Справа № 639/4834/17

№ 2/639/291/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2018 р. Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі головуючого-судді Єрмоленко В.Б.,

при секретарі – Шинкаренко К.В.

за участю представника позивача-Блошко В.М.

представників відповідача-Безуглої Л.Е., ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства « Банк Форум», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «РАТІО ІНВЕСТ» про визнання недійсним пункту кредитного договору, -

ВСТАНОВИВ:

14.08.2017 р. позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом у суд з позовом до Публічного акціонерного товариства ( далі ПАТ) « Банк Форум», Товариства з обмеженою відповідальністю ( надалі-ТОВ) « Фінансова Компанія Ратіо Інвест» про визнання недійсним пункту 4.1 кредитного договору № 0435/08/01 СLNv від 20.08.2008 р., укладеного між ПАТ «БАНК ФОРУМ» та ОСОБА_3 В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за умовами кредитного договору ОСОБА_3 відкрито відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 9 950 000 доларів США строком до 20 серпня 2015 р. за сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 13,5 % річних. Додатковим договором від 28.12.2009 р. змінено п.п.1 договору щодо відкриття позичальнику невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 2 843 614 доларів США 60 центів, додатком № 1 від 20.11.2010 р. до кредитного договору змінено ліміти кредитування. Пунктом 4.1 кредитного договору визначено, що за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову плату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2% за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та /або несплачених процентів , тобто становить майже 73% від суми кредиту та/або відсотків за рік. Позивач вважає, що зазначений пункт кредитного договору суперечить вимогам законодавства, містить несправедливі умови, порушує баланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача, визначає непропорційно велику суми компенсації у разі невиконання з будь-яких причин зобов’язань, перевищує розумні межі за послуги та не відповідає передбаченим ст.ст. 509, 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складових конституційного принципу верховенства права. ОСОБА_3 посилається також на те, що встановлена відповідальність у розмірі фактично 73% річних в порівнянні з обліковою ставкою НБУ у подвійному розмірі станом на день укладення договору втричі перевищує розмір відповідальності у господарських відносинах, в той час, як у відносинах із споживачем презюмується слабкість споживача та необхідність його більшого захисту в порівнянні з підприємцем ( суб’єктом господарювання). 29.07.2016 р. ПАТ «Банк Форум» за відповідним договором № 159-Ф відступило ТОВ «Фінансова компанія «Ратіо Інвест» права вимоги до боржника. При загальному розмірі заборгованості за основним кредитом та відсотками -1133895,20 дол. США, нарахована пеня без визначення періоду нарахування складає -786 478,79 дол. США. На підставі викладеного, позивач вважає, що умови пункту 4.1 кредитного договору мають бути визнані недійсними як такі, що не відповідають вимогам ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Представник відповідача- Публічного акціонерного товариства « Банк Форум» проти позову заперечував, стверджуючи, що перед укладенням сторонами кредитного договору Банк надав в повному обсязі необхідну інформацію, сторони узгодили всі істотні умови договору, ліміт кредитування, річну відсоткову ставку, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, порядок зміни та припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, позивач засвідчив договір своїм підписом, його волевиявлення було вільним та відповідало його внутрішній волі. На момент укладення кредитного договору позивач не навів жодних зауважень щодо змісту цього правочину, протягом тривалого часу виконував свої обов’язки за договором із повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.

Представник ТОВ « Фінансова Компанія Ратіо Інвест» позов не визнав, надав письмову заяву про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що Банк уклав кредитний договір з ОСОБА_3 та відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію 20 серпня 2008 р. Строк позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у справі, сплив щодо вимог про визнання недійсним п. 4.1 кредитного договору у серпні 2011 р., а позов пред’явлено лише у 2017 р. Представник відповідача пояснив,що за результатами аукціону з продажу права вимоги за кредитним договором, ТОВ «ФК «Ратіо Інвест» стало переможцем згідно до протоколу № 210645 від 25.07.2016 р.,тому з ПАТ «Банк Форум» укладено договір про відступлення прав вимоги у правовідносинах, які виникли на підставі кредитного договору. Позивач у 2014 р. припинив виконання своїх зобов’язань, у травні 2015 р. звернувся до Дніпровського районного суду м.Києва із позовом до ПАТ «Банк Форум» про визнання недійсним кредитного договору та у мотивуванні вимог також посилався на недійсність п. 4.1 кредитного договору. Рішенням суду від 06.08.2015 р., залишеного без змін ухвалою апеляційного суду м.Києа від 16.09.215 р. у позові ОСОБА_3 відмовлено.

Позивач ОСОБА_3 не погодився з позицією відповідачів та зазначив, що рішення Дніпровського районного суду м.Києва, враховуючи його зміст в контексті предмету та підстав позову, не носить преюдиціального значення та не підлягає застосуванню, оскільки не встановлено та не вказано про відповідність п. 4.1 договору вимогам п. 5 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд оцінював оспорюваний кредитний договір про визнання його недійсним в цілому, жодних фактичних обставин щодо оцінки саме п. 4.1 кредитного договору рішення не містить, а позовні вимоги по визнанню недійсним кредитного договору через невідповідність законодавству в цілому та позов по визнанню недійсним п. 4.1 договору не є тотожними. Позивач вважає, що оскільки недійсні угоди, як правило, не породжують для сторін прав та обов’язків, тому до вимог про визнання недійсними таких угод строки позовної давності не застосовуються. Крім того, про порушення свого права позивач дізнався лише у 2015 р., у зв’язку із поданням ПАТ «Банк Форум» позову про стягнення заборгованості за кредитним договором до Шевченківського районного суду м. Києва.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, приходить до наступного.

