УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_________________________________________

______________________________________________________________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2018 р.

м. Житомир

Справа № 906/857/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

при секретарі: Макарчук В.І.

за участю представників сторін:

від первісного позивача: ОСОБА_1- довіреність б/н від 09.10.2017

від первісного відповідача: ОСОБА_2 - дов б/н 05.01.2018

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" Агенство з підбору автомобілів" Консалт-Авто"

до Товариства з обмеженою відповідальністю" Фабрика Статус"

про стягнення 35098,47 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" Фабрика Статус"

до Товариства з обмеженою відповідальністю" Агентство з підбору автомобілів" Консалт-Авто"

за участю у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом ФОП ОСОБА_3

про стягнення збитків у розмірі 22587,14 грн.

Первісним позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості за заявкою № 658 на транспортні - експедиційні послуги від 12.06.2017 в сумі 35098,47 грн., з яких 34972,00 грн. - основний борг, 126,47 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 05.10.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду.

Ухвалою від 24.10.2017 суд прийняв для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Статус" до Товариства з обмеженою відповідальністю" Агентство з підбору автомобілів" Консалт-Авто" про стягнення збитків у розмірі 22587,14 грн.

Ухвалою від 09.11.2017 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом - фізичну особу-підприємця ОСОБА_3.

Ухвалою господарського суду від 30.11.2017 відкладено розгляд справи на 14.12.2017.

Ухвалою від 14.12.2017 суд, в порядку ст. 69 ГПК України, продовжив строк вирішення спору по 10.01.2017. Розгляд справи відкладено на 09.01.2018.

В судовому засіданні від 09.01.2017 в порядку ст. 216 ГПК України оголошено перерву до 15.01.2018.

Представник первісного позивача в судових засіданнях підтримала позовні вимоги за первісним позовом у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. Проти зустрічного позову заперечила, з підстав викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву та письмових поясненнях (а.с. 63-64, 159-162).

Представник відповідача за первісним позовом проти первісних позовних вимог заперечив, з підстав викладених у відзиві та письмових поясненнях (а.с. 53-54, 65-67). Зустрічні позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у зустрічній позовній заяві та письмових поясненнях (а.с. 36-38, 95-96,123-124, 182-184).

Третя особа в судове засідання не з'явилась, про причини неявки не повідомила.

У письмових поясненнях, які надійшли до суду 13.12.2017 третя особа - ФОП ОСОБА_3 заявила клопотання про розгляд справи без її участі та просила відмовити задоволенні зустрічного позову.

У своїх письмових пояснення третя особа вказала, що перевізник несе відповідальність, як представник за наслідки втрати чи невірного використання документів, зазначених у вантажній накладній і доданих до неї або наданих в розпорядження перевізника.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

21.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство з підбору автомобілів "Консалт-Авто" (експедитор, первісний позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика Статус" ("клієнт, первісний відповідач) укладено договір про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом (а.с.11-15).

За умовами п. 2.1. договору, експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта організувати перевезення вантажу клієнта автомобільним транспортом відповідно до умов чинного законодавства України, положень Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, Європейської угоди про режим праці та відпочинку водіїв, Конвенції про транспортування небезпечних вантажів, а також на підставі погодженої Сторонами заявки на організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом, яка є невід'ємною частиною даного Договору. Форма Заявки, зазначена в додатку № 1 до даного Договору, є обов'язковою для дотримання сторонами.

Відповідно до п. 3.1 договору на кожне перевезення оформлюється Заявка, яка складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою Клієнта із проставленням відбитка круглої печатки Клієнта, і передається Експедитору за допомогою факсимільного зв'язку та є невід'ємною частиною Договору. Оригінал заявки невідкладно передається Клієнтом Експедитору шляхом відправлення на адресу місцезнаходження Експедитора, вказану у даному договорі, або в інший спосіб, погоджений Сторонами.

