Провадження

№ 2/641/54/2018

Справа № 641/5967/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року

Комінтернівський районний суд міста Харкова у складі :

головуючого - судді: Курганникової О.А.

за участю секретаря судового засідання: Щеглової Г.О.

представника позивача: Камінської М.І.

відповідача: ОСОБА_2

Представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» 3-я особа Інспекція з питань захисту прав споживачів у Харківській області про визнання договорів недійсними,-

в с т а н о в и в :

11.07.2016 ПАТ «ОТП Банк» звернулось до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача на користь ПАТ « ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № №ML - 702/816/2008 від 04.04.2008 року в розмірі 38600,66 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.04.2016 р. складає 972216,60 грн, відшкодувати судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 04.04.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № №ML - 702/816/2008, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 35000,00 доларів США та зобов'язалась повернути банку суму отриманого кредиту та оплатити відповідну плату за користування кредитним коштами у строки, передбачені кредитним договором. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 04.04.2008 року між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки № №РML - 702/816/2008.

У зв'язку із порушенням позичальником умов кредитного договору, утворилась заборгованість, яка станом на 29.04.2016 року становить 38600,66 доларів США, з яких : заборгованість по сплаті кредиту - 32724,24 доларів США та заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом - 5876,42 доларів США.

Посилаючись на вказані обставини позивач просить стягнути виниклу заборгованість з відповідача, а також стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору.

15.09.016 року Представником відповідача ОСОБА_3 до суду було подано зустрічну позовну заяву до ПАТ «ОТП Банк», 3-я особа Інспекція з питань захисту прав споживачів у Харківській області в якому з урахуванням останніх уточнених позовних вимог від 13.09.2017 року просив визнати недійсним кредитний договір № ML - 702/816/2008 від 04.04.2008 року, укладений між ЗАТ «ОТП Банк» правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2, а також визнати недійсним договір іпотеки № РМL 702-816/2008 від 04.04.2008 року , укладений між ЗАТ «ОТП Банк» правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2

В обґрунтування зустрічних позовних вимог представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 зазначив, що при укладені кредитного договору між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 Банком було порушено порядок про надання споживчої інформації, а саме що порушення банком норм законодавства в сфері надання споживачу інформації про кредитний продукт ввело його в оману відносно вартості кредитного продукту, що безпосередньо вплинуло на формування думки позивача стосовно укладення кредитного договору. Вказує, що Банк не надав ОСОБА_2 інформації стосовно того, що у випадку обрання ним ануітентної схеми погашення боргу сума відсотків за кредитним договором за весь час його дії, буде більше на 27147,83 дол. США ніж при класичній схемі повернення кредиту. Крім того зазначає, що при поверненні кредиту за ануітентною схемою, сукупна вартість кредиту (відсотки) становить 131 229,57 дол. США (загальне подорожчання - 274,94 %), а при поверненні кредиту із застосуванням схеми нарахування відсотків на залишок (класична схема) вартість кредиту становить 99 333,84 дол. США (загальне подорожчання кредиту - 183,81 %).

Вказує, що згідно приписів ч. 2 ст. 548 ЦК України, недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. У зв»язку з чим просить визнати недійсним договір іпотеки №РML - 702/816/2008.від 04.04.2008 року.

В судовому засіданні представник «ОТП Банк» - Камінська М.І. підтримала доводи первісного позову , щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором та просила її задовольнити. Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 представник «ОТП Банк» просила відмовити в його задоволенні, оскільки вважає його безпідставним та необґрунтованим посилаючись на те, що під час укладення кредитного договору ОСОБА_2 була ознайомлена з його умовами та мала можливість внести в його зміст зміни та отримати консультацію щодо його окремих пунктів . Підпис позичальника в кредитному договорів свідчить про повну згоду з текстом кредитної угоди. Також представник вказує, що волевиявлення ОСОБА_2 щодо отримання кредиту та її згода з умовами кредитного договору підтверджується письмовою заявою в якій остання звертається про отримання кредиту , в якій зазначає суму кредиту, строки, валюту та мету отримання кредиту, а також самим кредитним договором, в якому зазначаються всі умови кредитування та відповідальність позичальника у разі невиконання умов договору. Крім того, представник Банку просить застосувати до вимог зустрічної позовної заяви про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, строк позовної давності посилаючись на те, що його подано до суду 15.09.2016 року , а вказані договори які були власноручно підписані ОСОБА_2 , укладені в квітні 2008 року , тобто остання звернулась до суду з вказаними вимогами з порушенням строку позовної давності.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення первісного позову та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що Банк ввів в оману позичальника щодо істотних умов кредитного договору з метою отримання прибутків, також Банком не була виконана переддоговірна робота щодо надання позичальнику повної та достовірної інформації стосовно умов кредитування, що на думку представника порушує права ОСОБА_2., як споживача фінансової послуги, а тому кредитний договір, та похідній від нього договір іпотеки вважає недійсними, у зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні позову. Також, представник ОСОБА_3 доводи зустрічної позовної заяви підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити, проти задоволення заяви представника Банку щодо застосування строку позовної давності заперечував.

3-я особа за зустрічним позовом Інспекція з питань захисту прав споживачів у Харківській області в судове засідання не з'явилась про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином у встановленому законом порядку, причини неявки суду не відомі.

Суд, заслухавши доводи представників сторін по справі та дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Судом встановлено, що відповідно до анкети - заяви № МL -702/816/2008 від 26.03.2008 року, ОСОБА_2 звернулася до ОТП Банк із вказаною заявою на отримання кредиту в розмірі 35000,00 доларів США зі строком на 30 років. ОСОБА_2 підтвердила факт того, що Банк надав їй в письмовій формі та в повному об'ємі інформацію передбачену п.2.ст.11 ЗУ « Про захист прав споживачів» від 01.12.2005 року, про що свідчить її підпис у цій заяві. ( том №1 а.с. 5-7).

04.04.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № МL -702/816/2008,відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 35000,00 доларів США з цільовим призначенням : на придбання нерухомого майна, та зобов'язалась повернути Банку суму отриманого кредиту зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у строк до 02.04.2038 року. ( том№ 1 а.с.10-14)

Факт отримання позичальником коштів за вказаним кредитним договором в сумі 35000,00 доларів США підтверджується наданою суду копією кредитної заявки від 04.04.2008 року. (том№1 а.с.4)

До вказаного кредитного договору сторонами вносились зміни та доповнення відповідно до укладених додаткових договорів № 1 від 04.04.2008 року , № 2 від 04.04.2008 року ( том. №3 від 04.04.2008 р. № 1 а.с.15-16, 17-19, 20-22)

Крім того, між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки № РМL -702/816/2008 від 04.04.2008 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. (том №1 а.с.73-75)

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У вищевказаному кредитному договорі визначені всі суттєві умови щодо виду банківських послуг, строку дії договору, валюти, процентної ставки, умов повернення кредиту, відповідальності за порушення зобов'язань та інші.

Судом встановлено та підтверджується наданим суду розрахунком заборгованості за кредитним договором № МL -702/816/2008 від 04.04.2008 р., що допущено порушення грошового зобов'язання за вказаним договором щодо погашення кредиту та процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 29.04.2016 року становить 38600,66 доларів США та згідно повідомлення НБУ еквівалента 972216,60 грн., з яких: заборгованість по сплаті кредиту - 32724,24 доларів США та заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом - 5876,42 доларів США. (Т.1 а.с. 27)

25.05.2016 року відповідачам за первісним позовом направлялася досудова вимога щодо погашення виниклої заборгованості за кредитним договором, яка була залишена без задоволення. (Т.1 а.с. 29)

Суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення ОСОБА_2 від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За результатамисудово-економічної експертизи №6711 від 09.06.2017 року , дослідження встановленого відповідно до п.4 4.1 Кредитного договору № МЬ-702/816/2008 від 04.04.2008 (в редакції додаткової угоди № З від 07.07.2014року до кредитного договору № МЬ-702/816/2008 від 04.04.2008) повернення кредиту та оплата процентів здійснюється шляхом сплати ануїтетного платежу;

- Проведеним дослідженням встановленого при умові повернення кредитної заборгованості, що здійснюється рівними частинами (ануїтет),сума сплачених відсутків за весь строк дії Кредитного договору № МЬ-702/816/2008 від 04.04.2008 р. (в редакції додаткової угоди № 3 від 07.07.2014 до кредитного договору становить 95407,95 дол. США.

