Справа № 361/31/17

Головуючий у І інстанції Василишин В. О.

Провадження № 22-ц/780/205/18

Доповідач у 2 інстанції Гуль В. В.

Категорія 18

16.01.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 січня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Гуля В.В.,

суддів: Іванової І.В., Сліпченка О.І.,

при секретарі: Дрозді Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення суми гарантійного внеску й відшкодування матеріальних збитків, -

в с т а н о в и л а:

у січні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним вище позовом до ОСОБА_3, який обґрунтовувала тим, що 04 травня 2016 року між нею та відповідачем було укладено попередній договір, за умовами якого вони зобов'язалися не пізніше 01 липня 2016 року укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки й житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. Вартість нерухомого майна становила 1 530 000 грн. 00 коп. У якості гарантійного внеску вона передала відповідачу грошові кошти у розмірі 25 500 грн. 00 коп., що на той час у співвідношенні національної грошової одиниці до іноземної валюти становило 1 000 доларів США. Разом із тим, договір купівлі-продажу нерухомого майна із вини відповідача ОСОБА_3 у подальшому не був укладений, в зв'язку з чим просить стягнути вказану суму з відповідача на свою користь. При цьому просить стягнути і завдані збитки в розмірі 3 000 грн. 00 коп., оскільки для надання допомоги при укладенні договору купівлі-продажу позивач уклав з ПП «БАРС» договір і оплатив вартість наданих послуг.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального (ст..ст. 635, 570, 571 ЦК України) та норм процесуального права, оскільки за основу свого висновку, суд взяв до уваги покази свідка, які не підтверджені ні належними, ні допустимими доказами.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 травня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено попередній договір.

За умовами цього правочину сторони зобов'язалися у строк не пізніше 01 червня 2016 року укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки та будинку. Предмет договору - земельна ділянка, площею 0,1760 га, й житловий будинок (готовністю 74%) за адресою: АДРЕСА_1. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд (кадастровий номер: НОМЕР_1). Загальна вартість майна - 1 530 000 грн. 00 коп., що становить 60 000 доларів США за курсом на 04 травня 2016 року (25,5 грн. = 1 у.о.).

Пунктом 1.2.8. попереднього договору передбачено, що сторони домовилися в підтвердження дійсності наміру укладення основного договору про передачу другою стороною - першій стороні до підписання попереднього договору - 25 500 грн. 00 коп. ОСОБА_3 отримав гарантійний внесок у сумі 25 500 грн. 00 коп., що складає 1 000 долшарів США та зобов'язався у разі невиконання умов договору повернути гарантійний внесок та додатково сплатити суму у розмірі внеску.

На час укладення попереднього договору від 04 травня 2016 року об'єкт купівлі-продажу: земельна ділянка, площею 0,1760 га (цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд) за адресою: АДРЕСА_1 перебувала в іпотеці акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (а.с.78).

Витяг з Державного земельного кадастру сформовано 16 травня 2016 року. Звіт про експертно-грошову оцінку земельної ділянки 19 травня 2016 року. Замовником у цих документах вказано ОСОБА_3

Встановлено, що 07 липня 2016 року виконуючим обов'язки начальника управління роботи з проблемною заборгованістю клієнтів роздрібного бізнесу ПР (м.Київ) ПАТ «Укрсоцбанк» Морозовим О.В. було підготовлено лист-повідомлення ОСОБА_3 про те, що уповноваженими особами банківської установи прийнято рішення від 14 червня 2016 року № 1406 щодо нього, як позичальника, а саме: за договором кредиту № 380/537/07-Пі від 18 травня 2007 року - 2.1. погашення позичальником 100% заборгованості за основним боргом кредиту та 100% заборгованості за нарахованими процентами та комісіями (у разі наявності); - 2.2. до проведення реструктуризації компенсація банку витрат на проведення претензійно-позовної роботи (за наявності); - 2.3. здійснити повне погашення/врегулювання заборгованості за кредитом та сплату страхових платежів та/або за кредитною карткою; - не застосовувати нараховані на дату підписання договору про реструктуризацію кредиту штрафи та пені; - інші умови кредитування залишені без зміни (а.с.81).

У подальшому, а саме 18 липня 2016 року, ОСОБА_3 відчужив земельну ділянку й об'єкт незавершеного будівництва, готовністю 74%, ОСОБА_5, про що укладено відповідні нотаріально посвідчені правочини (а.с. 82-84).

