П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2018 року м. Рівне

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів:

головуючий суддя Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання Брикса Ю.Ю.,

розглянувши апеляційну скаргу ПрАТ "Рівнеазот" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 листопада 2017 року ухваленого в складі судді Харечко С.П. в справі №569/15206/17 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И Л А :

1 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. В обґрунтування позову зазначав про те, що 06.04.2017 року відповідно до наказу №956 від 28.03.2017 року його було звільнено з роботи за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю ст.38 КзПП України. На час звільнення заборгованість відповідача перед позивачем із заробітної плати становила 30622,02 грн. 11.08.2017 року Рівненським міським судом видано судовий наказ про стягнення з ПрАТ "Рівнеазот" на користь ОСОБА_1 заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі., який залишається не виконаним.

Згідно заяви про збільшення позовних вимог просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 47424,30 грн.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 до ПрАТ "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволено.

Стягнуто з ПрАТ "Рівнеазот" на користь ОСОБА_1 - 47424,30 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнуто з ПрАТ "Рівнеазот" на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в розмірі 640 грн.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ПрАТ "Рівнеазот" не погоджується із вказаним рішенням з підстав його необґрунтованості, вважає дане рішення незаконним і прийнятим з порушенням норм процесуального і матеріального права.

Зазначає, що наявні поважні причини та об'єктивні обставини, які мають істотне значення та підтверджують відсутність його вини у несвоєчасному виконанні своїх зобов'язань по виплаті заробітної плати перед позивачем.

Вказує, що згідно Договору № 1798 від 25.11.2005 року, ПрАТ "Рівнеазот" здійснює очистку каналізаційних госппобутових та промислових стічних вод усього міста Рівне. Однак, РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" має заборгованість перед ПрАТ "Рівнеазот", яка станом на 16.05.2017 р. становила 11238581,67 грн. в зв'язку з чим утримання очисних споруд здійснюється за власні кошти ПрАТ "Рівнеазот", що спричиняє додаткові непередбачувані витрати на забезпечення належної діяльності очисних споруд, оскільки перебої в їхній роботі можуть призвести до значного забруднення навколишнього природного середовища в межах усього міста.

Крім того, 7 березня 2017 року, ПрАТ "Рівнеазот" було повністю обмежено поставку природного газу, що унеможливило виробництво ним мінеральних добрив та іншої продукції.

Вважає, що порушуючи строки розрахунку із звільненими працівниками товариство діє у стані крайньої необхідності, що у відповідності до ч. 2 ст. 1171 ЦК України, є підставою для звільнення його від відшкодування шкоди частково або в повному обсязі.

Покликаючись на викладені обставини, просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове, яким звільнити ПрАТ "Рівнеазот" від відшкодування шкоди заподіяної затримкою розрахунку при звільненні ОСОБА_1 в повному обсязі.

ОСОБА_1 заперечень на апеляційну скаргу до встановленої судом дати не подав.

15 грудня 2017 року набирала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи та справи що виникають з трудових правовідносин.

Даний спір підпадає підлягає під вказане визначення наведеної норми закону.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, розгляд апеляційної скарги проводиться колегією суддів без повідомлення учасників справи та в порядку спрощеного провадження.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та неоспорено відповідачем, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ "Рівнеазот", а 06 квітня 2017 року згідно наказу № 956 від 28.03.2017 року був звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю (а.с.11).

11 серпня 2017 року Рівненським міським судом Рівненської області було видано судовий наказ по справі №569/11966/17 про стягнення з ПрАТ "Рівнеазот" на користь ОСОБА_1 заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в сумі 30622,02 грн.

Щодо розміру стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 47424,30 грн., то виходячи з середньоденного заробітку позивача 307,95 грн. та кількості робочих днів 154 з 7 квітня по 20 листопада 2017 року місцевий суд обґрунтовано задовольнив вимоги на суму 47424,30 грн.

Сторони розмір стягнутої судом першої інстанції суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не оспорюють та не оскаржують.

Колегія суддів погоджується з розрахунком визначеним місцевим судом, оскільки він є вірним та проведеним у відповідності до п.8 Постанови КМ України від 8.02.1995 року №100.

Колегія суддів не погоджується з аргументами апелянта про відсутність його вини у не виконанні обов'язків з виплати заробітної позивачу та відхиляє їх.

Згідно із ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно роз'яснень даних в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми у день звільнення, коли він у цей день не був на роботі, - наступного дня, після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Покликання відповідача на відсутність його вини у невиплаті належних позивачу сум при звільненні в зв'язку з наявністю непогашеної заборгованості РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" перед ПрАТ "Рівнеазот", а також неможливістю виробляти продукцію в наслідок обмеження постачання природного газу, не заслуговують на увагу, оскільки відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Також, безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо порушення відповідачем строків розрахунку із звільненим працівником у стані крайньої необхідності, що у відповідності до ч. 2 ст. 1171 ЦК України, є підставою для звільнення його від відшкодування шкоди частково або в повному обсязі, так як вказана правова норма передбачає підстави для звільнення від відшкодування шкоди, а не від відповідальності роботодавця за невиплату належних працівнику сум при звільненні, а тому не підлягає застосуванню до даних правовідносин.

Отже, відповідачем були порушені права та інтереси за захистом яких ОСОБА_1 звернувся до суду, а тому вони підлягали захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованих сум, що й було зроблено місцевим судом.

Відповідно до п.2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскільки справа є малозначною, тобто ціна позову менша 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає,

Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, 375, 381, 382, 384, п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ПрАТ "Рівнеазот"відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: С.В. Боймиструк

Судді: С.О. Гордійчук

Н.М. Ковальчук