Доповідач -Карташов О.Ю.

Справа № 423/2189/16-ц

Провадження № 22ц/782/700/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючий суддя Карташов О.Ю.

судді Дронська І.О., Луганська В.М.

за участю секретаря Єгорової О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2 в інтересах якої діє представник ОСОБА_3

на рішення

Попаснянського районного суду Луганської області від 21 серпня 2017 року

по цивільній справі за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищеназваним позовом, посилаючись на те, що 30.12.2015 року приблизно о 10 годині, водій ОСОБА_4 керуючи технічно несправним автомобілем ВАЗ-21124, реєстраційний номер НОМЕР_1, діючи в порушення вимог п. 31.4.5. (а,б), не виконав вимоги п. 12.3. ПДР України, проявив неуважність та несвоєчасно відреагував на зміну дорожньої обстановки, внаслідок чого на проїзній частині вул. Куйбишева м. Гірське Попаснянського району, поблизу крамниці «Saturn», скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5 - батька позивача, що переходив проїзну частину вулиці справа наліво відносно напрямку руху автомобіля.

Внаслідок ДТП ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді: садна в тім’яній ділянці зліва, садна у зовнішнього краю лівого ока, садна лівої щоки, садна в області кута нижньої щелепи зліва, садна зовнішньої поверхні правої гомілки, крововиливу в м’які тканини лобної-тім’яної ділянки зліва, крововиливу в м’які тканини спини на рівні 11-12 тіл грудних хребців, які згідно висновку судово-медичного експерта №257 від 28.01.2016 відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Після наїзду, ОСОБА_4 на керованому ним автомобілі повіз потерпілого до лікарні, однак останній приблизно через 20 хвилин помер до надання медичної допомоги.

За даним фактом було відкрито кримінальне провадження за ч. 2 ст. 286 КК України, яке 29.04.2016 постановою слідчого закрито.

Згідно поліса страхування, укладеного між ПАТ «Страхова компанія «Еталон» та ОСОБА_4, його цивільно-правову відповідальність на момент ДТП було застраховано, термін дії поліса склав з 00-00 годин 30.12.2015 до 29.12.2016 року.

Винними діями відповідача їй завдано матеріальну шкоду, пов’язану з похованням батька та ритуальними послугами, на суму 10566,50 грн.

Крім того, їй також завдано моральну шкоду, адже, ігноруючи правила керування автомобілем, відповідач скоїв наїзд на її батька, внаслідок цієї ДТП батько загинув. З вини відповідача вона понесла непоправну втрату, втратила рідного батька, який помер не своєю смертю. Був порушений звичний спосіб життя позивача, вона досі знаходиться у шоковому стані від цієї трагедії. Більш того, через 40 днів після загибелі батька від наїзду автомобіля, не перенісши втрати, померла її мати ОСОБА_6 Таким чином, з вини відповідача вона втратила обох батьків та вкрай болісно переносить цю втрату.

З огляду на викладене, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути на свою користь з відповідачів ОСОБА_4 та Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» у солідарному порядку матеріальну шкоду в розмірі 10566,50 грн. та моральну шкоду в 200000 грн.

Рішенням Попаснянського районного суду Луганської області від 21 серпня 2017 року вирішено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заначив, що суд першої інстанції, не в повному обсязі надав правову оцінку обставинам по справі.

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи, подія ДТП могла перебувати в опосередкованому причинно- наслідковому зв’язку з настанням смерті ОСОБА_5, при цьому, комісія експертів, надала повний аналіз як обставинам ДТП і отриманим внаслідок її ОСОБА_5 тілесним ушкодженням, так і наявним у останнього хворобам.

Діюче цивільне законодавство України передбачає право потерпілої сторони у деліктних правовідносинах стягувати завдану шкоду при наявності причинно-наслідкового зв’язку без встановлення його виду - як прямого, так і опосередкованого.

Відповідач ігноруючи елементарні правила керування автомобілем - джерелом підвищеної небезпеки скоїв наїзд на батька позивача, внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди він загинув.

Винними діями відповідача ОСОБА_4 позивачу завдана матеріальна та моральна шкода.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги підтримали.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_7 у судове засідання не з’явилися, надали заяву про розгляд справи у відсутність відповідача та представника.

У письмовому запереченні доводи апеляційної скарги не визнали, просили рішення суду залишити без змін, зазначив, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені в даній скарзі щодо скасування рішення є безпідставними та необґрунтованими.

Доводи скарги про те, що право потерпілої сторони у деліктних правовідносинах стягувати завдану шкоду при наявності причинно-наслідкового зв'язку без встановлення його виду - як прямого, так і опосередкованого, є помилковими, оскільки в даному випадку жодним доказом, включаючи вказаний судово-медичний експертний висновок, не встановлений такий зв'язок взагалі. Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Представник Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, позивача та її представника, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, письмового заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 12 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи та матеріалів кримінального провадження № 12015130530000978, постановою старшого слідчого СВ Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області ОСОБА_8 від 29.04.2016 про закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відомості про яке внесені до ЄРДР 30.12.2015 за №12015130530000978, закрито у зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення.

