АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/352/18 Справа № 2-0423/09

Головуючий у 1 й інстанції - Дубіжанська Т.О. Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Макарова М.О.,

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства «Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами» Дніпровської міської ради на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 02 квітня 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Красногвардійської районної у м.Дніпропетровську ради про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання за права власності, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 03 червня 1994 року між ним та директором виробничого кооперативу «Шина» ОСОБА_3 було укладено в простій письмовій формі договір купівлі-продажу, згідно з яким він придбав садовий будинок вартістю 99 400 крб., який перевіз за адресою: АДРЕСА_1. Договір нотаріально не посвідчували, але з моменту покупки відбулося повне виконання договору, проведено розрахунок, вказаний садовий будинок перейшов в його розпорядження. Позивач оформив землю під купленим будинком в своє користування.

У зв'язку із тим, що між ними не було дотримано вимоги про нотаріальне посвідчення договору, але було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору і відбулося повне його виконання, просив визнати договір купівлі-продажу дійним та визнати за ним право власності на металевий садовий будинок.

Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 02 квітня 2009 року визнано дійсним договір купівлі-продажу садового будинку від 03 червня 1994 року, укладений між виробничим кооперативом «Шина» та ОСОБА_2 дійсним.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на садовий будинок (а.с.29-30).

В апеляційній скарзі комунальне підприємство «Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами» Дніпровської міської ради, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову (а.с.55-56).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу садового будинку та відбулося його повне виконання, та у позивача виникла необхідність в оформленні даного правочину, то на підставі ст.ст.128, 224 ЦК УРСР вищезазначений договір повинен бути визнаний дійсним.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 червня 1994 року між ОСОБА_2 та директором виробничого кооперативу «Шина» ОСОБА_3 було укладено в простій письмовій формі договір купівлі-продажу садового будинку, вартістю 99 400 крб., який згодом ОСОБА_2 перевіз за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить договір, передаточний акт купівлі-продажу садового будинку та квитанція (а.с.5,6,8). На протязі 1994 - 2004 років позивач побудував на вільній від забудови території пункт Шиномонтажу та вулканізації за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7,8).

Згідно зі ст. 153 ЦК УРСР, який діяв на час укладення договору, договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними умовами є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди .

Згідно зі ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

У розумінні вимог ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Однак, це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження.

Суд на ці положення закону уваги не звернув, та не з'ясував чи підлягала укладена сторонами угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена та чи дійсно вона була виконана сторонами.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про повне виконання сторонами правочину, оскільки з наявних у справі матеріалів не можливо встановити предмет спірного договору купівлі-продажу, переданий у власність позивачеві, його технічний стан та технічні характеристики, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Що ж стосується висновку суду відносно визнання права власності на вказане нерухоме майно, то колегія суддів виходить з наступного.

Згідно довідки виконавчого комітету Красногвардійської районної ради м. Дніпропетровська від 09 лютого 2004 року № 335, металева споруда (пункт Шиномонтажу та вулканізації), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 збудовано ОСОБА_2 на вільній від забудови території (а.с.7).

Станом на 2008 рік, коли діє з 01 січня 2004 року ЦК України, у позивача виникла необхідність оформлення даного правочину, з метою укладання договору оренди земельної ділянки з Дніпропетровською міською радою, оскільки останній здійснює господарську діяльність за місцем знаходження придбаного садового будинку.

Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпоряджання таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 та доданих до неї матеріалів не вбачається, ким та яким чином оспорюється дійсність укладеного договору купівлі-продажу та право власності на вказаний об'єкт нерухомості відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЦПК України (в редакції дійсній на час розгляду справи) суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

У розумінні вимог чинного законодавства особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса.

При цьому, суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову ОСОБА_2, оскільки до участі у справі не залучено всіх осіб, права та обов'язки яких стосуються, а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучити до участі у справі належного відповідача, не врахував норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням вищезазначеного, та на підставі ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 2, 4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, ч.ч.3-6 ст.147 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами» Дніпровської міської ради - задовольнити.

Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 02 квітня 2009 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Красногвардійської районної у м.Дніпропетровську ради про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання за права власності, відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді: М.Ю. Петешенкова

Н.М. Деркач

М.О. Макарова