П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 822/3008/17
Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
11 січня 2018 року
м . Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Боровицького О. А. Сапальової Т.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,
позивача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року (повний текст якої складено в м. Хмельницькому 24 листопада 2017 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
у листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України в якому просить:
-визнати протиправною бездіяльність Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби встановленої ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
- зобов'язати Житомирський прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити в найкоротший час позивачу одноразову грошову допомогу, яка передбачена ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив про те, що ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачена виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення за наявності вислуги 10 років і більше. При цьому, законодавством не передбачено обчислення вислуги років лише календарними роками служби, а тому включає різні періоди, в тому числі і пільгову вислугу років.
11 січня 2018 року відповідачем до Вінницького апеляційного адміністративного суду подано заперечення на апеляційну скаргу в яких останній зазначив про те, що нормами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 20 травня 2008 року №425 встановлено, що одноразова грошова допомога виплачується за наявності 10 років саме календарної служби, тоді як у позивача така служба становить лише 8 років 11 місяців 05 днів. За таких обставин, відповідач вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню не підлягає.
У судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився. До початку судового засідання на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду представник відповідача подав заяву в якому просив перенести розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з тим, що через хворобу представник немає можливості з'явитись в судове засідання.
Колегія суддів вважає, що подане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки явка відповідача не визнавалась обов'язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до витягу з Наказу начальника Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління ( І категорії) №148-ОС від 03 липня 2017 року по особовому складу, капітана ОСОБА_2 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 03 липня 2017 року, у зв'язку з звільненням Наказом начальника Північного регіонального управління ( І категорії) .
Вислуга років станом на 03 липня 2017 року становить:
- календарна: - 08 років 11 місяців 05 днів;
- пільгова: - 04 роки 00 місяців 28 днів;
- загальна: - 13 років 00 місяців 03 дні.
У липні позивач звернувся до відповідача із рапортом, в якому просив виплатити йому грошову допомогу, яка передбачена ч.2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Проте, листом від 11 липня 2017 року №11/5603 відповідач повідомив позивачу про те, що до вислуги років зараховуються тільки періоди служби в календарному обчислені. Враховуючи те, що станом на 03 липня 2017 року вислуга років ОСОБА_2 в календарному обчислені становить 08 років 11 місяців 05 днів, то позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги.
Вказана відмова слугувала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України, що виключає підстави для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, визначено Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (Закон №2011-XII).
Статтею 9 Закону №2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв’язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв’язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Тобто, вказана вище стаття Закону не передбачає будь-яких обмежень щодо обчислення такої вислуги лише в календарних роках, а передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення за наявності вислуги 10 років і більше.
Крім того, відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.
Таким чином, вислуга років не обчислюється календарними роками служби, а може включити різні періоди, в тому числі і пільгове обчислення строку вислуги.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання суду першої інстанції та відповідача на положення постанови Кабінету Міністрів України 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», оскільки вказана постанова регулює питання розміру одноразової грошової допомоги, яка обчислюється за кожний повний календарний рік служби, тоді як право на отримання такої допомоги передбачене ч. 2 ст. 15 Закону №2011-XII за умови наявності вислуги 10 років і більше.
Враховуючи те, що загальний строк вислуги у позивача становить 13 років 00 місяців 03 дні, то колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" має право на виплату одноразової грошової допомоги.
З урахуванням встановлених у справі спірних правовідносин, а також чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини у справі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби встановленої ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Зобов'язати Житомирський прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, яка передбачена ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 17 січня 2018 року.
Головуючий
ОСОБА_1
Судді
ОСОБА_3 ОСОБА_4