За приписами п. 3.2 договору, в заявці мають міститися, але не виключно та не обмежуючись, наступні дані: номер та дата договору (додатку до Договору), до якого складається заявка, маршрут руху; найменування вантажу; вага, вид пакування, кількість місць вантажу; властивості вантажу, що вимагають особливих умов або запобіжних заходів для збереження вантажу під час перевезення, вартість послуг Експедитора, умови оплати, адреси місць завантаження і розвантаження вантажу з указівкою контактних осіб і їхніх телефонів, адреси проведення митних процедур при завантаженні і розвантаженні з указівкою контактних осіб і їхніх телефонів, дати і часу завантаження, розвантаження (терміни доставки) вантажу, особливі умови, попередньо погоджені Сторонами (якщо необхідно страхування і т.д.). Клієнт не вправі в односторонньому порядку встановлювати в заявці додаткові зобов'язання Експедитора, не обумовлені даним Договором або домовленістю сторін. Прийняття Експедитором заявки до виконання підтверджується підписанням заявки Експедитором та проставленням на заявці відбитку круглої печатки Експедитора, про що Експедитор негайно повідомляє клієнта за допомогою засобів факсимільного зв'язку або електронною поштою чи в інший прийнятний для обох сторін спосіб.

Пунктом 3.4. договору визначено, що експедитор вправі в рамках цього договору залучати третіх осіб до виконання свого зобов'язання за цим Договором. При цьому без спеціального доручення Клієнта від свого імені чи від імені Клієнта здійснювати юридично значимі і інші фактичні дії із третіми особами для належного виконання доручення Клієнта з організації перевезення вантажів.

Відповідно до п. 4.1.1 договору, клієнт зобов'язаний своєчасно, за 3 дні до початку запланованого перевезення, надавати Експедитору заповнену Заявку на перевезення вантажу з зазначенням усіх реквізитів, передбачених пунктом 3.2 цього Договору та додатку № 1 до даного Договору, а також, у випадку необхідності - вичерпні доручення та інструкції, що забезпечують можливість організації перевезення і транспортно-експедиційного обслуговування вантажів.

Згідно п. 4.1.4. клієнт зобов'язався забезпечити належне оформлення шляхових листів, товаротранспортних накладних, CMR, TIR-CARNET та інших документів (ліцензій, страховок та ін.) на вантаж, які є необхідними для безперешкодного перевезення вантажу за вказаним у заявці маршрутом у терміни, узгоджені сторонами.

За приписами п. 4.1.9 договору, експедитор зобов'язався оплатити експедитору вартість послуг , пов'язаних з організацією перевезення вантажу.

За умовами п. 4.2.6 договору експедитор взяв на себе обов'язок забезпечити належне оформлення сертифікату походження у відповідних органів країни відправлення.

Експедитор має право на відшкодування витрат, здійснених ним в інтересах клієнта, що були попередньо з ним погоджені (п. 4.2.10 договору).

Пунктом 5.1 договору сторони встановили, що ціна договору складається із вартості наданих за Договором послуг, яка обумовлюється сторонами в заявці, що є невід'ємною частиною цього договору і коригується за фактично здійсненими обсягами перевезення та/або залежно від наявності додаткових документально підтверджених витрат експедитора, пов'язаних з виконанням даного Договору, при підписання акту приймання-передачі наданих послуг. Документи, що підтверджують фактично здійснені обсяги перевезення та наявність додаткових витрат експедитора, є визначальними при визначені вартості послуг в акті приймання-передачі наданих послуг.

Клієнт оплачує послуги експедитора на підставі погодженої сторонами заявки, згідно з виставленим рахунком (п. 5.2 договору).

За умовами п. 5.3 остаточні розрахунки між сторонами з урахуванням положень пункту 5.1 даного договору здійснюються на підставі акта наданих послуг протягом до 7 банківських днів з моменту отримання оригіналів повного комплекту документів.

12.06.2017 між сторонами підписано заявку № 658 на транспортно-експедиційні послуги (а.с. 16).

За умовами заявки сторони домовились про перевезення вантажу за маршрутом: 67500 (Франція) - м.Житомир (Україна). Завантаження: 20ru Ampere. 67500 Haguenau (Франція). Розвантаження: м. Житомир, вул. Гранітна,16 А. Розмитнення: Житомирський район, с.Оліївка, вул. Садова,4.

За умовами п. 10 заявки митне оформлення здійснює вантажоперевізник.

Пункт пропуску на кордоні: Ягодин (п. 11 заявки).

Пунктом 12 заявки визначено додаткові умови - оформлення євро 1(!).

Відповідно до п. 13 заявки вартість перевезення складає 1200 Євро, по курсу НБУ на момент розвантаження автомобіля, безготівковий розрахунок, на протязі 10 днів після розвантаження, включаючи вартість замитнення та Євро1.

