Постанова

Іменем України

18 січня 2018 року

м. Київ

справа № 404/8607/14-ц

провадження № 61-1474св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - Кіровоградський національний технічний університет,

представник відповідача - Завгородній Анатолій Іванович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда в складі судді Галагана О. В. від 8 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області у складі колегії суддів: Черненко В. В., Чорнобривець О. С., Потапенка В. І. від 26 серпня 2015 року

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Кіровоградського національного технічного університету (далі - КНТУ) про стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 1 вересня 2004 року позивача прийняли на роботу викладачем спеціальності «Обслуговування комп'ютерних та інтелектуальних систем і мереж» у технікум КНТУ, який 15 рудня 2008 року перейменовано на Кіровоградський машинобудівний коледж КНТУ.

Протягом 2004-2008 років він здійснював керівництво гуртком технічної творчості та проводив заняття з гуртківцями: 2004-2005 навчальний рік - 390 годин, 2005-2006 навчальний рік - 380 годин; 2006-2007 навчальний рік - 410 годин; 2007-2008 навчальний рік - 380 годин, усього - 1 тис. 560 годин. Однак його працю за вказаний час усупереч пунктам 63 та 91 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 року № 102 (далі - Інструкція), та іншим нормам трудового права, не було оплачено, що також призвело до його моральних страждань.

Тому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати в розмірі 49 тис. 815 грн 78 коп. та 100 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 8 червня 2015 року, в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 був прийнятий на посаду викладача спеціальності «Обслуговування комп'ютерних та інтелектуальних систем і мереж» з 1 вересня 2004 року, якому оплата праці здійснювалась відповідно до норм трудового права, встановленого навчального педагогічного навчання на підставі наказу про педагогічне навантаження та індивідуального робочого плану викладача. При цьому відповідно до штатного розпису навчального закладу не передбачалась посада керівника гуртка технічної творчості. Тому підстав для здійснення такої оплати праці відсутні, що підтверджується також довідкою від 18 листопада 2014 року № 209, виданої директором коледжу КНТУ Сторожуком М. В., витягами з наказів КНТУ від 20 вересня 2004 року № 41-12 про затвердження педагогічного навантаження викладачів технікуму на 2004-2005 навчальний рік, від 6 жовтня 2005 року № 41-12 про затвердження педагогічного навантаження викладачів технікуму на 2005-2006 навчальний рік, від 18 вересня 2006 року № 49-12 про затвердження педагогічного навантаження викладачів технікуму на 2006-2007 навчальний рік, від 7 вересня 2007 року № 38-12 про затвердження педагогічного навантаження викладачів технікуму на 2007-2008 навчальний рік. До того ж, суди взяли до уваги, що ОСОБА_2 звертався до суду з позовом до КНТУ про стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди і рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 3 травня 2012 року в задоволенні цього позову відмовлено повністю.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 26 серпня 2015 року рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 8 червня 2015 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що відповідач безпідставно не нараховував позивачу заробітну плату за керівництво гуртком технічної творчості.

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення.

Касаційна скарга мотивована тим, що директор КНТУ, зловживаючи службовим становищем, сфальсифікував довідку від 18 листопада 2014 року № 209, а суду були надані витяги з наказів від 20 вересня 2004 року № 41-12, від 6 жовтня 2005 року № 41-12, від 18 вересня 2006 року № 49-12, від 7 вересня 2007 року № 38-12, а не повні накази. При цьому позивач просив стягнути з відповідача ненараховану заробітну плату за проведені навчальні заняття, а не за керівництво гуртком.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

28 грудня 2017 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У статті 51 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.

Відповідно до частин першої та другої статті 49 Закону України від 17 січня 2002 року № 2984-III «Про вищу освіту», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, робочий час педагогічного та науково-педагогічного працівника визначається КЗпП України. Час виконання навчальних, методичних наукових, організаційних та інших трудових обов'язків у поточному навчальному році не повинен перевищувати річний робочий час. Максимальне навчальне навантаження науково-педагогічних працівників не може перевищувати 900 годин на навчальний рік. Максимальне навчальне навантаження педагогічних працівників не може перевищувати 720 годин на навчальний рік.