- У ході проведення дослідження встановленого при умові повернення кредитної заборгованості диференційованими платежами (класична схема), загальна сума процентів за весь строк дії Кредитного договору № МЬ-702/816/2008 від 04.04.2008 з урахуванням вимог укладених додаткових угод становила - 58260,12 доларів США

- Судовий експерт - економіст зазначає, що при застосуванні різних варіантів повернення боргу за кредитом: рівними частинами (ануїтет) та диференційованими платежами (класична схема), створюється різниця за нарахованими відсотками в зв'язку з відмінними методами платежу по основному боргу (тіло кредиту). Г оловна відмінність ануїтетних платежів від диференційованих полягає в рівномірному розподілі боргового навантаження на весь термін кредитування.

Перевагою диференційованих платежів є те, що виплата основного боргу «тіла кредиту» проводиться з першого платежу. Таким чином відбувається зменшення основного боргу і як базового показника для нарахування відсотків .

- У ході проведеного дослідження встановленого різниця в сумі процентів за кредитним договором № МЬ-702/816/2008 від 04.04.2008 (в редакції додаткової угоди №3 від 07.07.2014 до кредитного договору № МЬ-702/816/2008 від 04.04.2008) при поверненні боргу рівними частинами (ануїтет) більша на 37147,83 доларів США ніж при застосуванні диференційованих платежів (класична схема).

Розмір такої різниці у процентному відношенні до суми боргу (тіла кредиту) складає - 106,2%. При застосуванні методу ануїтетних платежів, розмір реальної відсоткової ставки складає -14,37%.

- Проведеним дослідженням в обсязі наданих матеріалів встановлено , що наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ«ОТП Банк» складений у відповідності до умов укладеного між сторонами кредитного договору № МЬ-702/816/2008 від 04.04.2008 з урахуванням вимог додаткових угод.

Станом на 29.04.2016 року документально підтверджується заборгованість за Кредитним договором № МЬ-702/816/2008 від 04.04.2008 (в редакції додаткової угоди №3 від 07.07.2014 до кредитного договору № МЬ-702/816/2008 від 04.04.2008) у сумі 37982,88 доларів США ,а саме:

по основному боргу - 32394,51 доларів США;

по відсотках - 5588,37 доларів США.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

За таких обставин в порушення прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 не сплачує ануїтетні платежі, і станом на 29.04.2016 року її заборгованість становить, за висновками судово-економічної експертизи 37982,88 дол. США яка підлягає стягненню з відповідача на користь ПАТ «ОТП Банк».

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «ОТП Банк», 3-я особа Інспекція з питань захисту прав споживачів у Харківській області про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними суд зазначає наступне.

Суд не може прийняти до уваги заяву представника ПАТ «ОТП Банк» щодо застосування до зустрічного позову ОСОБА_2 строку позовної давності , оскільки ч.5 ст.261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже встановивши, що умовами кредитного договору передбачено кінцевий термін повернення кредитних коштів до 02.04.2038 року, строк позовної давності, звернення ОСОБА_2 до суду з даним зустрічним позовом, не порушено.

Відповідно до ч. 1ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом і банком.

Договором, за положеннями ст.626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За нормамист.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Відповідно до ч. 3ст. 509 ЦК України, п. 6 ч. 1ст. 3 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів»до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Статтею 627 ЦК України, передбачено, що відповідно дост. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини.Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.

Ст.628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2. за власною ініціативою звернулась до Банку з проханням про надання кредиту. Договір було підписано добровільно позичальником , без жодного примусу і без зауважень та заперечень. Позивачу ніхто не перешкоджав в ознайомленні з текстом договору, детального розпису та умов надання кредиту і позивач мав можливість з ними ознайомитись. Добровільно підписавши договір, позивач висловив свою згоду з усіма умовами цього договору, що вказує на дотримання відповідачем вимогЗакону України «Про захист прав споживачів» при надання кредитних послуг позивачу.

В підписаному позивачкою кредитному договорі, зокрема п. 7.2, зазначено, що підписанням цього договору сторони підтверджують,що будь-які умови цього договору є істотними і підлягають виконанню в порядку, передбаченому цим договором, а згідно з п.7.4 договору детальний розпис сукупної вартості кредиту визначається в додатках до цього договору.

Частиною 1ст. 215ЦКвстановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6ст. 203 цього Кодексу. Виходячи з положеньст. 215 ЦК Українита п. 7Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Статтєю 203 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, з яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до вимогст. 230 ЦК України, правочин визнається судом недійсним, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Так, істотними умовами спірного договору відповідно до змісту ч. 1 ст.638 та ст.1054 ЦК України є умови про мету, суму та строк кредиту, умови та порядок його видачі і погашення, розмір порядок нарахування та виплати процентів, відповідальність сторін. Предметом договору, відповідно до актів цивільного законодавства, є умови про ті права та обов'язки, які формують основу змісту зобов'язання, яке має виконуватись сторонами на підставі укладеного договору, а також умови про ті дії, які мають вчинити сторони виконуючи та реалізовуючи охоплені предметом договору права та обов'язки, і про об'єкти, що сторони мають передати одна одній.

