АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2018 року м. Чернівці

справа № 727/8452/15-ц

Апеляційний суд Чернівецької області у складі

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Кулянди М.І., Лисака І.Н.

секретаря Чебуришкіної Н.Ю.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_15, ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, територіальної громади м.Чернівці в особі Чернівецької міської ради з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Першої чернівецької державної нотаріальної контори про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, встановлення факту проживання однією сім»єю, зміну черговості одержання права на спадкування, визнання права власності за апеляційною скаргою ОСОБА_15 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 27 вересня 2017 року, головуючий у першій інстанції ОСОБА_4,

встановила:

ОСОБА_5, ОСОБА_1 у жовтні 2015 року звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Першої чернівецької державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування, встановлення факту проживання однією сім»єю, зміну черговості одержання права на спадкування та визнання свідоцтва про прав на спадщину недійсним частково.

Зазначали, що внаслідок смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Справа №727/8452/15

Провадження №22-ц/794/36/2018 рік Головуючий у 1 інстанції Літвінова О.Г.

Категорія 39 Доповідач Половінкіна Н.Ю.

ОСОБА_6 вчинено заповіт, посвідчений державним нотаріусом Першої чернівецької державної нотаріальної контори Апрінцевою С.О. 23 лютого 2006 року, зареєстрований в реєстрі за №5-278, за яким ОСОБА_6 все своє майно заповіла ОСОБА_8

Вважають, що батько ОСОБА_9 мав право на обов»язкову частку у спадщині, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_6

Також внаслідок смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Посилалися на проживання однією сім»єю із ОСОБА_8 з 1 січня 2004 року по день смерті, надання протягом тривалого часу опіки, матеріального забезпечення та іншої допомоги спадкодавці.

Просили визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_8 Першою чернівецькою державною нотаріальною конторою 14 серпня 2012 року за реєстровим №3-2353 на житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в частині ?, визнати право власності ОСОБА_5 на ? частину житлового будинку літ.А з належними до нього надвірними будівлями та спорудами гараж літ.Б, сарай літ.В, літню кухню літ.Г, криницю№1, огорожу №2-3, що розташовані по АДРЕСА_1, визнати право власності ОСОБА_1 на ? частину житлового будинку літ.А з належними до нього надвірними будівлями та спорудами гараж літ.Б, сарай літ.В, літню кухню літ.Г, криницю№1, огорожу №2-3, що розташовані по АДРЕСА_1, встановити факт проживання ОСОБА_5, ОСОБА_1 однією сім»єю із ОСОБА_8 з 1 січня 2004 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 року та визнати право ОСОБА_5, ОСОБА_1 на спадкування після смерті ОСОБА_8 разом з спадкоємцями другої черги ОСОБА_2, ОСОБА_3

Також ОСОБА_5, ОСОБА_1 у березні 2016 року звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, територіальної громади м.Чернівці в особі Чернівецької міської ради з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Першої чернівецької державної нотаріальної контори про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, визнання права власності.

Просили визнати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_2 державним нотаріусом Першої чернівецької державної нотаріальної контори Прядко І.І. 23 квітня 2014 року на ? частину земельної ділянки цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1 га кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться по АДРЕСА_1, свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_3 державним нотаріусом Першої чернівецької державної нотаріальної контори Прядко І.І. 5 жовтня 2015 року на ? частину земельної ділянки цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1 га кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться по АДРЕСА_1, недійсними, визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_5, ОСОБА_1 на будівельні матеріали та конструктивні елементи, які були використані в процесі будівництва прибудови до будинку літ.а1, прибудови до будинку літ.а2, сараю літ.Д, які знаходяться по АДРЕСА_1.

Залучено до участі у справі співвідповідачем територіальну громаду м.Чернівці в особі Чернівецької міської ради за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Першої чернівецької державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування, встановлення факту проживання однією сім»єю, зміну черговості одержання права на спадкування та визнання свідоцтва про прав на спадщину недійсним частково ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 4 березня 2016 року.

Крім того, ОСОБА_5, ОСОБА_1 у лютому 2017 року звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, територіальної громади м.Чернівці в особі Чернівецької міської ради з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Першої чернівецької державної нотаріальної контори про визнання права власності ОСОБА_5 на будівельні матеріали, які були використані в процесі проведення ремонтних робіт в будинку АДРЕСА_1 вартістю 44521 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 27 вересня 2017 року у позові ОСОБА_5, ОСОБА_1 відмовлено.

ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 вересня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, ОСОБА_5 посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи щодо здійснення ОСОБА_8 продажу жилого приміщення та вселення до будинку АДРЕСА_1, здійснення ремонтних робіт, придбання транспортного засобу протягом 2003 року.

Вважає, що судом першої інстанції неповно з»ясовано обставин встановлення батькові ОСОБА_9 інвалідності, проживання ОСОБА_5, ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_1 з народження до дня смерті ОСОБА_8, домовленості про передачу ОСОБА_8 майна ОСОБА_5, ОСОБА_1, отримання ОСОБА_2, ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину на вклад за договором банківського вкладу між філією Чернівецького обласного управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_6 на суму 12795 грн. 19 коп., здійснення ОСОБА_11 за власні кошти капітального ремонту та прибудови літ.а1, прибудови літ.а2, сараю літ.Д, здійснення ОСОБА_5 ремонтних робіт зі згоди відповідачів протягом січня 2013 року

Зазначає про часткове задоволення заяви про виклик свідків.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення наведеним нормам відповідає.

Відмовляючи ОСОБА_5, ОСОБА_1 у позові про визнання права власності, встановлення факту проживання однією сім»єю, зміну черговості одержання права на спадкування та визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, суд першої інстанції керувався положеннями ч.1 ст.1241, ч.2 ст.1259, ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270, ч.1 ст.1301 ЦК України, п.г ч.1 ст.81 ЗК України та дійшов висновку про недоведеність обставин, на які посилалися ОСОБА_5, ОСОБА_1 як на підставу своїх вимог, зокрема, права ОСОБА_9 на обов»язкову частку у спадщині, яка відкрилась внаслідок смерті матері ОСОБА_6, наявності підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, надання ОСОБА_5, ОСОБА_1 протягом тривалого часу опіки, матеріального забезпечення та іншої допомоги спадкодавці ОСОБА_8, здійснення ОСОБА_5 та ОСОБА_1 будівельних робіт за наявності дозволу.

На обгрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив про недоведеність непрацездатності сина спадкодавці ОСОБА_9 та подання ОСОБА_9 до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, безпорадності стану спадкодавці ОСОБА_8

Водночас суд першої інстанції послався на те, що звернення ОСОБА_6 до Чернівецької міської ради із заявою про заміну державного акту у зв»язку із помилкою при його виготовлені не є відмовою від права власності на земельну ділянку.

Відповідно до вимог п.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову ОСОБА_5, ОСОБА_1, тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої позивачі просили ухвалити судове рішення, є визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого ОСОБА_8 Першою чернівецькою державною нотаріальною конторою 14 серпня 2012 року на житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами в частині ?, свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_2 державним нотаріусом Першої чернівецької державної нотаріальної контори Прядко І.І. 23 квітня 2014 року на ? частину земельної ділянки, свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_3 державним нотаріусом Першої чернівецької державної нотаріальної контори Прядко І.І. 5 жовтня 2015 року на ? частину земельної ділянки недійсними, встановлення факту проживання ОСОБА_5, ОСОБА_1 однією сім»єю із ОСОБА_8 з 1 січня 2004 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 року та визнання права ОСОБА_5, ОСОБА_1 на спадкування після смерті ОСОБА_8 разом з спадкоємцями другої черги, визнання права власності ОСОБА_5 на ? частину житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, визнання права власності ОСОБА_1 на ? частину житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, визнання права спільної сумісної власності ОСОБА_5, ОСОБА_1 на будівельні матеріали та конструктивні елементи, які були використані в процесі будівництва прибудови до будинку літ.а1, прибудови до будинку літ.а2, сараю літ.Д, визнання права власності ОСОБА_5 на будівельні матеріали, які були використані в процесі проведення ремонтних робіт.

Водночас підставою позову ОСОБА_5, ОСОБА_1, тобто обставинами, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, зазначалися право на спадщину, яка відкрилась внаслідок смерті батька ОСОБА_9, право батька ОСОБА_9 на обов»язкову частку у спадщині, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_6, та постійне проживання ОСОБА_9 разом із спадкодавцем ОСОБА_6 на час відкриття спадщини, проживання ОСОБА_5, ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_8 однією сім»єю з січня 2004 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 року та набуття права на спадкування за законом у четверту чергу, надання ОСОБА_5, ОСОБА_1 протягом тривалого часу опіки, матеріального забезпечення та іншої допомоги спадкодавці ОСОБА_8 та право на спадкування разом із спадкоємцями другої черги, втрата чинності державним актом про право власності на земельну ділянку, виданим ОСОБА_6 13 квітня 2007 року, здійснення ОСОБА_5, ОСОБА_1 будівництва прибудови до будинку літ.а1, прибудови до будинку літ.а2, сараю літ.Д по АДРЕСА_1, здійснення ОСОБА_5 ремонтних робіт у будинку АДРЕСА_1.

Отже ОСОБА_5, ОСОБА_1 захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів пов»язувався із правовідносинами із спадкування внаслідок смерті ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та права власності на житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, земельну ділянку, що знаходяться по АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст.16 ЦК України.

За змістом п.10 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконного рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч.3 ст.16 ЦК України).

Як роз»яснив Пленум Верховного Суду України у абз.2 п.11 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Встановлено, що внаслідок смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

На підставі ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За змістом ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняттям спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

До матеріалів справи приєднано заповіт, вчинений ОСОБА_6, посвідчений державним нотаріусом Першої чернівецької державної нотаріальної контори Апрінцевою С.О. 23 лютого 2006 року, зареєстрований в реєстрі за №5-278, за яким ОСОБА_6 все своє майно заповіла ОСОБА_8 (т.2 а.с.150).

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у частинах 3, 4 статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

На підставі ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно матеріалів спадкової справи до майна померлої ОСОБА_6 №141/2012, заведеної державним нотаріусом Першої чернівецької державної нотаріальної контори Літун М.І., вбачається, що ОСОБА_8 звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини 23 лютого 2012 року, не заявила про відмову від спадщини протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України.

Державним нотаріусом Першої чернівецької державної нотаріальної контори Прядко І.І. 14 серпня 2012 року видано ОСОБА_8 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1.

Не можна погодитися з доводами ОСОБА_5, на які є посилання в апеляційній скарзі, про те, що батько ОСОБА_9 є стороною правовідносин з спадкування внаслідок смерті баби ОСОБА_6

Згідно із ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку, що визначений ст.1241 ЦК України, є вичерпаний і розширеного тлумачення не потребує.

Згідно ч.3 ст.75 Сімейного кодексу України, ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні - це особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11 лютого 2014 року щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 1241 ЦК України зміст поняття «повнолітні непрацездатні діти», що використовується в абз. 1 ч. 1 ст. 1241 ЦК України щодо права на обов'язкову частку у спадщині, ґрунтується на положеннях ч. 3 ст. 75 СК України, яка відносить до категорії «непрацездатні» інвалідів I, II та III груп, а також пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття «непрацездатний».

У матеріалах справи відсутні докази непрацездатності ОСОБА_9 на час відкриття спадщини внаслідок смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Документи медичних установ, які містять відомості про встановлення ОСОБА_9 інвалідності Ш групи, вчинені до жовтня 2000 року.

Відсутні відомості про те, що ОСОБА_9 було встановлено інвалідність без зазначення строку проведення повторного огляду, тобто довічно.

На підставі п.2.5 Інструкції «Про встановлення груп інвалідності» повторний огляд інвалідів проводиться згідно з п.22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317.

Відповідно до п.22 положення «Про медико-соціальну експертизу» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317 повторний огляд інвалідів з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров'я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки. Повторний огляд інвалідів, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такого інваліда, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров'я і працездатності або за рішенням суду.

За змістом довідки департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради від 15 березня 2017 року №03-11/567 ОСОБА_9 на обліку в управлінні соціального захисту населення Шевченківського району департаменту праці та соціального захисту населення міської ради не перебував та державної соціальної допомоги не отримував (т.3 а.с.147).

Також за повідомленням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 15 березня 2017 року №4737/13 ОСОБА_9 не перебував на обліку як одержувач пенсії ( т.3 а.с.148).

Крім того, з матеріалів спадкової справи до майна померлої ОСОБА_6 №141/2012, заведеної державним нотаріусом Першої чернівецької державної нотаріальної контори Літун М.В., видно, що ОСОБА_9 не звертався до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті матері ОСОБА_6

Судом першої інстанції встановлено, що у жовтні 2004 року здійснено реєстрацію ОСОБА_9 у квартирі АДРЕСА_1.

Водночас ОСОБА_5 та ОСОБА_1 з вимогою про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_9 зі спадкодавцем ОСОБА_6 на час відкриття спадщини не зверталися до суду.

Отже, посилання ОСОБА_5 на акт комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №5 м.Чернівці від 24 вересня 2015 року №234, яким зі слів сусідів встановлено, що ОСОБА_9 проживав у АДРЕСА_1 до дня смерті ОСОБА_6 без реєстрації, не дає підстав для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_9 зі спадкодавцем ОСОБА_6 на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1301 Цивільного кодексу України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

В абз.3 п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що відповідно до ст.1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

З огляду на недоведеність права ОСОБА_9 на обов»язкову частку у спадщині, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_6, недоведеним є відкриття спадщини внаслідок смерті ОСОБА_9 на ? частину житлового будинку літ.А з належними до нього надвірними будівлями та спорудами гараж літ.Б, сарай літ.В, літню кухню літ.Г, криницю№1, огорожу №2-3, що розташовані по АДРЕСА_1.

Тому судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у визнанні свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого ОСОБА_8 Першою чернівецькою державною нотаріальною конторою 14 серпня 2012 року на житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами в частині ? недійсним, визнанні права власності ОСОБА_5 на ? частину житлового будинку літ.А з належними до нього надвірними будівлями та спорудами гараж літ.Б, сарай літ.В, літню кухню літ.Г, криницю№1, огорожу №2-3, що розташовані по АДРЕСА_1, права власності ОСОБА_1 на ? частину житлового будинку літ.А з належними до нього надвірними будівлями та спорудами гараж літ.Б, сарай літ.В, літню кухню літ.Г, криницю№1, огорожу №2-3, що розташовані по АДРЕСА_1.

Також встановлено, що внаслідок смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Відповідно матеріалів спадкової справи до майна померлої ОСОБА_8 №135/2013, заведеної державним нотаріусом Першої чернівецької державної нотаріальної контори Літун М.І., вбачається, що ОСОБА_3 звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини 14 лютого 2013 року, ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини 16 травня 2013 року, не заявили про відмову від спадщини протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України.

Державним нотаріусом Першої чернівецької державної нотаріальної контори Прядко І.І. 23 квітня 2014 року видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частину земельної ділянки цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1 га кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Також ОСОБА_3 державним нотаріусом Першої чернівецької державної нотаріальної контори Прядко І.І. 5 жовтня 2015 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частину земельної ділянки цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1 га кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Згідно зі ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до роз'яснень п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно врахувати правила ч. 2 ст. 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно матеріалів спадкової справи до майна померлої ОСОБА_8 №135/2013, заведеної державним нотаріусом Першої чернівецької державної нотаріальної контори Літун М.І., ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не зверталися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрований у АДРЕСА_1 з травня 2005 року, ОСОБА_1 зареєстрований у АДРЕСА_1 з жовтня 2004 року.

Пунктом 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено, що у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання із спадкодавцем, доказом постійного проживання з ним можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування, про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Відповідно приєднаного до матеріалів справи акту комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №5 м.Чернівці від 24 вересня 2015 року №232 зі слів сусідів ОСОБА_5 та ОСОБА_1 проживали у АДРЕСА_1 до дня смерті ОСОБА_8 без реєстрації.

Однак наведений акт комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №5 м.Чернівці від 24 вересня 2015 року №232 не містить відомостей про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 проживали зі спадкодавцем ОСОБА_8 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Разом з тим у матеріалах справи відсутні докази про те, відносини, які існували між ОСОБА_5,ОСОБА_1 та ОСОБА_8 не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_4 року були сімейними в розумінні приписів ч. 2 ст. 3 СК України.

Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ч. 2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Отже, підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликані похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.

У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 встановлено другу групу інвалідності у листопаді 2001 року (т.1 а.с.68).

При цьому ОСОБА_8 було рекомендовано лікування у невропатолога.

За змістом медичного висновку про здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозі громадянина, який потребує соціального обслуговування (надання соціальних послуг) територіальним центром за місцем проживання дільничного лікаря-терапевта ОСОБА_14 від 25 жовтня 2011 року рухова активність ОСОБА_8 частково знижена, ОСОБА_8 частково не здатна до самообслуговування (т.1 а.с.69).

За змістом довідки департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради від 15 березня 2017 року №03-11/567 ОСОБА_8 на обліку в управлінні соціального захисту населення Шевченківського району департаменту праці та соціального захисту населення міської ради не перебувала та державної соціальної допомоги не отримувала (т.3 а.с.147).

Відповідно лікарського свідоцтва про смерть від 7 грудня 2012 року №1158 причиною смерті ОСОБА_8 є хронічна ішемічна хвороба серця (т.1 а.с.49).

З огляду на наведене ОСОБА_5, ОСОБА_1 недоведено перебування ОСОБА_8 у безпорадному стані та потреби у сторонньому догляді, допомоги та піклування.

Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для встановлення факту проживання ОСОБА_5, ОСОБА_1 однією сім»єю із ОСОБА_8 з 1 січня 2004 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 року та визнання права ОСОБА_5, ОСОБА_1 на спадкування після смерті ОСОБА_8 разом з спадкоємцями другої черги.

Крім того, ОСОБА_5 та ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовом, не посилалися, а в матеріалах справи відсутні докази щодо порушення їх прав у зв'язку з видачею державним нотаріусом Першої чернівецької державної нотаріальної контори Прядко І.І. 23 квітня 2014 року ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частину земельної ділянки цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1 га кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться по АДРЕСА_1, та видачею державним нотаріусом Першої чернівецької державної нотаріальної контори Прядко І.І. 5 жовтня 2015 року ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом на ? частину земельної ділянки цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1 га кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться по АДРЕСА_1.

За таких обставин підстав для захисту права ОСОБА_5 та ОСОБА_1 у спосіб визнання свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_2 державним нотаріусом Першої чернівецької державної нотаріальної контори Прядко І.І. 23 квітня 2014 року на ? частину земельної ділянки, свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_3 державним нотаріусом Першої чернівецької державної нотаріальної контори Прядко І.І. 5 жовтня 2015 року на ? частину земельної ділянки недійсними, немає.

У той же час позовні вимоги про визнання права спільної сумісної власності ОСОБА_5, ОСОБА_1 на будівельні матеріали та конструктивні елементи, які були використані в процесі будівництва прибудови до будинку літ.а1, прибудови до будинку літ.а2, сараю літ.Д, які знаходяться по АДРЕСА_1, визнання права власності ОСОБА_5 на будівельні матеріали, які були використані в процесі проведення ремонтних робіт в будинку АДРЕСА_1, фактично зводяться ОСОБА_5, ОСОБА_1 до визнання права власності на незавершені будівництвом прибудову до будинку літ.а1, прибудову до будинку літ.а2, сарай літ.Д, які знаходяться по АДРЕСА_1, та на здійснені ОСОБА_5 поліпшення будинку АДРЕСА_1.

На підставі ч.1 ст.186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов»язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

Разом з тим п.2.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, визначено, що прибудовою ( до житлового будинку) є частина будинку, розташована поза контуром її капітальних зовнішніх стін і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну. Прибудови мають внутрішнє сполучення з основними частинами будинків.

Отже, прибудова до будинку літ.а1, прибудова до будинку літ.а2, сарай літ.Д не є самостійними об'єктами права власності, є приналежністю до будинку АДРЕСА_1 як головної речі.

За змістом абз.4 та 5 п.4 постанови Пленум Верховного суду України у «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 4 жовтня 1991 року №7 інші особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку (його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво (купівлю будинку), якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали не безоплатно.

У такому разі не підлягає захисту і право ОСОБА_5 на здійсненні ним поліпшення, тобто витрати на ремонтні роботи в будинку АДРЕСА_1 у спосіб визнання права власності на будівельні матеріали, які були використані в процесі проведення ремонтних робіт.

Обставини щодо здійснення ОСОБА_8 продажу жилого приміщення та вселення до будинку АДРЕСА_1, здійснення ремонтних робіт, придбання транспортного засобу протягом 2003 року, домовленості про передачу ОСОБА_8 майна ОСОБА_5, ОСОБА_1, отримання ОСОБА_2, ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину на вклад за договором банківського вкладу між філією Чернівецького обласного управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_6 на суму 12795 грн. 19 коп., на неповноту встановлення яких ОСОБА_5 посилається в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Ураховуючи наведене рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 27 вересня 2017 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_15 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 27 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 22 січня 2018 року.

Головуючий Н.Ю. Половінкіна

Судді М.І. Кулянда

І.Н.Лисак