Справа № 712/7385/17

Провадження № 2а/712/19/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2018 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі - Шмагайло Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_2 в особі старшого інспектора Кучеренко О.А., третя особа: Державне агентство рибного господарства про визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА _4, який діє в інтересах ОСОБА_1 13.06.2017 року звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_2 в особі старшого інспектора Кучеренко О.А., третя особа: Державне агентство рибного господарства про визнання дій протиправними. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 2 червня 2016 року ФОП ОСОБА_5 надала ОСОБА_1 доручення для ведення підприємницької діяльності від її імені.На виконання доручення ФОП ОСОБА_5 ОСОБА_1 почав в акваторії Кременчуцького водосховища здійснювати вилов риби.20 серпня 2016 року до ОСОБА_1 на бригаду с. Худяки вул. Рибальська, 1-а, де у нього розташована база, приїхали представники нової інспекції Черкаської рибоохорони, а саме: старші інспектори Черкасирибоохорони Кучеренко O.A. та Рижков І.С. і ще інспектор Жуков М.В., які запропонували сплачувати їм по три тисячі гривень з човна за один місяць, на що ОСОБА_1 та рибалками було прийнято рішення не платити ніяких хабарів та повідомлено про це працівників Черкаської рибоохорони. 27 серпня 2016 року до ОСОБА_1 на бригаду приїхали ті ж самі інспектори, що вимагали гроші, і безпідставно вилучили журнал обліку прийнятих водних біоресурсів та два журнали обліку вилучених водних біоресурсів риболовецької бригади ФОП ОСОБА_5, після чого старший інспектор Черкасирибоохорони Кучеренко O.A. вручив ОСОБА_1 повістку про явку 29 серпня 2016 року до Черкасирибохорони для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

29 серпня 2016 року ОСОБА_1 з’явився до ОСОБА_2, де на нього старший державний інспектор Кучеренко O.A. склав протокол про адміністративне правопорушення № 036203 про здійснення ФОП ОСОБА_5 господарської діяльності без одержання дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів, за що передбачена відповідальність за ст. 164 КУпАП та нарахував йому збитки на суму 4607580,10 грн.

Адвокат ОСОБА_4 зазначив, що під час складання протоколу старшим державним інспектором Кучеренко O.A. був присутній представник ГО «Автомайдан Черкаси» ОСОБА_6 та юрист Черкасирибоохорони Гаврілов Д.Ю.

Після того, як старший державний інспектор Кучеренко O.A. склав протокол про адміністративне правопорушення № 036203, ОСОБА_1 на виконання закону оскаржив його до голови ліквідаційної комісії ОСОБА_2 ОСОБА_3 з проханням зупинити дію протоколу, як протизаконного. ОСОБА_3 йому пояснив, що даний протокол є необхідний для того, щоб притягнути юриста Черкасирибоохорони Гаврілова Д.Ю. до кримінальної відповідальності і зняти його кандидатуру з конкурсу на посаду голови ОСОБА_2. Також ОСОБА_1 було запропоновано ОСОБА_3 подати заяву на ОСОБА_7 до Черкаської обласної прокуратури, за надання незаконних документів на промисел водних біоресурсів.

Голова ліквідаційної комісії ОСОБА_2 ОСОБА_3 відмовив ОСОБА_1 у задоволенні його скарги і передав матеріали незаконного складеного адміністративного правопорушення державним інспектором Кучеренко O.A. до суду.

25 вересня 2016 року у Держрибагенстві відбулося засідання по розподілу квот між користувачами Кременчуцького водосховища, на якому одним з ключових питань було питання про можливість роботи риболовецьких бригад по декларації виробника. Голова Держрибагенства ОСОБА_8 на прохання ОСОБА_1 конкретно роз’яснив, що працювати по деклараціям можливо та дав вказівку Голові ліквідаційної комісії ОСОБА_2 ОСОБА_3 віддати вилучені журнали та дозволити продовжувати промисел ФОП ОСОБА_5

28 вересня 2016 року журнали було повернено, але Голова ліквідаційної комісії ОСОБА_2 ОСОБА_3 продовжував намагатися притягнути ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності та стягнути з нього кошти за збитки, які він начебто завдав через суд.

20 жовтня 2016 року суддею Соснівського районного суду м. Черкаси Калашником В.Л. винесена постанова, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення в сумі 17 000 грн.

Зазначив, що після рішення Соснівського районного суду м. Черкаси 20.10.2016 року старший державний інспектор Черкасирибоохорони Кучеренко O.A. знову вилучив у ОСОБА_1 журнал обліку прийнятих водних біоресурсів та два журнали обліку вилучених водних біоресурсів риболовецької бригади ФОП ОСОБА_5 і змусили його рибалок звільнитися, а тому він більше не міг працювати, так як всі рибалки були залякані і не хотіли більш у нього працювати.

На вказану вище Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 була подана апеляційна скарга. 17 листопада 2016 року Апеляційний суд Черкаської області апеляцію ОСОБА_1 задовольнив, постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 жовтня 2016 року по справі №712/10964/16-п скасував, а адміністративну справу - закрив.

Просив суд визнати протиправними дії голови ліквідаційної комісії ОСОБА_2 ОСОБА_3 та старшого інспектора Кучеренко О.А. щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення № 036203 від 29 серпня 2016 року відносно ОСОБА_1 та подальшого направлення матеріалів до суду та стягнути на користь ОСОБА_1 всі понесені ним витрати.

В судовому засіданні адвокат позивача - ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_9 в судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог. Заперечення мотивував тим, що основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади і суб’єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об’єктах України визначаються Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів». Згідно «Інструкції з оформлення органами рибоохорони матеріалів про адміністративні правопорушення», затвердженої Мінагрополітики України 09.04.2003 року № 101, зареєстрованої в Мінюсті України 22.04.2003 року за № 320\7641 при вчиненні громадянами правопорушень уповноважені на те посадові особи органів рибоохорони згідно із ст. 255 КУпАП складають протокол про адміністративне правопорушення. Зазначив, що промислове рибальство – це вид спеціального використання водних біоресурсів, використання яких здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища і включає промислове рибальство. Добування (вилов) водних біоресурсів здійснюється безпосередньо на місці лову за наявності копії дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах, промислового журналу та додатка до нього, посвідчення рибалки, яке видає йому користувач водних біоресурсів. Таким чином, вказав, що його право на здійснення державного нагляду за дотриманням права використання об’єктів тваринного світу в частині водних біоресурсів, перевірки та вилучення відповідних документів, складання протоколів, викликання посадових осіб для надання пояснень закріплено Законом та передбачено Положенням про Управління та його посадовими обов’язками. Вважає, що Соснівським районним судом м.Черкаси було прийняте правомірне рішення щодо визнання вини ОСОБА_1 як повіреної особи ФОП ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП та накладеного адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Представник відповідача - ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, із заявами до суду не звертався.

До суду надійшло клопотання від представника ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_10, в якому він просив розгляд справи проводити без його участі.

Представник третьої особи – ОСОБА_11 в судове засідання не з’явилась, скерувала до суду клопотання про розгляд справи у їх відсутність. На адресу суду надійшло пояснення від третьої особи, відповідно до якого зазначила, що головним державним інспектором Черкасирибоохорони Кучеренко О.А. була виявлена низка порушень природоохоронного законодавства щодо спеціального використання водних біоресурсів ФОП ОСОБА_5 та порядку провадження господарської діяльності. Керівника ФОП ОСОБА_5 ОСОБА_1 було викликано до адміністративної будівлі ОСОБА_2 для надання усних та письмових пояснень щодо отримання ФОП ОСОБА_5 дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів. В ході опитування з подальшим письмовим підтвердженням свого пояснення ОСОБА_1 підтвердив факт здійснення господарської діяльності без дозвільних документів, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 164 КУпАП та був складений відповідний протокол про адміністративне правопорушення. Вилучення журналів обліку водних біоресурсів відбулося у відповідності до ст. 265 КУпАП – у графі 6 Протоколу «вилучені» зроблено запис про вилучення речей та документів, докази по справі знаходяться на зберіганні на складі ОСОБА_2. Вилучення документів дозвільного характеру, яким надається право на використання водних біоресурсів у певному водному об’єкті, не здійснювалася, тож потреби звернення до суду з приводу скасування дозвільного документу та позбавлення права на спеціальне використання водних біоресурсів не виникало. Зазначила, що декларація не є документом дозвільного характеру.

Заслухавши думку сторін, допитавши свідків, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 02 червня 2016 року надала ОСОБА_1 доручення на ведення підприємницької діяльності від її імені по Кременчуцькому водосховищі, яке дійсне до 02 червня 2017 року. (а.с. 9)

29.08.2016 року на ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення № 036203, з якого вбачається та встановлено постановою від 20.10.2016 року справа № 712/10964/16-п, що у період з 10.06.2016 року по 28.08.2016 року при здійсненні промислу у Кременчуцькому водосховищі ФОП ОСОБА_5, в особі довіреної особи ОСОБА_1, здійснював господарську діяльність (прісноводне рибальство, КВЕД 03.12) без одержання «Дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах)» та за цей період виловив 4554 кг. риби, чим було заподіяно збитків рибному господарству України на суму 4607580 грн. 10 коп. Своїми діями порушив ст.ст.23, 24, 27 ЗУ «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», ст.17 та ст.63 ЗУ «Про тваринний світ», ст. 1 ЗУ «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності (п.138 додатку), Постанову КМУ №801 від 30.10.2013 р. «Про затвердження Порядку видачі дозволу на спец - використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах України (їх частинах), пункт 33 Постанови КМУ №992 від 25.11.2015 р. «Про затвердження Порядку здійснення спеціального використання водних біоресурсів у внутрішніх рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України», за що передбачено відповідальність ч.1 ст.164 КУпАП.

