Справа № 369/489/17

Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.

Провадження № 22-ц/780/127/18

Доповідач у 2 інстанції Мельник Я. С.

Категорія 4

18.01.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 січня 2018 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Марченка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора Галкіна Євгена Володимировича, Комунального підприємства «Бюро державної реєстрації» Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», ОСОБА_4, про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся із позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора Галкіна Є.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 32408972 від 17 листопада 2016 року та № 32407959 від 17 листопада 2016 року; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційні записи № 17481168, № 17481159, № 17481140, № 17481919, № 17481867, № 17481847; зобов'язати КП «Бюро державної реєстрації» Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 листопада 2016 року № 32407959, № 32408972, та про скасування реєстраційних записів № 17481168, № 17481159, № 17481140, № 17481919, № 17481867, № 17481847.

Обґрунтовував позов тим, що 19 квітня 2007 року між ним та ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») був укладений кредитний договір № ML-009/133/2007, в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за яким між ним та ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») був укладений 19 квітня 2007 року договір іпотеки, відповідно за умовами якого він передав в іпотеку належне йому нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,1407 га, яка розташована по АДРЕСА_1, та домоволодіння загальною площею 311, 6 кв.м., що розташоване за тією ж адресою.

У зв'язку з укладенням договору іпотеки 19 квітня 2007 року приватним нотаріусом у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було зареєстровано обтяження № 4838517, № 4838162 про заборону щодо вказаного майна.

Проте, 17 листопада 2016 року державним реєстратором КП «Бюро державної реєстрації» Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Галкіним Є.В. було проведено державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 32408972 та № 32407959 від 17 листопада 2016 року про реєстрацію за ПАТ «ОТП Банк» цього майна, та 25 листопада 2016 року ПАТ «ОТП Банк» через засоби поштового зв'язку направив на адресу іпотекодавця вимогу за № 12-4-10/4196 про добровільне звільнення жилого приміщення та повідомлено про реєстрацію за ПАТ «ОТП Банк» права власності на вказані домоволодіння та земельну ділянку.

Вважає, що ПАТ «ОТП Банк» не мав права на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки на момент проведення реєстраційних дій 17 листопада 2016 року банк вже використав право на позасудове звернення стягнення на це нерухоме майно, направивши на його адресу ще 27 червня 2013 року іпотечне повідомлення № 12-4-10/7868, в якому зазначалось, що іпотекодержатель шляхом направлення такої вимоги розпочинає процедуру позасудового врегулювання та розпочне звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом перереєстрації права власності на іпотекодержателя ПАТ «ОТП Банк», якщо протягом тридцятиденного строку вимога про сплату заборгованості за кредитним договором достроково в повному обсязі залишиться без задоволення. Однак банк у встановлені строки не зареєстрував за собою право власності на предмети іпотеки, тому підстави для внесення таких змін у реєстр не було, крім того вказує, що державним реєстратором було порушено вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки при проведенні державної реєстрації права власності на вищевказане нерухоме майно було наявне обтяження на це майно.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 жовтня 2017 року позов задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 32408972 від 17 листопада 2016 року та № 32407959 від 17 листопада 2016 року, скасовано реєстраційні записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 17481168, № 17481159, № 17481140, № 17481919, № 17481867, № 17481847; зобов'язано КП «Бюро державної реєстрації» Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 листопада 2016 року № 32407959, № 32408972, та про скасування реєстраційних записів № 17481168, № 17481159, № 17481140, № 17481919, № 17481867, № 17481847. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із цим рішенням, представник ПАТ «ОТП банк» подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування судом усіх обставин справи.

У обґрунтування доводів апеляційної скарги, банк посилається на те, що вимога від 27 червня 2013 року не є іпотечним повідомленням, оскільки в ній банк лише вимагав повернення заборгованості та попереджав позивача про те, що банк може скористатися заходами позасудового врегулювання спору та, що позивачами не було надано доказів наявності в реєстрі запису про накладення арешту на майно за постановою державного виконавця від 11 грудня 2014 року, тому і підстави для задоволення позову відсутні.

У свою чергу, ОСОБА_2 надав суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилається на те, що банк направив йому вимогу про дострокове повне погашення боргу у 2013 році, однак у визначений договором строк не скористався своїм правом на реєстрацію права власності на предмет іпотеки та звернувся до суду із вимогами про стягнення заборгованості. Крім того, на час внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про обтяження спірного нерухомого майна 17 листопада 2016 року на вказане майно уже було накладено заборону відчуження та були внесені відомості про обтяження майна відповідно до договору іпотеки від 19 квітня 2007 року за № № 4838517 та 4838162, а тому повторне накладення обтяжень суперечить вимогам Закону.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи , недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими , невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи , порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що державним реєстратором не було дотримано вимог закону при внесенні до державного реєстру запису щодо обтяження на спірне нерухоме майно, оскільки при цьому не було враховано наявності мораторію на іпотечне майно, відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України від 3 червня 2014 року, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та, що банк, звернувшись до позивача із вимогою про дострокове погашення заборгованості 27 червня 2013 року, вчасно не реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки у встановленому в договорі порядку, а також, що відчуження іпотечного майна відбулося за наявності обтяження на це майно.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 квітня 2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») був укладений кредитний договір № ML-009/133/2007, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 315 000 доларів США зі встановленим строком повернення кредиту до 19 квітня 2027 року.

З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором № ML-009/133/2007 від 19 квітня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки № РСL-009/133/2007, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 0,1407 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за цією ж адресою.