Згідно з текстом укладеного сторонами кредитного договору, такі умови договором передбачено.

Посилання позвача за зустрічним позовом на те, що Банк не надав їй в повному об'ємі інформацію, передбачену ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» від 01.12.2005 року, відносно варіантів повернення кредиту. Включаючи кількість платежів, частоту та обсяги , можливість дострокового повернення кредиту та його умови, переваги і недоліки пропонованих схем кредитування, також не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, виходячи з наступного.

За вимогами ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, зключаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім процентнгої ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які с несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до п.2.1. Постанови Правління НБУ від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» ( далі- Правила) банки зобов'язані перед укладанням кредитного договору надати споживачу у письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту. Пунктами 3.1., 3.3 цієї Постанови передбачений обов'язок банків в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, тощо. Банки зобов'язані зазначати в кредитному договорі сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, а також визначити її в процентному значенні у вигляді реальної процентної ставки за наведеною в цій Постанові формулою, а також вказати абсолютне значення подорожчання кредиту.

Пункт 3.1. "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" №168 від 10 травня 2007 року банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати:- детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши таке:- значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку;- перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо;- перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору (страхові платежі під час страхування предмета застави, життя та працездатності споживача, розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів за користування ним, біржові збори, послуги реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Пункт 3.2. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" №168 від 10 травня 2007 року кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

Пункт 3.3. "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" №168 "Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді:а) реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту.б) абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов'язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту".

Між тим, судом встановлено, що в кредитному договорі визначена сукупна вартість кредиту, у графіку платежів, який є невід'ємною частиною кредитного договору, розписаний порядок погашення кредиту з зазначенням залишку кредитної заборгованості за кожним платіжним періодом, процентна ставка зазначена в самому кредитному договорі.

З матеріалів справи вбачається, що Банк виконав зобов'язання щодо надання ОСОБА_2 інформації перед укладанням кредитного договору, що вимагається згідно ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Постановою Правління НБУ від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Ануїтетні платежі - регулярні рівні щомісячні або щоквартальні платежі, що направляються на погашення іпотечного кредиту, а саме, основного боргу і процентів, що розраховуються таким чином, що в кінці терміну кредитного договору за умови виконання зобов'язання Позичальником заборгованість повністю погашається.

Посилання представника позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_3 про необізнаність щодо різниці між стандартною формою погашення кредиту та ануїтентною, ОСОБА_2 при укладанні вищевказаних договорів суд не може прийняти до уваги оскільки ОСОБА_2 отримала повну інформацію від Банка достатню для вчинення свідомого вибору установи кредитодавця, фінансового продукту та обрання відповідних умов кредитування, а тому порушення прав споживача щодо невиконання Банком переддоговірної роботи з нею, не знаходить свого підтвердження.

Закон України «Про захист прав споживачів» містить вичерпний перелік наслідків ненадання зазначеної в ст. 11 цього Закону інформації. Такі наслідки зазначені в ст. 15 та 23 Закону і включають в себе розірвання договору, відшкодування збитків та сплату штрафних санкцій. Чинне законодавство не передбачає можливості визнання договору недійсним в якості наслідку невиконання банком обов'язку надати позичальнику інформацію, передбачену ст. 11 Закону.

Невірний, на думку представника ОСОБА_2 розрахунок вартості кредиту не є підставою для визнання кредитного договору недійсним з підстав введення в оману, оскільки істотні умови договору сторонами обумовлені та досягнуті, що підтверджується підписаним договором про надання споживчого кредиту. Правильність або неправильність розрахунку сукупної вартості кредиту не впливає на дійсність договору в цілому.

Як вбачається із оскаржуваного договору, сторони досягнули згоди щодо всіх істотних умов, позивачу було повідомлено про всю необхідну для даного кредитного договору інформацію, як того вимагає ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач діяв добровільно, повністю усвідомлюючи наслідків своїх дій, про що свідчать його підписи.

