Постанова

Іменем України

Єдиний унікальний номер справи 753/10712/17

провадження 22-ц/796/995/2018

у суді першої інстанції Л.К. Леонтюк

у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач

17 січня 2018 року місто Київ

Номер справи 753/10712/17

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л.Д. (суддя - доповідач), Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І., секретар судового засідання Горак Ю.М.

сторони:

позивач Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»

відповідач ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_6, подану представником ОСОБА_7

на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 листопада 2017 року, ухваленого у складі судді Л.К. Леонтюк в приміщенні Дарницького районного суду м.Києва о 15 год., 29 хв., дата складення повного тексту рішення 11 листопада 2017 року

в с т а н о в и в :

У червні 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що 18.07.2007 року між Банком та ОСОБА_6 було укладено Кредитний договір № 380/902/07-А, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання для придбання автомобіля грошові кошти в сумі 17209,00 доларів США. Свої зобов'язання Банк виконав належним чином, що підтверджується заявою на видачу готівки. У порушення умов договору позичальник своїх кредитних зобов'язань не виконав належним чином, у зв'язку із чим станом на 23.02.2017 року утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 10031,16 доларів США, заборгованість за відсотками у розмірі 11019,16 доларів США., яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача, а також стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 8293,65 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 листопада 2017 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором №380/902/07-А від 18.07.2007 року у розмірі 21050, 32 доларів США, яка складається із 10031,16 доларів США заборгованості за кредитом, 11019,16 доларів США заборгованості за відсотками. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_6 через свого представника ОСОБА_7, подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, невірну оцінку доказів, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування зазначив, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивачем пропущено строк позовної давності, який він просив застосувати подавши відповідну заяву, стосовно частини заборгованості, а тому позовні вимоги в цій частині не можуть бути задоволені судом. Суд першої інстанції не звернув увагу, що розрахунок заборгованості позивачем здійснено невірно, він є необґрунтованим та недоведеним. Також суд не звернув уваги на те, що у матеріалах справи відсутні будь - які докази підтвердження видачі Банком позичальнику готівки. Зазначив, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тим обставинам, що позивачем в односторонньому порядку незаконно здійснювалося нарахування відсотків за користування споживчим кредитом у збільшеному розмірі.

Зважаючи на положення п.8 ч.1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд міста Києва здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_7 доводи апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити її з викладених підстав.

Позивач ПАТ «Укрсоцбанк» явку свого представника в судове засідання апеляційної інстанції, з урахуванням вимог до представників визначених положеннями ст. 60 ЦПК України, не забезпечив, судову повістку - повідомлення отримав у відповідності до вимог закону, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, будь - яких заяв, клопотань до суду апеляційної інстанції від позивача не надходило.

Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача з урахуванням вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, оскільки його неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає розгляду даної справи.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» суд першої інстанції виходив з їх законності, доведеності та обґрунтованості. Проте, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції погодитися не може, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням поданих учасниками справи доказів було встановлено, що 18 липня 2007 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 380/902/07-А (а.с. 5-7).

Відповідно до умов п.1.1. Договору кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти в сумі 17209,00 доларів США, зі сплатою 12,00% процентів річних та порядком погашення суми основної заборгованості до 10-го числа кожного місяця, згідно графіку (графік зазначено) з кінцевим терміном повернення останньої його частини в сумі 194,00 долари США не пізніше 17 липня 2014 року, а також обов'язком дострокового повернення кредиту відповідно до умов цього Договору та/або договорів, що забезпечують (забезпечуватимуть) виконання позичальником його обов'язків за цим Договором, та /або чинного законодавства України.

Пунктом 1.2. Договору сторони визначили, що кредит надається позичальнику на наступні цілі: для оплати придбаного автомобіля Chevrolet, моделі Lachettі, 2007 року випуску, чорного кольору, згідно із договором купівлі - продажу № 844 від 12 липня 2007 року укладеним з ЗАТ « Запорізький автомобільний завод».

Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути Банку зазначені кредитні кошти у строки, визначені договором, та сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами.

Як зазначає позивач, ПАТ «Укрсоцбанк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі. Проте, позичальник належним чином умови кредитного договору №380/902/07-А від 18.07.2017 року не виконав, у зв'язку чим утворилася заборгованість, що станом на 23.02.2017 року становить 21050,32 доларів США, з них сума заборгованості за кредитом 10031, 16 доларів США, заборгованість за відсотками 11019, 16 доларів США.

Так, положеннями статей 1049, 1050, 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, але відповідачем не виконувались умови договору.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, доведеним та обґрунтованими є висновки суду першої інстанції щодо порушення відповідачем ОСОБА_6 передбаченого кредитним договором порядку погашення суми боргу, що призвело до утворення заборгованості за кредитними зобов'язаннями.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором за увесь період зазначений позивачем, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 06 листопада 2017 року стороною відповідача було подано заяву про застосування позовної давності (а.с.41-42).

Судом першої інстанції дану заяву не було взято до уваги під час ухвалення судового рішення, у мотивувальній частині суд першої інстанції не надав жодної оцінки даній заяві, не зазначив підстав з яких він не застосовує позовну давність про що просив відповідач у своїй заяві.

Так, відповідно до вимог ст.256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст.257 ЦК).

Згідно з ч. 1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

Із кредитного договору №380/902/07-А від 18.07.2017 року, укладеного між сторонами, вбачається, що строк дії договору встановлено до 17 липня 2014 року.

Як вбачається, ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду із позовом 06.06.2017 року (а.с.26), при цьому просив стягнути усю суму заборгованості, яка утворилася станом на 23.02.2017 року.

З урахування наведених норм закону та встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність застосування позовної давності, про що просить відповідач у поданій ним заяві, а тому стягненню підлягає заборгованість у межах позовної давності, з урахуванням строку дії кредитного договору, який закінчився 17.07.2014 року, а саме за період з червня 2014 року по липень 2014 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, з урахуванням позовної давності та строку дії кредитного договору розмір заборгованості яка підлягає стягненню з відповідача складає 399 доларів США (205 доларів США за червень 2014 року та 194 долара США за липень 2014 року відповідно до вимог п.1.1 Договору, що є фактичним графіком повернення коштів банку) - сума заборгованості по тілу кредиту, 9,92 доларів США - сума заборгованості за відсотками за користування кредитом (7,98 дол. США відсотки за користування кредитом за червень 2014 року, 1,94 дол. США відсотки за користування кредитом у липні 2014 року).

Під час перегляду справи судом апеляційної інстанції стороною відповідача такий розрахунок не спростовано, доводи апеляційної скарги в цій частині не підтверджені будь-якими доказами, відповідачем не надано свого розрахунку заборгованості, який він вважав вірним, а тому суд стягує заборгованість за кредитним договором в межах позовної давності, що повністю узгоджується з зібраними по справі доказами, встановленими в цій частині обставинами справи та вимогами закону.

Так, ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів того, що Банком видавалися відповідачу кредитні кошти готівкою не заслуговують на увагу суду виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 2.1 кредитного договору №380/902/07-А від 18.07.2007 року надання кредиту проводиться шляхом перерахування Банком коштів з позичкового рахунку позичальника № 22039380780391 на цілі, визначені п.1.2 цього Договору. А у разі якщо кредит надається у іноземній валюті, надання кредиту здійснюється шляхом видачі готівкових коштів (17209,00 доларів США) з позичкового рахунку позичальника №22039380780391 шляхом конвертації через касу кредитора для подальшого перерахування позичальником на цілі визначені у п.1.2. цього Договору.

Положенням п.2.2. Договору визначено, що моментом (днем) надання кредиту вважається день перерахування з позичкового рахунку позичальника коштів у сумі кредиту або день видачі готівкових коштів в іноземній валюті в суму кредиту згідно з даним договором.

За змістом п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Як вбачається, у матеріалах справи наявна ксерокопія заяви ОСОБА_6 від 18.07.2007 року на видачу йому готівки та ксерокопія квитанції від 18.07.2007 року.

Крім того, кредитний договір №380/902/07-А від 18.07.2007 року є дійсним, відповідачем ОСОБА_6 у встановленому законом порядку даний договір не оспорений, за отриманий кредит відповідачем придбано автомобіль Chevrolet, моделі Lachettі, 2007 року випуску, чорного кольору, згідно із договором купівлі - продажу № 844 від 12 липня 2007 року укладеним з ЗАТ « Запорізький автомобільний завод». Із матеріалів справи також вбачається, що відповідач ОСОБА_6 деякий час здійснював платежі за кредитом, сплачував відсотки за користування кредитом, що у своїй сукупності підтверджує факт отримання ним кредитних коштів.

Разом з тим, обґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що позивачем в односторонньому порядку незаконно здійснювалося нарахування відсотків за користування кредитом у збільшеному розмірі (ніж передбачено договором - 12% річних, п.1.1 договору), оскільки вони підтверджуються змістом кредитного договору.

Так, відповідно до п.п. 2.6, 2.6.1, 2.6.2 кредитного договору, банк міг підвищити розмір відсотків за користування кредитом лише за згодою позичальника та шляхом укладення з ним додаткової угоди, чого банком вчинено не було.

Таким чином, при визначенні розміру відсотків за користування кредитом, суд виходив саме з 12 % річних передбачених умовами договору (п.1.1).

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності відмови у задоволенні позову у повному обсязі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, такі доводи є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції, з урахуванням зазначеного дійшов висновку про те, що під час розгляду справи суд першої інстанції не дотримався зазначених вимог закону, неповно з'ясування обставин, що мають значення для справи, не застосував закон, який підлягав застосуванню, що призвело до ухвалення необґрунтованого та незаконного рішення, що, у своє чергу, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом у розмірі 399 доларів США та заборгованість за відсотками у розмірі 9,92 доларів США. В решті позовних вимог Банку слід відмовити з наведених підстав.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті Банком судового збору за подачу позову до суду у розмірі 1600,00 грн. А також з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_8 стягненню з ПАТ «Укрсоцбанк» на його користь підлягають витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 8946,04 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 386 ЦПК України, п.8 ч.1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, подану представником ОСОБА_7, задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Стягнути з ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживає за адресою: 02121, АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019, МФО 300023, п/р 29092010130002, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29) заборгованість за кредитом у розмірі 399 доларів США та заборгованість за відсотками у розмірі 9,92 доларів США.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживає за адресою: 02121, АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019, МФО 300023, п/р 29092010130002, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019, МФО 300023, п/р 29092010130002, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29) на користь ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживає за адресою: 02121, АДРЕСА_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 8946,04 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повну постанову складено 22 січня 2018 року.

Судді: Л.Д. Поливач

А.М.Стрижеус

О.І.Шкоріна