ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 січня 2018 року

м. Полтава

Справа №816/2190/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Пилипенко А.В.

та представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1,

від відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування пунктів наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _3 (надалі - ОСОБА_3, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУНП в Полтавській області), у якому просив:

визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу начальника ГУНП в Полтавській області від 26.10.2017 "Про порушення службової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника сектору реагування №2 Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області майора поліції ОСОБА_3 у виді звільнення зі служби в поліції;

визнати протиправним та скасувати положення наказу ГУНП в Полтавській області від 03.11.2017 №528-о/с в частині звільнення зі служби в поліції згідно із Законом України "Про Національну поліцію" за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) майора поліції ОСОБА_3;

поновити ОСОБА_3 на службі в Національній поліції з 04.11.2017;

стягнути з ГУНП в Полтавській області на користь позивача заробітну плату (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що підставою для звільнення ОСОБА_3 є результати службового розслідування за фактом порушення кримінального провадження відносно начальника та заступника начальника Лубенського відділу поліції ГУНП в Полтавській області за ч. 3 ст. 368 КК України, в межах якого позивачу 12.10.2017 висунуто підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Звертав увагу на те, що на момент прийняття відповідачем спірних наказів вина позивача у вчиненні кримінального правопорушення не доведена у законному порядку і не встановлена обвинувальним вироком суду, як це визначено статтею 62 Конституції України.

Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. При цьому зазначив, що у ході проведення відповідачем службового розслідування встановлено факт повідомлення позивачу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України. Наполягав на тому, що незавершеність кримінального розслідування та відсутність обвинувального акта по кримінальному провадженню стосовно позивача не спростовує факт вчинення ним дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни.

У наданій до суду 16.01.2018 відповіді на відзив представник позивача зауважив, що до вирішення кримінального провадження по суті та прийняття рішення за висунутим обвинуваченням працівник поліції не може вважатись винуватим та бути звільненим зі служби за вчинення кримінального правопорушення. Звертав увагу на те, що статтею 77 Закону України "Про Національну поліцію" визначено вичерпний перелік підстав для звільнення поліцейського і в даному переліку відсутня така підстава, як порушення кримінального провадження чи пред’явлення поліцейському підозри.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні з мотивів, викладених у відзиві на позов. При цьому зазначив, що надання додаткового часу для подання заперечення на відповідь не потребує, оскільки всі доводи щодо позовних вимог викладені відповідачем у письмовому відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Позивач з 20.04.1994 проходив службу в органах внутрішніх справ, а на підставі наказу ГУНП в Полтавській області від 07.11.2015 №8 прийнятий на службу в органи Національної поліції /а.с. 42-45/.

Наказом ГУНП в Полтавській області від 15.09.2017 №418 о/с майора поліції ОСОБА_3 призначено на посаду начальника сектору реагування патрульної поліції №2 Лубенського відділу поліції /а.с. 21/.

12.10.2017 начальником ГУНП в Полтавській області видано наказ №1154 "Про призначення та проведення службового розслідування", у якому зазначено, що 11.10.2017 у рамках кримінального провадження №42017170000000293, розпочатого 07.09.2017 прокуратурою Полтавської області за фактом вимагання неправомірної вигоди працівниками Лубенського ВП ГУНП від гр. Д., працівниками правоохоронних органів після проведення обшуку Лубенського ВП ГУНП були затримані в порядку статті 208 КПК України начальник зазначеного підрозділу – полковник поліції ОСОБА_4, заступник начальника – підполковник поліції ОСОБА_5 та начальник СРПП №2 відділу поліції майор поліції ОСОБА_3; із метою з'ясування обставин справи, відповідно до вимог пункту 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 №230, призначено за вказаним фактом службове розслідування /а.с. 31, 61/.

За результатами службового розслідування 26.10.2017 начальником ГУНП в Полтавській області затверджено висновок службового розслідування, у якому зазначено зокрема, що за порушення службової дисципліни, недотримання пункту 1, пункту 2 частини першої та частини другої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", статей 4, 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV, та Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, начальника сектору реагування патрульної поліції №2 Лубенського відділу поліції ГУНП в Полтавській області майора поліції ОСОБА_3 належить звільнити зі служби в поліції /а.с. 53-60/.

На підставі даного висновку службового розслідування начальником ГУНП в Полтавській області 26.10.2017 видано наказ №1439 "Про порушення службової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності", пунктом третім якого за порушення службової дисципліни, недотримання пункту 1, пункту 2 частини першої та частини другої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", статей 4, 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-IV, та Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, начальника сектору реагування патрульної поліції №2 Лубенського відділу поліції ГУНП в Полтавській області майора поліції ОСОБА_3 наказано звільнити зі служби в поліції /а.с. 51-52/.

На виконання зазначеного наказу відповідачем 03.11.2017 видано наказ №528 о/с, яким за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) звільнено зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_3 з 03.11.2017 /а.с. 107/.

Не погодившись із наказами ГУНП в Полтавській області від 26.10.2017 №1439 та від 03.11.2017 №528 о/с в частині свого звільнення зі служби в Національній поліції, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Спірні відносини стосуються звільнення позивача зі служби в поліції у зв'язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію".

Згідно зі статтею 3 названого Закону у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами /стаття 3 Закону України "Про Національну поліцію"/.

За приписами частини першої статті 17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський, окрім іншого, зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Частиною першою статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.

Суд зауважує, що кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.

Натомість, як визначено частиною другою статті 19 Закону України "Про Національну поліцію", підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Отже, дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 4 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 9 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 23.12.2015 №901-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

Оскільки на момент виникнення та реалізації спірних відносин Закон України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" не набрав чинності, при вирішенні питання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності слід керуватися саме приписами Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-IV "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

Так, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

За визначенням, наведеним у статті 2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

В силу положень статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

А відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначено статтею 14 Дисциплінарного статуту, відповідно до частини першої якої з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Судом встановлено, що 11.10.2017 до ГУНП в Полтавській області надійшла інформація про проведення працівниками правоохоронних органів у рамках кримінального провадження №42017170000000293, розпочатого 07.09.2017 прокуратурою Полтавської області, обшуку приміщень Лубенського відділу поліції.

З метою з’ясування обставин справи наказом ГУНП в Полтавській області від 12.10.2017 №1154 призначено проведення службового розслідування /а.с. 31, 61/.

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, у ході службового розслідування з’ясовано, що ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 06.10.2017 надано дозвіл на проведення обшуку на території Лубенського відділу поліції з метою відшукання і вилучення предмета неправомірної вигоди у вигляді обробленої деревини, що є предметом досудового розслідування кримінального провадження №42017170000000293.

11.10.2017 до Лубенського відділу поліції прибули працівники прокуратури Полтавської області спільно з УСБУ в Полтавській області та керівництвом ГУНП в Полтавській області, які на підставі вищезазначеної ухвали слідчого судді провели обшук території відділу поліції з метою документування неправомірної діяльності окремих поліцейських. За результатами проведеного обшуку в боксі №1 виявлено та вилучено деревину у вигляді дошки.

Того ж дня, співробітниками прокуратури Полтавської області затримано, окрім інших, начальника сектору реагування патрульної поліції №2 Лубенського відділу поліції майора поліції ОСОБА_3, якому 12.10.2017 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

Зі змісту залученої до матеріалів справи копії повідомлення про підозру від 12.10.2017 судом встановлено, що позивачу повідомлено про підозру в одержанні службовою особою неправомірної вигоди та проханні надати таку вигоду для себе, за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вимоги, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 368 КК України /а.с. 26-27/.

13.10.2017 Октябрським районним судом міста Полтави постановлено ухвалу про застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 96000,00 грн /а.с. 73-74/. 17.10.2017 кошти у розмірі 96000,00 грн внесені на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області /а.с. 68/.

У ході проведення службового розслідування 18.10.2017 опитано гр. ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 93-94/, яка повідомила, що працює на посаді директора Приватного підприємства "Агат", розташованого у с. Хорошки Лубенського району Полтавської області, основним видом діяльності якого є обробка деревини. 05.04.2017 вона уклала договір про закупівлю необробленої деревини з гр. ОСОБА_7, у якого наявні необхідні дозвільні документи на вирубку деревини, даний громадянин з серпня 2017 року став основним постачальником деревини на ПП "Агат".

Наприкінці липня - початку серпня 2017 року до неї звернулись працівники підприємства, які повідомили про візит співробітників Лубенського відділу поліції та усну заборону зі сторони останніх проводити вирубку деревини до з’ясування обставин. У подальшому працівники поліції за вказівкою начальника Лубенського відділу поліції ОСОБА_4 почали перешкоджати постачальнику ОСОБА_7 шляхом блокування техніки та заборони здійснювати порубку деревини, що призвело до фактичного зупинення діяльності ПП "Агат".

За твердженням ОСОБА_6, примусово зупиняв роботу працівник поліції - ОСОБА_3, якому вона телефонувала, аби дізнатись причини неправомірних дій, на що ОСОБА_3 їй повідомив, що нічого не може вдіяти, оскільки виконує вказівку начальника відділу поліції. Неправомірні дії працівників поліції щодо зупинення робіт з вирубки деревини без будь-яких пояснень тривали близько трьох тижнів, після чого ОСОБА_6 попросила ОСОБА_3 допомогти зустрітися з ОСОБА_4

У подальшому, начальник Лубенського відділу поліції запросив ОСОБА_6 до себе у службовий кабінет та під час зустрічі разом із заступником начальника Лубенського відділу поліції ОСОБА_5 почали погрожувати подальшим перешкоджанням діяльності ПП "Агат" та постачальника ОСОБА_7 і висунули вимогу про надання їм 10 м³ дошки довжиною 2,25 м з метою подальшої "співпраці" з поліцією. ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_6, що кожного тижня на підприємство прибуватиме автомобіль, який забиратиме по 3-4 м³ дошки.

Як встановлено досудовим розслідування та зазначено у висновку службового розслідування від 26.10.2017, на виконання зазначених вимог гр. ОСОБА_6 15.09.2017 та 03.10.2017 передала предмет неправомірної вигоди у вигляді обробленої деревини об’ємом 3 м³ та 2,1 м³ відповідно. Після цього за вказівкою ОСОБА_4 громадянка ОСОБА_6 зустрілась із ОСОБА_3, який передав їй вимогу начальника відділу поліції про зміну предмета неправомірної вигоди з дошки на 20000,00 грн. У подальшому ОСОБА_5 та ОСОБА_3 зустрілися з ОСОБА_6 та висунули їй додаткову вимогу про передачу їм деревини твердої пороби (дров).

11.10.2017 після передачі партії дров об’ємом 6,5 м³ працівниками правоохоронних органів були затримані ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Опитаний в ході службового розслідування 18.10.2017 гр. ОСОБА_7 повідомив, що повністю підтримує пояснення ОСОБА_6 /а.с. 95/.

У ході службового розслідування також ініційовано проведення опитування ОСОБА_3, однак останній від надання пояснень відмовився посилаючись на положення статті 63 Конституції України /а.с. 64/.

З урахуванням наведеного, суд відхиляє як необґрунтовані твердження представника позивача про те, що у ході службового розслідування відповідачем не отримано пояснення ОСОБА_3

Не вдаючись до аналізу кримінально-правового аспекту вищеописаного діяння позивача, суд зауважує, що встановлені у ході службового розслідування обставини у достатній мірі підтверджуються факт вчинення ОСОБА_3 дисциплінарного проступку.

При цьому суд виходить з такого.

В силу положень частини першої статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".

Аналіз тексту Присяги поліцейського є підставою для висновку, що в основу поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх невиконання.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Отже, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов’язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку.

У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

В силу положень статті 12 Дисциплінарного статуту одним з видів дисциплінарного стягнення є звільнення з органів внутрішніх справ.

Частиною першою статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, окрім іншого, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6); у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10).

Таким чином, законодавець розрізняє випадки притягнення поліцейського до дисциплінарної та кримінальної відповідальності у якості двох самостійних підстав для звільнення зі служби.

Так, у першому випадку рішення про звільнення поліцейського зі служби в Національній поліції ухвалюється на підставі висновку службового розслідування, а у другому - на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили.

Отже, наявність судового рішення про визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення не є визначальною для притягнення такої особи до дисциплінарної відповідальності, адже питання про дисциплінарну відповідальність вирішується за результатами проведення службового розслідування.

З урахуванням наведеного, суд вважає безпідставними твердження позивача про незаконність рішень щодо його звільнення у зв'язку із недоведеністю вини ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, оскільки позивача звільнено саме за вчинення дисциплінарного проступку.

Суд також враховує, що хоча застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

А відтак, позитивна характеристика позивача за місцем роботи та відсутність у нього діючих дисциплінарних стягнень на момент прийняття рішення про звільнення зі служби не можуть слугувати підставою для залишення позивача на службі з огляду на встановлені в ході службового розслідування обставини вчинення ОСОБА_3 істотного дисциплінарного проступку, який підриває авторитет Національної поліції та довіру суспільства до поліцейських.

При цьому суд враховує пояснення гр. ОСОБА_6, надані нею в ході опитування 18.10.2017, про формування у неї негативного іміджу поліцейських у зв'язку з вчиненими позивачем та іншими посадовими особами Лубенського відділу поліції діями щодо вимагання та отримання неправомірної вигоди /а.с. 94/.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідні події набули широкого розголосу у засобах масової інформації та були предметом численних публікацій /а.с. 97/.

Водночас суд зауважує, що в силу положень частини третьої статті 11 Закону України "Про Національну поліцію" рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.

А відповідно до пункту 2 частини першої статті 23 названого Закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення.

Тобто, основним завданням позивача, з огляду на займану ним посаду в органах Національної поліції, було саме запобігання вчиненню кримінальних правопорушень, а не підбурювання до їх вчинення.

Разом з тим, суд враховує, що у разі здійснення тиску з боку безпосереднього керівника позивач, відповідно до вимог частини другої статті 7 Дисциплінарного статуту, був зобов’язаний повідомити про такий факт старшому прямому начальникові.

Стосовно тверджень представника позивача про відсутність у ГУНП в Полтавській області підстав для проведення службового розслідування, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 №230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за №541/23073, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Підпунктами 2.2.2 та 2.2.3 пункту 2.2 вказаної Інструкції визначено, що службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі: реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення; повідомлення особі РНС про підозру в учиненні нею кримінального правопорушення.

Зважаючи на наявність у спірних відносинах зареєстрованого у встановленому порядку кримінального провадження, в межах якого позивачу 12.10.2017 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, відповідач мав достатні підстави для призначення та проведення службового розслідування.

Окрім того, суд звертає увагу на приписи пункту 6.3 згаданої Інструкції, яким визначено права особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, а саме: отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка(і) його проводить(ять); за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України.

Судом встановлено, що листом від 14.10.2017 вих. №17/2-1682-17 прокуратура Полтавської області звернулась до начальника ІТТ Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області з проханням видати до кімнати проведення слідчих дій ІТТ Полтавського відділу поліції ОСОБА_3 для опитування його заступником начальника УКЗ ГУНП в Полтавській області - начальником відділу ІОС підполковником поліції ОСОБА_8 /а.с. 62/.

Разом з тим, позивач від надання пояснень відмовився посилаючись на приписи статті 63 Конституції України /а.с. 64/.

Доказів звернення позивача до ГУНП в Полтавській області із рапортом про ознайомлення з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, суду не надано.

За змістом пункту 6.3 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

За таких обставин, суд відхиляє як необґрунтовані твердження позивача про не відібрання у нього письмових пояснень та не ознайомлення з висновком службового розслідування.

Посилання позивача на необ'єктивність службового розслідування не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, оскільки всі необхідні та достатні заходи щодо його проведення реалізовано: прийнято наказ про проведення службового розслідування, запропоновано позивачу надати пояснення, отримано пояснення від інших учасників спірних відносин, проведено аналіз інших документів, надано рекомендації щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності тощо.

А відтак, відповідачем не допущено порушень вимог чинного законодавства щодо порядку накладення дисциплінарних стягнень, які би давали підстави вважати звільнення позивача незаконним.

Стосовно посилань представника позивача на те, що відповідачем безпідставно не розглянуто рапорт ОСОБА_3 від 24.10.2017 про звільнення зі служби в Національній поліції за власним бажанням, представник відповідача пояснив, що даний рапорт залишено без розгляду у зв'язку з проведенням службового розслідування відносно позивача та встановленням за його результатами факту вчинення останнім дисциплінарного проступку.

Зважаючи на те, що рапорт про звільнення за власним бажанням позивачем до ГУНП в Полтавській області подано після призначення службового розслідування за фактом вчинення ОСОБА_3 дисциплінарного проступку, а за висновком службового розслідування позивача рекомендовано звільнити з органів внутрішніх справи на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" - у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, суд дійшов висновку про те, що залишення відповідачем без розгляду рапорту позивача про звільнення за власним бажанням не є підставою для визнання спірних рішень протиправними та їх скасування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з цим, як визначено частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

А відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Однак, позивач у ході судового розгляду справи жодним чином не спростував обставини та факти, встановлені у ході проведення ГУНП в Полтавській області службового розслідування за фактом відкриття прокуратурою Полтавської області кримінального провадження №42017170000000293.

Натомість, за результатами проведеного відповідачем службового розслідування виявлено факт вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку, який набув широкого розголосу у суспільстві, підриває авторитет Національної поліції, призводить до формування негативного іміджу поліцейських серед населення України.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку, що при звільненні позивача зі служби в поліції відповідачем було враховано тяжкість вчиненого проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду заподіяну авторитету поліції, відношення позивача до вчиненого, а також встановлено несумісність подальшого проходження позивачем служби в поліції, у зв'язку із чим, застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів поліції є законним та обґрунтованим, а оскаржені накази прийняті відповідачем у межах власних повноважень.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 241-246, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування пунктів наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24 січня 2018 року.

Суддя О.О. Кукоба