Досудовим розслідуванням, зокрема, встановлено, що 30.12.2015 водій ОСОБА_4, порушуючи вимоги п.31.4.5. (а,б) Правил дорожнього руху України, експлуатував автомобіль ВАЗ-21124, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований на ім'я ОСОБА_9, з несправністю у вигляді наявної на передній осі покришки із залишковою висотою малюнка протектора менше 1,6 мм та пошкодженнями на боковинах шин правого переднього та лівого заднього коліс. В цей день о 10-00 годині водій ОСОБА_4, керуючи даним автомобілем, рухався зі швидкістю приблизно 40 км/год по проїзній частині зі слизьким дорожнім покриттям по вул. Куйбишева м. Гірське Попаснянського району Луганської області в бік вул. Белинського. Під час руху водій ОСОБА_4, діючи в порушення вимог п.12.3. ПДР України, проявив неуважність та несвоєчасно відреагував на зміну дорожньої обстановки, внаслідок чого на проїзній частині вул. Куйбишева м. Гірське Попаснянського району, поблизу крамниці «Saturn», допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, який переходив проїзну частину вулиці справа наліво відносно напрямку руху автомобіля.

Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді: садна в тім'яній ділянці зліва, садна у зовнішнього краю лівого ока, садна лівої щоки, садна в області кута нижньої щелепи зліва, садна зовнішньої поверхні правої гомілки, крововиливу в м'які тканини лобної-тім'яної ділянки зліва, крововиливу в м'які тканини спини на рівні 11-12 тіл грудних хребців, які згідно висновку судово-медичного експерта №257 від 28.01.2016 року відносяться до легких тілесних ушкоджень. Після наїзду на пішохода ОСОБА_4 на своєму автомобілі повіз його до лікарні, однак ОСОБА_5 приблизно через 20 хв. помер у салоні автомобіля до надання медичної допомоги.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи №19/113/9-1/37е від 03.03.2016 року в даній дорожній ситуації водію автомобіля ВАЗ-21124 з моменту виникнення небезпеки слід було керуватися технічними вимогами пункту 12.3. ПДР і водій мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода шляхом застосування своєчасного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду на пішохода з моменту виникнення небезпеки; з технічної точки зору дії водія невідповідні технічним вимогам пункту 12.3. ПДР знаходилися в причинному зв'язку із створенням аварійної ситуації і наїздом; аналіз дії пішохода не вимагає спеціальних знань.

Згідно висновку № 19/21 від 12.04.2016 комісійної судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_5 встановлено, що при проведенні судово-медичної експертизи в Первомайському відділенні СМЕ на трупі виявлені легкі тілесні ушкодження: садна в тім'яній ділянці зліва, садна у зовнішнього краю лівого ока, садна лівої щоки, садна в області кута нижньої щелепи зліва, садна зовнішньої поверхні правої гомілки, крововиливу в м'які тканини лобної-тім'яної ділянки зліва, крововиливу в м'які тканини спини на рівні 11-12 тіл грудних хребців, які в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням його смерті не перебувають.

Причиною настання смерті ОСОБА_5 стала ішемічна хвороба серця з переважними ураженнями вінцевих артерій серця (атеросклеротичний коронарокардіосклероз), яка ускладнилася розвитком гострої серцевої недостатності.

Згідно даних медичної карти амбулаторного хворого ішемічна хвороба серця у ОСОБА_5 була задовго до подій 30.12.2015.

Психотравмуюча ситуація в ході ДТП могла бути провокуючим фактором до розвитку ускладнень у вигляді гострої серцевої недостатності наявної у ОСОБА_5 раніше ішемічної хвороби серця, тобто дана подія могла перебувати в опосередкованому причинно-наслідковому зв'язку з настанням його смерті.

Гостра серцева недостатність з врахуванням даних матеріалів справи, у ОСОБА_5 розвинулася раптово і швидко призвела до настання смерті, що виключає можливість збереження його життя при можливо більш ранньому зверненні за медичною допомогою.

Постановою судді Попаснянського районного суду Луганської області від 10.05.2016 р. ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 грн. Він визнаний винним у тому, що 30.12.2015 року о 10 годині у м. Гірське на вул. Куйбишева, керуючи автомобілем ВАЗ 21124, реєстраційний номер НОМЕР_1, на порушення вимог п.12.3 ПДР України, проявив неуважність та несвоєчасно відреагував на зміну дорожньої обстановки, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5

Також, по справі є встановленим, що позивач ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_5, вказані обставини ніким не оспорюються.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в результаті дії джерела підвищеної небезпеки з вини відповідача потерпілому ОСОБА_5 завдано легких тілесних ушкоджень.