Види навчальних занять, що входять до навчального навантаження педагогічного та науково-педагогічного працівника відповідно до його посади, встановлюються вищим навчальним закладом в індивідуальному плані працівника.

Згідно з пунктами 5.1 та 5.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 2 червня 1993 року № 161, робочий час викладача визначається обсягом його навчальних, методичних, наукових і організаційних обов'язків у поточному навчальному році, відображенихв індивідуальному робочому плані. Тривалість робочого часу викладача з повним обсягом обов'язків становить не більше 1548 годин на навчальний рік при середньотижневій тривалості 36 годин.

Обсяг навчальнихнавчальних занять, доручених для проведення конкретному викладачеві виражений в облікових (академічних) годинах, визначає навчальне навантаження виклада.

Види навчальних занять, що входять в обов'язковий обсяг навчального навантаження викладача відповідно до його посади, встановлюються кафедрою (предметною або цикловою комісією).

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 63 Інструкції оплата праці педагогічних працівників установ і закладів освіти провадиться виходячи із встановлених ставок заробітної плати (посадових окладів) з урахуванням підвищень, фактичного обсягу педагогічної роботи, доплат та надбавок.

Навчальне навантаження між вчителями, викладачами та іншими педагогічними працівниками розподіляється керівником установи за погодженням з профспілковим комітетом залежно від кількості годин, передбачених навчальними планами, наявності відповідних педагогічних кадрів та інших конкретних умов, що склались у закладі.

Обсяг навчальної та іншої педагогічної роботи, яку може виконувати педагогічний працівник за основним місцем роботи, граничними розмірами не обмежується.

Ставки заробітної плати (посадові оклади) вчителів, викладачів, вихователів та інших педагогічних працівників визначено в пункті 64 цієї Інструкції, а тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери визначена в Постанові Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (далі - Постанова КМ України від 30 серпня 2002 року № 1298).

Суди встановили, що ОСОБА_2 був прийнятий на посаду викладача спеціальності «Обслуговування компютерних та інтелектуальних систем і мереж» з 1 вересня 2004 року, якому оплата праці здійснювалась відповідно до Інструкції та Постанови КМ України від 30 серпня 2002 року № 1298, встановленого навчального педагогічного навчання на підставі наказу про педнавантаження та індивідуального робочого плану викладача, яке складало: 2004-2005 навчальний рік - 836 годин, 2005-2006 навчальний рік - 1203 години, 2006-2007 навчальний рік - 1057 годин, 2007-2008 навчальний рік - 941 година, 2008-2009 навчальний рік - 731 година.

Крім того, відповідно до довідки від 18 листопада 2014 року № 209, виданої директором Кіровоградського машинобудівного колледжу КНТУ, у штатному розписі навчального закладу посада керівника гуртка технічної творчості не пердбачалась та обов'язки з керівництва гуртком технічної творчості на ОСОБА_2 не покладались.

До того ж, згідно з витягами з наказів КНТУ від 20 вересня 2004 року № 41-12 про затвердження педагогічного навантаження викладачів технікуму на 2004-2005 навчальний рік, від 6 жовтня 2005 року № 41-12 про затвердження педагогічного навантаження викладачів технікуму на 2005-2006 навчальний рік, від 18 вересня 2006 року № 49-12 про затвердження педагогічного навантаження викладачів технікуму на 2006-2007 навчальний рік, від 7 вересня 2007 року № 38-12 про затвердження педагогічного навантаження викладачів технікуму на 2007-2008 навчальний рік підстави для проведення зазначеної оплати були відсутні.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровграда від 3 травня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до КНТУ про стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди відмовлено повністю та зазначено, що в період з 2004 по 2011 рік нарахування і виплата заробітної плати ОСОБА_2 здійснювалась за фактично виконаний обсяг проведених навчальних занять.

Зважаючи на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій, установивши характер спірних правовідносин та дослідивши наявні в справі докази, дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задовленні позову у зв'язку з його недоведеністю.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Таким чином, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 8 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 26 серпня 2015 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю.В. Черняк