Пунктами 15.1, 15.2,15.3 передбачена відповідальність експедитора, а саме за:

- своєчасну подачу технічно справного автомобіля зі всіма необхідними для перевезення транспортними документами;

- своєчасну доставку вантажу за адресою, вказаною у п. 8 даного договору-заявки;

- цілісність і збереження, вказаного в п.4 даного договору-заявки вантажу.

З метою виконання своїх зобов'язань первісним позивачем перед первісним відповідачем, 12.06.2017 між ТОВ "Консалт-Авто" та третьою особою - ФОП ОСОБА_3 укладено договір-замовлення № 658-1 від 12.06.2017 на транспортно- експедиційні послуги (а.с. 91).

За умовами даного замовлення вартість замовлення складає 1100 Євро по курсу НБУ на день розвантаження протягом 14 банківських днів після отримання оригіналів СМР (вартість ЕХ та Евро1 включено до вартості фрахту (50 Євро).

21.06.2017 між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Агентство з підбору автомобілів "Консалт-Авто" підписано акт № ОУ-0000962 здачі-прийняття робіт (надання послуг), про те, що виконавцем (ФОП ОСОБА_3,третя особа) була надані послуги з міжнародного перевезення за маршрутом Франція (F-67500 Haguenau ) - м. Житомир (Україна) (а/м DAF AC 6809BI SHWARTZMULLER АС 1333ХТ), вартість яких склала 31948,96 грн. (а.с. 93).

Позивач вказує, що на виконання умов вищевказаного договору позивачем було здійснено перевезення заявленого вантажу за заявкою № 658 , що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною - CMR серії А № 268812 (а.с.21 ).

25.07.2017 первісний позивач з метою оплати вартості наданих послуг з перевезення замовником, надіслав на адресу первісного відповідача цінним листом з описом вкладення наступні документи: заявку № 658, рахунок на оплату № 751, № 755 від 21.06.2017, акти надання послуг №№ 741,743 від 21.06.2017, міжнародну товарно-транспортну накладну та довідку (а.с. 16-25).

Відповідно до виставлених експедитором рахунків та актів надання послуг, вартість наданих транспортно-експедиційних послуг становить 34972,00грн. (а.с. 17-20).

Направлені для оплати документи первісний відповідач отримав 27.07.2017, що підтверджується витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (а.с. 24).

Таким чином первісний позивач вказує, що враховуючи положення договору щодо порядку оплати послуг експедитора, у первісного відповідача виник обов'язок оплатити надані послуги за заявкою до 08.08.2017.

Проте первісний відповідач вказаного обов'язку не виконав, внаслідок чого має місце заборгованість перед первісним позивачем в сумі 34972,00 грн.

Оскільки первісний відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, в порядку ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано первісному відповідачу 126,47 грн. 3% річних.

Враховуючи вищевикладені обставини, посилаючись на норми ст.ст. 509, 610, 625, 629, 929, 931 ЦК України, ст.ст. 193,20 ГК України та ч.2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-ескпедиторську діяльність", первісний позивач звернувся до суду з даним позовом на захист свого порушеного права.

Первісний відповідач, не погоджуючись з вимогами за первісним позовом, пред'явив зустрічний позов про стягнення з первісного позивача збитків у розмірі 22587,14 грн.

Обґрунтовуючи вимоги за зустрічним позовом, позивач вказує, що відповідно до п. 4.2.6 договору, укладеного між сторонами, передбачено обов'язок експедитора (відповідача за зустрічним позовом) забезпечити належне оформлення сертифікату походження у відповідних органах країни відправлення.

Однак на дату митного оформлення вантажу доставленого згідно СМR А № 268812, сертифікат походження EURO 1 відповідачем за зустрічним позовом оформлено не було.

Вказує, що відповідно до п.1 ст. 29 глави І розділу IV Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, кожна сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої сторони відповідно до графіків, встановлених у Додатку І-А до цієї Угоди.

Зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 16 Протоколу 1 товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу, відповідно, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів. Зокрема, сертифікат з перевезенняя товару EURО1 відноситься до переліку таких документів.

Позивач за зустрічним позовом вказує, що в наслідок порушення відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань, позивачем за зустрічним позовом понесені збитки у сумі 22587,14 грн.

Вказує, що відповідно до інформації отриманої від відправника вантажу ОСОБА_4 "FIMOTEC", транспорт перевізника PE HUPALO L.V. прибув та був завантажений в HAGUENAU 16.06.2017. Водію транспорту були надані необхідні документи та проведено інструкції по митному оформленню вантажу у Франції. Проте водій транспорту від митного оформлення вантажу у Франції відмовився, посилаючись на бажання оформити вантаж у Польщі та необхідність проїхати Німеччину за суботу, оскільки проїзд по Німеччині у неділю заборонено (а.с. 68-70).

Зазначає, що позивач за зустрічним позовом, зважаючи на неотримання сертифікату походження EUR.1 відповідно до умов Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, змушений був сплатити 3% мита від митної вартості товару та 20% ПДВ з суми нарахованого мита відповідно до п. 190,1 ст.190 Податкового кодексу України, відповідно до якої базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна вартість), але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Позивачем за зустрічним позовом на підставі ст. 190 Податкового кодексу України сплачено мита в розмірі 3% від митної вартості товару, яке склало 18822,62 грн. та 3764,52 грн .20% ПДВ з суми нарахованого мита.

Зауважує, що листом № 12 від 27.07.2017 відповідача за зустрічним позовом було повідомлено про порушення зобов'язання із забезпечення належного оформлення сертифікату походження EUR.1. Відповіді на вказаний лист від відповідача за зустрічним позовом не отримано (а.с. 143).

За вказаних обставин, вважає, що експедитор умисно не забезпечив оформлення сертифікату походження у відповідних органах країни відправлення -Франції, чим завдав збитків ТОВ "Фабрика Статус".

Щодо оплати послуг експедитора, то вважає, що такий обов'язок у відповідача за первісним позовом не виник, зважаючи на невиконання позивачем за первісним позовом обов'язку щодо оформлення сертифікату походження у відповідних органах країни відправлення

Враховуючи викладені обставини, позивач за зустрічним позовом, посилаючись на норми ст.ст. 509, 526, 610, 611 ЦК України, ст. 224 ГК України звернувся з зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 22587,14 грн. збитків.

Відповідач за зустрічним позовом, заперечуючи проти вимог за позовом, зазначає, що у місці завантаження вантажоодержувачем не були надані перевізнику всі вірні необхідні дані та належно оформлені документи для оформлення відповідного сертифікату походження.

Вказує, що сертифікат EUR.1 - це документ, який підтверджує статус походження товару, що видається у разі, необхідності пред'явлення як доказу, що товари відповідають вимогам правил визначення преференційного походження, установлених в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита. До нього застосовуються чіткі вимоги щодо місця походження товару, при недотриманні яких наступають ретроспективні наслідки.

Разом з тим, позивачем за зустрічним позовом не було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання щодо належного оформлення товаросупровідних документів, визначених у п.п. 4.1.4, 4.1.3 договору.

Крім того вказує, що у позивача за первісним позовом не було можливості оформити сертифікат EUR.1 у зв'язку з тим, що ні відповідачем за первісним позовом, ні експортером (вантажовідправником) не було надано доручення на ім'я позивача за первісним позовом, на підставі якого можливо було б оформити заяву та/або отримати сертифікат EUR.1 у митних органів.

Водночас вказує, що для застосування такого виду господарської санкції, як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльної особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинні зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки. За відсутності хоча б одного з елементів, відповідальність у вигляді відшкодування збитків» не наступає.

Крім того зауважує, що перевізник несе відповідальність як представник за наслідки втрати чи невірного використання документів, зазначених у вантажній накладній і доданих до неї або наданих в його розпорядження; сума відшкодування, яка сплачується перевізником не повинна перевищувати суму, яка підлягала б сплаті у випадку втрати вантажу.

Зауважує, що сертифікат з перевезення товарів EUR.1 або EUR-MED може бути виданий як виняток після експорту товарів, яких стосується сертифікат. Вважає, що позивач за зустрічним позовом не позбавлений права звернутись за отриманням такого сертифікату після експорту товару та повернути надмірно сплачені митні платежі.

Враховуючи викладені обставини, відповідач за зустрічним позовом вимоги зустрічного позову вважає безпідставними та просить відмовити в задоволені зустрічного позову.

Заперечуючи проти тверджень позивача за первісним позовом, відповідач подав документи, які надані йому ОСОБА_4 "FIMOTEC" - експортером, а саме: копію Декларації постачальника з пільговим статусом походження та Копію Дозволу на представництво, надане митному управлінню " SUKCES" SP. Z.O.O., які на думку позивача за зустрічним позовом вказують на те, що позивачу були надані документи для отримання сертифікату EUR.1 у митних органів.

В судовому засіданні від 14.12.2017, в порядку ст. 30 ГПК України, головний державний інспектор Житомирської митниці ДФС подав письмові пояснення та копії документів, що надавались ТОВ "Фабрика Статус" при митному оформлені за ЕМД №UA101070/2017/011173.

Так, відповідно до наданих пояснень, на митному посту «Житомир-центральний» Житомирської митниці ДФС здійснювалось митне оформлення товару - «Верстат токарний багатоцільовий горизонтальний GILDEMEISTER Sprint MF 65 № 501508, б/в 1996р." в митному режимі «Імпорт (випуск для вільного обігу)» за електронною митною декларацією далі - ЕМД) № UA101070/2017/011173 від 21.06.2017, що надійшов на адресу ТОВ «Фабрика Статус».

При митному оформлені даного товару ТОВ «Фабрика Статус» сплатило ввізне мито у сумі 18822,62 грн., що становить 3% від митної вартості товару, зазнченої у графі 12 ЕМД.

Ввізне мито нараховувалось відповідно до ст. 272 Митного кодексу України, за ставками ввізного мита, встановленими Законом України «Про Митний тариф України». При митному оформленні даного товару сертифікат з перевезення товару форми «EUR.1» митному посту "Житомир-центральний» не надавався.

Зазначено, що у разі подання при митному оформленні належним чином оформленого сертифікату з перевезення товару форми «EUR.1», виданим митними органами країни експорту відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони", ввізне мито не нараховується та не сплачується.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову та відмову в задоволені зустрічного позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання

Згідно ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 21/02/2017 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом від 21.02.2017 та укладеної до нього заявки № 658 на транспортно-експедиторські послуги від 12.06.2017.

За своєю правовою природою укладений сторонами правочин є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до частини другої ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Сторонами узгоджено та підписано заявку №658 від 12.06.2017 на перевезення вантажу за маршрутом 67500 (Франція) - м. Житомир (України), вартість якого сторонами була визначена 1200,00 Євро по курсу НБУ на момент розвантаження автомобілів.

Як вбачається з доданої до матеріалів справи копії міжнародної товарно-транспортної накладної СМR серії А 268812 від 20.06.2017, позивач організував замовлене первісним відповідачем перевезення, вантаж був виданий перевізником вантажоодержувачу 21.06.2017.

21.06.2017 первісним позивачем складено акти надання транспортних послуг міжнародного перевезення та експедиційних послуг на послуг на загальну суму 34972,00 грн. (а.с. 18-20) та виставлено первісному відповідачу відповідні рахунки на оплату зазначених послуг (а.с. 17,19.

Матеріалами справи підтверджується, що вищевказані акти наданих послуг та рахунки для оплати разом з іншими оригіналами документів були направлені первісному відповідачу для оплати 25.07.2017 та отримані останнім 27.07.2017., що підтверджується витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (а.с. 24).

Згідно частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У пункті 5.3 договору сторони погодили порядок оплати наданих послуг, а саме визначено, що остаточні розрахунки здійснюються на підставі акта наданих послуг протягом до 7 банківських днів з моменту отримання оригіналів повного комплекту документів.

Відтак, в силу пункту 5.3 Договору, первісний відповідач мав оплатити первісному позивачу вартість наданих експедиційних послуг до 08.08.2017.

Проте первісний відповідач вартість здійсненого перевезення на виконання заяви №658 від 12.06.2017 не оплатив, тим самим допустив порушення договірного зобов'язання.

Таким чином, на момент звернення до суду та на час розгляду справи в суді має місце заборгованість первісного відповідача перед первісним позивачем за надані послуги з перевезення вантажу.

Щодо вартості такого перевезення суд зауважує, що первісним позивачем невірно визначено гривневий еквівалент заборгованості 1200,00 Євро , враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У пункті 13 заявки № 658 від 12.06.2017 сторони погодили вартість перевезення, яка становить 1200,00 Євро по курсу НБУ на момент розвантаження автомобіля.

З міжнародної товарно-транспортної накладної СМR серії А 268812 від 20.06.2017, вбачається, що розвантаження автомобіля відбулось 21.06.2017, а отже і вартість наданих послуг слід рахувати, виходячи з офіційного курсу НБУ станом на 21.06.2017.

