Справа № 815/6765/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Куща М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія” до Одеської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/000091/2 від 11.07.2017р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00802 від 11.07.2017 р,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія” до Одеської митниці ДФС, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/000091/2 від 11.07.2017 року;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00802 від 11.07.2017 року.

Ухвалою від 26.12.2017 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 17.01.2018 р.

12.01.2018 року (вх. № 728/18) від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 05.07.2017 року між TOB “Дунайська імпортна компанія” (Покупець за контрактом) та Фірмою “FRUTOPOLIS S.A. (Греція) (Продавець за контрактом) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 341/17 про поставку товару в асортименті, у кількості й за цінами, зазначеними в Специфікаціях до кожної партії товару (надалі за текстом - Контракт). Згідно п. 4.2 Контракту базисні умови поставки FCA-Скідра (склад постачальника) відповідно до ІНКОТЕРМС 2010 року. Допускаються поставки на інших умовах згідно ІНКОТЕРМС 2010 pоку, які зазначаються в інвойсі на окрему партію товару. Надалі, згідно Контракту на умовах FCA-Скідра (склад постачальника) та інвойсу № 059 від 08.07.2017 року Фірма “S.A.” поставила ТОВ “Дунайська імпортна компанія” товар. З метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару між TOB “Дунайська імпортна компанія” та ТОВ “Брокерська Експедиційна компанія “Атаман-Груп” декларантом ОСОБА_1 до митного поста “Одеса-Порт” Одеської митниці ДФС подано електронну митну декларацію № UA500060/2017/010920, де було визначено митну вартість Товару, що імпортується, за основним методом, за ціною зовнішньо-економічного контракту № 341/17 від 05.07.2017 року. За результатами перевірки ЕМД № UA500060/2017/010920 та документів, що підтверджують визначену митну вартість товару митним органом було відмовлено в митному оформленні товару та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500060/2017/00802 від 11.07.2017 року, а також було прийнято рішення про корегування митної вартості товарів UA 500060/2017/000091/2 від 11.07.2017 року, відповідно до якого митну вартість товарів самостійно визначено за резервним методом. Не погодившись з висновками відповідача про наявність розбіжностей в поданих позивачем для митного оформлення документах, вважаючи рішення про коригування заявленої митної вартості протиправним, таким що не ґрунтуються на вимогах митного законодавства та підлягаючим скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

В обґрунтування правової позиції, відповідачем зазначено, що під час опрацювання наданих позивачем для здійснення митного оформлення документів зафіксовано спрацювання профілів ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості товару 105-2 (вимагає здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів) та 106-2 (вимагає витребування документів, які підтверджують митну вартість товару). Крім того, на етапі контролю митної вартості правильності визначення митної вартості товарів, задекларованих у МД встановлено, що подані документи містять розбіжності, а також відсутні документи, які підтверджують митну вартість товарів відповідно до зовнішньоекономічного договору.

Відповідач направив на адресу позивача Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/000091/2 від 11.07.2017 року, згідно якого встановлено перелік документів, які ТОВ «Дунайська імпортна компанія» має надати відповідачу для підтвердження ціни товару. (а.с. 16-18). Позивач подав пояснення від 11.07.2017 року (а.с. 81) про те, що ним було надано усі документи в тому в числі щодо підтвердження витрат на транспортування відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України до ВМД був наданий Договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 340/17 від 29.06.2017 року (а.с. 57-66) та надано Договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів № 01/02/17-MD від 01.02.2017 року (а.с. 67-70).

17.01.2018 року (вх. № 1170/18) від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю позивача (а.с. 142).

Відповідач повідомлений належним чином та завчасно про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка (а.с. 95).

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість розглянути позовну заяву в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ТОВ «Дунайська імпортна компанія» Одеському окружному адміністративному суду.

На підставі ч. 3 ст. 53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості декларанта було повідомлено про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. У зв'язку із ненаданням декларантом витребуваних документів митний орган при наявності встановлених автоматизованою системою ризиків видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та прийняв Рішення про коригування митної вартості.

Згідно ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний випускати у вільний обіг товари, що декларуються, зокрема, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Згідно ст. 306 Митного кодексу України способом забезпечення сплати митних платежів є, зокрема, фінансові гарантії. Відповідно до ч.1 ст. 308 Митного кодексу України розмір фінансової гарантії визначається органом доходів і зборів виходячи з суми митних платежів, що підлягає сплаті при випуску товарів для вільного обігу на митній території України або при вивезенні товарів за межі цієї території у митному режимі експорту. Статтею 309 Митного кодексу України встановлено, що забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією здійснюється у формах: - надання фінансової гарантії, виданої гарантом (гарантія, що надається у вигляді документа); - внесення коштів на відповідний рахунок або в касу органу доходів і зборів (грошова застава).

Згідно ст. 310 Митного кодексу України фінансові гарантії надаються органам доходів і зборів під час або до декларування товарів до митного режиму транзиту, попереднього декларування товарів, до їх прибуття на митну територію України та під час декларування товарів до митних режимів, що передбачають сплату митних платежів або передбачають перебування товарів під митним контролем до моменту закінчення дії відповідного митного режиму. Фінансові гарантії надаються: - у вигляді документа; - у вигляді внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок органу доходів і зборів.

Окрім того, товар позивача було випущено у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами МК України.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає органу доходів і зборів щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Таким чином, орган доходів і зборів має право вимагати від декларанта додаткові документи при наявності визначених законом підстав, визначених ч.3 ст.53 МК України.

Частиною першою статті 337 МК України визначено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 337 МК України визначено, що контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, згідно із п. 2 роз. 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 13.07.2012 року № 362 (надалі за текстом - наказ № 362), робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів.

Згідно Рішення про коригування митної декларації № UA 500060/2017/000091/2 від 11.07.2017 року позивачем на підтвердження митної вартості товарів до митного органу надано зовнішньоекономічний контракт від 05.07.2017 року № 341/17, інвойс від 08.07.2017 року № 059 та інші документи (а.с. 16-18).

Судом встановлено, що під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема, відповідно наявних документів поставка товарів здійснюється на умовах FCA-Скінда (склад постачальника).

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів митним органом зазначено наступні розбіжності:

до митного оформлення надано декларацію країни відправлення від 08.07.2017 року № 17GREX410100041324 у якій не визначений клас (А, В) товару, що не дає змоги перевірити вартість товару;

для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 року № 599 до зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Проте, до митного оформлення надано лише лист від «Masiv Avto» SRL від 08.07.2017 року б/н та рахунок-фактура від «Caticaro-Trans» SRL від 08.07.2017 року № 07 (а.с. 72), при цьому, у наданих транспортних документах (CMR від 14.07.2017 року № 0061417) наведені підприємства не значиться.

Декларанту було запропоновано, відповідно до п.3 ст. 53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації, висновки про якість та вартість характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також у відповідності до ст. 254 МКУ, запропоновано надати переклад копії митної декларації країни відправлення на українську мову.

11.07.2017 року позивачем було направлено листа № 1107-3, згідно якого вказано, що позивачем було надано усі документи в тому числі щодо визначення класу товарів у експортній ВМД, а саме договір-заявку № 07-D від 06.07.2017 року, довідку про транспортні витрати б/н від 08.07.2017 року, рахунок-фактуру № 07 від 08.07.2017 року. Також до ВМД був наданий договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 340/17 від 29.06.2017 року та надано Договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів № 01/02/17-MD від 01.02.2017 року (а.с. 81).

При цьому, суд зазначає, що згідно ч.2 ст.6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Виходячи з норм цивільного законодавства та законодавства, що регулює порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, ціна зовнішньоекономічного договору є обов'язковою умовою договору, та за умови відсутності ціни товару в договорі, документ в якому вона зазначена фактично, в цьому випадку - інвойс є невід'ємною частиною договору.

Інвойс - це основний документ, згідно з яким оплачуються товари та послуги відповідно до вказаних у ньому умов. В комерційній практиці супровідний документ, що надається продавцем покупцеві і вміщує перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони будуть поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання і зведення про відправника і одержувача.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, що за наявними вищевикладеними розбіжностями у документах, які були виявлені посадовою особою митниці під час митного оформлення, у відповідача виникли підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої позивачем митної вартості товарів.

Згідно зі ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до частини 5 статті 54 МК України має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Крім того, згідно із п. 2 роз. 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом №689 від 11.09.2015р., робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; перевірки документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування; перевірки включення/не включення складових митної вартості, у тому числі, на підставі наявної в органу доходів і зборів інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо); порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірки наявності взаємозв'язку продавця та покупця; перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов'язаними особами щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу; перевірки особливостей формування вартості окремих видів товарів відповідно до розділу 3 Методичних рекомендацій; перевірки рівня заявленої митної вартості товарів при наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів та їх обґрунтування і документальне підтвердження; перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну; перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності прийнятих іншими митницями рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору (контракту) або документа, який його замінює, що й оцінювані товари за результатами спрацювання критерію автоматизованої системи аналізу та управління ризиками; перевірки та аналізу документів, додатково поданих органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до статті 53 Кодексу.

Таким чином, керуючись ч. 3, ч. 5 ст. 53 МК України, з метою перевірки обґрунтованості заявленої позивачем митної вартості товару, Одеською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Разом з тим, як встановлено судом, що не заперечувалось представником позивача, декларантом позивача інші додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості декларантом надані не були.

Таким чином, позивач не надав до Одеської митниці ДФС додаткові документи, які запитувались митницею.

Частиною 1 статті 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Пунктами 2,3 частини 6 статті 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

У зв'язку з вищевикладеним встановлені передбачені ч. 6 статті 54 МК України підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 МК України, декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Також згідно з ч.4 статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказ Міністерства фінансів України 24.05.2012 року № 598 у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів вказується про проведення процедури консультацій між органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів.

Судом встановлено, що з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в органі доходів і зборів, між декларантом та митним органом була проведена шляхом обміну електронними повідомленнями консультація, про що наявні записи у рішенні про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 року № 362 під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються такі джерела інформації як спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (ЄАІС ДМСУ); інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю та інші.

Відповідно до статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митна вартість оцінюваних товарів визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та за результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано резервний метод визначення митної вартості.

З метою забезпечення повноти оподаткування відповідачем було проведено аналіз баз даних ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, що підтверджується митними деклараціями № UA500060/2017/010350 від 05.07.2017 року, № UA100110/2017/138297 від 17.06.2017 року (а.с. 135-140).

Таким чином, за результатом проведеної консультації між Одеською митницею та декларантом позивача з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано третій та резервний методи визначення митної вартості, про що свідчить відповідний запис на декларації митної вартості (а.с. 16-18).

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч. 3 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право, зокрема, надавати органу доходів і зборів (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації (п.1); у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана (п. 7); у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування (п. 8).

Також відповідно до ч.ч. 5,6 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Разом з тим, як встановлено судом, декларант ТОВ “Дунайська імпортна компанія” не скористався своїм правом на подання додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, а також на вимогу Одеської митниці належних необхідних документів не надав.

У зв'язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст. 55 МК України Одеською митницею ДФС було прийняте рішення про коригування митної вартості від 11.07.2017 року № 500060/2017/000091/2.

В позовній заяві позивач стверджує, що Одеська митниця ДФС хибно дійшла висновку щодо не визначення класу товару у експортній декларації.

Так, до митного оформлення, крім Контракту на постачання товару та інвойсу були надані специфікація до Контракту про постачання товару, прайс-листи виробника та пакувальні листи від 08.07.2017 року, згідно яких товари розділені на класи.

Крім того, зазначено, що розділення товарів по класам не є принциповим для підтвердження митної вартості товару у зв’язку з тим, що в Українському класифікаторі товарів ЗЕД (УКТЗЕД), митний код будь якого товару як класу А так і класу В повністю співпадає та визначається тільки по найменуванню.

Суд не погоджується з доводами позивача з огляду на наступне.

Відповідно до стандартного правила 3.11 розділу 3 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (дата підписання 18.05.1973р., дата приєднання України: 15.02.2011р., дата набрання чинності для України 15.09.2011р.) зміст декларації на товари визначається митною службою. Письмова форма декларації на товари повинна відповідати типовій формі ООН.

У відповідності до розділу V Додатку до рекомендації № 1 «Формуляр-зразок Організації Об’єднаних Націй для зовнішньоторговельних документів. Керівні принципи для застосування» (2001) до сектору офіційного контролю відносяться документи, що необхідні для контролю товарів у межах зовнішньоторгових операцій, який здійснюється різними офіційними органами в країнах експорту, імпорту, транзиту. Здійснення контролю є необхідними у цілях, які можуть бути згруповані наступним чином, зокрема стягнення мит та податків, забезпечення надходжень (експортна декларація товарів єдині адміністративні документи вантажна декларація та інші).

За таких обставин відсутність визначення класу товару у митній декларації країни відправлення виключало можливість перевірки відповідачем числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч. 1 ст. МК України.

В позовній заяві позивачем зазначено, що відповідно до умов Контракту на постачання товару № 341/17 поставка товару здійснюється на умовах FCA, тобто витрати на перевезення здійснюються за рахунок Покупця товару. Так, на думку позивача їм були надані усі необхідні документи на підтвердження транспортних витрат, а тому вважає, що митниця безпідставно вказала у рішенні про корегування про відсутність належних документів щодо підтвердження транспортних витрат та неможливість визначення митної вартості товару.

Суд не погоджується з доводами позивача з огляду на наступне.

В ч. 10 ст. 58 МК України наведені витрати (складові митної вартості), які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплати за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, до яких зокрема, відесені витрати та транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; варість упакови або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов’язаних із пакуванням; витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до розділу III (графа 20) Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 року № 599 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 року за № 984/21296) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Проте, до митного оформлення надано лише лист від «Masiv Avto» SRL від 08.07.2017 року б/н та рахунок-фактура від «Caticaro-Trans» SRL від 08.07.2017 року № 07, при цьому, у наданих транспортних документах (CMR від 14.07.2017 року № 0061417) наведене підприємство не значиться.

Таким чином позивачем не надано до митного оформлення в повному обсязі документів що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів що виключало можливість перевірки відповідачем числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч. 1 ст. МК України.

Судом встановлено, що у рішенні про коригування митної вартості від 11.07.2017 року № 500060/2017/000091/2 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Також у рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій.

Крім того, у рішенні про коригування митної вартості зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Додатково декларанту було роз'яснені вимоги п.2 ч. 3 статті 52 МК України на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

- у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Крім того, декларанту роз'яснено його право у відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 52 МК України оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів.

Враховуючи вищевикладені підстави, та положення частини 6 статті 54 МК України Одеською митницею ДФС була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 8 ст. 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів.

На підставі ч. 9 ст. 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені МК України.

Станом на момент звернення до суду, позивачем не надано до митниці додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

З огляду на вищевикладене та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи спірне рішення, запропонував декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, провів консультацію з декларантом шляхом обміну електронними повідомленнями, а тому з урахуванням ненадання декларантом усіх необхідних належних для підтвердження митної вартості додаткових документів, прийняв обґрунтоване рішення про визначення митної вартості за резервним методом, при цьому зазначивши у рішенні послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 07.09.2012 року у справі за позовом ЗАТ “Виробниче об'єднання “Конті” до Східної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій протиправними, а картки відмови - недійсною.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що оскаржувані ТОВ «Дунайська імпортна компанія» Рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500060/2017/000091/2 від 11.07.2017 року та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00802 від 11.07.2017 року винесені Одеською митницею ДФС відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення, прийняте Одеською митницею ДФС в межах компетенції та у спосіб, що передбачені законодавством, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано. Представник відповідача довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача.

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що докази, наведені позивачем під час розгляду адміністративної справи є недоведеними та безпідставними та не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представника відповідача, суд дійшов висновку, що у задоволені позову ТОВ “ Дунайська імпортна компанія ” необхідно відмовити повністю.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову повністю, судові витрати сплачені позивачем не стягується за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці ДФС.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ТОВ “Дунайська імпортна компанія” (місцезнаходження: 68600, Одеська обл., місто Ізмаїл, Болградське шосе, будинок 31/1; код ЄДРПОУ 40017905) до Одеської митниці ДФС (місцезнаходження: 65078, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Гайдара, будинок 21, корпус А; код ЄДРПОУ 39441717) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000091/2 від 11.07.2017 року та картки відмови в прийнятті митної декларації №UA500060/2017/00802 від 11.07.2017 року - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили у строк і порядок визначені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Пунктом 15.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.01.2018 р.

Суддя О .М. Тарасишина

.