Враховуючи наведене, суд вважає, що зміст оспорюваного договору відповідає вимогам, встановленим в законодавстві, при укладенні договору відповідачем дотримано всіх вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а отже, немає підстав для визнання договору недійсним.

При вирішенні спору про визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним, судом враховувалися вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, зокрема вимоги статей 203,215, 1054 ЦК України, статей11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Судом також враховувалися вимоги статей 536,638 ЦК України з приводу того, чи було досягнуто між сторонами кредитного договору згоди щодо усіх істотних умов договору.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається представник позивача як на підставу для задоволення позову, зокрема, щодо невідповідності кредитного договору змісту актам законодавства України, порушення відповідачем вимог ч ст.11, ст.ст.18,19 Закону України «Про захист прав споживачів», не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а його позовні вимоги щодо визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та захист порушеного права споживача фінансових послуг не ґрунтуються на жодній з підстав недійсності правочину, передбачених як ЦК України, так і Законом України «Про захист прав споживачів», тому суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Таким чином,при вирішенні справи суд прийшов до висновку, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивачка на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови; відповідач надав позивачці документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки.

Такий висновок суду узгоджуюється з правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-1341 цс 15 ( постанова від 02.12.2015 року).

З огляду на викладений судовим експертом висновок , суд вважає, що укладаючи спірний договір, ОСОБА_2 повинна була уважно з'ясувати, на яких умовах він укладається, а тому з власної ініціативи на момент отримання коштів визначити для себе правила подальшої поведінки, які в подальшому не можуть безпідставно змінюватися на вимогу однієї зі сторін договору.

Відповідно до п.3 ч.1ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Відповідно дост.49 Закону України «Про банки та банківську діяльність"зазначені вище операції вважаються кредитним обслуговуванням позичальників.

Відповідно до статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", на здійснення валютних операції Національний банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії.

Крім того, відповідно достатті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Частиною 1ст. 215ЦК встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6ст. 203 цьогоКодексу. Виходячи з положеньст. 215 ЦК Українита п. 7Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно даних нормст.203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити нормамЦивільного кодексу, актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Виходячи з змісту ст.ст.1046,1047 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежить на позичальнику, а відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання , як це передбаченост.617 ЦК України.

Укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладання договору не мали будь яких законних підстав уважати, що зміна встановленого курсу не настане.

Судом встановлено, ОСОБА_2. протягом тривалого часу - з моменту укладання договору та на протязі 8 років виконувала умови договору, вносила грошові суми на погашення кредиту та нарахованих процентів.

Позивачем не надано жодного доказу недотримання відповідачем під час укладання оспорюваного договору вимог, передбаченихст.203 ЦК України, не доведено наявності жодних обставин, на які вони посилаються як на підставу для визнання договору недійсним.

ОСОБА_2 заявляючи вимогу про недійсність договору про надання споживчого кредиту № МL -702/816/2008 від 04.04.2008 року, просила суд визнати недійсними договір іпотеки № РМL -702/816/2008 від 04.04.2008 року, як похідний від кредитного договору та застосувати наслідки недійсності правочину.

У зв'язку з тим, що в судовому засіданні не встановлено підстав для визнання кредитного договору №МL -702/816/2008 від 04.04.2008 року недійсним, суд вважає що і позовні вимоги щодо визнання недійсним договору іпотеки № РМL -702/816/2008 від 04.04.2008 року, та вимога про застосування наслідків недійсності правочину, також не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, суд вважає, що зміст оспорюваних договорів відповідає вимогам, встановленим в законодавстві, при укладенні договору Банком дотримано всіх вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а отже, немає підстав для визнання договору кредиту та договору іпотеки недійсними, оскільки спірний кредитний договір та додаткові договори до нього підписані сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позивачка на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови, відповідач надав позивачці документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у графіках повернення кредиту та сплати відсотків, які підписані позивачкою, міститься повна інформація стосовно умов кредитування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, тому у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Питання про стягнення судових витрат, суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 4,5,13,76-83,141,265 ЦПК України суд , -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором №ML - 702/816/2008 від 04.04.2008 року у розмірі 37982 (тридцять сім тисяч дев'ятсот вісімдесят два), 88 дол. США

В решті задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» - відмовити.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Позивач Публічне акціонерне товариства комерційний банк «ОТП Банк»; м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43; код ЄДРПОУ 21685166

Відповідач ОСОБА_2, ПН НОМЕР_1, зареєстрована: 61000 АДРЕСА_1

Суддя:

. А. Курганникова