В протоколі від 29.08.2016 року зазначено, що у ОСОБА_1 виявлені та вилучені: журнал обліку прийнятих водних ресурсів № 01 в якому зазначено виловлену та обліковано рибу плітка 1924 кг., синець 134, плоскирка 556, лящ мл.228, лящ кр 855, окунь 182, судак кр 76 кг, судак мл 300 кг, чехоня 113, щука 19, сом 30, карась 121, короп 16 кг загальною вагою 4554 кг; журнали обліку вилучених водних біоресурсів № 01 та № 02; журнал обліку прийнятих водних біоресурсів № 01; журнал обліку вилучених водних біоресурсів № 01; журнал обліку вилучених водних біоресурсів № 02. Даний протокол був підписаний наступними особами: ОСОБА_1, ОСОБА_9, в присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_12.

Як зазначив позивач, протокол був складений в кабінеті ОСОБА_2, а не на місці скоєння правопорушення, а також під час складання протоколу старшим державним інспектором Кучеренком O.A. був присутній представник ГО «Автомайдан Черкаси» ОСОБА_6 та юрист Черкасирибоохорони Гаврилов Д.О.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 підтвердив, що він був присутній під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 Однак зазначив, що протокол був складений через 2 дні після проведеної перевірки інспекторами Черкасирибоохорона. Вказав, що ним були зроблені зауваження щодо неправомірності складання протоколу, оскільки підприємницьку діяльність можна було здійснювати на підставі декларації і ОСОБА_3 та ОСОБА_9 було про це відомо, але ОСОБА_9 все ж таки був складений протокол про адміністративне правопорушення.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 також вказав, що можна здійснювати підприємницьку діяльність на підставі декларації та відмітив, що просто йде боротьба за посаду. Складаючи протокол, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 трактували закон двояко.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні наполягав, що був присутнім при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 в якості свідка.

Позивач зазначив, що після того, як старший державний інспектор Кучеренко O.A. склав протокол про адміністративне правопорушення № 036203, він на виконання закону оскаржив його до голови ліквідаційної комісії ОСОБА_2 ОСОБА_3 з проханням зупинити дію протоколу, як протизаконного. Однак Голова ліквідаційної комісії ОСОБА_2 ОСОБА_3 відмовив йому у задоволенні скарги і передав матеріали незаконного складеного адміністративного правопорушення державним інспектором Кучеренко O.A. до суду.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.10.2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виглядів штрафу в сумі 17 000 грн.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 17.11.2016 року постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_1 скасовано, а справу закрито за відсутністю події і складу правопорушення.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, а значить і всіх державних органів та їх посадових і службових осіб.

Цей головний конституційний обов’язок державного службовця підтверджується ст. 10 Закону України «Про державну службу», яка встановлює, що основним обов’язком державних службовців є недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина.

Відповідно до ст. 21 Конституції України права і свободи людини визначаються як непорушні. Тобто, у разі порушення будь-яких прав громадян ці порушені права мають бути безумовно поновлені, в тому числі і судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 5 Кодексу адміністративного судочинства України закріплює за кожним громадянином право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України його завданням є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

Частиною 1 статті 7 КАС України передбачено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади і суб'єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об'єктах України визначаються ЗУ «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів».

Статтею 1 ЗУ «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» визначено, що промислове рибальство (промисел) - вид спеціального використання водних біоресурсів (вилучення, приймання, переробка, зберігання, транспортування тощо, у тому числі постачання палива, води, тари, продовольства для функціонування суден флоту рибної промисловості та їх екіпажів) у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), у тому числі у водах, що знаходяться за межами юрисдикції України.

Промислове рибальство, відповідно до Закону України «Про тваринний світ» здійснюється в порядку спеціального використання. Так, Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» передбачено, що право користування рибогосподарськими водними об’єктами в порядку їх спеціального використання набувається за умови отримання дозволу, що видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1 Закону України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» визначено вичерпний перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності та визначено, що забороняється вимагати від суб’єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, які не внесені до Переліку, затвердженого цим Законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»,

декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства - документ, яким суб'єкт господарювання повідомляє адміністратора або представника відповідного дозвільного органу про відповідність своєї матеріально-технічної бази вимогам законодавства. У такий спосіб суб'єкт господарювання набуває права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання документа дозвільного характеру.

