ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

16.01.2018 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Київ К/9901/496/18 2а/1670/4782/11 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 р. (суддя Головко А.Б.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011 р. (судді: Спаскін О.А., Сіренко О.І., Русанова В.Б.) у справі №2а-1670/4782/11 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Полтавський автоагрегатний завод» до Державної податкової інспекції у місті Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

02.06.2011 року Відкрите акціонерне товариство «Полтавський автоагрегатний завод» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Полтава (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000722311 від 25.05.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 406 246,25 грн., в тому числі 324 997 - основний платіж, 81 249,25 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийняття податкового повідомлення-рішення, яка полягає у тому, що акціонерні товариства, які не привели статут та інші внутрішні положення у відповідність з нормами Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. №517-VI у своїй діяльності керуються Законом України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 року № 1576-ХІІ (із змінами внесеними згідно із Законом України від 27.04.2010 року № 2154-6), в якому не передбачено мінімального розміру дивідендів, проте зазначено, що їх нарахування та виплата здійснюється виключно на підставі рішення загальних зборів акціонерів товариства.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011 р., позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій встановили, що у період з 15.03.2011 року по 11.04.2011 року проведена планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р., в результаті якої складено акт від 05.05.2011 р. №3840/23-2/00232124 та встановлено, що позивачем занижено авансовий внесок з податку на прибуток із суми дивідендів за І півріччя 2010 року в розмірі 324 997,00 грн.

На підставі вище зазначеного акту відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що під час проведення 15.04.2010 р. загальних зборів позивач правомірно керувався положеннями Закону України «Про господарські товариства», оскільки чистий прибуток, одержаний після розрахунків та сплати обов'язкової суми дивідендів, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ці рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що їх прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема доводить, що Товариство у 2010 році повинно нарахувати та виплатити дивіденди у розмірі не менше 30% з чистого прибутку у звітному році та сплатити авансовий внесок з податку на прибуток до бюджету.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку, зазначивши, що відповідач не мав правових підстав для застосування до спірних правовідносин Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. № 517-VI, який набрав чинності 30.04.2009 р. відповідно до пункту 1 Перехідних та прикінцевих положень цього Закону, при цьому, положення статей з 1 по 49 Закону України «Про господарські товариства» в частині, яка стосується акціонерних товариств припинили свою дію через 2 роки з дня набрання чинності Законом України «Про акціонерні товариства», а саме з 01.05.2011 р. (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 49, ст. 682).

Згідно із статтею 41 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р. № 1576-XII (в редакції на час проведення зборів акціонерів) рішення щодо розподілу прибутку є виключною компетенцією загальних зборів акціонерів.

Пунктом 11 розділу 7 «Прикінцеві положення» Закону України від 27.04.2010 року № 2154 «Про Державний бюджет України на 2010 року» та статтею 4 Закону України «Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році» внесені зміни до частини другої статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства», відповідно до яких виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленому прибутку в розмірі не менше 30 відсотків. Ці норми набули чинності 30.04.2010 року та діяли до 30.11.2010 року,оскільки рішенням Конституційного Суду України від 30.11.2010 року 22-рп/2010 положення пункту 11 розділу 7 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Оскільки загальними зборами акціонерів Товариства, що відбулись 15.04.2010 р., тобто до дати набрання чинності Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 року» (до 27.04.2010 року), прийнято рішення направити податок на прибуток за результатами роботи за 2009 рік на розвиток підприємства, обов'язок та об'єкт обчислення дивідендів у розмірі не менше 30 відсотків чистого прибутку у звітному році та сплати авансового внеску з податку на прибуток до бюджету відсутній.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011 року у справі №2а-1670/4782/11 залишити без змін.

Пoстанoва набиpає закoннoї сили з дати її пpийняття, є oстатoчнoю і oскаpженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді С.С.Пасічник

В.П.Юрченко