АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1155/18 Справа № 183/1178/17

Головуючий у 1 й інстанції - Парфьонов Д. О. Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 81

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Деркач Н.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Райводоканал» Новомосковського району на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Райводоканал» Новомосковського району, треті особи: Новомосковська обєднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, Новомосковське обєднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про зобовязання сплатити страхові внески до Пенсійного фонду України та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, який неодноразово уточнювала та остаточно просила зобовязати Комунальне підприємство «Райводоканал» Новомосковського району (далі - КП «Райводоканал») сплатити страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України у розмірі 19413 грн. 70 коп. на користь ОСОБА_2, а також стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 10000 грн. та витрати, пов`язані з отриманням правової допомоги, в розмірі 15000 грн., посилаючись на те, що в період з 15 січня 2010 року по 21 жовтня 2016 року вона працювала в КП «Райводоканал» на посаді оператора аеротенок КОС та під час виконання своїх трудових обовязків у період з липня 2015 року по жовтень 2016 року включно до дня звільнення, відповідач постійно порушував порядок виплат заробітної плати, заробітна плата виплачувалася із затримкою, не проводив утримання обовязкових платежів, зокрема єдиних страхових внесків до пенсійного фонду та фіскальної служби, у зв'язку з чим позивач була змушена звільнитися із займаної посади.

Також вважає, що тривалим невиконанням (2 роки), своїх зобовязань по сплаті страхових внесків, відповідач грубо порушує та обмежує її пенсійні права, а саме: фактично такі протиправні дії відповідача призвели на даний час до припинення обліку строку безперервного трудового стажу позивача, що в подальшому безпосередньо матиме вплив на розмір майбутньої пенсії. Вказує, що внаслідок таких дій відповідача, позивачу була завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що остання на даний час змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя та захисту і відстоювання своїх порушених прав і інтересів, а саме: звертатися за правовою допомогою до фахівця в галузі права, зі скаргами до інспекції праці, фіскальної служби, пенсійного фонду, з позовом до суду, в результаті чого постійно переживає нервові страждання, знаходиться у стані стресу у зв'язку з вимушеною втратою роботи та джерела до існування, а тому просила позов задовольнити.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково та ухвалено: стягнути з КП «Райводоканал» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 2000 грн., витрати на правову допомогу в сумі 15000 грн. та судовий збір в сумі 640 грн., а в решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі КП «Райводоканал» просить рішення суду скасувати в частині стягнення моральної шкоди та судових витрат, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у цій частині, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працювала у відповідача на посаді сторожа очисних споруд в цеху водовідведення КП «Перещепиневодоканал». З 23 червня 2010 року до 21 вересня 2015 року позивач працювала на посаді оператора аеротенк 2-го розряду КП «Перещепиневодоканал», яке перейменоване на КП «Райводоканал» Новомосковського району. З 21 вересня 2015 року по 21 жовтня 2016 року позивач працювала сторожем каналізаційних очисних споруд КП «Райводоканал» Новомосковського району.

З індивідуальних відомостей про застраховану особу, наданих органом ПФУ ОСОБА_3 вбачається, що в період з липня 2015 року по жовтень 2016 року, при нарахуванні заробітку для призначення пенсії за застраховану особу, страхові внески станом на 23 лютого 2017 року страховиком не сплачено (т.1 а.с.213).

Протягом серпня 2015 року по 28 квітня 2017 року відповідачем перераховано до ГУ ДКСУ Дніпропетровської області ЄСВ, заборгованість зі сплати ЄСВ (т.1 а.с.48-104, 126).

У відповідності до змісту виконавчого листа, виданого 21 березня 2016 року у справі № 804/8524/15, вбачається присудження до стягнення з КП «Райводоканал» Новомосковського району заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску (надалі - ЄСВ) за період з червня 2013 року по квітень 2015 року в розмірі 1115673,01грн. на користь бюджету (т.1 а.с.127).

А також встановленол, що до КП «Райводоканал» Новомосковського району Новомосковською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області направлено вимоги зі сплати ЄСВ, штрафів: від 04 грудня 2015 року № 45/4 за період з 01 листопада 2015 року по 01 грудня 2015 року на суму 65607,88 грн., від 03 березня 2016 року № 45/5 за період з 01 грудня 2015 року по 01 березня 2016 року на суму 215661,51 грн., від 04 липня 2016 року № 45 станом на 01 липня 2016 року на суму 1100901,28 грн. (т.1 а.с.129 -131).

Задовольняючи частково позовні вимоги районний суд виходив з того, що з урахуванням конкретних обставин справи, глибини та тяжкості моральних страждань позивача, наслідків протиправних дій відповідача, які виявилися в несплаті внесків до Понсійного фонду, що потягло за собою спричинення дискомфорту у вигляді неможливості реалізувати майнові права, клопоти, пов`язані з відновленням прав, погіршення психологічного стану, пов`язаного з відновленням порушених прав, а тому суд визначив суму до відшкодування 2000 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 під час роботи в КП «Райводоканал» та цим підприємством несвоєчасно сплачувалася їй заробітна плата, яка виплачувалася із затримкою та останній взагалі не проводив утримання обов'язкових платежів, зокрема єдиних страхових внесків до пенсійного фонду та фіскальної служби, у зв'язку з чим позивачка змушена була звертатися до Управління Пенсійного фонду України, Державної Фіскальної служби України та Державної служби України з питань праці, з відповідей яких вбачається, що відповідач мав змогу сплачувати ці внески, але цього не робив, що підтверджується також відомостями з Управління Песійного Фонду України за період з 2007 року по 2016 рік (Т.1 а.с. 11-17).

Так, відповідачем фактично визнано несвоєчасну, в порушення вимог законодавства, сплату загальнообов`язкових страхових платежів за застрахованих осіб в тому числі і позивача. При цьому, означене впливає на права та обов`язки позивача у справі, оскільки внаслідок таких дій відповідача позивачка позбавлена можливості в загальному порядку, без застосування судового врегулювання спору, реалізувати своє право на соціальне забезпечення, встановлене законодавством.

А відповідно до ч.1ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував роз'яснення надані у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до яких розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, справедливості та розумності.

Наведені в апеляційній скарзі доводи в цій частині зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Разом з цим, колегія суддів частково не погоджується із рішенням суду в частині стягнення витрат на правову допомогу, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов у цій частині районний суд погодився із розрахунком позивачки та виходив з того, що враховуючи надані позивачем та її представниками договір про правову допомогу, акт виконаних робіт, підписаний позивачем та представником позивача, наявність доказів на підтвердження освіти представника, участь представників в судових засіданнях протягом 1 год. 57 хв., час, витрачений представниками на ознайомлення з матеріалами справи, підготовку до позову, вартість години участі представника в роботі, пов`язаній з наданням правової допомоги, визначену сторонами, граничний розмір компенсації витрат, пов`язаний з наданням правової допомоги в цивільних справах, встановлений законодавством.

Так, судом встановлено, що відповідно до договору №11/2016 від 03 листопада 2016 року між позивачем та фахівцем в галузі права ОСОБА_4 було укладено договір про надання юричних послуг, згідно якого цим фахівцем в галузі права надаються юридичні послуги у зв'язку із захистом інтересів позивача (без обмежень) (Т.1 а.с. 248), а а також ОСОБА_4 має юридичну освіту та як фізична особа-підприємець (Т.2 а.с. 3-5)

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України (яка діяла на час ухвалення рішення по справі) до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

У ч. 1 ст. 88 цього ж Кодексу зазначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судових витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (який діяв до 15 грудня 2017 року) розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У пп. 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз'яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст.ст. 12, 46, 56 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовалося на час розгляду справи у п. 2 ч. 3 ст. 79, ст. ст. 84, 88, 89 ЦПК України (2004 року).

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в п. 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Як вбачається з матеріалів справи згідно акту наданих послуг та довідки від 01 вересня 2017 року позивачкою було сплачено ФОП ОСОБА_4 15000 грн. за надання правової допомоги ( Т.2 а.с. 1, 2), згідно яких представником було витрачено 50 годин на надання правової допомоги.

Разом з цим, колегія суддів не погоджується із вказаним розрахунком годин, оскільки рішенням суду у задоволенні позовних вимог про зобов'язання сплатити страхові внески до Пенсійного фонду України було відмовлено з підстав того, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту та задоволені лише позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, а тому ці витрати підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог.

Крім того, по справі було проведено шість судових засідань, які тривали: 16 травня 2017 року - 14,54 хв., 09 червня 2017 року - 14,54 хв., 10 липня 2017 року - 15,3 хв., 13 вересня 2017 року - 54,54 хв., 25 вересня 2017 року - 9,16 хв. та 10 жовтня 2017 року - 27,55 хв, а всього ці судові засідання тривали 2 години 16 хвилин 56 секунд (Т.1 а.с. 114, 216, 229, Т.2 а.с. 6-8, 15, 24), а на підготовку позовних вимог з урахуванням аналізу судової практики про відшкодування моральної шкоди, вивчення матеріалів справи тощо було витрачено лише 9 годин.

Враховуючи вимоги Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (який діяв на час розгляду справи), розмір компенсації витрат на правову допомогу в цьому разі складає 2025 грн. 98 коп., виходячи з наступного розрахунку: 1600 грн. (мінімальний прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про Державний бюджет на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року №1801-VIII) * 40% * 10 год. 16.хв. 56 сек.=6505 грн. 98 коп.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду в частині стягнення правової допомоги підлягає зміні, у зв'язку з чим зменшується сума стягнутих витрат за надання правової допомоги з 15000 грн. до 6505 грн. 98 коп., а в решті рішення суду залишити без змін, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Що стосується рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача про зобов'язання сплатити страхові внески до Пенсійного фонду України, то в цій частині рішення суду в апеляційному порядку не переглядається, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд його не переглядає.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з позивачки на користь апелянта частково судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 800 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Райводоканал» Новомосковського району - задовольнити частково.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року змінити в частині стягнутих витрат за надання правової допомоги зменшивши їх розмір з 15000 грн. до 6025 грн. 98 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Райводоканал» Новомосковського району судовий збір в сумі 800 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Н.М. Деркач

М.Ю. Петешенкова