ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

м. Луцьк, пр. Волі, 54А, 43010, E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua, тел. (0332) 72-41-03,

fax (0332) 72-41-10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 р.

Справа № 903/1304/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вестконд", м. Рівне

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест", м. Київ

до відповідача 2: компанії "Кентресса Холдінгз Лімітед", Беліз Сіті, Беліз

про визнання недійсним договору застави від 10.09.2014 року та акту приймання-передачі права власності на майно від 31.12.2014 року

Суддя Кравчук А. М.

секретар судового засідання Касьянова К.М.

Представники:

від позивача: н/з

від відповідачів: н/з

встановив: публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" та компанії "Кентресса Холдінгз Лімітед" про визнання недійсним договору застави від 10.09.2014 року, укладеного між ТОВ "Поларт-Інвест" і компанією "Кентресса Холдінгз Лімітед", акту приймання-передачі права власності на майно від 31.12.2014 року, укладеного між відповідачами, та стягнення судових витрат по справі.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 21.12.2015 року порушено провадження у справі.

Ухвалою суду від 17.05.2017 року замінено позивача публічне акціонерне товариство "Промінвестбанк" його правонаступником товариством з обмеженою відповідальністю "Вестконд", розгляд справи відкладено на 17.01.2018 року.

ТОВ "Поларт-Інвест" у електронному повідомленні №б/н від 16.01.2018 року розгляд справи просить відкласти у зв'язку з перебуванням його представника в іншому судовому засіданні.

Компанія "Кентресса Холдінгз Лімітед" у клопотанні від 16.01.2018 року розгляд справи просить відкласти для надання можливості представнику ознайомитись з матеріалами справи, оскільки вона дізналась про призначене судове засідання лише 16.01.2018 року.

Позивач у поясненнях від 17.01.2018 року позовні вимоги підтримує. Клопотання відповідачів про відкладення розгляду справи заперечує та вважає їх необгрунтованими та такими, що подані з метою затягування розгляду справи, що в свою чергу порушує права позивача щодо забезпечення розумності розгляду справи.

Клопотання відповідачів про відкладення розгляду справи відхилене судом.

Ухвалою суду від 17.05.2017 року явка представників сторін не визнана обов'язковою, відповідачі про розгляд справи повідомлені належним чином та мали можливість до судового засідання надати витребувані судом документи, видати довіреність іншому представнику.

ГПК України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторін в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника не є правовою підставою для відкладення розгляду справи

Твердження Компанії "Кентресса Холдінгз Лімітед" про їх неналежне повідомлення про призначення судового засідання не приймається судом до уваги.

Оскільки, Компанія "Кентресса Холдінгз Лімітед" зареєстрована за адресою #1, Mapp Street, Beliz City, Belize (країна Бєліз ратифікувала Конвенцію про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 15.11.1965р.)), судом, відповідно до вимог чинного законодавства, здійснено відповідні заходи для повідомлення компанії про призначення судового засідання 17.01.2018 року через Міністерство юстиції України, у зв'язку з чим розгляд справи зупинявся з 17.05.2017 року по 17.01.2018 року.

Крім того, дана справа перебуває на розгляді в господарському суді Волинської області з 2015 року (ухвала про порушення провадження у справі від 21.12.2015 року), її розгляд неодноразово відкладався, в тому числі за клопотанням відповідача.

Таким чином, твердження представника компанії про те, що вона дізналась про призначене судове засідання випадково лише 16.01.2018 року з Єдиного державного реєстру судових рішень є безпідставним.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

ГПК України визначено вичерпний перелік підстав для відкладення розгляду справи, який не включає відкладення для надання можливості ознайомлення з матеріалами справи чи у зв'язку з неможливістю відповідного представника прибути у судове засідання через його зайнятість в іншій судовій справі.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договір застави є одним зі способів забезпечення виконання зобов'язання. За його змістом відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 4 ЗУ "Про заставу" предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

18.02.2009 року між ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер" укладено договори застави №2-5, №122, які забезпечують вимоги за кредитним договором №1-4 про надання кредиту на умовах овердрафту від 18.02.2009 року (том 1, а.с. 14-33).

Застава зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 19.02.2009 року (том 1, а.с. 34-35, 37, 39).

