Провадження № 2/444/173/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 року Жовківський районний суд Львівської області у складі :

головуючого судді Мікула В. Є.,

секретар судового засідання Будзан Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної державної адміністрації, 3-тя особа : Орган місцевого самоврядування Магерівська селищна рада Жовківського району про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, мотивуючи позовні вимоги тим, що народилась та проживає в с. Монастирок, раніше Замківської сільської ради, а тепер в зв”язку з об’єднанням громад село в якому проживає позивач відноситься до Магерівської селишної ради Жовківського району Львівської області.

Зазначає, що батько, ОСОБА_3, помер 16 червня 2012 року, а мама, ОСОБА_4, померла 03 серпня 2012 року. Після смерті батька позивач 19 грудня 2012 року у ОСОБА_2 державній нотаріальній конторі отримала свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходяться в с. Монастирок, вул. Л. Мартовича, 16 Жовківського району Львівської області. На час отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті батька мами позивача в живих вже не було.

Крім цього зазначає, що мама, ОСОБА_4 була членом та працювала у сільськогосподарському підприємстві і тому мала право приватної власності на земельну частку (пай). Тодішня Замківська сільська рада, на території якої знаходиться земельна ділянка, на підставі свого рішення від 01.04.1994 року передала їй у приватну власність земельну ділянку без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості площею 1,15 га, що стверджується Сертифікатом зразка Львівської області Серія ЛВ № 030443.

Вказує, що мамі необхідно було в ОСОБА_2 РДА обміняти Сертифікат зразка Львівської області на єдиний для України зразок Сертифіката, але чому вона цього не зробила позивачу невідомо.

Крім цього вказує, що на її звернення до нотаріальної контори про видачу Свідоцтва про право на спадщину по Закону у Рава-Руську державну нотаріальну контору,остання 06.02.2017 року внесла реєстраційний запис до Спадкового реєстру номер 60200230, але відмовила позивачу у видачі Свідоцтва про право на спадщину в зв”язку з тим, що поданий нею Сертифікат не відповідає зразку затвердженого постановою Кабміну № 80. ОСОБА_2 РДА в обов’язки якої входить видача Сертифікату, також відмовила у видачі такого.

Просить задоволити позов.

Позивач в судове засідання не з»явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить такі задоволити.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з»явились, хоч про час та місце розгляду справи належно повідомлені, що стверджено повідомленням про вручення повістки, однак представникои відповідача надіслано лист про розгляд справи у відсутності їх представника, а тому суд вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.

Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги належить задовольнити з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З матеріалів справи вбачається, що батьками позивача ОСОБА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

З копій свідоцтв про смерть серій I-СГ № 284124, I-СГ № 284126, вбачається, що, ОСОБА_3, помер 16.06.2012 року, а ОСОБА_4, померла 03.08.2012 року відповідно.

Окрім цього з матеріалів справи вбачається, що після смерті батька, позивач 19 грудня 2012 року у ОСОБА_2 державній нотаріальній конторі отримала свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходяться в с. Монастирок, вул. Л. Мартовича, 16 Жовківського району Львівської області.

З копії сертифікату серії ЛВ 020443, виданого Замківською сільською радою, вбачається, що такий видано на ім’я ОСОБА_4. В сертифікаті зазначено, що їй передається у приватну власність земельна ділянка площею 1.15 га без контурного визначення зовнішніх меж та місцевості. Землю передано для ведення селянського (фермерського) або коллективного господарства.

Згідно ст. 1216-1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, а відтак судом встановлено, що позивачем не може бути пред’явлено для оформлення спадщини сертифіката на ім'я ОСОБА_4 нового зразка, а тому її позовні вимоги слід задоволити в судовому порядку.

Суд також враховує те, що відповідач ОСОБА_2 РДА не заперечує проти визнання за позивачем права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, дане право ніким не оспорюється, інші спадкоємці з відповідними вимогами не звертались.

За таких обставин суд прийшов до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними і підлягають до задоволення.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись ст. 12, 13, 23, 76, 268, 258, 259, 264, 265, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ :

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1, право на земельну частку /пай/ розміром 1.42 га в умовно-кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі /на місцевості/, вартістю 30076,27 грн., що знаходиться на території Магерівськоі селишної ради /раніше Замківської/ Жовківського району Львівської області в порядку спадкування по Закону після смерті матері, ОСОБА_4, що настала 03.08.2012 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, однак з врахуванням п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Суддя Мікула В. Є.