2/311/50/2018

16.01.2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року Василівський районний суд Запорізької області

у складі: головуючого судді Носика М.А.,

при секретареві: Кудіновій В.І.

за участю: позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО КРАЇНА» (надалі – ТОВ «АВТО КРАЇНА»), у порядку захисту прав споживача, про визнання договору недійсним та стягнення коштів, суд,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року до Василівського районного суду Запорізької області звернувся ОСОБА_1 із позовом до ТОВ «АВТО КРАЇНА» про захист прав споживачів та визнання договору недійсним, стягнення коштів, який було уточнено.В позовній заяві зазначено, що у жовтні 2017 року позивач в мережі інтернет знайшов оголошення про розпродаж автомобілів 2014 року випуску. Його зацікавив автомобіль марки Ford Kuga за ціною 205 000 грн. Він зателефонував за телефоном який був зазначений в оголошенні, менеджер компанії ТОВ «АВТО КРАЇНА» повідомив, що автомобілі є в наявності та запросили до офісу компанії для підписання угоди про придбання автомобіля марки Ford Kuga за 205 000 грн. 11 жовтня 2017 року у між сторонами був укладений Договір №170042. На виконання договору Позивач 11 жовтня 2017 року сплатив авансовий внесок за автомобіль в розмірі 70 000 грн. Після детального вивчення угоди, Позивачу стало відомо що згідно умов договору автомобіль марки Ford Kuga коштує 700 000 грн., окрім того сплачені Позивачем кошти в розмірі 70 000 грн., відповідно до умов договору, п. 3.1., є винагородою Відповідача, яка у разі розірвання угоди позивачу не повертається. Останній не погоджується з даною ціною, оскільки вона значно перевищує ту ціну за яку він бажав купити автомобіль. ОСОБА_1 фактично було введено в оману стосовно ціни автомобіля, замість 205 000 грн в угоді зазначено 700 000 грн. Позивач звернувся до Відповідача 13 жовтня 2017 року із заявою про повернення сплачених коштів в розмірі 70000 грн. До укладення спірного Договору, між сторонами було погоджено, що Позивач буде купувати у Відповідача автомобіль марки Ford Kuga, 2014 року випуску, за ціною 205 000 грн. Саме дану марку автомобіля і саме за цю ціну Позивач погоджувався придбати, але як стало відомо пізніше в Договорі, Відповідач вказав зовсім іншу ціну автомобіля. Позивач вважає, що його було введено в оману щодо ціни автомобіля, та при інших обставинах Позивач би не погодився купувати автомобіль Ford Kuga за 700 000 грн., оскільки ціна його не влаштовує.

Позивач ОСОБА_1 просить суд визнати недійсними договір доручення №170042 від 14 жовтня 2017 року, укладений між ТОВ «АВТО КРАЇНА» та ОСОБА_1; стягнути з ТОВ «АВТО КРАЇНА» 70 000 грн. сплачених в рахунок сплати винагороди повіреного згідно договору доручення №170042 від 14 жовтня 2017 року.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні уточнив позовні вимоги та зазначив, що договір доручення №170042 між сторонами був укладений не 14 жовтня 2017 року, як зазначено у прохальній частині позовної заяви, а 11 жовтня 2017 року. Крім того, позивач зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з ТОВ «АВТО КРАЇНА» на свою користь 35 000 грн. сплачених в рахунок сплати винагороди повіреного згідно договору доручення №170042 від 11 жовтня 2017 року, у зв’язку з частковим поверненням відповідачем коштів.

Представник відповідача ТОВ «АВТО КРАЇНА» у судове засідання не з’явився, надав суду заяву з клопотанням про розгляд справи за його відсутності. Згідно раніше наданих заперечень просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Вислухавши пояснення позивача, вивчивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав:

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що у жовтні 2017 року позивач в мережі інтернет знайшов оголошення про розпродаж автомобілів 2014 року випуску. Його зацікавив автомобіль марки Ford Kuga за ціною 205 000 грн. Він зателефонував за телефоном який був зазначений в оголошенні, менеджер компанії ТОВ «АВТО КРАЇНА» повідомив, що автомобілі є в наявності та запросили до офісу компанії для підписання угоди про придбання автомобіля марки Ford Kuga за 205 000 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

11 жовтня 2017 року у між сторонами був укладений Договір доручення №170042.

На виконання договору Позивач 11 жовтня 2017 року сплатив авансовий внесок за автомобіль в розмірі 70 000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

За змістом ч.1 ст.1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч.1 ст.1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Пунктом 1 ч.1 ст.1008 ЦК України визначено, що договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі: відмови довірителя або повіреного від договору.

За змістом ч.2 ст.1008 ЦК України довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.

12 жовтня 2017 року позивачу стало відомо що згідно умов договору автомобіль марки Ford Kuga коштує 700 000 грн., окрім того сплачені Позивачем кошти в розмірі 70 000 грн., відповідно до умов договору, п. 3.1., є винагородою Відповідача, яка у разі розірвання угоди Позивачу не повертається.

Останній не погоджується з даною ціною, оскільки вона значно перевищує ту ціну за яку він бажав купити автомобіль. Крім того, вартість автомобіля вказана не конкретно. Згідно п.1.2 Договору доручення №170042 вказана сума 700000 грн., а крім того зазначено, що вказана сума може бути більшою до 20% від вартості автомобіля, яка вказана у договорі.

До укладення спірного Договору, між сторонами було погоджено, що Позивач буде купувати у Відповідача автомобіль марки Ford Kuga, 2014 року випуску, за ціною 205 000 грн. Саме дану марку автомобіля і саме за цю ціну Позивач погоджувався придбати, але як стало відомо пізніше в Договорі, Відповідач вказав зовсім іншу ціну автомобіля.

13 жовтня 2017 року Позивач звернувся до Відповідача із Заявою про анулювання договору на підставі п.4.2.1. Договору. Вищевказаним пунктом Договору передбачено, що у випадку відмови Довірителя від Договору протягом трьох днів з моменту укладення Договору, Повірений повертає 50 (п'ятдесят) відсотків від сплаченої винагороди Повіреного протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дня отримання від Довірителя заяви про відмову від Договору.

Відповідно до п.4.1 даний договір може бути припинений шляхом односторонньої відмови Повіреного у випадку відсутності можливості у Повіреного укласти правочин щодо поставки, купівлі - продажу транспортного засобу за вартістю, яка вказана у даному договорі з урахуванням умов п.1.3 даного договору або у разі не виконання умов договору Довірителем щодо строків та розмірів проведення оплат по договору.

Водночас п.4.2.1. визначено, що у випадку відмови Довірителя від договору протягом трьох днів з моменту укладання даного Договору Повірений повертає 50 % від сплаченої винагороди Повіреного та всі сплачені на виконання п.1.3 даного Договору кошти, протягом 30 банківських днів з дня отримання від Довірителя заяви про відмову від Договору та повернення коштів із зазначенням власних банківських реквізитів. У випадку коли заява про відмову Договору подана Довірителем з порушенням строку вказаного у даному пункті, винагорода, яка вказана у п.3.1 даного договору, поверненню не підлягає. Поверненню підлягають всі сплачені на виконання п.1.3 Договору кошти протягом 30 банківських днів.

Відповідно до п.4.2.2 Договору, у випадку відмови Довірителя від договору до моменту укладання правочину щодо купівлі транспортного засобу, Повірений повертає Довірителю сплачену ним суму, яка вказана у п.1.3 даного договору протягом 30 банківських днів з дня надання Повіреним відповіді на заяву Довірителя про відмову від договору.

Відповідачем надано відповідь про задоволення вимог Позивача щодо розірвання договору у повному обсязі (лист вих. №22 від 20.10.2017р.) та повний текст направлено на адресу Позивача засобами поштового зв'язку.

Відповідачем, відповідно до умов п. 4.2.1. Договору, повернуто суму грошових коштів у розмірі 35 000 гривень, що складає 50% розміру винагороди Повіреного, на рахунок Позивача (платіжне доручення №69 від 26.10.2017 року).

Відповідач в договорі надав собі можливість не повертати кошти, сплачені споживачем його послуг у разі розірвання договору як за ініціативою споживача послуг, так і за ініціативою відповідача, а також звільнив себе від будь-яких негативних наслідків від порушення прав позивача як споживача послуг у разі розірвання договору, в тому числі і не з вини позивача, що приводить до дисбалансу договірних відносин.

Хоча в договорі і наявний п.3.1. в якому містяться відомості про сплату винагороди Повіреного, в даному пункті не зазначено розмір даної винагороди.

Умови укладеного сторонами Договору доручення є несправедливими, оскільки в порушення вимог розумності, добросовісності та справедливості позбавляють позивача, як споживача послуг, можливості відмовитись від договору без втрати сплачених ним коштів в рахунок винагороди Повіреному, не зважаючи на те, чи виконувались повіреним будь-які роботи на виконання доручення, що суперечить вищенаведеним вимогам ст.ст. 1008, 1009 ЦК України.

Наведене свідчить про порушення Відповідачем принципів добросовісності та справедливості при укладенні договору.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Згідно з ч.ч.1,2, п.п.2,4,7,10-13 ч.3, ч.ч.4-8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

У разі коли зміна положення або визнання йога недійсним зумовлює зміну інших положень договору на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні або договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 цієї статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, визнання недійсними вказаних умов договору щодо розміру та порядку повернення адміністративного платежу, зумовить і зміну інших, взаємопов'язаних з ними положень договору; відповідно до положень ч.6 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», ч.ч.1,3 ст.203, ч.3 ст.215 ЦК України, оспорюваний договір має бути визнаний недійсним в цілому

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а тому визнає недійсним договір доручення №170042 від 11 жовтня 2017 року, укладений між ТОВ «АВТО КРАЇНА» та ОСОБА_1 Крім того, суд стягує з відповідача на користь ОСОБА_1 35000 грн., сплачених в рахунок сплати винагороди повіреного згідно договору доручення №170042 від 11 жовтня 2017 року.

Також, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, суд стягує з ТОВ «АВТО КРАЇНА» судовий збір в дохід держави у розмірі 704 грн. 80 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України (в редакції 2017 року), суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати недійсним договір доручення №170042 від 11 жовтня 2017 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО КРАЇНА» (61052, м. Харків вул. Суздальські Ряди б.8, код ЄДРПОУ:41547086) та ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; 71630, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО КРАЇНА» (61052, м. Харків вул. Суздальські Ряди б.8, код ЄДРПОУ:41547086) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; 71630, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) – 35000 (тридцять п’ять тисяч) грн.., сплачених в рахунок сплати винагороди повіреного згідно договору доручення №170042 від 11 жовтня 2017 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО КРАЇНА» (61052, м. Харків вул. Суздальські Ряди б.8, код ЄДРПОУ:41547086) судовий збір в дохід держави у розмірі 704 грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.А. Носик