Рішенням господарського суду Волинської області від 23.03.2015 року №903/90/15, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 16.09.2015 року, стягнення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер" в сумі 2 835 953,51 грн., з них: 2 000 000,00грн. заборгованість за кредитом; 394 104,45грн. заборгованість за процентами за користування кредитом 239 342,47грн. пеня за несплату кредиту, 129 711,84грн. пеня за несплату процентів, 12 440,98грн. інфляційні втрати, 60 353,77грн. річні за кредитним договором про надання кредиту на умовах овердрафту №1-4 від 18.02.2009р. звернено на рухоме майно товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" згідно з договорами застави №2-5, №122 від 18.02.2009 року.

Згідно рішення суду 27.01.2015 року ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" зареєструвало в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави згідно з договорами застави №2-5, №122 від 18.02.2009 року, що стверджується витягами про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

На виконання рішення господарського суду Волинської області від 23.03.2015 року та постанови ВГС України від 16.09.2015 року видано наказ від 01.10.2015 року №903/90/15-1.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

05.10.2015 року Першим відділом державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по виконанню наказу суду №903/90/15-1 від 01.10.2015 року (том 1, а.с. 56-57).

У листі від 15.10.2015 року №31 (том 1, а.с. 58) ТОВ "Поларт-Інвест" повідомляє Перший ВДВС Луцького МУЮ про неналежність йому на момент розгляду справи в суді майна, зазначеного у виконавчому документів, з огляду на наступне:

21.08.2014 року загальними зборами учасників ТОВ "Поларт-Інвест" прийнято рішення про укладення між Компанією"Кентресса Холдінгз Лімітед" та ТОВ "Поларт-Інвест" договору позики в сумі 7 000 євро на строк по 25.09.2014 року зі сплатою 0,038% річних, відповідного договору застави (протокол №2014-8, том 1, а.с. 59-60).

22.08.2014 року між Компанією"Кентресса Холдінгз Лімітед" та ТОВ "Поларт-Інвест" укладено договір позики на поповнення обігових коштів та ведення господарської діяльності в сумі 7 000 євро на термін з 15.09.2014 року по 25.09.2014 року з оплатою 0,038% річних (том 1, а.с. 62-64).

Додатковою угодою №1 від 25.09.2014 року до договору позики сторонами встановлено, що позика надається на термін з 02.10.2014 року по 11.10.2014 року, але не раніше реєстрації договору в Управлінні НБУ у Волинській області (том 1, а.с. 65-66).

30.09.2014 року Управління НБУ в Волинській області повідомлено про договір, укладений резидентом-позичальником, який не є банком (том 1, а.с. 67-69).

10.09.2014 року між ТОВ "Поларт-Інвест" та Компанією"Кентресса Холдінгз Лімітед" укладено договір застави, предметом якого виступало рухоме майно, що перебувало на балансі товариства (том 1, а.с. 198-221).

Додатковою угодою від 25.09.2014 року сторони виклали п.2 договору застави в наступній редакції: "даним договором забезпечується виконання зобов'язань заставодавця перед заставодержателем за договором позики від 22.08.2014 року, укладеним між ТОВ "Поларт-Інвест" та Компанією"Кентресса Холдінгз Лімітед", зі всіма додатковими угодами , змінами і доповненнями до нього" (том 1, а.с. 70).

31.12.2014 року на підставі п.п. 20, 25, 31 договору застави від 10.09.2014 року між ТОВ "Поларт-Інвест" та Компанією"Кентресса Холдінгз Лімітед" складено та підписано акт приймання-передачі права власності на майно (том 1, а.с. 72-80).

Копії протоколу, договорів позики, застави. акту приймання-передачі долучені до зазначеного листа.

Таким чином, рухоме майно, на яке рішенням суду №903/90/15 від 23.03.2015 року звернено стягнення та щодо якого органами ДВС проводяться дії з метою фактичного виконання вказаного рішення, без повідомлення позивача передане ТОВ "Поларт-Інвест" на виконання договору застави від 10.09.2014 року згідно акту приймання-передачі власності на майно Компанії "Кентресса Холдінгз Лімітед".

За змістом статей 572, 589, 590 ЦК України, статей 1, 3, 4, 16 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту тощо. Предметом застави можуть бути майно та майнові права. Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

З аналізу наведених норм вбачається, що застава є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання; заставодержатель (кредитор) набуває права майнової вимоги на підставі, зокрема, договору, що встановлює зобов'язальні відносини між особою, яка забезпечує виконання основного зобов'язання боржника, та кредитором боржника, з моменту укладення/нотаріального посвідчення цього договору.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Заявляючи позов про визнання недійсними договорів позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настанням відповідних наслідків.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Згідно з п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно ст. 18 ЗУ "Про заставу" наступні застави вже заставленого майна допускаються в разі, якщо інше не передбачено законом і попередніми договорами застави. Якщо предметом застави стає майно, яке вже є заставним забезпеченням іншого зобов'язання (боргу), заставне право попереднього заставодержателя (попередніх заставодержателів) зберігає силу.

Заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом (п. 2 ст. 586 ЦК України).

Відповідно до п. 4.3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №1 від 24.11.2014 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" за змістом частини другої статті 586 ЦК України, частини другої статті 17 Закону України "Про заставу" та частини третьої статті 9 Закону України "Про іпотеку" відчуження майна, що є предметом застави (іпотеки), можливе лише за згодою заставодержателя (іпотекодержателя). Договір про відчуження заставленого майна, укладений з порушенням цих правових норм, може бути визнаний господарським судом недійсним згідно зі статтею 215 ЦК України.

Згідно п.4.1.3 договорів застави №2-5 від 18.02.2009 року, №122 від 18.02.2009 року заставодавець зобов'язаний не надавати майно, що є предметом застави під заставу, а також не обтяжувати його іншими зобов'язаннями на користь третіх осіб без дотримання попередньої письмової згоди на це заставодержателя.

В матеріалах справи відповідний дозвіл первинного заставодержателя ПАТ "Промінвестбанк" на наступну заставу вже заставного майна відсутній.

Крім того, на все майно ТОВ "Поларт-Інвест" було накладено арешт та заборону на його відчуження, що підтверджується відповідними постановами ДВС (том 1, а.с. 81-83).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Ст. 86 ГПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи відсутність згоди ПАТ "Промінвестбанк" на укладення договору застави від 10.09.2014 року, укладеного між ПАТ "Поларт-Інвест" та Компанією"Кентресса Холдінгз Лімітед", предметом якого є рухоме майно, яке перебувало в заставі ПАТ "Промінвестбанк", що підтверджено ТОВ "Поларт-Інвест" у листі №15.10.2015 року №31 (том 1, а.с. 58), відповідно до договору застави №2-5, №122 від 18.02.2009 року, спірний договір застави від 10.09.2014 року вважається таким, що укладений з порушенням норм ЦК України та ЗУ "Про заставу" та є недійсним.

У зв'язку з визнанням договору застави від 10.09.2014 року недійсним, вимога про визнання недійсним акта приймання-передачі права власності на майно від 31.12.2014 року також підлягає задоволенню.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини ТОВ "Поларт-Інвест", яким передано спірне заставне майно в наступну заставу, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 218 грн. 00 коп. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

Керуючись ст.ст. 74, 86, 129, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсними договір застави від 10.09.2014 року та акт приймання-передачі права власності на майно від 31.12.2014 року, укладені між товариством з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" (м. Київ, вул. Миру, буд. 3, код ЄДРПОУ 35963631) та Компанією"Кентресса Холдінгз Лімітед" (#1, Mapp Street, Beliz City, Belize, реєстраційний номер 137,415).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" (м. Київ, вул. Миру, буд. 3, код ЄДРПОУ 35963631) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вестконд" (м. Рівне, пр. Князя Романа, буд. 4, кв. 80, код ЄДРПОУ 40815627)

- 1 218 грн. 00 коп. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) в повернення витрат по сплаті судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Зобов'язати позивача в строк до 29.01.2018 року надати суду нотаріально засвідчений переклад на англійську мову у трьох примірниках цього рішення господарського суду Волинської області від 17.01.2018 року у справі №903/1304/15 для подальшого направлення Міністерству юстиції України.

Згідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного господарського суду відповідно до ст. 256 ГПК України.

Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://vl.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення

складений 23.01.2018 року

Суддя А. М. Кравчук