КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2018 р. Справа№ 910/8581/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Сітайло Л.Г.

Зеленіна В.О.

при секретарі Позюбан А.С.

за участю представників

від позивача: Морозова А.О., дов. № 34/11-01 від 04.01.2018р.

від відповідача: Новак А.А., дов. б/н від 02.01.2018р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

скаргу Міністерства інфраструктури України

на рішення Господарського суду міста Києва

від 09.10.2017 р.

у справі № 910/8581/17 (суддя Головіної К.І.)

за позовною

заявою Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу"

до Міністерства інфраструктури України

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Укрсервіс Мінтрансу" звернулось до Господарського судум. Києва з позовом до Міністерства інфраструктури України про зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх вимог ДП "Укрсервіс" зазначає, що відповідачем, як довірителем за договором доручення № 000/030-2002 від 11.11.2002 р., укладеним із позивачем (повіреним), було порушено господарське зобов'язання щодо прийняття звіту повіреного № 4 (на суму 79 450 172,89 грн.), складеного за результатами фактично виконаних позивачем робіт із реконструкції адміністративного будинку по проспекту Перемоги, 14 у місті Києві. В позові ДП "Укрсервіс" просить зобов'язати відповідача прийняти звіт повіреного № 4, тобто виконати умови договору доручення № 000/030-2002 від 11.11.2002 р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.10.2017р. у справі № 910/8581/17 позовні вимоги задоволено. Зобов'язано Міністерство інфраструктури України виконати умови договору доручення № 000/030-2002 від 11.11.2002 р., а саме - прийняти звіт повіреного № 4 (акт виконання доручення), в редакції Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу". Стягнуто з Міністерства інфраструктури України на користь Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Міністерство інфраструктури України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати Господарського суду м. Києва від 09.10.2017р. у справі № 910/8581/17 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 09.11.2017 р. апеляційну скаргу Міністерства інфраструктури України у справі № 910/8581/17 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зеленін В.О., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 у справі № 910/8581/17 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зеленін В.О., Сітайло Л.Г. апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 28.11.2017 р.

27.11.2017р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 09.11.2017р. у справі № 910/8581/17 без змін.

В судовому засіданні 28.11.2017р. оголошено перерву до 19.12.2017р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

27.11.2017р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів.

З 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Відповідно до п. 11 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, що набрала чинності з 15.12.2017 р., заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В судовому засіданні 19.12.2017р. оголошено перерву до 15.01.2018р., відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

02.01.2018р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли заперечення про долучення документів до справи.

12.01.2018р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли пояснення по справі щодо долучення документів.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що саме з боку відповідача відбулось порушення умов договору - п. 3.1, тобто, ігноруючи приписи ч. 3 ст. 1007 ЦК України, Міністерство транспорту України прийняло звіти №№ 1, 2, 3 не у відповідності до умов договору доручення - шляхом прийняття усього негайно виконаного, а шляхом збільшення статутного капіталу ДП "Укрсервіс" на вартість виконаних робіт з реконструкції, про що були видані відповідні накази № 260 від 20.02.2004 р., № 259 від 30.03.2004 р., № 653 від 19.07.2004 р., № 786 від 27.07.2006 р.

З цих підстав доводи Міністерства інфраструктури України про те, що позивач не надав йому звіт № 4 протягом 30 днів з дня закінчення робіт, як це передбачено п. 4.3 договору доручення, суд відхиляє, оскільки фактично відповідач в односторонньому порядку змінив умови договору (п. 3.2) та усунувся від прийняття всього виконаного повіреним за договором доручення. При цьому, вчиняючи такі дії, фактичне виконання, обсяг та сума робіт довірителем не заперечувались, навпаки, сторони неодноразово продовжували строк дії договору доручення, зокрема, остаточно встановили його до 30.04.2019 р.

Колегія суддів з висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

11.11.2002 року між Міністерством транспорту України, правонаступником якого є Міністерство інфраструктури України (далі - довіритель) та Державним підприємством "Укрсервіс Мінтрансу" (далі - повірений), був укладений договір доручення № 000/030-2002 (далі - договір доручення).

Згідно з п. 1.1 договору повірений приймає на себе зобов'язання вчиняти від імені і за рахунок довірителя такі дії: здійснювати фінансування робіт по реконструкції будівлі за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 14; проводити контроль за виконанням таких робіт по реконструкції; здійснювати приймання та підписання актів виконаних робіт у генпідрядної організації та всіх інших структур, які будуть задіяні у реконструкції. Повірений зобов'язаний виконувати дане йому доручення відповідно до вказівок довірителя (п. 1.3 договору доручення).

Контроль за виконанням робіт по реконструкції будівлі здійснюється технічними спеціалістами повіреного. Повіреному надається право укладати угоди з виконавцями робіт по реконструкції з обов'язковим посиланням на те, що повірений діє від імені та за рахунок довірителя. Контроль за виконанням робіт проводиться в межах плану виконання робіт, який затверджується довірителем (п. 2.2 договору доручення).

Пунктом 2.3 договору доручення передбачено, що приймання виконаних робіт здійснюється шляхом складання актів прийому-передачі результатів робіт згідно з діючим законодавством та обов'язковим посиланням на те, що повірений діє від імені та за рахунок довірителя.

По закінченню робіт по реконструкції будівлі, все одержане у зв'язку із виконанням цього доручення повірений в місячний термін передає довірителю по акту виконання доручення (п. 2.4 договору доручення).

Про виконання доручення повірений зобов'язаний представити звіт не пізніше 30 днів з дня закінчення роботи, який довіритель зобов'язаний прийняти (п.п. 4.3, 3.2 договору доручення).

Договір доручення набуває чинності при його підписанні обома сторонами і діє до 31.12.2003 р. (п. 4.1).

У подальшому сторони неодноразово продовжували дію договору доручення, остаточно - додатковою угодою № 4 від 29.04.2016 р., якою продовжили строк дії до 30.04.2019 р.

Отже, за умовами договору доручення, результатом виконання повіреним (ДП "Укрсервіс") своїх зобов'язань є належним чином виконані роботи з реконструкції адміністративної будівлі Міністерства інфраструктури України за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 14, а з боку довірителя - прийняття звітів повіреного та усього виконаного ним за цим договором.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. № 474 Міністерство транспорту України (далі - Мінтранс) та урядові органи, що діють у його складі, розміщено в адміністративній будівлі у м. Києві по пр. Перемоги, 14 (далі - Будівля), та дозволено її реконструкцію у 2002 - 2004 роках.

На виконання вказаного розпорядження наказом Мінтрансу від 28.08.2002 № 594 доручено ДП «Укрсервіс Мінтрансу» організацію робіт щодо підготовки проектно- кошторисної документації, супроводження робіт по реконструкції з подальшою експлуатацією інженерних комунікацій та систем Будівлі.

Крім того, на виконання того ж акта Уряду наказом Мінтрансу від 11.11.2002 № 798 доручено ДП «Укрсервіс Мінтрансу» від імені Мінтрансу та за рахунок фінансових внесків підприємств транспортно-дорожнього комплексу, що належать до сфери управління Мінтранса, здійснювати фінансування робіт по проектно-кошторисній документації та робіт по реконструкції Будівлі.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 № 56 затверджено акт Державної комісії від 19.01.2004 про прийняття в експлуатацію закінченої реконструкції Будівлі.

Наказом Мінтрансу від 16.03.2004 № 210 сформовано статутний фонд (капітал) ДП «Укрсервіс Мінтрансу», шляхом внесення до нього Будинку балансовою вартістю 14 788 135,60 грн. та інших основних засобів балансовою вартістю 614 531,56 грн., закріпивши їх за Підприємством на праві господарського відання.

Згідно із наказами Мінтрансу від 30.03.2004 № 259, від 30.03.2004 № 260, від 19.07.2004 № 653, наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.07.2006 № 786 статутний фонд (капітал) ДП «Укрсервіс Мінтрансу» збільшено на загальну суму 383 892 332,80 грн. (вартість робіт по реконструкції Будівлі; сума обладнання та інвентаря, придбаного і використаного при облаштуванні в результаті реконструкції Будівлі).

В мотивувальній частині рішення суд першої інстанції зазначив, що у подальшому -у період з лютого 2004 р. по серпень 2004 р. ДП «Укрсервіс» за допомогою субпідрядних організацій виконало пусконалагоджувальні, будівельно- монтажні, демонтажні роботи, озеленення та благоустрій території у будівлі Міністерства транспорту України по проспекту Перемоги, 14, на загальну суму 79 450 1 72,89 грн., що підтверджується наданими позивачем доказами - первинними документами (абзац 9 сторінка 3).

Суд зазначає, що позивачем на вимогу суду первинними фінансовими документами підтверджується сума заявлених у звіті № 4 пусконалагоджувальних, будівельно- монтажних робіт, робіт з виконання устаткування і демонтажу, озеленення та благоустрій території, а також інших витрат пов'язаних з реконструкцією адміністративної будівлі по проспекту Перемоги, 14, загальною вартістю 79 450 1 72,49 грн. (абзац 8 сторінка 4).

З таким висновком місцевого суду, колегія суддів не погоджується, оскільки в матеріалах справи відсутні договори і акти виконанних робіт, які включено до Звіту № 4, а саме:

- акти приймання виконанних робіт №№ 3, 4, 6, 8, 9 до Договору № 64 від 16.01.2004, укладеного між ДП «Укрсервіс Мінтрансу» і ДГП «Укрінформзв'язок», на загальну суму з урахуванням ПДВ 207 822,20 грн.;

- договір № 016/2004 від 14.01.2004, укладений між ДП «Укрсервіс Мінтрансу» і ТОВ «Фірма Рубіж», та акт приймання виконанних робіт на загальну суму з урахуванням ПДВ 3 419 грн.;

- кредитні договори № 38-03 від 28.11.2004, № 32-04 від 12.07.2004, № 33-04 від 12.07.2004, укладені між ДП «Укрсервіс Мінтрансу» і АК «Експрес банк», на загальну суму з урахуванням ПДВ 15 101 035,90 грн.;

- кредитний договір № 18-41 від 14.05.2003, укладений між ДП «Укрсервіс Мінтрансу» і АКБ «Укрсоцбанк», на загальну суму з урахуванням ПДВ 6 835 626,99 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку щодо факту виконання позивачем робіт, оскільки відповідних доказів у матеріалах справи не міститься. Первинними документами не підтверджується заявлена у звіті № 4 вартість робіт на загальну суму більше ніж 21 млн. гри.

Також, судом встановлено, що у зв 'язку із понесеним позивачем витрат на вказану суму та на виконання п. 3.2 договору доручення, ДП «Укрсервіс» склало звіт № 4, який неодноразово направлявся відповідачу листами № 34/720-08 від 28.08.2015, № 34/1098-12 від 23.12.2015, 34/141-02 від 15.02.2016, № 34/318-04 від 21.04.2016, № 34/333-04 від 27.04.2016, № 34/1252-09 від 14.09.2016, № 34/1352-10 від 20.10.2016 (абзац 10 сторінка 3).

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що з 2006 р. до 2017 р. ДП «Укрсервіс Мінтрансу» жодних звітів (актів виконання доручення) відповідно до Договору Доручення до Мінінфраструктури не надсилало.

26.01.2017 на адресу Мінінфраструктури надійшов лист ДП «Укрсервіс Мінтрансу» від 26.01.2017 № 34/58-01, в якому підприємством порушено питання про призначення спільної комісії для прийняття Звіту повіреного № 4 на суму 79 450 172,89 грн. (далі - Звіт № 4) та відшкодування йому витрат, понесених з виконанням робіт, пов'язаних з реконструкцією Будівлі.

Згідно із пунктом 2.4 Договору Доручення по закінченню робіт по реконструкції все одержане у зв'язку з виконанням цього доручення Повірений в місячний термін передає Довірителю по акту виконання доручення.

Відповідно до пункту 3.1 Договору Доручення Повірений зобов'язаний дати Довірителю докладний звіт з додатком документів, що підтверджують його, як фінансового, так і іншого характеру.

Пунктом 3.2 Договору Доручення визначено, що Довіритель зобов'язаний прийняти звіт Повіреного, усі надані ним документи і усе виконане ним відповідно до договору (абзац 2).

Однак, жодних документів, які б підтверджували звіт № 4, до листа ДП «Укрсервіс Мінтрансу» від 26.01.2017 № 34/58-01 додано не було, що вказує про не виконання підприємством умов пункту 3.1 Договору Доручення.

Копії вказаних документів надано лише до суду під час розгляду справи. Оригінали до суду не надавались та судом не досліджувались.

Таким чином, в порушення умов Договору Доручення підприємством належним чином не передано вказані у звіті № 4 роботи по реконструкції Будівлі, а тому наразі підстав для зобов'язання відповідача прийняти вказані роботи не вбачається.

Крім того, відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності до вимог позивача та просив відмовити у задоволенні позову також з цієї підстави.

Згідно зі ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Проаналізувавши договір доручення суд зазначає, що його умовами не передбачено строків виконання зобов'язання з прийняття Міністерством звіту повіреного (ДП "Укрсервіс") за результатами виконаних позивачем робіт.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення (п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Враховуючи такі обставини та зважаючи на положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про те, що строк виконання відповідачем зобов'язання з прийняття звіту № 4 на момент розгляду та вирішення судом даного спору - настав 02.02.2017 р. (26.01.2017 р. був отриманий лист № 34/58-01 від 26.01.2017 р. + 7 денний термін) та з цього часу відповідач зобов'язаний був прийняти наданий позивачем звіт № 4. Таким чином, за висновком суду ДП "Укрсервіс" звернулося із даним позовом у межах строку позовної давності, встановленого законом.

Доводи відповідача щодо пропуску строку позовної давності з посиланням на п. 4.3 договору доручення суд не приймає, оскільки вказаним пунктом встановлений обов'язок для позивача подати звіт відповідачу у 30-ти денний термін з дня закінчення робіт, а не зобов'язання Міністерства інфраструктури України прийняти його у цей строк. Водночас, предметом спору у даній справі є саме невиконання відповідачем свого обов'язку у прийнятті звіту позивача № 4, строк виконання якого не встановлений.

Предметом позову є спонукання Мінінфраструктури до виконання пунктів 2.4, частини 1 пункту 3.2 Договору доручення від 11.11.2002 № 000/030-2002, а саме: прийняти звіт Повіреного № 4 (акт виконання доручення) в редакції Позивача.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 р. № 460 (далі - Положення про Мінінфраструктури), Мінінфраструктури є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Фінансування та матеріально-технічне забезпечення Мінінфраструктури здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України (частина четверта пункту 5 Положення про Мінінфраструктури).

Проте, Державним бюджетом України на 2017 рік не передбачено відповідних видатків (коштів) для Мінінфраструктури.

Відповідно до приписів статті 174 ЦК держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення.

Цивільно-правова відповідальність держави може мати дві основні форми:

а) безпосередньо за своїми зобов'язаннями;

б) опосередкована, субсидіарна відповідальність за зобов'язаннями державних установ і казенних підприємств.

У випадках, коли відповідний компетентний орган державної влади діє від імені держави в цивільних правовідносинах, інша особа-кредитор має право висувати відповідні вимоги безпосередньо до держави як казни й одержувати задоволення від неї, а не від представників, що виступають від імені держави в цивільному обороті, і казна повинна нести безпосередню відповідальність за власними зобов'язаннями держави (як казни), коштами і майном державної скарбниці.

Залежно від підстав виникнення держава несе відповідальність з договірних та позадоговірних зобов'язань. Підставою для відповідальності держави може бути, зокрема, невиконання або неналежне виконання зобов'язань, які виникають з договорів, укладених державою через компетентні органи державної влади.

Тобто, виконання договірних зобов'язань у такому випадку здійснюється за рахунок держави органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, а не за рахунок коштів, вже виділених на утримання Мінінфраструктури.

Щодо клопотання відповідача про залучення до участі Державної казначейської служби у справі у якості іншого відповідача, колегія вважає, що місцевим судом правомірно відмовлено, оскільки даний орган виконавчої влади здійснює тільки розрахунково-касове обслуговування рахунків (у тому числі і відповідача) та виконує функції банку у разі стягнення з відповідача грошових коштів, як платника за зобов'язанням, що є вже наслідком затвердження звіту повіреного № 4, проте, не предметом розгляду даної справи.

Також не підлягає задоволенню і клопотання відповідача про залучення Міністерства фінансів України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. При цьому позивачем не визначено юридичного інтересу Міністерства фінансів України щодо даної справи та не зазначено, як судове рішення у справі про зобов'язання прийняти звіт вплине на права та обов'язки цієї особи.

Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Міністерства інфраструктури України є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 09.10.2017 року у справі № 910/8581/17 не відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам справи та підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, про відмову в задоволенні позову повністю.

Керуючись ст.ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства інфраструктури України задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 року у справі № 910/8581/17 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу" (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, ідентифікаційний код 30218246) на користь Міністерства інфраструктури України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, ідентифікаційний код 37472062) 1 760,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Матеріали справи № 910/8581/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.Г. Сітайло

В.О. Зеленін