КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" січня 2018 р. Справа№ 910/14032/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Власова Ю.Л.
секретар: Добрицька В.С.
за участю
представників: позивача - Діонісьєв І.М.
відповідача - Юрченко В.Я.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д"
на рішення Господарського суду м. Києва від 25.10.2017 р. (повне рішення складено 07.11.2017 р.)
у справі № 910/14032/17 (суддя - Сташків Р.Б.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Згурської Ліани Сергіївни
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д"
про стягнення 489204,80 грн
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2017 року Фізична особа-підприємець Згурська Ліана Сергіївна (далі - позивач) звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі 489 204,80 грн.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач після припинення дії договору суборенди нежитлового приміщення від 01.12.2015 р. орендоване приміщення з оренди повернув лише 23.06.2017 р.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.10.2017 р. у даній справі позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" на користь фізичної особи-підприємця Згурської Ліани Сергіївни 480 000,00 грн неустойки; в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про повну відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини справи, які мають значення для справи, та порушено норми матеріального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що ТОВ «Ренесанс-Д» не надавало згоду на дострокове розірвання договору суборенди, тому позивачем не було дотримано порядку дострокового розірвання договору, відтак договір припинить свою дію 31.12.2018 р. на підставі п. 6.2 цього договору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" прийнято до провадження у складі колегії суддів: Буравльов С.І. (головуючий), Андрієнко В.В., Власов Ю.Л. та призначено до розгляду на 07.12.2017 р.
Разом з цим, судове засідання, призначене на 07.12.2017 р., не відбулося у зв'язку з надходженням повідомлення про повну евакуацію відвідувачів та працівників з приміщення Київського апеляційного господарського суду з причини виникнення загрози замінування будівлі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 р. розгляд справи призначено на 16.01.2018 р.
15.01.2018 р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/14032/17 до вирішення справи № 918/1150/16.
Розглянувши в судовому засіданні вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні враховуючи наступне.
Відповідно до п. 5. ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Згідно зі ст. 284 ГПК постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Вбачається, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 р. рішення Господарського суду Рівненської області від 10.01.2017 р. у справі № 918/1150/16 було залишено без змін.
Враховуючи те, що постанова Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 918/1150/16 набрала законної сили, тому відсутні правові підстави для зупинення провадження у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
26.11.2015 р. між Фізичною особою-підприємцем Згурською Ліаною Сергіївною (далі - орендар) та ПП "Альянс-Вест" (далі - орендодавець) було укладено договір оренди нежитлового приміщення, а саме: Пасаж "Театральний" по вул. Соборній, 156, м. Рівне, площею 70 кв.м., строком оренди на 2 роки (з 01.01.2016 р. по 02.12.2018 р.). Майно в оренду було фактично передано 01.01.2016 р. за актом здачі-прийомки, і сторонами було погоджено, що орендар має право здавати орендовану площу в суборенду.
01.12.2015 р. між Фізичною особою-підприємцем Згурською Ліаною Сергіївною (далі - орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" (далі - суборендар) було укладено договір суборенди нежитлового приміщення (далі - договір суборенди).
Відповідно до п. 1.1 договору суборенди орендар передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення: Пасаж "Театральний", за адресою: вул. Соборна, 156, м. Рівне, площею 70 кв.м.
Згідно з п. 1.3 договору суборенди право користування приміщенням, що передається в суборенду належить орендареві на підставі договору оренди від 26.11.2015 р.
Як передбачено п. 2.1.4 договору суборенди, орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі вносити орендну плату не пізніше 10 числа поточного місяця.
Відповідно до п. 2.2.1 договору суборенди орендодавець зобов'язаний передати примішення суборендареві до 02.01.2016 р. в належному стані. Передача приміщення оформляється актом прийняття-передачі із зазначенням технічного стану приміщення, наявного обладнання, інвентаря та іншого майна, що належить орендарю і передається разом з приміщенням. Акт підписується повноважними представниками сторін.
Суборендар за користування орендованим майном сплачує орендну плату. Розмір орендної плати становить 30 000,00 в місяць (п. 3.1 договору суборенди).
Згідно з п. п. 3.2, 3.3 договору суборенди орендна плата сплачується в національній валюті України незалежно від результатів господарської діяльності суборендаря щомісячно до 10 числа поточного місяця. Орендна плата за кожний наступний місяць сплачується з врахуванням індексації за минулий місяць.
При припиненні договору суборендар зобов'язується протягом трьої днів передати орендарю орендоване майно в належному стані (п. 5.4 договору суборенди).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення строку оренди. Строк оренди за цим договором складає 2 роки (02.01.2016 р. - 31.12.2018 р.). Перебіг строку оренди починається з дати передачі орендарю майна згідно акту прийому-передачі (п. п. 6.1, 6.2 договору суборенди).
На виконання умов укладеного договору суборенди позивач передав, а відповідач прийняв орендоване приміщення, що підтверджується актом здачі-прийомки суборендованого нежитлового приміщення від 01.01.2018 р.
Вказані вище обставини щодо сторін, ПП "Альянс-Вест", та їх правовідносин з оренди та суборенди нежитлового приміщення: Пасаж "Театральний", за адресою: вул. Соборна, 156, м. Рівне, були встановлені рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.01.2017 р. у справі № 918/1150/16.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, вказаним рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.01.2017 р. у справі № 918/1150/16 було встановлено, що договір суборенди нежитлового приміщення від 01.12.2015 р. є розірваним з 20.10.2016 р.
Відповідно до п. 5.4 договору суборенди при припиненні договору суборендар зобов'язується протягом трьох днів передати орендарю орендоване майно в належному стані.
Однак суборендар свого обов'язку зі звільнення та передачі орендованого ним приміщенням у зв'язку із розірванням договору суборенди не виконав, орендоване приміщення не звільнив.
З огляду на наведене, Господарський суд Рівненської області рішенням від 10.01.2017 р. зобов'язав суборендаря звільнити і повернути орендарю нежитлове приміщення площею 70 кв.м., що знаходиться у м. Рівне, вул. Соборна, 156, Пасаж "Театральний", за актом приймання-передачі.
Відповідно до акту державного виконавця від 23.06.2017 р. та акту між орендарем та суборендарем від 23.06.2017 р. нежитлове приміщення площею 70 кв.м., що знаходиться у м. Рівне, вул. Соборна, 156, Пасаж "Театральний", було звільнено відповідачем та повернуто позивачу за актом приймання-передачі 23.06.2017 р.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, орендоване приміщення вчасно не повернув, свої зобов'язання щодо здійснення орендної плати, передбачених договором суборенди, здійснював неналежним чином, внаслідок чого позивачем була нарахована неустойка в розмірі 489 204,80 грн.
Як передбачено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Орендар має право передати окремі об'єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди (ч. 1 ст. 288 ГК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Плата за користуванням майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором ( ч. 5 ст. 762 ЦК України).
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 ГК України).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Як було встановлено вище, договір суборенди є розірваним з 20.10.2016 р., тому згідно з п. 5.4 договору при припиненні договору суборендар зобов'язався протягом трьох днів передати орендарю орендоване майно в належному стані, однак свого обов'язку не виконав.
Таким чином 24.10.2016 р. є першим днем прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, відповідачем було прострочено повернення приміщення у строк з 24.10.2016 р. по 22.06.2017 р., оскільки приміщення було повернуто позивачу 23.06.2017 р.
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Згідно з п. 3.1 договору орендна плата становить 30 000,00 грн на місяць.
Вбачається, що розрахунок неустойки позивачем було здійснено за період з жовтня 2016 року по червень 2017 року, в той час як відповідачем було прострочено повернення приміщення за період з 24.10.2016 р. по 22.06.2017 р.
Відповідно до розрахунку позивача, який було перевірено судом, у тому числі, з урахуванням розміру орендної плати за кожний день пропорційно місячній орендній платі (за неповні місяці - жовтень 2016 року та червень 2017 року), розмір неустойки складає 480 000,00 грн.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки підлягає задоволенню частково у розмірі 480 000,00 грн.
Доводи скаржника про те, що ТОВ «Ренесанс-Д» не надавало згоду на дострокове розірвання договору суборенди, тому позивачем не було дотримано порядку дострокового розірвання договору, відтак договір припинить свою дію 31.12.2018 р. на підставі п. 6.2 цього договору, судова колегія вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.01.2017 р. у справі № 918/1150/16 було встановлено, що договір суборенди нежитлового приміщення від 01.12.2015 р. є розірваним з 20.10.2016 р.
Вказане рішення є чинним та набрало законної сили.
Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 25.10.2017 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладається на скаржника.
Керуючись ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 25.10.2017 р. у справі № 910/14032/17 - без змін.
2. Матеріали справи № 910/14032/17 повернути до Господарського суду м. Києва.
3. Копію даної постанови надіслати сторонам.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в силу п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту відповідно до ч. 1 ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 22.01.2018 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Андрієнко
Ю.Л. Власов