Отже, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 поширюється лише на шкоду, завдану його діями, що перебувають у причинно-наслідковому зв’язку з наслідками, які настали: завданням легких тілесних ушкоджень ОСОБА_5

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв’язку між протиправними діями відповідача та смертю її батька ОСОБА_5

Посилання позивача на висновок комісійної судово-медичної експертизи в частині, що дана подія могла перебувати в опосередкованому причинно-наслідковому зв’язку з настанням його смерті, є безпідставним.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодовування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому матеріальної та моральної шкоди.

Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до частини 2 статті 1187 шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов’язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Законодавством установлено, що моральна шкода - це втрати немайнового характеру, яких особа зазнала внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії іншої особи. Як загальна умова цивільно-правової відповідальності передбачений зв'язок між протиправною поведінкою та наслідками, що настали.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Таким чином, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності правове значення при вирішенні спору про відшкодування як матеріальної так і моральної шкоди мають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Наявність зазначених підстав цивільно-правової відповідальності для відповідача по справі підтверджена матеріалами кримінального провадження № 12015130530000978, висновком судової автотехнічної експертизи №19/113/9-1/37е від 03.03.2016 року, висновком № 19/21 від 12.04.2016 комісійної судово-медичної експертизи, постановою судді Попаснянського районного суду Луганської області від 10.05.2016 року про адміністративне правопорушення.

Отже, визначення у висновку № 19/21 від 12.04.2016 комісійної судово-медичної експертизи причинного зв'язку між подіями ДТП і смертю ОСОБА_5 як не прямого, а опосередкованого, на думку колегії суддів не має значення для вирішення питання про наявність підстав (сукупності чотирьох елементів цивільно-правової відповідальності) для відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Правове значення має сам по собі факт наявності причинного зв'язку.

Спірні правовідносини виникли між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_4 з приводу відшкодування останнім позивачу матеріальної та моральної шкоди, завданої смертю її батька, в чому вона вважає винуватим відповідача.

Що стосується відповідальності ПАТ «Страхова компанія «Еталон», то судом першої інстанції встановлено, що відповідач не виконав вимоги ст. 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Отже, по справі відсутні правові підстави щодо стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Еталон» страхового відшкодування (регламентної виплати), а тому відповідальність за шкоду у даному випадку повинен нести ОСОБА_4

На підставі зазначеного, колегія суддів, прийшла до висновку, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Згідно квитанцій від 30.12.2015 року, 31.12.2015 року, 31.12.2015 року № 17 витрати позивача ОСОБА_2 на поховання батька склали суму в розмірі 10566 грн. 50 коп., з яких: 6648 грн 50 коп. – витрати на ритуальні послуги; 3918 грн. – вартість ритуального обіду.

Відповідно до ст. 1201 ЦК України, - особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума понесених нею витрат на поховання батька ОСОБА_5 в розмірі – 10566 грн. 50 коп.

При визначені розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, колегія суддів, враховує характер і обсяг душевних та психічних страждань, які зазнала позивач, характер немайнових втрат, їх тривалість, вимушеність змін в життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, те, що наслідки ДТП були та є психотравмуючими для ОСОБА_2, заподіяні їй душевні страждання як психологічне підґрунтя моральної шкоди.

Однак, враховуючи усі встановлені по справі обставини, опосередкованість причинно-наслідкового зв'язку між подіями ДТП і смертю ОСОБА_5, колегія суддів, знаходить суму моральної шкоди, що заявлена позивачем, в розмірі 200 000 грн. занадто завищеною, такою, що не відповідає ступеню перенесених страждань, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму - 15 000 грн., яка, на думку колегії суддів, відповідає вимогам розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на час звернення з позовом), ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана: фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

А позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи.

Тому, позивач ОСОБА_2 була звільнена від сплати судового збору при пред’явлені позову до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню – майнового характеру в розмірі – 10 566 грн. 50 коп., немайнового характеру в розмірі – 15 000 грн.

Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1378 грн.

За таких обставин з відповідача ОСОБА_4 необхідно стягнути на користь Державного бюджету судовий збір за позовні вимоги: майнового характеру в сумі – 551 грн. 20 коп. та немайнового характеру в сумі -551 грн. 20 коп.(0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб – 1378 грн.), а всього – 1102 грн. 40 коп.

З огляду на наведене, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для зміни рішення суду, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи те, що член колегії суддя Луганська В.М. перебувала у відрядженні з 20 січня по 22 січня 2018 року (наказ від 17.01.2018 року № 8), повний текст постанови складено 23.01.2018 року.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Луганської області, ~

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 21 серпня 2017 року – змінити.

В частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди суму – 10566 грн. 50 коп. та у відшкодування моральної шкоди суму – 15000 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір у дохід держави в сумі – 1102 грн. 40 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 23.01.2018 року.

Головуючий

Судді: