ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-2515/11/2206

Головуючий у 1-й інстанції: Шклярук В.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючий суддя: Полотнянко Ю.П.

судді: Драчук Т. О. Сторчак В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області на постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 28 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області про перерахунок пенсії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до Дунаєвецького районного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області про перерахунок пенсії.

Постановою від 28.04.2011 року Дунаєвецький районний суд Хмельницької області позов задовольнив.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. У скарзі останній просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 28.04.2011 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому відповідач посилається на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ст. ст. 197, 183-2 КАС України, проводить розгляд справи у порядку письмового провадження. За таких умов, згідно з ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати з таких підстав.

Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян діти війни у розумінні ст. 1 Закону України Про соціальний захист дітей війни. З огляду на це, на нього повністю розповсюджуються усі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом. Так, згідно із ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни, особам, що належать до соціальної категорії громадян діти війни, з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Закон України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування визначає розмір мінімальної пенсії за віком як такий, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність (ст. 28 Закону України № 1058 від 09.07.2003 року). Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлює Закон України Про державний бюджет України на відповідний рік.

На момент звернення позивача до суду нарахування підвищення до її пенсії у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни, відповідачем не здійснювалось. У звязку з цим позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

Усупереч ст. 6 зазначеного Закону позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України Про соціальний захист дітей війни має вищу юридичну силу в порівнянні із вказаною Постановою Кабінету Міністрів. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Окрім того, аналіз ст. ст. 17, 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії вказує на те, що мінімальний розмір пенсії за віком належить до числа основних державних соціальних гарантій, котрі встановлюються виключно законами, а самі державні соціальні гарантії дітям війни встановлені Законом України Про соціальний захист дітей війни, не можуть бути обмежені іншими нормативно-правовими актами ( ч. 2 ст. 3 цього Закону).

Як наслідок, своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав і свобод позивача, передбачених Конституцією України. Так, ст. 22 Конституції гарантує, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

При розгляді справи судом також враховано, що зміни, які вносилися Законом України Про державний бюджет України на 2008 рік до ст.6 ЗУ Про соціальний захист дітей війни визнані рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року такими, що не відповідають Конституції України. Законом України Про державний бюджет на 2010 рік та Законом України Про державний бюджет на 2011 рік норму цієї статті не зупинено і не змінено.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та врахувавши дати ухвалення рішень Конституційного Суду України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зокрема, щодо наявності у відповідача обовязку нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни.

Однак, апеляційна інстанція не вважає правомірними висновки районного суду щодо зобовязання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, 01.01.2010 року по 31.01.2011 року.

Так, суд першої інстанції задовольнив позов за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, 01.01.2010 року по 31.01.2011 року, тобто частково у період, який виходить за межі шестимісячного строку, передбаченого ст. 99 КАС України. Суд не звернув увагу на те, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала (ст. 100 КАС України).

Питання про поновлення чи відмову у поновленні процесуального строку вирішується в порядку, передбаченому ст. 102 КАС України, з винесенням судом ухвали, у даному випадку - про залишення позовних вимог без розгляду.

Не зважаючи на те, що позивач у своїх вимогах просив поновити пропущений строк для звернення до суду, останній не провів відповідної процесуальної дії. Як наслідок, це призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції необґрунтовано та безпідставно поновлено строк на звернення до суду. Адже позивач одержував пенсію регулярно, і, йому було відомо про розміри та умови нарахування пенсії, похилий вік не є перешкодою при зверненні до суду. З огляду на це, поважні причини пропуску звернення до суду, за висновком колегії суддів, відсутні. Відтак, наслідки пропуску строку звернення до суду підлягають застосуванню.

За таких умов, суду першої інстанції слід було виходити з положень ст. 99 КАС України. Згідно із ч. 2 вказаної статті, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З огляду на викладене, заявлені позовні вимоги про перерахунок та виплату недоплаченого підвищення до пенсії за періоди з 09.07.2007 року по 10.10.2010 року слід залишити без розгляду.

Так, відповідно до ст.99 КАС України, права позивача на одержання підвищення до пенсії, як дитині війни, підлягають захисту з 11.10.2010 року по 31.01.2011 року.

У силу п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Врахувавши встановлене порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової постанови.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області задовольнити повністю

Постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 28 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області про перерахунок пенсії, - скасувати.

Адміністративний позов в частині, поданій поза межами шестимісячного строку на звернення до суду, передбаченого ст.99 КАС України, тобто за період з 09 липня 2007 року по 10 жовтня 2010 року, залишити без розгляду.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, як "дитині війни", відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 11 жовтня 2010 року, з урахуванням проведених виплат, по 31 січня 2011 року.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Драчук Т. О.

ОСОБА_3