Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

23 січня 2018 р. справа № 820/5948/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання - Рябченко Є.А.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Лук'янцев С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0034011301 від 08.09.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що Головним управлінням ДФС у Харківській області було винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0034011301 від 08.09.2017 року про нарахування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 5740,84 грн., в тому числі штраф у розмірі 2579,08 грн. та пеня у розмірі 3161,76 грн. Позивач вважає, що вказане рішення не відповідає вимогам діючого законодавства України, внаслідок чого повинне бути скасоване з огляду на те, що обґрунтоване дане рішення несвоєчасною сплатою визначених у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 рік, сум єдиного внеску за січень-грудень 2014 року. При цьому, ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець 08.10.2014 року та згідно з відомостями реєстру страхувальників позивач був взятий на облік як платник єдиного внеску 09.10.2014 року Слобожанською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області. Таким чином, обов'язок сплачувати єдиний внесок виник у позивача з жовтня 2014 р., при цьому помилкове подання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за повний 2014 рік, не тягне автоматичного виникнення у позивача статусу платника єдиного внеску та обов'язку зі сплати сум єдиного внеску за січень-вересень 2014 року, адже до 08.10.2014 р. позивач не була зареєстрована, як фізична особа-підприємець, та, відповідно, не була платником єдиного внеску.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення та правомірність нарахування штрафної санкції та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець 08.10.2014 року, що підтверджується записом про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця номер запису: 2 456 000 0000 007116 внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При державній реєстрації позивача, як фізичної особи-підприємця, було здійснено внесення відомостей про особу позивача до реєстру страхувальників, про що свідчать дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з якими реєстраційний номер платника єдиного внеску позивача 10000000273284, клас професійного ризику виробництва платника єдиного внеску за основним видом його економічної діяльності: 23.

Згідно з відомостями реєстру страхувальників позивач був взятий на облік як платник єдиного внеску 09.10.2014 року Слобожанською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що обов'язок сплачувати єдиний внесок виник у позивача з жовтня 2014 р.

При цьому, позивачем подано до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за повний 2014 рік. З пояснень представника позивача вбачається, що зазначення у вказаному звіті самостійно визначених сум, на які нараховується єдиний внесок за період з січня 2014 року по жовтень 2014 року, вчинено помилково.

Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0034011301 від 08.09.2017 року про нарахування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 5740,84 грн., в тому числі штраф у розмірі 2579,08 грн. та пеня у розмірі 3161,76 грн.

Позивач не погодившись зі вказаним рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску подав на нього до Державної фіскальної служби України скаргу від 21.09.2017 р.

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 31.10.2017 року за вих. № 14375/М/99-99-11-02-02-25 вказана скарга залишена без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

При цьому, з наявних матеріалів справи встановлено, що позивачем 01.12.2017 року надано уточнюючий звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 рік, в якому зменшено самостійно визначені суми, на які нараховується єдиний внесок, але не менше за розмір мінімальної заробітної плати, за період з січня 2014 року по жовтень 2014 року.

По суті спірних правовідносин судом встановлено наступне.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 8 та ст. 12 Закону №2464, єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6, п.8 ст.9 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Частиною 12 статті 9 Закону №2464 передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону №2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Згідно частини 8 статті 9 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Частиною 11 статті 9 Закону №2464 передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно із частиною 10 статті 25 Закону №2464, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону №2464 передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Підпунктом 2 пункту 2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28 березня 2016 року №393) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за №508/26953, зокрема, встановлено: відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1 - 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Відповідно частини 10 статті 25 Закону №2464, п. 5 р. VІІ Інструкції, на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується неня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Судом встановлено, що рішення про застосування до ФОП ОСОБА_3 штрафних санкцій та нарахування пені прийняте Головним управлінням ДФС у Харківській області в зв`язку з несплатою суми єдиного внеску за січень-вересень 2014 року.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частинами 2, 4 статті 5 Закону №2464 визначено, що взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Обов'язки платників єдиного внеску виникають з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

З огляду на вищенаведені норми чинного законодавства України, обов'язок по сплаті єдиного внеску виникає у фізичної особи - підприємця, в тому числі тієї, яка обрала спрощену систему оподаткування, виникає з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Одночасно органом доходів і зборів здійснюється взяття на облік осіб таких осіб шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець 08.10.2014 року, що унеможливлює виникнення обов'язку щодо сплати єдиного внеску за січень-вересень 2014 року.

Під час судового розгляду справи представник позивача пояснила, що в результаті технічної помилки допущеної позивачем у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 рік, виникла помилка в обрахунку суми єдиного внеску за вищевказані звітні місяці. Таким чином, за січень-вересень 2014 року підстави для нарахування та сплати позивачем єдиного соціального внеску були відсутні та зазначені у звіті помилково.

Відповідно до п.2 розділу V Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 11 квітня 2016 року N 441) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 р. за №460/26905, у разі виявлення страхувальником у Звіті після закінчення звітного періоду помилки в реквізитах (крім сум), що стосується страхувальника або застрахованої особи, подаються скасовуючі документи, тобто страхувальник повинен сформувати та подати Звіт за попередній період, який містить: перелік таблиць Звіту, відповідну таблицю із зазначенням типу форми "скасовуюча" з відомостями, які були помилкові, на одну або декількох застрахованих осіб та відповідну таблицю із зазначенням типу форми "початкова" із зазначеними правильними відомостями на одну або декількох застрахованих осіб, при цьому таблиця 6 додатка 4 до цього Порядку повинна містити дані щодо кожної застрахованої особи окремо. Звіт, сформований для виправлення помилок за попередні звітні періоди, не повинен містити таблиць 1 - 4 додатка 4 до цього Порядку. При цьому внесення змін до сум нарахованої заробітної плати або доходу та у зв'язку з цим до нарахованих сум єдиного внеску за звітний місяць при формуванні і поданні скасовуючих документів не допускається. Якщо потрібно повністю скасувати відомості, зазначені в таблицях 5 та 7 додатка 4 до цього Порядку, подаються тільки скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних відомостей про застраховану особу.

Судом встановлено, що позивачем 01.12.2017 року надано уточнюючий звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 рік, в якому зменшено самостійно визначені суми, на які нараховується єдиний внесок, але не менше за розмір мінімальної заробітної плати, за період з січня 2014 року по жовтень 2014 року, на підставі якого було здійснено коригування нарахованих сум єдиного соціального внеску, тобто донарахування сум внеску не відбулось, оскільки навпаки, їх було зменшено.

Представником відповідача не надано жодних доказів, що станом на час розгляду справи у позивача існує заборгованість з єдиного соціального внеску за січень-вересень 2014 року.

Суд вважає, що здійснення позивачем помилки у звітах, яка була відкоригована згодом, не може бути підставою для застосування штрафів, передбачених Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", та не вбачає в даному випадку порушення позивачем вимог вказаного закону.

Таким чином, оскільки помилкове визначення суми єдиного внеску за період з січня 2014 року по жовтень 2014 року не вплинуло на виникнення обов'язку платника зі сплати єдиного внеску, суд вважає безпідставним та необґрунтованим твердження контролюючого органу, що помилка платника податків не може бути достатньою підставою для звільнення від застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0034011301 від 08.09.2017 року, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та правомірність винесення рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0034011301 від 08.09.2017 року.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених обставин, суд прийшов до висновку, що оскаржуване позивачем рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0034011301 від 08.09.2017 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" №7 від 20.05.2013 року за своєю суттю правовий акт управління - це державно-владне волевиявлення, що містить управлінське рішення із приписом, адресованим іншим суб'єктам права. Визнаючи акт протиправним, суд констатує відсутність у ньому цих сутнісних рис та його нездатність регулювати суспільні відносини. Разом із тим, з метою захисту прав та інтересів суб'єкта права суд встановлює правові наслідки протиправності акту, а саме його скасування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код рнокпп НОМЕР_2) до Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська, 46, м.Харків, 61057) про скасування рішення про застосування штрафних санкцій - задовольнити.

Скасувати рішення Головного управління ДФС у Харківській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0034011301 від 08.09.2017 року

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська, 46, м.Харків, 61057) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код рнокпп НОМЕР_2) судовий збір у сумі 640,00 (шістсот сорок) грн. 00 коп..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24.01.2018 року.

Суддя Біленський О.О.