open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Справа № 521/17364/17

Провадження №2/521/1642/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2018 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Целуха А.П.,

за участю секретаря судового засідання Корнієнко Л.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд дитини,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд дитини. В обґрунтування позову позивач зазначила обставини викладені в позові.

Представник позивача в судовому засіданні, позовні вимоги підтримала .

Представник відповідача в судовому засіданні, позовні вимоги визнала та пояснив, що відповідач не заперечує проти виїзду доньки за кордон.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши надані позивачем письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що сторони мають неповнолітню доньку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1

Згідно свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 від 23.10.2002 року, видане Відділом реєстрації актів громадського стану Київського районного управління юстиції м.Одеси, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідач ОСОБА_3 є її батьком.

Дитина проживає разом з позивачкою та знаходяться на її утриманні, вона здійснює догляд за нею, та турбується про їхній фізичний, духовний розвиток та лікування.

20.09.2017р. рідна сестра позивачки ОСОБА_5 уклала договір на туристичне обслуговування з туристичною агенцією, за яким вона та донька позивачки мали поїхати на відпочинок до Єгипту в період з 27.10.2017р. до 07.11.2017р.

Частиною 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» унормовано, що батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з ч. 2 ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

У відповідності до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Частиною 3 ст.313 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. Водночас фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ, постановою КМУ від 27 січня 1995 р. № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 р. № 231(із змінами).

Відповідно до п. 22 ч. 1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», встановлено, що виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, які уповноважені одним із батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків не перебуває у пункті пропуску через державний кордон.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Згідно ч. 1 ст. 4 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004р. № 380, оформлення громадянам України, які не досягли 16-річного віку, здійснюється на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або їх законних представників у разі потреби самостійного виїзду таких осіб за кордон.

Згідно ч. 18 зазначених вище Правил оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків, а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.

Крім того, стаття 11 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року покладає на держави зобов'язання вживати заходів для боротьби з незаконним переміщенням і поверненням дітей із за кордону.

Відповідно до цілей Гаазької конвенції її суть полягає в тому, що один із батьків (або будь-яка інша особа, якій належать права піклування про дитину) не має права одноосібно приймати рішення про зміну місця проживання дитини або переміщення дитини на необмежений час у інше місце, зокрема вивозити її в іншу державу або не повертати дитину до держави її постійного проживання. Тимчасовий чи постійний виїзд дитини за кордон має відбуватись лише за погодженням з іншим із батьків, якщо він не позбавлений батьківських прав. Тобто зміна країни проживання дитини вимагає узгодження із іншим із батьків, адже такий переїзд , як правило спричиняє зміну режиму спілкування дитини з другим з батьків, порядку участі у вихованні дитини, а також зміну звичайного соціального, культурного, мовного середовища дитини, що впливає на її подальше життя, розвиток і виховання.

Суд вбачає, що не надання дозволу на виїзд ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за кордон, з метою відпочинку та духовного розвитку порушує її права та інтереси.

Згідно ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. У відповідності до ч. 2, ч. 3 ст. 150 цього ж кодексу батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку, що бажання позивача отримати дозвіл на виїзд дочки за кордон повністю узгоджується з її правами та обов'язками, покладеними на неї Сімейним кодексом України, тому суд не вбачає жодних обставин, що обмежують згідно із законодавством право виїзду дитини за кордон і вважає, що це буде відповідати інтересам неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1

На підставі викладеного, керуючись Постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України»ст.ст. 7, 141, 150,155 Сімейного кодексу України, ст. 313 ЦК України, ст.ст. 212-215ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд дитини задовольнити повністю.

Надати дозвіл на виїзд за межі території України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 23.10.2002 року, видане Відділом реєстрації актів громадського стану Київського районного управління юстиції м.Одеси у супроводі матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3, виданий Київським РВ у м.Одесі ГУМВС України в Одеській області,21.05.2013 року,що зареєстрована на адресою: АДРЕСА_2 або ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, без нотаріально посвідченої згоди батька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_1, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 починаючи з дня набрання чинності судовим рішенням й до повноліття ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 - до ІНФОРМАЦІЯ_5

Повне рішення буде складено через десять днів з дня закінчення розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

ГОЛОВУЮЧИЙ А.П. ЦЕЛУХ

22.01.18

Джерело: ЄДРСР 71758135
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку