Номер справи місцевого суду: 503/615/17

Головуючий у першій інстанції Сопільняк О. М.

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Драгомерецького М.М., Черевка П.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Комунальної установи «Кодимська центральна районна лікарня» на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 20 вересня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунальної установи «Кодимська центральна районна лікарня» про стягнення допомоги у зв'язку із втратою годувальника, -

встановила:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Кодимського районного суду Одеської області з позовом до комунальної установи «Кодимська центральна районна лікарня» (далі - КУ «Кодимська ЦРЛ») про стягнення допомоги у зв'язку зі втратою годувальника.

В позові вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 після медичного лікування в Кодимській ЦРЛ помер його батько ОСОБА_3. Винним у неналежному лікуванні, що призвело до смерті батька, постановою суду визнано лікаря КУ «Кодимська ЦРЛ» ОСОБА_4

Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 23 вересня 2010 року з КУ «Кодимська ЦРЛ» на його користь стягнуто допомогу у зв'язку із втратою годувальника у розмірі 875 грн., яку відповідач виплачував до його повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2.

В даний час він навчається в Одеському державному аграрному університеті на денній формі навчання, не працює, являється інвалідом ІІ групи з дитинства.

У зв'язку з цим, посилаючись на положення ст.ст.1197 та 1200 ЦК України, просив стягувати з відповідача, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_2, щомісячну допомогу у зв'язку із втратою годувальника у розмірі 8000 грн. (половини він п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати (3200х5/2)) на період його навчання у вказаному вищому навчальному закладі, але не більш як до досягнення віку 23-х років (а.с.1-3).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі, оскільки відповідно до ст.1200 ЦК України відповідач зобов'язаний виплачувати позивачеві щомісячну допомогу у зв'язку із втратою годувальника на період навчання позивача, але не більш як до досягнення ним 23-річного віку.

Представник відповідача Григоржевський Б.І. в судовому засіданні пояснив, що КУ «Кодимська ЦРЛ» заявлений позов визнає частково, зокрема визнає свій обов'язок сплачувати позивачеві щомісячну допомогу у зв'язку із втратою годувальника на період його навчання у вищому навчальному закладі. Однак, вважають, що розмір цієї допомоги має складати 875 грн., що визначено рішенням суду від 23 вересня 2010 року, оскільки відповідно до ч.4 ст.1200 ЦК України визначений розмір допомоги зміні не підлягає. При цьому, допомога у такому розмірі повинна виплачуватись з 21 березня 2017 року - дня, коли позивач звернувся з відповідною заявою до КУ «Кодимська ЦРЛ».

Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 20 вересня 2017 року позов ОСОБА_2 до КУ "Кодимська центральна районна лікарня" про стягнення допомоги у зв'язку зі втратою годувальника задоволено частково. Встановлено стягувати з КУ "Кодимська центральна районна лікарня" на користь ОСОБА_2 допомогу у зв'язку із втратою годувальника в сумі 8000 (вісім тисяч) грн. на місяць, починаючи з 21 березня 2017 року і до закінчення ним навчання в Одеському державному аграрному університеті, але не більш як до досягнення двадцяти трьох років. В задоволенні решти позову відмовлено.

На вказане рішення суду КУ «Кодимська центральна районна лікарня» в особі свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позов ОСОБА_2, стягнув з КУ «Кодимська центральна районна лікарня» щомісячно по 875 грн, починаючи з 21 березня 2017 року до досягнення ОСОБА_2 23 років, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 після медичного лікування в КУ «Кодимська ЦРЛ» помер батько позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 (а.с.12).

За даним фактом прокуратурою Кодимського району Одеської області було порушено кримінальну справу за ч.1 ст.140 КК України (неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого).

Обвинувачення у вказаній справі було пред'явлено лікарю хірургу КУ «Кодимська ЦРЛ» ОСОБА_4, який лікував ОСОБА_3

Постановою Кодимського районного суду Одеської області від 26 грудня 2008 року ОСОБА_4 відповідно до ст.44 КК України, ст.1 п.«б» та ст.6 закону України Про амністію» від 19 квітня 2007 року, у зв'язку з актом амністії звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.140 КК України за фактом неналежного виконання обов'язків лікаря, що призвело до смерті ОСОБА_3 (а.с.9-11).

Відповідно до ст.13 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особою, що здійснювала свої офіційні повноваження, як-то відповідач ОСОБА_4, виконуючи обов'язки лікаря при лікуванні ОСОБА_3

У зв'язку з цим рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 23 вересня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13 січня 2011 року, був задоволений позов ОСОБА_8, поданий в інтересах неповнолітнього (на той час) ОСОБА_2, та стягнуто з КУ «Кодимська ЦРЛ» 14996 грн. 70 коп. відшкодування матеріальних збитків, 43750 грн. одноразової допомоги у зв'язку зі втратою годувальника. Цим же рішенням на користь ОСОБА_8 та її неповнолітнього сина ОСОБА_2 стягнуто по 10000 грн. відшкодування моральної шкоди. Крім цього, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_8 до повноліття позивача ОСОБА_2 допомогу у зв'язку із втратою годувальника в сумі 875 грн. на місяць (а.с.6-8).

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України шкоду, заподіяну працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків, відшкодовує юридична чи фізична особа, в трудових відносинах з якою перебував працівник.

Відповідно до п.1 ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.

Середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого розраховується за правилами, які встановлені для відшкодування шкоди, що завдана каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, передбаченими ст.1197 ЦК України.

Особам, які мають таке право, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.

Перелік осіб, яким така шкода відшкодовується, міститься у абз.2 п.1 ст.1200 ЦК України.

Зокрема, така шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (а учню чи студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним 23-х років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) інвалідам - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.

Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 23 вересня 2010 року допомога у зв'язку із втратою годувальника була призначена позивачу відповідно до п.1 ч.2 ст.1200 ЦК України, як неповнолітньому - до досягнення ним повноліття (а.с.6-8).

У зв'язку з цим вказана допомога виплачувалась відповідачем до повноліття позивача, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2, після чого виплата цієї допомоги була припинена.

За змістом п.1 ч.2 ст.1200 ЦК України право на отримання допомоги у зв'язку із втратою годувальника має дитина, яка навчається, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення 23-х років.

З довідки №97 від 17 лютого 2017 року вбачається, що позивач ОСОБА_2 з 01 вересня 2015 року навчається на агробіотехнологічному факультеті Одеського державного аграрного університету. Термін навчання - до 29 червня 2019 року (а.с.13).

З рішення Кодимського районного суду Одеської області віл 23 вересня 2010 року вбачається, що середньомісячний заробіток померлого батька позивача ОСОБА_3 за останні 12 місяців до дня його смерті за даними довідки №299 від 10 жовтня 2007 року, виданої ТОВ «Котовське зерно», становив 426 грн., що є меншим від 16000 грн. - п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати нарівні 3200 грн., встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік».

Отже, за правилом, встановленим ч.2 ст.1197 ЦК України, при розрахунку середнього заробітку ОСОБА_3 суд першої інстанції вірно виходив із суми 16000 грн., що є п'ятикратним розміром встановленої законом мінімальної заробітної плати на день ухвалення рішення.

Таким чином, розмір допомоги у зв'язку зі втратою годувальника, яка підлягає виплаті на користь позивача ОСОБА_2, який перебував на утриманні померлого ОСОБА_3, слід визначити з вирахуванням від даної суми частки, яка припадала на годувальника, тобто на самого потерпілого - 16000 : 2 = 8000 грн., оскільки мати позивача ОСОБА_8 не перебувала на утриманні померлого ОСОБА_3

Із заявою про виплату допомоги позивач ОСОБА_2 звернувся до КУ «Кодимська ЦРЛ» 21 березня 2017 року, однак у задоволенні цієї заяви було відмовлено (а.с.14). Отже, саме з 21 березня 2017 року зазначена допомога підлягала виплаті позивачеві.

Колегія суддів зазначає, що скаржник при подачі апеляційної скарги не надав до суду апеляційної інстанції достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які посилається як на підставу своїх доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними. Посилання на те, що розмір відшкодування не підлягає подальшому перерахунку, не може бути прийнятий до уваги, так як розмір відшкодування визначений рішенням суду від 23.09.2010 року в сумі 875 гривень був встановлений лише до повноліття позивача, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2, і він дійсно, на підставі ч. 4 ст. 1200 ЦК України, не підлягає перерахунку.

Позивач продовжив навчання, звернувся до відповідача із заявою про подовження виплати допомоги, в задоволені якої йому було відмовлено. У зв'язку з цим, позивач вимушений був звернутись з новим позовом та з новими позовними вимогами про стягнення допомоги з моменту настання повноліття та до кінця навчання.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують зазначені вище висновки суду першої інстанції і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

постановила:

Апеляційну скаргу Комунальної установи «Кодимська центральна районна лікарня» залишити без задоволення.

Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 20 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

П.М. Черевко

Повне судове рішення складено 22.01.2018 року