Справа

№581/242/16-ц

Головуючий у суді у 1 інстанції - Кузьмінський О. В.

Номер провадження 22-ц/788/78/18

Суддя-доповідач - Кононенко О. Ю.

Категорія - 57

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року м.Суми

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач), Криворотенка В. І. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання -Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО»

на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 26 травня 2016 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про захист прав споживача та стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

У березні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що 26 лютого 2016 року він підписав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» (далі - ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО») договір фінансового лізингу, за умовами якого відповідач зобов'язався придбати у власність трактор МТЗ і передати його позивачу у користування в строк та на умовах цього договору, а він повинен був сплатити відповідачу грошові кошти в сумі 49 000 грн., які він вважав частковою оплатою вартості транспортного засобу. Проте, як з'ясувалося, вказані кошти є адміністративним платежом, винагородою лізингодавцю за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням договору. Крім того, зміст договору фінансового лізингу та додатків № 1 і № 2 до нього не містять повної та достовірної інформації про фінансові послуги, що надаються ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО», зокрема в них не вказано про індивідуальні ознаки трактора, що передавався в лізинг, строк лізингу, розмір щомісячних лізингових платежів, що свідчить про недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору, внаслідок чого він не є укладеним, враховуючи й ту обставину, що вони не підписали і додаток № 3 до договору. Посилаючись на те, що договір фінансового лізингу є неукладеним, позивач просить стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на свою користь сплачені за цим договором кошти в сумі 49 000 грн., як безпідставно отримані.

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 26 травня 2016 року позов ОСОБА_5 задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на користь ОСОБА_5 49000 грн.

Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на користь держави судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 21 липня 2016 року вказане рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 26 травня 2016 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_5 до ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про захист прав споживача та стягнення коштів - відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року рішення Апеляційного суду Сумської області від 21 липня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції неправомірно визнав оспорюваний договір фінансового лізингу таким, що не відбувся, оскільки сторони уклали даний правочин в належній формі, мали на таке укладення відповідний обсяг прав, а також укладення договору відбулось у вільний для сторони спосіб і сторони розраховували на реальне настання правових наслідків такого укладення. Суд не звернув уваги на те, що при укладенні даного правочину сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, взяли на себе певні зобов'язання та, крім того, позивач (лізингоодержувач) почав виконувати його умови, сплативши відповідний адміністративний платіж. Таким чином, відповідач вважає, що правочин відбувся та має обов'язкову юридичну силу для виконання. Також посилається на те, що сторони погодили порядок розрахунку та визначення лізингових платежів, про що йдеться у пунктах 8 та 10 договору фінансового лізингу, що залишилось поза увагою суду. На думку відповідача, позивачем не було доведено факту введення його в оману представником відповідача на момент укладення оспорюваного договору, так як не доведено, в чому саме полягав обман, а також наявність умислу на це з боку представників відповідача. Таким чином, зазначає, що сторони бажали укладення вказаного правочину та розраховували на реальне настання подій, які ним обумовлені, тому відповідач отримав кошти на достатніх правових підставах, у зв'язку з чим вважає, що положення ст. 1212 ЦК України не поширюються на спірні правовідносини.

Відповідно до п. 3 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 - VIII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 26 лютого 2016 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» укладено договір фінансового лізингу № 003264 з двома додатками до нього, а також додатковий договір до договору фінансового лізингу, за умовами якого ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» зобов'язалося придбати у власність предмет лізингу - трактор МТЗ модель 82.1.26, який вказаний у п. 1.1 договору та зазначений у специфікації, що є додатком № 2 до договору, вартістю 17818 доларів 18 центів США (що згідно з обмінним курсом долара США до української гривні на день укладення договору становить 490000 грн.) та передати його у користування позивачу (лізингоодержувачу), який у свою чергу зобов'язався сплачувати у встановлений термін і у повному обсязі певні лізингові та інші платежі відповідно до умов договору. Договір фінансового лізингу передбачав право позивача отримати трактор у власність за умови повної сплати всіх платежів, передбачених даним договором, та інших витрат, які зазнав чи міг зазнати лізингодавець у зв'язку з переходом права власності щодо предмета лізингу (п.п. 3.1.1, 3.3.2, 3.3.3, 11.3 договору) (а.с. 13, 14, 48-59, 84).

Згідно з пунктом 1.7 договору, трактор передається у користування позивачу не пізніше 120 робочих днів з моменту сплати ним на рахунок товариства: адміністративного платежу, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу.

Відповідно до умов додатку 1 до цього договору, вартість предмета лізингу становить 17818,18 дол. США; сума виплат авансового платежу - 8909,09 дол. США (50 % вартості предмета лізингу); щомісячний платіж - 742,42 дол. США; адміністративний платіж - 1781,82 дол. США (10 % вартості предмета лізингу); комісія за передачу - 534,55 дол. США (3 % вартості предмета лізингу).

Згідно з умовами договору, адміністративний платіж - це першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір адміністративного платежу відображається у Додатку 1 до договору та становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу.

На виконання договору 26 лютого 2016 року ОСОБА_5 сплатив ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» адміністративний платіж в розмірі 49000 грн. та комісійну винагороду згідно з тарифами банку в сумі 100 грн. (а.с. 15).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що сторони не дійшли згоди з його істотних умов, а саме: в ньому не визначено предмет договору, який має бути з індивідуальними ознаками, та не встановлена ціна, хоча та, яка визначена у додатках № 1 та № 2 до договору фінансового лізингу, різниться від тієї, яка вказана у заяві ОСОБА_5 про видачу йому транспортного засобу. До того ж, ціна у додатках до договору вказана у доларах США,в той час як у заяві про видачу транспортного засобу - у гривні. Також суд послався на те, що сторони не узгодили розмір лізингових платежів та не підписали додаток № 3 до договору як його обов'язкову умову. За наявності вказаних обставин суд застосував наслідки, передбачені нормами ст. 1212 ЦК України, що регулюють зобов'язання з набуття майна без достатньої правової підстави.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (п. 11-1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (ч.1 ст.216 ЦК України).

Згідно зі ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Судом встановлено, що у відповідача відсутня ліцензія на здійснення фінансових послуг з фінансового лізингу, що свідчить про відсутність у нього права укладати оскаржуваний договір, у зв'язку з чим не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги в частині того, що позивачем не було доведено факту введення його в оману представником відповідача на момент укладення оспорюваного договору, оскільки довідка про взяття на облік юридичної особи як такої, що має право надавати послуги з фінансового лізингу, не є передбаченою законом ліцензією.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За ч. 2 ст. 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно зі ст. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу від 26 лютого 2016 року укладений між позивачем та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» лише у простій письмовій формі, без нотаріального посвідчення, тоді як чинним законодавством передбачено, що його укладення за участю фізичної особи підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги в частині того, що оспорюваний договір було укладено в належній формі, не заслуговують на увагу, як такі, що не ґрунтуються на законі.

Ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», істотними умовами договору лізингу є предмет лізингу; строк на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однаєї із сторін має бути досягнуто згоди.

Під час розгляду справи судом було доведено та не спростовано апелянтом, що укладаючи договір лізингу, сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних умов, які прямо встановлені вимогами ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг»: не визначеним в цьому договорі є предмет лізингу та його ціна, оскільки позивач згідно поданої ним заяви просив надати йому транспортний засіб МТЗ 82.1.6 синього кольору за ціною 98 000 грн., а в договорі та Специфікації (Додаток № 2 до Договору) не зазначено колір транспортного засобу, а ціна становить 17 818,18 дол. США, що значно відрізняється від вказаної позивачем. Окрім того, сторонами не погоджено розмір лізингових платежів та не укладено Додаток № 3 до Договору, який є його невід'ємною частиною, що не заперечується відповідачем.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що відповідач набув майно, а саме грошові кошти в розмірі 49000 грн., без достатньої правової підстави, а тому висновок суду першої інстанції про стягнення вказаних грошових коштів з відповідача на користь ОСОБА_5 відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, є обґрунтованим.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для зміни чи скасування рішення суду, оскільки ці доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення відповідачем норм права.

За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, отже, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» залишити без задоволення.

Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 26 травня 2016 року залишити без змін.

Постанова набрала законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді : Кононенко О.Ю.

Криворотенко В.І.

Ткачук С.С.