Форма та порядок повідомлення адміністратора або відповідного дозвільного органу про відповідність матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 5 ст. 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» суб’єкт господарювання має право на здійснення певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності на підставі подання декларації без отримання документа дозвільного характеру, за винятком тих видів господарської діяльності, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Реєстрацію декларацій здійснює дозвільний орган на безоплатній основі протягом п’яти робочих днів з дня отримання декларації.

Відмова у реєстрації декларації не допускається.

Згідно п.п. 1, 6 Порядку повідомлення державного адміністратора або дозвільного органу про відповідність матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства, затвердженого Постановою КМУ від 17 травня 2006 р. N 685, дія цього Порядку поширюється на суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, які мають намір вчиняти певні дії щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, права на які забуваються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства.

Дозвільний орган протягом одного робочого дня після надходження декларації реєструє її у журналі обліку суб'єктів господарювання, які набули права на вчинення певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства, крім випадків, коли декларація заповнена не в повному обсязі або не відповідно до встановленої форми.

Суб'єкт господарювання набуває право вчиняти певні дії щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності з дати реєстрації декларації у журналі обліку суб'єктів господарювання відповідного дозвільного органу.

Відповідно до постанови КМУ № 725 від 25 серпня 2010 року, такий вид діяльності як спеціальне використання водних біоресурсів (промисловий вилов) в контексті ЗУ «Про рибне господарство не відноситься до переліку певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, які не можуть провадитися на підставі подання декларації відповідності матеріально-технічної бази суб’єкта господарювання вимогам законодавства.

Крім цього, відповідно до п. 7 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого відповідно до закону, припускає неоднозначне тлумачення прав і обов’язків суб’єкта господарювання або органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб, рішення приймається на користь суб’єкта господарювання.

Таким чином, постановою Апеляційного суду Черкаської області від 17.11.2016 року встановлено, що належне подання ФОП ОСОБА_5 декларації відповідності вбачається достатнім дотриманням передбачених законом дозвільних вимог для такого виду діяльності як спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів позивач під час звернення з даним позовом до суду судовий збір не сплачував. Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

Водночас позивач у позові та розрахунку витрат адвоката при наданні правової допомоги від 23.01.2018 року вказує на те, що ним були понесені витрати на професійну правову допомогу у розмірі 15000 грн. На підтвердження даних обставин в матеріалах справи долучений договір №01 від 12.01.2017 року про надання правової допомоги, укладеного між ОСОБА_15 та на загальну суму 15 000 грн., сплачені позивачем на користь адвоката ОСОБА_4

Зокрема, обсяг виконаних робіт вказаний у квитанціях, разом з тим детального обсягу виконаних робіт та підписаних актів виконаних робіт суду не надано.

Дослідивши зазначені вище документи суд дійшов наступного висновку.

За змістом норм ч. 1 і 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються втому числі витрат, пов'язаних з розглядом справи, - витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 і 3 ст. 134 цього Кодексу витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат береться: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Поряд з цим, в силу приписів ст.1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20.12.2011 року № 4191-VI (із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016 року), розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - субєктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З наведеної норми Закону вбачається, що вказаним положеннями передбачено відшкодування витрат за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Підготовка позову, надання консультацій, вивчення документів по справі в цілому під вказаний перелік не підпадає, а тому не підлягає компенсації згідно з положеннями даного Закону.

Таким чином, заява позивача в частині стягнення розміру судових витрат, які складають витрати на правову допомогу, підлягає до часткового задоволення. До стягнення підлягають витрати за годину участі адвоката у судовому засіданні, які загалом згідно журналу складають 3 год 15 хв., що складає 704,80 грн. х 3 год.15 хв. = 2290,60 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 72, 77, 242-246, 250, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

ПозовОСОБА_1 до ОСОБА_2 в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_2 в особі старшого інспектора Кучеренко О.А., третя особа: Державне агентство рибного господарства про визнання дій протиправними - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії голови ліквідаційної комісії ОСОБА_2 ОСОБА_3 та старшого інспектора Кучеренко О.А. щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення №036203 від 29 серпня 2016 року відносно ОСОБА_16 та подальшого направлення матеріалів до суду.

Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 2290,60 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 295, 297 КАС України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу ( п.15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України ).

Головуючий: Т.Є. Троян