За даними Національного банку України, офіційний курс НБУ 1 Євро станом на 21.06.2017 становив 29,0044512 грн.

Отже, виходячи з того , що сторонами погоджена вартість перевезення 1200 Євро по курсу НБУ на момент розвантаження, враховуючи офіційний курс НБУ відносно Євро, суд встановив, що вартість наданих послуг за заявкою № 658 від 12.06.2017 становить 34853,41 грн. (1200 Євро х 29,0044512 грн.).

Відповідач за первісним позовом в установлений договором строк послуги не оплатив, вважає, що строк оплати наданих первісним позивачем транспортно-експедиційних послуг не настав, з тих підстав, що останнім не виконано обов'язку щодо належного оформлення сертифікату походження у відповідних органів країни відправлення.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення заборгованості в сумі 34853,41 грн. обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та укладеного договору і такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим суд відмовляє в частині стягнення 118,59 грн. основного боргу за безпідставністю вимог.

Твердження відповідача за первісним позовом суд вважає безпідставними, оскільки умовами договору визначено строк та порядок проведення остаточних розрахунків, і вказаний строк не знаходиться в залежності від виконання експедитором зобов'язання щодо оформлення сертифікату країни походження товару.

Щодо вимоги про стягнення з первісного відповідача 126,47 грн. 3 % річних, суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с. 10) 3% річних позивачем заявлено за період з 09.08.2017 по 21.09.2017 на суму заборгованості 34972,00 грн., які складають 126,47 грн.

З огляду на встановлені судом обставини щодо суми заборгованості первісного відповідача, правомірним є нарахування 3 % річних на суму заборгованості 34853,41 грн.

За розрахунком суду 3 % річних за заявлений позивачем період становлять 126,04 грн., вимога є правомірною та підлягає задоволенню у вказаній сумі.

В частині стягнення з первісного відповідача 0,43 грн. 3 % річних суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Відносно вимог за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 22587,14 грн. збитків, то в цій частині суд дійшов висновку про відмову в позові з огляду на наступне.

Так, як на підставу стягнення з відповідача за зустрічним позовом збитків у вищезазначеній сумі, позивач посилається на сплату ним митних платежів внаслідок того, що перевізник в порушення п. 4.2.6 договору № 21/02/2017 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом, яким передбачено, що експедитор (відповідач за зустрічним позовом) забезпечує належне оформлення сертифікату походження у відповідних органів країни відправлення, не отримав сертифікату походження товару EUR.1.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до приписів ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 623 ЦК України наголошує, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як наголошувалось вище, сплачені митні платежі при митному оформлені товару -«Верстат токарний багатоцільовий горизонтальний GILDEMEISTER Sprint MF 65 № 501508, б/в 1996р.", позивач за зустрічним позовом розцінює як збитки, понесені ним через відсутність сертифікату країни походження товару.

Відповідно до ст. 26 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України № 1678-VII від 16.09.2014, положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).

Статтею 27 Угоди визначено, що для цілей цієї Глави «мито» включає будь-яке мито або інший платіж, пов’язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов’язаний з імпортом або експортом товару. «Мито» не включає:

a) платежі, еквівалентні внутрішньому податку, що стягуються згідно зі статтею 32 цієї Угоди;

b) мита, що стягуються згідно з Главою 2 («Засоби захисту торгівлі») Розділу IV цієї Угоди;

c) збори та інші платежі, що стягуються згідно зі статтею 33 цієї Угоди.

За приписами ст. 29 Угоди, кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди (далі - Графіки).

Для кожного товару базова ставка ввізного мита, стосовно якої повинно застосовуватися поступове зменшення відповідно до пункту 1 цієї статті, зазначається у Додатку І до цієї Угоди.

Відповідно до ст. 16 Протоколу 1 Щодо визначення концепції "Походження товарів" і методів адміністративного співробітництва, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або

(b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься "декларацією інвойс", надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Ст. 17 Протоколу 1 передбачена процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1

Так, Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бут виданий митними органами країни - члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Разом з тим передбачено, що митниця вправі відмовити у видачі сертифіката з трьох підстав, а саме якщо:

– форма поданого бланка сертифіката не відповідає формі, наведеній у додатку III до Протоколу;

– сертифікат та/або заяву заповнено з порушенням вимог Угоди та Порядку № 1142;

– товари, на які подано заяву щодо видачі сертифіката, не відповідають вимогам преференційного походження.

Рішення про відмову у видачі сертифіката оформлюється посадовою особою митниці у двох примірниках за встановленою формою.

Отже, з огляду на вищевикладене, Сертифікат з перевезення товару EUR.1 може бути виданий органом митниці за дотримання певний, чітко визначених норм та процедур.

Водночас суд зазначає, що позивачем за зустрічним позовом не доведено, що такий Сертифікат мав бути виданий митницею в будь-якому випадку. Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що експортером надавались перевізнику всі необхідні для отримання даного Сертифікату документи. ОСОБА_4 "FIMOTEC" (а.с. 68-70), в якому викладена інформація щодо дій водія перевізника, не розцінюється судом як належний та допустимий доказ по справі.

Господарський кодекс України збитками визнає витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 ГК України).

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що ними регулюються правовідносини сторін, що носять зобов'язальний характер, в тому числі щодо стягнення збитків, відшкодування яких передбачено умовами договору або вимогами закону як наслідок порушення господарського зобов'язання, тобто таких збитків, відшкодування яких, за наявності вини сторони у порушенні господарського зобов'язання, носить обов'язковий для цієї сторони характер, а наявність збитків і їх розмір перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.

Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Водночас, обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Відповідно до ст. 271 Митного кодексу України, мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Митний платіж — це різновид обов'язкових платежів, що справляються під час переміщення або у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон України та контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

За умовами п.1 ч.1 ст. 289 Митного кодексу України, обов’язок із сплати митних платежів виникає,зокрема, у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.

Разом з тим приписами п.2 ч.5 ст. 301 МК України передбачено, що повернення сум відповідних митних платежів здійснюється , зокрема, у разі, якщо у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим.

Повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п’ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів (ч.6 ст. 301 МК України.)

Аналізуючи викладені обставини та норми чинного законодавства, сплата митного платежу позивачем за зустрічним позовом в сумі 22587,14 грн. судом не розцінюється як збиток, який завдано діями відповідача за зустрічним позовом. Позивач за зустрічним позовом необгрунтовано вважає сплачені ним митні платежі як понесені збитки, оскільки правове визначення збитків не є тотожним правовому визначенню митним платежам.

Крім того, статтею 17 1 Розділу IV Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачена відповідальність перевізника встановлено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Статтею 924 Цивільного кодексу України встановлено, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Тобто законодавством України та міжнародним законодавством визначено умови, за яких перевізник несе відповідальність.

Водночас суд звертає увагу, що договором також не передбачено відповідальності ТОВ "Агенстство з підбору автомобілів "Консалт-Авто" у вигляді відшкодування збитків за не оформлення сертифікату походження товару.

Разом з тим, позивач за зустрічним позовом не позбавлений права звернутись до відповідних органів в порядку ст. 18 Протоколу 1 до Угоди з метою отримання сертифікату з перевезення товару EUR.1 після експортування товару та в подальшому за умови його отримання звернутись до митних органів з заявою про повернення надмірно сплаченого мита на підставі ст. 301 МК України.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позивачем за зустрічним позовом належними та допустимими доказами не доведено наявності складу цивільного правопорушення у діях відповідача за зустрічним позовом, що є підставою для відмови у зустрічному позові.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову та відмову у задоволені зустрічного позову.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за первісним позовом покладаються на позивача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст.123,129 ,233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити частково первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство з підбору автомобілів " Консалт-Авто".

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю" Фабрика Статус" (10031, м. Житомир, вул.Гранітна,16-А, код ЄДРПОУ 39513037)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство з підбору автомобілів " Консалт-Авто" (03056, м.Київ, вул.Польова,21, БЦ "Лагода", офіс 114, код ЄДРПОУ 34805514)

- 34853,41 грн. заборгованості;

- 126,04 грн. 3% річних;

- 1594,57 грн. судового збору.

3. В решті первісного позову відмовити.

4. Відмовити в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю" Фабрика Статус".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 23.01.18

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2- позивач ( 04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 1/8) (рек. з повід.)

3- відповідачу ( рек. з пов.)

4- ОСОБА_3 ( 43000, Волинська область, м. Луцьк, проспект Соборності , будинок,42 кв. 136). (рек. з пов.)