Постанова

Іменем України

16 січня 2018 року

м. Київ

справа № 343/596/16-ц

провадження № 61-731 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - державна установа «Івано-Франківський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України»,

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - директор державної установи «Івано-Франківський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» Савчук РусланМиколайович;

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2016 року у складі суддів: Горблянського Я. Д., Девляшевського В. А., Малєєва А. Ю.,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державної установи «Івано-Франківський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» (далі - ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ ДСЕС України») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування завданої моральної і матеріальної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що з 9 серпня 1976 року він працював на посаді лікаря по гігієні харчування Долинської районної санітарно-епідеміологічної станції. 2 січня 2013 року в порядку переведення прийнятий на посаду завідувача відділення з організації санітарно-гігієнічних досліджень Долинського районного структурного підрозділу ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ ДСЕС України», а 14 березня 2013 року призначений на посаду завідувача відділу вказаного структурного підрозділу, який згідно з наказом від 31 липня 2015 року № 580-к був перейменований на Долинський міськрайонний відділДУ «Івано-Франківський ОЛЦ ДСЕС України».

23 лютого 2016 року ОСОБА_1 дізнався, що його відповідно до наказу від 22 лютого 2016 року № 120-к звільнено із займаної посади на підставі пункту першого статті 41 КЗпП України у зв'язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків. З наказом про звільнення він не ознайомлювався, його копію отримав лише 23 лютого 2016 року по електронній пошті.

ОСОБА_1 вважав своє звільнення незаконним, оскільки відповідач у наказі від 22 лютого 2016 року № 120-к не зазначив за яке конкретне одноразове грубе порушення трудових обов'язків його було звільнено. Крім того, у тексті наказу є посилання на доповідні записки завідувача відділенням організації епідеміологічних досліджень, завідувача відділенням особливо небезпечних інфекцій, завідувача вірусологічної лабораторії довідку про оцінку діяльності Долинського міськрайонного відділу Державної установи від 17 лютого 2016 року, які йому для ознайомлення не надавалися.

Також позивач стверджува, що одноразових грубих порушень трудових обов'язків не вчиняв, а тому у відповідача були відсутні законні підстави для його звільнення.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд: поновити його на посаді завідувача Долинського міськрайонного відділу ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ ДСЕС України», скасувати наказ ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ ДСЕС України» від 22 лютого 2016 року № 120-к «Про звільнення ОСОБА_1», стягнути з ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ ДСЕС України» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, зобов'язати відповідача відшкодувати йому завдану моральну шкоду у розмірі 15 700 грн та матеріальну шкоду у розмірі 2 805 грн 60 коп., допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської від 17 червня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача Долинського міськрайонного відділу ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ ДСЕС України»з 23 лютого 2016 року.

Визнано незаконним та скасовано наказ ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ ДСЕС України» 22 лютого 2016 року № 120-к «Про звільнення ОСОБА_1».

Стягнуто з ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ ДСЕС України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 16 168 грн 80 коп. за період з 23 лютого 2016 року по 17 червня 2016 року, та 1 500 грн у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі місячного платежу допущено до негайного виконання.

Стягнуто з ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ ДСЕС України»в дохід держави судовий збір у розмірі 1 102 грн 40 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дії (бездіяльність) позивача, за які його було звільнено із займаної посади, не можна вважати грубим порушенням трудових обов'язків, оскільки відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що вчинення цих дій було віднесено до посадових обов'язків ОСОБА_1

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2016 року апеляційну скаргу ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ ДСЕС України» задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивачем було допущено одноразове грубе порушення трудових обов'язків, а саме - позивач у порушення вимог трудового законодавства та своїх посадових обов'язків не організував дезінфекцію житлових приміщень та відбір води з колодязів у господарствах де проживали хворі, що призвело до реального ризику зараження вірусним гепатитом А та поширення цього вірусу, а тому його було обґрунтовано звільнено на підставі пункту першого статті 41 КЗпП України. При цьому роботодавцем дотримано процедуру звільнення.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд у порушення вимог статті 212 ЦПК України 2004 року в рішенні не зазначив, у чому полягає необґрунтованість висновків суду першої інстанції, які докази суд дослідив з порушенням вимог закону і в чому полягає порушення порядку дослідження доказів. При цьому в рішенні суду першої інстанції наведено мотиви, чому суд вважав, що до обов'язків позивача не входило вчинення дій, за які його звільнено з роботи, крім того, ці дії (бездіяльність) не були одноразовими, оскільки випадки захворювань на гепатит і заходи, які у зв'язку з цим вживалися, мали триваючий характер. Крім того, апеляційним судом не зазначено доводів на спростування того, що відповідачем було порушено порядок його звільнення, оскільки останній не вимагав від нього пояснень по конкретній причині звільнення, а вимагав надати пояснення по довідці перевірки, яка мала значний обсяг і охоплювала різні сторони діяльності лабораторного центру.

У лютому 2017 року ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ ДСЕС України» подала до суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначено, що рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, а всі доводи касаційної скарги спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами справи.

26 грудня 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 до ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ ДСЕС України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування завданої моральної і матеріальної шкоди передано до Касаційного цивільного суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду хвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом установлено, що 9 серпня 1976 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду лікаря по гігієні харчування Долинської районної санітарно-епідеміологічної станції. 2 січня 2013 року в порядку переведення він був прийнятий на посаду завідувача відділення з організації санітарно-гігієнічних досліджень Долинського районного структурного підрозділу ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ ДСЕС України», а 14 березня 2013 року призначений на посаду завідувача відділу вказаного структурного підрозділу, який згідно з наказом від 31 липня 2015 року № 580-к був перейменований на Долинський міськрайонний відділДУ «Івано-Франківський ОЛЦ ДСЕС України».

Наказом від 22 лютого 2016 року №120-к ОСОБА_1 було звільнено з посади завідувача Долинського міськрайонного відділу ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ ДСЕС України» з 22 лютого 2016 року на підставі пункту першого статті 41 КЗпП України.

Вказаний наказ було прийнято на підставі доповідних записок завідувача відділення організації епідеміологічних досліджень, завідувача відділення особливо небезпечних інфекцій, завідувача вірусологічної лабораторії, довідки про оцінку діяльності Долинського міськрайонного відділу ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ ДСЕС України» від 17 лютого 2016 року, а також акта про відмову від надання письмового пояснення завідувачем Долинського міськрайонного відділу ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ ДСЕС України» ОСОБА_1 щодо причин не проведення протиепідемічних та обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, стосовно хворих на вірусний гепатит А, контактних осіб та бактеріоносіїв, виявлених на території Долинського району Івано-Франківської області у вогнищі інфекційного захворювання на вірусний гепатит А, за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, яке полягало в невиконанні вимог частини 8 статті 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», частини 1 статті 11, частини 1 статті 36 та частин першої і другої статті 37 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», що спричинило виникнення неблагополучної епідемічної ситуації у Долинському районі Івано-Франківської області, відповідно до пункту другого частини 1 статті 147 КЗпП України.

Копія цього наказу для ознайомлення з ним ОСОБА_1 була направлена до Долинського міськрайонного відділу ДУ «Івано-Франкіський ОЛЦ ДСЕС» 22 лютого 2016 року - факсом та 23 лютого 2016 року - електронною поштою.

Також апеляційним судом встановлено, що протягом січня-лютого 2016 року зафіксовані випадки захворювання на вірусний гепатит А трьох осіб, які є мешканцями Долинського району Івано-Франківської області та проходили лікування в інфекційному відділі Долинської районної лікарні.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 липня 1995 року № 133 «Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб» вірусні гепатити віднесено до небезпечних інфекційних хвороб.

При вірусному гепатиті А єдиним джерелом збудника захворювання є людина, яка найбільш небезпечна для оточуючих в період останніх днів інкубаційного періоду та початку захворювань.

Основним фактором передачі вірусу при гепатиті є вода, харчові продукти, також хвороба передається через різні предмети в побуті.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12 липня 1989 року № 408 «Про заходи щодо зниження захворюваності вірусними гепатитами в країні», який застосовується в Україні на підставі постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», визначено, що основними профілактичними заходами при гепатиті А є санітарно-гігієнічні заходи, які проводяться із використанням лабораторного контролю за об'єктами навколишнього природного середовища на підставі санітарно-вірусологічних методів (визначення антигену вірусу гепатиту А).

Статтею 37 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що обов'язковому епідеміологічному обстеженню підлягає кожен випадок (осередок) небезпечних інфекційних хвороб.

Згідно з пунктами 4.3.3 і 4.4.4 Положення про Долинського міськрайонного відділу ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ ДСЕС України» відділ здійснює дослідження розповсюдження інфекційних хвороб, а також проведення профілактичних, поточних та заключних дезінфекційних заходів.

Завідувач відділу несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на нього обов'язків (пункт 6.3 вказаного Положення).

У посадовій інструкції завідувача Долинського міськрайонного відділу ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ ДСЕС України», посаду якого займав позивач, визначено, що завідувач організовує та планує роботу відділу по дослідженню розповсюдження інфекційних захворювань, а також проведення дезінфекційних заходів.

За наслідками перевірки роботи Долинського міськрайонного відділу ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ ДСЕС України», проведеної на підставі наказу директора ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ ДСЕС України» від 16 лютого 2016 року № 7, було встановлено, що відділом не здійснено відбір та доставку проб води з вогнищ захворювання на вірусний гепатит А, внаслідок чого не досліджено розповсюдження збудника, не встановлено джерело та фактори передачі збудника, не проведено необхідні дезінфекційні заходи у вогнищах захворювання на вірусний гепатит А.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний, зокрема, у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу).

У пункті 27 постанови Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що на підставі пункту 1 статті 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків трудовий договір може бути розірвано лише з керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також із службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів контролю за цінами.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

На підставі вказаного апеляційний суд дійшов правильного висновку, що позивачем як керівником відділу, який організовує роботу відділу та несе відповідальність за наслідки цієї роботи, допущено одноразове грубе порушення трудових обов'язків, оскільки його дії (бездіяльність) призвели до реального ризику зараження вірусним гепатитом А та поширення цього вірусу серед мешканців Долинського району Івано-Франківської області та за його межами.

Крім того, апеляційний суд обґрунтовано вважав, що вказані порушення зі сторони позивача мають одноразовий характер, оскільки сталися під час спалаху захворювання на вірусний гепатит А у січні-лютому 2016 року.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому це рішення відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник О. В. Білоконь Є. В. Синельников С. Ф. Хопта Ю. В. Черняк