278, 280 КУпАП зробив хибні та передчасні висновки щодо наявності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 53, 53-1 КУпАП, та наявності обставин, що підпадають під дію ст. 253 КУпАП, що лягло в основу прийняття незаконної, на думку позивача, постанови. Крім того, позивач посилався на те, що оскаржувана постанова складена посадовою особою, яка не має повноважень на її складання.

Постановою Міловського районного суду Луганської області від 20 вересня 2017 року у справі № 418/639/17 позовні вимоги задоволено, внаслідок чого: визнано протиправною та скасовано постанову № 23-ДК/0006По/08/01/-17 від 28.07.2017 року «Про закриття справи», винесену державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Кайдашем Максимом Володимировичем; провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст.ст. 53, 53-1 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Не погодившись з таким судовим рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

25.07.2017 року відповідачем складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки № 23-ДК/6/АП/09/01/-17 у результаті чого встановлено факт самовільного зайняття та використання земельних ділянок, що є порушенням вимог ст.ст. 79-1, 125 Земельного кодексу України, за що передбачена відповідальність за ст. 53-1 КУпАП.

Того ж дня відповідачем складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки № 23-ДК/7/АП/09/01/-17 у результаті чого встановлено факт використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, що є порушенням вимог ст. 96 Земельного кодексу України, за що передбачена відповідальність за ст. 53 КУпАП.

28.07.2017 року відповідачем прийнято постанову № 23-ДК/0006По/08/01/-17, якою справу про адміністративне правопорушення, яке вчинив громадянин ОСОБА_2, закрито, а матеріали справи направлені до ГУ Національної поліції в Луганській області у звязку із наявністю в його діях ознак кримінального правопорушення.

Даючи оцінку спірним правовідносинам, які склались між сторонами, колегія суддів виходить із наступного.

Згідно ч. 2 ст. 188 Земельного кодексу України порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом, яким є Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» одним з основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Положеннями ст. 9 зазначеного Закону визначено, що Державний контроль за використанням та охороною земель, дотримання вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюється, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Згідно статті 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель належить право в тому числі: складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до вимог п. «б» частини 1 ст. 211 Земельного кодексу України за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що громадянин ОСОБА_2 будучи головою ФГ «Сулімов» в порушення вимог ст.ст. 79-1, 96, 125 Земельного кодексу України використовував земельні ділянки площею 46,43 га кадастровий номер НОМЕР_1 та 29,46 га кадастровий номер НОМЕР_2, розташовані на особливо цінних землях сільськогосподарського призначення Великоцької сільської ради Міловського району самовільно та не за цільовим призначенням.

При цьому, приймаючи оскаржувану постанову відповідач дійшов до висновку про наявність у діях позивача ознак кримінального правопорушення та закрив провадження у справі.

За змістом ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Так, за змістом ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Тобто, наявність вини є невід'ємною ознакою складу адміністративного проступку.

У відповідності до статей 53 та 53-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у випадку використання земель не за цільовим призначенням та самовільного зайняття земельної ділянки.

Згідно ст. 253 КУпАП якщо при розгляді справи орган (посадова особа) прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що доказів того, що громадянин ОСОБА_2 самовільно зайняв та використовує зазначені вище земельні ділянки матеріали справи не містять та колегією суддів не встановлено, а відтак, висновок відповідача про наявність у діях ОСОБА_2 ознак кримінального правопорушення є хибним, передчасним та таким, що зроблений за відсутності будь-яких доказів.

Крім того, як вбачається з описової частини спірної постанови, відповідачем тільки встановлений факт використання земельних ділянок не за цільовим призначенням та факт самовільного зайняття земельних ділянок, без зазначення особи, яка вчинила данні правопорушення, що є порушенням вимог ст.280 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у звязку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Якщо такі підстави відсутні або якщо вина особи у вчиненні проступку з цих підстав не доказана, особа не може бути піддана адміністративному стягненню.

Застосування уповноваженими на це органами і посадовими особами заходів адміністративного стягнення проводиться у межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, оскільки спірною постановою не встановлений склад правопорушення, передбаченого ст.ст. 53, 53-1 КУпАП стосовно позивача, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 271, 272, 286, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області на постанову Міловського районного суду Луганської області від 20 вересня 2017 року у справі № 418/639/17 - залишити без задоволення.

Постанову Міловського районного суду Луганської області від 20 вересня 2017 року у справі № 418/639/17 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 23 січня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А.В. Гайдар

Судді І.В. Геращенко

Л.А. Василенко