Акціонерний комерційний банк «Форум» та ОСОБА_3 20.08.2008 р. уклали кредитний договір № 0435/08/01- СLNv , згідно якого Банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 9 950000 доларів США строком по 20.08.2015 р. За користування кредитними коштами встановлена плата в розмірі 13,5 процентів річних. Забезпеченням повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування та можливої неустойки ( штраф, пеня) є договори іпотеки житлових будинків та земельних ділянок.

Додатковим договором від 28.12.2009 р. сторонами викладено нову редакцію п.п. 1.1 кредитного договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії на споживчі цілі з лімітом кредитування 2 843 614 доларів США 60 центів. Ліміт кредитування за кредитною лінією зменшується згідно з графіком ( додаток 1 до договору), який є невід’ємною частиною кредитного договору.

Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що у випадку несвоєчасного повного чи часткового повернення кредитних коштів та несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 процентів за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та /або несплачених процентів.

Дані положення зазначені у Розділі 4 «Санкції, забезпечення виконання зобов’язань» кредитного договору, з яким позичальник ознайомлений. Пунктом 7.2 кредитного договору визначено, що сторони фіксують свою згоду з тим, що ними узгоджені усі істотні умови, договір відображає повне розуміння сторонами його предмету та інших питань, зазначених у договорі. Умови кредитування відповідно до п.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» позичальником отримано до укладення договору.

За договором про відступлення прав вимоги № 159-Ф від 29.07.2016 р. ПАТ «Банк Форум»,в особі начальника Управління досудової роботи з проблемними активами корпоративного бізнесу Департаменту ліквідаційних процедур ПАТ «Банк Форум» відступив ТОВ «Фінансова компанія «Ратіо Інвест» права вимоги до боржника, що належать первісному кредитору на підставі кредитного договору. Станом на дату укладення цього договору загальний розмір заборгованості боржника ОСОБА_3 складає 47 626 826,47 грн. ( 1 920 374,01 долари США) та 5000 грн., з яких заборгованість по основній сумі кредиту- 21 530 640,63 грн. ( 868 233,87 дол. США), заборгованість по процентам- 6587 924,35 грн. ( 265 661,35 дол. США), а всього 28 118 564,98 грн. ( 1133 895,20 дол. США) та крім того, пеня- 19 503 261,49 грн. ( 786 478,79 дол. США), штраф 5000 грн.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 546, ст. 549 ЦК України зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою чи іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов’язання (п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

Стаття 203 ЦК України виначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому законодавством визначено декілька наслідків невідповідності правочину нормам актів цивільного законодавства: недійсність правочину або його нікчемність у випадках, визначених законом (стаття 215 ЦК України).

За положеннями ч.2 ст. 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Визнання у такому випадку правочину недійсним в окремому порядку не вимагається.

Зазначені положення законодавства поширюються як на договори як вид правочинів загалом, так і на окремі положення певних видів договорів, зокрема договорів кредиту.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент підписання договору, його істотні умови позивачем були погоджені та прийняті, протягом дії договору їх змінено не було, доказів відсутності волевиявлення позивача на його укладення не надано.

Згідно із частинами першою, третьою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити відсотки.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів».

Стаття 18 цього Закону містить самостійні підстави для визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, зокрема їх несправедливості.

За змістом частин п'ятої, шостої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму цієї статті, можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, порушення принципу добросовісності (пункт 6 частини першої статті , частина третя статті 509 ЦК України ); по-друге, спричинення істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, завдання шкоди споживачеві.

П.п.5 ч.3 Закону України «Про захист прав споживачів», на який посилається позивач на обґрунтування своїх позовних вимог, передбачає, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.

Проте, встановлений договором розмір пені не є безумовною підставою для визнання недійсним п. 4.1 кредитного договору, укладеного між позивачем та Банком, оскільки застосування пені - це наслідком невиконання зобов’язання і при укладенні договору ОСОБА_3 погодився з такою штрафною санкцією, хоча мав можливість відкликати згоду на укладення договору.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Ніяких зауважень з приводу встановленого п. 4.1 договору розміру пені позивач не зробив при укладенні та прийняв умови кредитного договору, викладені у його тексті, послідовно виконуючи свої обов’язки протягом тривалого строку.

Суд також зазначає, що встановлена Банком сума пені-19 503 261,49 грн., яка обчислена у валюті та перерахована в національну валюту України при відступленні права вимоги за договором від 29.07.2016 р. , не свідчить про правильність її нарахування і обов’язковість стягнення у повному обсязі, та при перевищенні розміру збитків, наявності інших обставин, що мають значення, у тому числі причин і підстав припинення виконання обов’язків не з вини позичальника, на які посилається позивач ОСОБА_3, може бути зменшена за рішенням суду відповідно до ст. ст. 551, 616 ЦК України.

Що стосується питання про застосування наслідків спливу позовної давності, яке заявлено представником відповідача ТОВ «Фінансова Компанія «Ратіо Інвест», суд виходить з наступного.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Оскільки судом встановлено, що відповідачем не порушено право позивача, про захист якого він звернувся до суду , це виключає застосування строку позовної давності та є підставою про відмові у позові за необґрунтованістю позовних вимог.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 133, 259, 264, 265 ЦПК України, ст.ст.203, 215, 216, 626- 628, 1054 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_3 ( ІПН НОМЕР_1), прож.м.Харків, пров.Рубанівський, 6, кв. 10а до Публічного акціонерного товариства « Банк Форум» ( ЄДРПОУ 21574573, м.Київ, бульвар Верховної Ради, 7), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «РАТІО ІНВЕСТ» ( ЄДРПОУ 39812933, м.Київ, вул. Михайлівська, 13 ) про визнання недійсним пункту 4.1 кредитного договору №0435/08/01 СLNv від 20.08.2008 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством «БАНК ФОРУМ» та ОСОБА_3 – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23.01.2018 р.

Суддя –