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 дала покази про те, що вона займалася пошуком потенційних покупців для придбання у ОСОБА_3 житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, а також супроводжувала процес збирання відповідної документації й укладення правочинів у банківській установі. Вона зустрічалася разом з ОСОБА_3 із ОСОБА_2 та її брокером. До 14 травня 2016 року, тобто до укладення попереднього договору, із ОСОБА_2 була досягнута домовленість щодо строків укладення основного договору купівлі-продажу майна й навіть про можливу затримку через засідання кредитного комітету. Станом на 14 травня 2016 року не було одного підпису у погодженні, а тому між учасниками правочину було досягнуто домовленість продовжити строк укладення основного договору. 14 червня 2016 року всі умови для укладення основного договору були створені. Вона особисто повідомила брокера ОСОБА_2 про те, що 15 червня 2016 року вже можна буде укласти правочин, запропонувала обрати нотаріуса, однак інша сторона відмовилася від пропозиції. 15 червня 2016 року на укладення правочину не з'явилася ОСОБА_2 й від її брокера стало відомо про відсутність у неї паспорту. Укладення правочину відкладено на 01 липня 2016 року й запрошено покупця з брокером, однак вони знову не з'явилися. Підставою неявки була відсутність обумовленої грошової суми. За тиждень до укладення правочину вона телефонувала брокеру ОСОБА_2 майже кожен день. Потім почали обговорювати взяття кредиту ОСОБА_2 для погашення кредиту ОСОБА_3, однак повністю домовитися не вдалося. У подальшому, а саме через два тижні, ОСОБА_3 відчужив майно по тій же процедурі, яка була запропонована ОСОБА_2 Лист про зняття арешту з майна був від банку. Лист був виданий та підписаний, однак без печатки, оскільки друга сторона не з'явилася для укладення договору. Він не був реалізований, оскільки у касу банку гроші не надійшли від ОСОБА_2 Є процедура коли за домовленістю із певною фінансовою компанією викупається майно, а у подальшому за певний відсоток продається. Вона особисто була присутня під час укладення договору купівлі-продажу майна ОСОБА_3 Договір із ОСОБА_2 не був укладений із вини останньої.

Встановивши вказані обставини, зважаючи на обраний спосіб захисту порушених прав, розглядаючи цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають через їх недоведеність. Обставини ухилення відповідача ОСОБА_3 від укладення основного договору купівлі-продажу нерухомого майна безспірними та переконливими доказами не доведені.

Проте такі висновки суду не ґрунтуються на вимогах закону виходячи з наступного.

«Згідно із чч. 1, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договорів купівлі-продажу будинку та частин земельних ділянок.

Оскільки договори купівлі-продажу будинку й частин земельних ділянок, які б за своєю формою та змістом відповідали вимогам закону, між сторонами у справі укладені не були, а сторони лише домовилися укласти такі договори в майбутньому, передана позивачемгрошова сума відповідачу в розмірі 25 500 грн. є авансом, який підлягає поверненню позивачу, тому рішення суду про відмову в задоволенні позову постановлено з порушенням норм ст.. ст.. 635, 570, 571 ЦК України.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що на час укладення попереднього договору від 04 травня 2016 року та на час терміну виконання зобов'язань за ним, об'єкт купівлі-продажу: земельна ділянка, площею 0,1760 га (цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд) за адресою: АДРЕСА_1 перебувала в іпотеці акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (а.с.78), що не свідчить про належне виконання відповідачем своїх зобов'язань, оскільки предмет договору купівлі-продажу перебував під обтяженням.

Таким чином в цій частині позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Проте в іншій частині, в частині завданих позивачу збитків позов у встановленому законодавством порядку не доведений, оскільки відсутні належні та допустимі докази виконання укладеного між позивачем та ПП «БАРС» договору про надання допомоги при укладенні у майбутньому договору купівлі-продажу. Також у цьому договорі відсутні належні реквізити ПП «БАРС» для ідентифікації його як суб'єкта підприємницької діяльності для порівняння з платіжним дорученням про оплату цих послуг в розмірі 3000 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2017 рокускасувати та прийняти постанову.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення суми гарантійного внеску й відшкодування матеріальних збитків - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 25500 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 1158 грн. 40 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді