Справа № 634/789/17

Провадження № 2/634/27/18

Категорія 22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2018 Сахновщинський районний суд Харківської області в складі:

головуючого(ої)-судді: НестеренкоО.С.

участю секретаря судового засідання:

Дороніної Н.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в смт.Сахновщина Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Агрофірма Санрайз» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

ОСОБА _2 звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «Агрофірма Санрайз» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

В обґрунтування позову зазначає, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_1 він є власником земельної ділянки загальною площею 4,82 га, розташованої за адресою: с.Великі Бучки Сахновщинського району Харківської області.

Відповідно до договору оренди №б/н від 15.05.2007 року належна йому на праві власності земельна ділянка розміром 4,82 га знаходиться в оренді ТОВ «Агрофірма Санрайз».

Вищевказаний договір зареєстрований Сахновщинським райвідділом реєстрації ХРФ ДП «Центр ДЗК», про що в книзі записів реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 15.04.2008 року №040840200048. Факт передачі вказаної земельної ділянки ТОВ «Агрофірма Санрайз» підтверджується Актом приймання-передачі земельної ділянки від 21.04.2008 року по договору оренди.

Позивач зазначає, що в договорі оренди земельної ділянки відсутні деякі істотні умови, передбачені ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме: не визначені умови збереження стану об»єкта оренди, не визначена сторона, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об»єкта оренди чи його частини та інше. Відсутність вказаних умов порушують його права як власника земельної ділянки, тому просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,82 га, укладений 15.05.2007 року, між ним та ТОВ Агрофірма Санрайз».

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали свої позовні вимоги, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника, позов не визнав, надавши до суду заперечення. В запереченнях зазначив, що позовна заява не підлягає задоволенню оскільки, умови збереження стану об»єкта оренди визначаються чинним законодавством України і в договорі оренди земельної ділянки можуть бути конкретизовані. У вищевказаному договорі оренди земельної ділянки, зокрема в п.6.4.2. зазначено, що орендар зобов»язаний використовувати земельну ділянку згідно умов до цього договору та її цільового призначення, а також забезпечувати екологічну безпеку користування земельною ділянкою шляхом додержання вимог земельного і природоохоронного законодавства технологічних норм і стандартів, а також норм і правил щодо використання землі. Також в п.8.2. вищевказаного договору оренди земельної ділянки вказано, що ризик випадкового пошкодження або знищення об»єкта оренди чи його частини несе Орендодавець. Тому, в даному випадку всі посилання позивача на відсутність істотних умов щодо умов збереження стану об»єкта оренди та ризику випадкового знищення чи пошкодження об»єкта оренди надумані та безпідставні.

Представник відповідача зазначає, що договір оренди відповідає вимогам чинного законодавства України, крім того, відповідачем виконуються всі обов»язки та умови договору. Та обставина, що позивача не влаштовують умови договору оренди землі не є підставою для визнання даного правочину недійсним, оскільки всі істотні умови, визначені в договорі оренди між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма Санрайз» чітко визначені та добросовісно виконуються, а позовна заява не містить жодної з підстав для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, тому просять в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, які є належними, допустимими і достовірними у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_1 позивач є власником земельної ділянки площею 4,82 га, розташованої на території Великобучківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області. Відповідно до договору №б/н від 15.05.2007 року належна йому на праві власності земельна ділянка розміром 4,82 га знаходиться в оренді ТОВ «Агрофірма Санрайз». Позивач вважає, що зазначений договір оренди є недійсний з моменту його укладення, оскільки в договорі оренди земельної ділянки відсутні деякі істотні умови, передбачені ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме не визначені умови збереження стану об»єкта оренди, не визначена сторона, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об»єкта оренди чи його частини та інше. Відсутність вказаних умов порушують права позивача, як власника земельної ділянки. А саме не визначення умов збереження земельної ділянки призведе до безгосподарського, неналежного використання земельної ділянки та в разі випадкового пошкодження або знищення об»єкта оренди чи його частини ризик випадкового пошкодження буду нести позивач як власник земельної ділянки, оскільки в договорі оренди землі це питання не вирішено.

Відповідно до ч.2 ст.792 Цивільного кодексу відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є закон "Про оренду землі".

На підставі ст.15 Закону України "Про оренду землі"(в редакції на час укладення договору) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст.12,14,19 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату (розмір якої, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду, індексації передбачуються умовами договору, які не можуть суперечити законам України) передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України "Про оренду землі" відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6,11,17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Частиною 1 ст.210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно із ч.1,ч.3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). У ч.1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як визначено в ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналізуючи викладені норми чинного законодавства, текст договору, суд вважає, що звертаючись з позовом, позивач посилався на те, що спірний договір оренди землі не містить усіх, передбачених ст.15 Закону України "Про оренду землі", істотних умов.

Позивач звертає увагу, що в договорі оренди земельної ділянки відсутні деякі істотні умови , а саме: не визначені умови збереження стану об»єкта оренди , не визначена сторона, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об»єкта оренди чи його частини та інше. Хоча в п.8.2. вищезазначеного договору оренди земельної ділянки вказано, що ризик випадкового пошкодження або знищення об»єкта оренди чи його частини несе Орендодавець, а тому, всі посилання позивача на відсутність істотних умов щодо умов збереження стану об»єкта оренди та ризику випадкового знищення чи пошкодження об»єкта оренди надумані та безпідставні.

Згідно ч.1 ст.22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до ч.5 ст.415 ЦК України землекористувач зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення. В укладеному договорі оренди, орендар гарантує використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Відповідно до ст.ст.21, 22 Закону України "Про оренду землі", чинним на час виникнення правовідносин, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю". Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Виходячи з вказаних норм, така умова як розмір орендної плати визначається сторонами, а не законом. З оспорюваного договору вбачається, що сторони дійшли згоди щодо орендної плати, сторонами встановлено та погоджено розмір орендної плати, та визначено строки її внесення. В судовому засіданні сторонами не заперечувалося, що заборгованості по сплаті орендної плати на час розгляду справи не має. Наведене свідчить, що протягом дії договору орендар виконував свої зобов'язання за договором оренди землі та виплачував позивачу орендну плату у строки, передбачені договором оренди землі.

Судом встановлено, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки, укладений у письмовій формі, пройшов відповідну державну реєстрацію, позивач мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було спрямоване на укладання договору оренди, до договору оренди земельної ділянки додана копія державного акту, при складанні, видачі та реєстрації якого було виконані відповідні плани та схеми земельної ділянки, кадастровий план з відображенням обмежень (обтяжень) у їх використанні та встановлених земельних сервітутів та акт приймання - передачі земельної ділянки. Таким чином, сторони, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов, склали і підписали договір оренди земельної ділянки, чим погодили його встановлену форму.

Так, посилання позивача та його представника в судовому засіданні на відсутність у спірному договорі істотних умов, не можуть бути взятими до уваги, оскільки відповідачем виконуються всі обов»язки та умови договору.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду по захист наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України та статті 3 Цивільного процесуального кодексу України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України "Про оренду землі", визначити істотність цих умов, також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

З матеріалів справи, пояснень позивача та представника позивача встановлено, що у позовній заяві позивачем не зазначено, в чому саме полягає порушення його прав, як орендодавця оспорюваним договором і які зміни мали б бути внесені до тексту договору для забезпечення його прав. Як з'ясовано судом, позивач вчасно отримує орендну плату, тому бажання визнати недійсним договір оренди викликано прагненням позивача особисто використовувати земельну ділянку, про що він пояснив в позовній заяві. Такі обставини, відповідно до вимог Закону України "Про оренду землі", не можуть бути підставою визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

В ч.1,ч.2 ст.60 ЦПК України зазначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог і визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 15.05.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма Санрайз», відсутні, оскільки позовні вимоги недоведені.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 9, 12, 76, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 2, 13, 14, 15, 19, Закону України «Про оренду землі» ст.ст. 203, 215, 638 ЦК України суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовну заяву ОСОБА_2 до ТОВ «Агрофірма Санрайз» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом 30 днів.

Суддя