На підставі цих договорів у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження № 4838517 та № 4838162 про заборону на вказане нерухоме майно (а.с.20,25).

27 червня 2013 року ПАТ «ОТП Банк» надіслав ОСОБА_2 вимогу щодо дострокового повернення у повному обсязі заборгованості за кредитним договором № ML-009/133/2007 від 19 квітня 2007 року, в якій банк зазначав, що якщо протягом тридцятиденного строку дана вимога залишиться без задоволення, то ПАТ «ОТП Банк», розпочне звернення стягнення на предмет забезпечення за договором іпотеки від 19 квітня 2007 року, у встановленому законом порядку, в тому числі шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, з метою захисту порушених прав та інтересів банку (а.с.72).

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року було задоволено позов ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_4 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № ML-009/133/2007 від 19 квітня 2007 року в сумі 223 207,09 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 14 червня 2013 року становить 1 784 094 грн. 27 коп.

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції м. Києва Січкар Р.М. від 11 грудня 2014 року відкрито виконавче провадження № 45777558 з примусового виконання виконавчого листа № 755/25343/2013-ц, виданого 17 вересня 2014 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості у розмірі 1784276,71 грн.

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції м. Києва Січкар Р.М. від 11 грудня 2014 року у виконавчому провадженні № 45777558 з примусового виконання виконавчого листа № 755/25343/2013-ц, виданого 17 вересня 2014 року Дніпровським районним судом м. Києва було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2, у межах суми звернення стягнення 1784276,71 грн.

17 листопада 2016 року державним реєстратором КП «Бюро державної реєстрації» Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Галкіним Є.В. було проведено державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 32408972 та № 32407959 від 17 листопада 2016 року про реєстрацію за ПАТ «ОТП Банк» нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_2.

Також, 17 листопада 2016 року за номером запису про право власності № 17481919, 17481867, 17481847, державним реєстратором Галкіним Є.В. на підставі вимоги ПАТ «ОТП Банк» про усунення порушення за № 12-4-10/2200 від 16 червня 2016 року внесено відомості про державну реєстрацію за ПАТ «ОТП Банк» права власності на земельну ділянку площею 0,1407 га, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

17 листопада 2016 року за номером запису про право власності № 17481168, 17481159, 17481140, 17481140 державним реєстратором Галкіним Є.В. на підставі вимоги ПАТ «ОТП Банк» про усунення порушення за № 12-4-10/2200 від 16 червня 2016 року внесено відомості про державну реєстрацію за ПАТ «ОТП Банк» домоволодіння надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно вимог ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюється цим законом.

Згідно вимог ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частинами 1, 2 статті 3 вказаного Закону передбачено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Згідно вимог ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються до державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно випадках, встановлених статтею 18 цього закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно ст. 4 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності; 3) право власності на об'єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Частиною першою статті 11 Закону №1952-IV визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Так, згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодавець надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішувати питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, підписанням Договору іпотеки № PCL-009/133/2007 від 19 квітня 2007 року сторонами було досягнуто згоди щодо можливого звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Враховуючи положення статті 36 Закону України «Про іпотеку» відповідне застереження в іпотечному договорі вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За приписами пункту 1 частини другої статті 9 цього Закону державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи та було правильно встановлено судом, державний реєстратор Галкін Є.В. здійснив державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 32408972 від 17 листопада 2016 року та № 32407959 від 17 листопада 2016 року всупереч вимогам ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки на момент вчинення ним вказаної дії було наявне обтяження на іпотечне майно - на земельну ділянку площею 0,1407 га, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та домоволодіння, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

З викладеного вбачається, що всупереч вимогам ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» приватний нотаріус Галкін Є.В., не перевіривши наявності обтяжень на вищевказане іпотечне майно, здійснив реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке належить позивачу ОСОБА_2 на праві власності, що є порушенням вимог чинного законодавства.

Крім того, банком була пред'явлена боржнику 27 червня 2013 році вимога про дострокове повернення заборгованості, однак у визначений договором строк банк не скористався своїм правом на реєстрацію права власності на предмети іпотеки і право повторного звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку після стягнення заборгованості в судовому порядку цим договором не передбачено.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку, що державний виконавець наклав обтяження на нерухоме майно з недотриманням вимог Закону, а банк не реалізував своє право на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки у встановлений договором строк, тому рішення про задоволення позовних вимог у частині визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 32408972 та 32407959 від 17 листопада 2016 року та скасування реєстраційних записів № 17481168, № 17481159, № 17481140, № 17481919, № 17481867, № 17481847 є законним і обґрунтованим.

Проте, колегія суддів не може погодитися із рішенням суду в частині зобов'язання КП «Бюро державної реєстрації» внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про визнання незаконним та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 листопада 2016 року, оскільки такий спосіб захисту прав не передбачений Законом.

Крім того, колегія суддів не може погодитися з висновком суду про те, що спірне майно підпадає під дію мораторію на іпотечне майно, відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України від 3 червня 2014 року, оскільки відповідно до договору іпотеки від 19 квітня 2007 року загальна площа домоволодіння складає 311, 6 кв.м., що перевищує встановлене цим Законом обмеження у загальній площі житлового будинку - 250 кв.м.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу частково, а рішення суду у частині зобов'язання КП «Бюро державної реєстрації» внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про визнання незаконним та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 листопада 2016 року підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. У іншій частині рішення місцевого суду необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 376 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити частково.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 жовтня 2017 року у частині задоволення позовних вимог про зобов'язання комунального підприємства внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про визнання незаконним та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

У іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Судді: