АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 640/19162/16-ц Головуючий суддя І інстанції Зуб Г.А.

Провадження № 22-ц/790/299/18 Суддя доповідач Карімова Л.В.

Категорія: інші

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2018 року колегія суддів Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Карімової Л.В.,

суддів колегії Бурлака І.В.

Яцини В.Б.,

за участю секретаря Колесник О.Е.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Креді Агріголь Банк» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Креді Агріголь Банк» про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом, який у подальшому уточнив та просив: визнати незаконними дії відповідача по розірванню Договору про надання банківських послуг НОМЕР_1 від 03.06.2016 року з позивачем; зобовязати відповідача на наступний день після набуття судовим рішенням законної сили відкрити картковий рахунок НОМЕР_2 (платіжну картку НОМЕР_3); та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позову посилався на те, що 03 червня 2016року він уклав з Публічним акціонерним товариством (ПАТ) «КРЕДІ АГРІГОЛЬ БАНК» у його відокремленому структурному підрозділі - третє відділення ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" в м. Запоріжжя договір про надання банківських послуг НОМЕР_1.

Відповідно до його заяви про надання банківської послуги "Відкриття поточного (карткового) рахунка, видача дебетної картки та їх обслуговування" від 03.06.2016р. відповідачем 0З червня 2016 року було відкрито рахунок НОМЕР_2 в гривні.

В подальшому через вказаний поточний рахунок позивач вносив грошові кошти для поповнення статутного фонду та на поповнення обігових коштів TOB «АКВАМЕТ», учасником якого Він є, відповідно до умов договору поворотної фінансової допомоги №1 від 06.07.2016р..

28.07.2016р. він (ОСОБА_4.) отримав письмовий запит від 27.07.2016р. за вих. № єр 08/3198 від ПАТ «КРЕДІ АГРІГОЛЬ БАНК» з проханням про надання інформації щодо джерел походження доходу, а також надання пояснень щодо дроблення сум під час внесення грошових коштів через каси різних відділень банку.

У своїй відповіді на запит він пояснив, що джерела походження коштів є законними, оскільки 01.06.2016 року він уклав договір позики з фізичною особою - ОСОБА_6 у м. Харкові. Суму вказаної позики отримував частинами, і тому з об'єктивних причин не міг внести грошові кошти одразу однією сумою. Крім того, при дробленні сум та внесенні їх через різні відділення банку він керувався міркуваннями мінімізації ризиків втратити велику суму грошових коштів, через події непередбачуваного характеру.

Однак, незважаючи на надану відповідачеві всієї запитуваної інформації, 03.02.2016р. йому стало відомо, що без попереднього письмового повідомлення на його адресу, банк заблокував картковий рахунок НОМЕР_2 (платіжна картка НОМЕР_3).

08.09.2016р. він подав заяву до ПАТ «КРЕДІ АГРІГОЛЬ БАНК» з проханням проінформувати чи введені банком щодо карткового рахунку НОМЕР_3 будь-які обмеження на зарахування та перерахування грошових коштів.

Листом від 07.10.2016р., за вих. № 12407/3937 його повідомили, що банк призупинив/обмежив зарахування та перерахування коштів по картковому рахунку НОМЕР_2 (платіжна картка НОМЕР_3) на підставі п. 5.5.2 Правил комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, які є невід'ємною частиною договору про надання банківських послуг№НОМЕР_4, укладеного між ними 03.06.2016р.

Із заяви банку йому стало відомо, що з 31.03.2017 року відповідач в односторонньому порядку без будь-яких належних для цього законодавчих підстав розірвав договір про надання банківських послуг НОМЕР_1 від 03.06.2016 року та закрив відкритий у банку рахунок позивача.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2017 року позов задоволено. Визнано дії ПАТ «КРЕДІ АГРІГОЛЬ БАНК» по розірванню договору про надання банківських послуг НОМЕР_1 від 03 червня 2016 року укладений між ПАТ «КРЕДІ АГРІГОЛЬ БАНК» та ОСОБА_4 незаконними.

Зобов'язано ПАТ «КРЕДІ АГРІГОЛЬ БАНК» на наступний день після набуття судовим рішенням законної сили, відкрити картковий рахунок НОМЕР_2 (платіжну картку НОМЕР_3) ОСОБА_4 Стягнуто з ПАТ«КРЕДІ АГРІГОЛЬ БАНК» на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 3200 гривень.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ «Креді Агріголь Банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права просить рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог.

Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що обмеження, які були встановлені в проведенні видаткових фінансових операцій по рахунку позивача, є такими, що обумовлені вимогами чинного законодавства України та направлені на недопущення використання послуг банку у схемах легалізації доходів.

Висновки суду першої інстанції є безпідставними, такими що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та суперечать положенням Закону України «Про запобігання та протидіє легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого Постановою Правління національного банку України від 26.06.2015 року № 417.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, які були предметом розгляду суду першої інстанції, просить її залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Вислухавши пояснення учасників справи, що з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було надано належних та допустимих доказів стосовно наявності підстав (мотивованих підозр у служби) для прийняття відповідних рішень щодо зупинення відповідачем надання фінансових послуг, а більш того розірвання договору про надання банківських послуг.

Такий висновок суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 03.06.2016 року ОСОБА_4 уклав з відповідачем договір про надання банківських послуг НОМЕР_1 та на підставі укладеного договору позивачу був відкритий поточний рахунок фізичної особи НОМЕР_2 в гривні.

01.09.2017 та 02.09.2017 ОСОБА_4 ініціював декілька платіжних операцій кожна по 250 000,00 грн. номіналом в загальному розмірі на суму 500000 грн.

В зв'язку з чим банк обмежив його право розпоряджатися грошовими коштами на рахунку, оскільки вказані перекази підпали під фінансовий моніторинг.

Згідно статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу у разі, якщо сума, на яку вона здійснюється, дорівнює або перевищує 150000 грн. та має одну із таких ознак: 1) фінансова операція з готівкою (внесення, переказ, отримання коштів); 2) здійснення операцій за правочинами, форма розрахунків за якими не визначена.

На виконання вимог закону 27.07.2016р. банком було направлено письмовий запит за вих. № єр 08/3198 з проханням про надання інформації щодо джерел походження доходу, а також надання пояснень щодо дроблення сум під час внесення грошових коштів через каси різних відділень банку.

На вказаний запит ОСОБА_4 було надано пояснення, що джерела походження коштів є законними, так як 01.06.2016 року він уклав договір позики з фізичною особою ОСОБА_6 у м. Харкові. Суму вказаної позики отримував частинами, і тому з об'єктивних причин не міг внести грошові кошти одразу однією сумою. Крім того, при дробленні сум та внесенні їх через різні відділення банку він керувався міркуваннями мінімізації ризиків втратити велику суму грошових коштів, через події непередбачуваного характеру.

Однак, незважаючи на надану відповідачеві всієї запитуваної інформації без попереднього письмового повідомлення на адресу ОСОБА_4, банк заблокував картковий рахунок НОМЕР_2 (платіжна картка НОМЕР_3).

Листом від 07.10.2016р. за вих. № 12407/3937 позивача повідомили, що Відповідач призупинив/обмежив зарахування та перерахування коштів по картковому рахунку НОМЕР_2 (платіжна картка НОМЕР_3) на підставі п. 5.5.2 Правил комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, які є невід'ємною частиною договору про надання банківських послуг№НОМЕР_4, укладеного між сторонами 03.06.2016р. та в односторонньому порядку без будь-яких належних для цього законодавчих підстав розірвав цей договір та закрив відкритий у банку рахунок позивача.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно ч.1, 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Відповідно до п. 10.1. глави 10 постанови Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку/ах, відповідно до статті 1074 ЦК України не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком/ами за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. Виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.

З аналізу наведених норм вбачається, що випадки обмеження прав клієнта щодо розпорядження коштами, які знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі. Правовою гарантією на невтручання у право власності на кошти є рішення суду, що відповідає ст. 41 Конституції України, згідно з якою ніхто не можу бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Обмеження права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом.

Так, згідно п. 10 ч.1 статті 20 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та п.6 Положення від 29 липня 2015 р. N537 - спеціально уповноважений орган має право, в тому числі, приймати у випадках, передбачених цим Законом, рішення про зупинення (подальше зупинення, продовження зупинення) фінансових (фінансової) операцій (операції) на строк, установлений цим Законом.

Відповідач, посилаючись в апеляційній скарзі на необхідність блокування розрахункового рахунку ОСОБА_4, не надав належних доказів існування випадків для такого обмеження прав щодо розпорядження грошовими коштами, а саме доказів незаконного заволодіння позивачем грошовими коштами та доказів їх неправомірного утримання.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач, в супереч норм чинного законодавства, зокрема приписів ст.ст. 1066, 10 68,1074 ЦК України, був протиправно позбавлений права доступу до власних коштів та вільного розпорядження ними.

Крім того, відповідно до ст. 16, 17 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» фінансова операція підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо у суб'єкта первинного фінансового моніторингу виникають підозри, які ґрунтуються, зокрема, на: критеріях ризиків, визначених самостійно суб'єктом первинного фінансового моніторингу з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму; встановленні за результатами проведеного аналізу факту (фактів) невідповідності фінансової (фінансових) операції (операцій) фінансовому стану та/або змісту діяльності клієнта; типологічних дослідженнях у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, підготовлених та оприлюднених спеціально уповноваженим органом. Суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов'язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб'єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб'єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум.

Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно).

Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 91 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 417 від 26 червня 2016 року (далі - Положення) банк зобов'язаний інформувати визначені законодавством України правоохоронні органи за місцем розташування банку про фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, та їх учасників у день виявлення, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що відповідачем було заблоковано розрахунковий рахунок ОСОБА_4 з вищевказаних підстав в жовтні 2016 року. Станом на час розгляду справи розрахунковий рахунок не розблоковано, що суперечить нормам ст. 16, 17 зазначеного Закону та п. 91 Положення в частині встановлення умов та строків такого блокування.

Також відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження виконання встановленої процедури інформування правоохоронних органів про фінансові операції за розрахунковим рахунком ОСОБА_4, наявності підстав підозри щодо неправомірності їх проведення, та наявності рішення, прийнятого з цього питання уповноваженим правоохоронним органам.

Долучені до матеріалів справи копії внутрішніх розпоряджень та розпоряджень з питань фінансового моніторингу не спростовують висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для проведення фінансового моніторингу та порушення строків його проведення.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів дослідивши фактичні обставини справи та вимоги норм закону, встановивши факт блокування розрахункового рахунку вважає, що відповідачем не доведена правомірність обмеження права доступу ОСОБА_4 до власних коштів та вільного розпорядження ними. Крім того, розірвання договору в односторонньому порядку є недопустимим. Таким чином блокування банком розрахункових рахунків та розірвання договору про надання банківських послуг не ґрунтується на законних підставах.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання цією постановою законної сили.

Головуючий:

Судді: