Справа № 569/16243/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді – Кучиної Н.Г.

при секретарі – Довбенко Г.В.

з участю представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до фізичної – особи підприємця ОСОБА_5 про стягнення компенсації за порушення авторського права, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_5 на її користь компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, а саме 37230 грн. та стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_5 на її користь 640 ( шістсот сорок ) грн. – сплаченого судового збору.

В судовому засіданні представник позивача підтримали позовні вимоги, з підстав викладених в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у запереченні.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов до наступного висновку.

Із матеріалів справи вбачається, що у 1979 році позивачка створила літературний твір „Капітошка” (українською мовою). У 1980 р. літературно-художній образ „Капітошка” було вперше оприлюднено в анімаційному фільмі, з однойменною назвою „Капитошка” (рос.)/ „Капітошка” (укр.), а у 1989 - твір „Повертайся Капітошко” українською та російською мовами. Вказані анімаційні фільми були створені на кіностудії „Київнаукфільм”.

Відповідно до чинного (на час створення анімаційного фільму) законодавства (ст. 483 ЦК УРСР), авторське право на кінофільм належало підприємству, яке здійснило зйомку, а авторові сценарію, художнику постановникові та авторам інших творів, які увійшли складовою частиною у фільм, належало авторське право кожному на свій твір.

Таким чином, авторські (майнові) права на фільм належать кіностудії «УКРАНІМАФІЛЬМ» (правонаступник кіностудії «КИЇВНАУКФІЛЬМ»), а позивачці належать авторське немайнове право та виключні майнові права на літературний твір та його оригінальну назву „Капітошка”.

Позивачка зареєструвала свої авторські права у Державному департаменті інтелектуальної власності, про що отримано свідоцтво від 11.05.2004 року № 9967 "Про державну реєстрацію авторського права на літературний твір «Капітошка» та свідоцтво № 54433 "Про державну реєстрацію авторського права на “Персонаж Капітошка”, від 07.04.2014.

Літературний твір „Капітошка” та його індивідуальна фантазійна назва є відомими (добре знаними) творами в Україні.

Судом встановлено, що назва твору "Капітошка" є самостійним об'єктом відповідно до положень ст.8 Закону України "Про авторське право і суміжні права", що підлягає правовій охороні.

Згідно ст.440 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в т.ч. забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Позивачкою у цій цивільній справі доведено факт наявності у неї авторського права (як майнового, так і немайнового), окрім того й факт їх порушення відповідачем, наявність шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою і діями відповідача. Що, на переконання суду, відповідає положенням абз.2 п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" №5 від 04 червня 2010 року.

Зазначена у ч.1 ст.435 ЦК України та ст.11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" презумпція авторства відповідачем не спростована.

Статтею 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що частина твору, яка може використовуватися самостійно, у т.ч. й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.

Частиною 5 статті 82 ЦПК України обставини встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Оригінальність та самостійність назви твору "Капітошка" підтверджується численними письмовими доказами та висновками судових експертиз у господарських та цивільних справах. Усі оригінали цих письмових доказів досліджувалися у судовому засіданні. Разом з цим, факт оригінальності та самостійності назви твору «Капітошка» встановлений судовими рішеннями, копії яких надані представниками позивачки.( а.с.33-38, 39-42,43-47,48-50).

На спростування вказаного факту відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу.

У ході розгляду судової справи, встановлено, що 17.02.2017 року у барі-ресторані «Jazz & Blues», що знаходиться за адресою м. Рівне, вул. 16-го Липня, 7, де відповідач провадив свою господарську діяльність, було здійснено використання оригінальної назви літературного твору «Капітошка», саме у найменуванні страви салат «Капітошка» ( 120 гр. – 24 грн.), у дитячому меню бару-ресторану під назвою «Jazz & Blues». Дані обставини підтверджені свідченнями свідка - ОСОБА_6 - допитаного під присягою.

Слід зазначити, представник відповідача факту провадження відповідачем, станом на 17 лютого 2017, господарської діяльності у барі-ресторані «Jazz & Blues» не заперечував, більш того, надав договір оренди, на підтвердження вказаної обставини.

Матеріали справи вказують, що у переліку замовлених страв, згідно рахунку № 18911 від 17.02.2017 року, міститься салат під назвою «Капітошка». Також, сам факт використання найменування для однойменного салату у програмі «Айкіпер», підтверджує і сам представник відповідача. Одночасно, у матеріалах справи міститься фотокопія дитячого меню, надана стороною позивачки, та підтверджена свідком за час його допиту, у якій також відображено найменування страви - салату, маркованого оригінальною назвою літературного твору «Капітошка».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Судом встановлено, що жодного дозволу на відтворення оригінальної назви літературного твору "Капітошка" у дитячому меню бару-ресторану «Jazz & Blues» та реалізацію товару з такою назвою позивачка відповідачу не надавала, однак необхідність такого дозволу (ліцензії) прямо передбачена Законом ст. 32 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» та ст. 426 ЦК України.

З огляду на це, та вище вказане, вимоги позивачки підлягають до задоволення у повному обсязі, на підставі ст.50, п.п. "г" п.2 ч.1 ст.52 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Суд наголошує, що на підставі поданих сторонами доказів, у їхній сукупності, мали місце факти використання оригінальної назви «Капітошка» відповідачем без дозволу позивачки, у спосіб відтворення оригінальної назви твору «Капітошка», як у дитячому меню бару-ресторану «Jazz & Blues», так і у чеку цього закладу та й у самій його програмі «Айкіпер».

Судом надано й оцінено поданий відповідачем "оригіналу дитячого меню". З приводу цього доказу, слід зазначити, що сама по собі його наявність у цій цивільній справі, не може слугувати інструментом спростування встановлених вище обставин. Звертається увага, що суд не може (у розрізі реального часу) встановити через належні та допустимі докази, з якої саме дати використовується (і чи використовується взагалі) подане відповідачем меню, та, зокрема, чи мало місце використання такого (і тільки такого, а не разом з іншим) меню, станом на дату фіксації порушення - 17.02.2017.

Частиною 1 статті 41 Конституції України передбачено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 54 Конституції України, громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 54 Конституції України, кожен громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Відповідно ст. 437 ЦК України, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права», авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Одночасно, ч. 5 ст.11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.

Відповідно до ст.9 Закону України „Про авторське право і суміжні права” частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.

Статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом; відтворення - виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер; розповсюдження об'єктів авторського права і (або) суміжних прав - будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об'єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором; контрафактний примірник твору, ... - це примірник твору, відтворений... розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, …

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 04.06.2010 року, належним відповідачем у справі про захист авторського права і (або) суміжних прав є особа, яка своїми діями порушила особисті немайнові чи майнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Положення п.п. „а”, „д” ст.50 Закону № 3792-XII вказують, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтею 14 Закону № 3792-XII, та їх майнові права, визначені статтею 15 Закону № 3792-XII, а також вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав.

Згідно п. „г” ч.2 ст.52 Закону № 3792-XII суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Розмір компенсації Позивачки визначено з урахуванням п. 42 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 04 червня 2010 року „Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав”, де вказано: „Відповідно до пункту «г» частини першої статті 52 Закону № 3792-ХІІ суб’єкт авторського права і (або) суміжних прав має право вимагати виплату компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об’єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об’єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об’єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.

При цьому слід враховувати загальні засади цивільного законодавства, встановлені статтею 3 ЦКУ, зокрема справедливість, добросовісність та розумність. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації повинні бути наведені у судовому рішенні.

Розмір компенсації визначається судом, виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 й не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт «г» частини другої статті 52 Закону № 3792-ХІІ), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі".

Як встановлено у межах цього судового розгляду, Відповідачем було допущено порушення виключного майнового права позивачки у спосіб відтворення та розповсюдження оригінальної назви твору «Капітошка», зокрема і у дитячому меню (салат «Капітошка») бар – ресторану «Jazz & Blues», та супровідних до цього документах та програмі.

Станом на дату прийняття рішення у цій справі, статтею 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік” встановлений розмір мінімальної заробітної плати в Україні у 3723 грн. 00 коп. Таким чином, при визначенні розміру компенсації, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, суд виходить з положень п. «г» ч. 2 ст. 52 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» та ст. 8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік», прийшовши до висновку про стягнення з порушника авторського права 37 230 грн. компенсації, на користь позивачки та понесених нею судових витрат зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись 32,50,51,52 Закону України « Про авторське і суміжні права», ст.ст.201,421,423,424,426,431,432,438,439,440 ЦК України, ст.ст.258,259,264,265,268,273,352,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до фізичної – особи підприємця ОСОБА_5 про стягнення компенсації за порушення авторського права – задоволити повністю.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_5 ( ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4 ( РНОКПП НОМЕР_2) компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, а саме 37230 грн ( тридцять сім тисяч двісті тридцять) гривень.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_5 ( ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4 ( РНОКПП НОМЕР_2) 640 ( шістсот сорок ) грн– сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 24 січня 2018 року

Суддя Рівненського міського суду Н.Г. Кучина