донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

10.01.2018 року справа №905/1566/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді: За участю представників сторін: від позивача (апелянта) від відповідача-1 від відповідача-2 від відповідача-3

Мартюхіна Н.О. Будко Н.В., Сгара Е.В. прокурор прокуратури Харківської області Хряк О.О. - за посвідченням від 15.08.2014 року не з'явились; Гладун В.Р. (адвокат) - відповідно до ордеру ДН№002001 від 10.01.2018 року; Чернишов Ю.В. (адвокат) - відповідно до ордеру ДН№002052 від 10.01.2018 року; Ралітний О.М. (голова) - згідно протоколу №8 від 18.09.2016 року; не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу

Заступника прокурора Донецької області, м. Маріуполь Донецької області

на рішення Господарського суду

Донецької області

від

06.09.2017 року (повний текст складено 06.09.2017 року)

у справі

№905/1566/17 (суддя Г.В. Левшина)

за позовом до відповідачів

Заступника прокурора Донецької області, м. Маріуполь Донецької області 1.Донецької обласної державної адміністрації обласної військово-цивільної адміністрації, м. Краматорськ Донецької області 2.Громадської організації "Криволуцький мисливець", с. Озерне, Лиманського району Донецької області 3.Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства, м. Лиман Донецької області

про

визнання недійсним п.п. 1 п. 1 розпорядження та визнання недійсним договору від 09.06.2016 року про умови ведення мисливського господарства

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року заступник прокурора Донецької області в інтересах держави звернувся до Господарського суду Донецької області із позовом до відповідачів Донецької обласної державної адміністрації обласної військово-цивільної адміністрації, Громадської організації "Криволуцький мисливець", Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства про визнання недійсними:

- п.п. 1 п. 1 розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації №411 від 19.05.2016 року "Про надання у користування мисливських угідь на території Донецької області» Громадській організації "Криволуцький мисливець" загальною площею 6823,3900 га;

- договору про умови ведення мисливського господарства від 09.06.2016 року, укладеного між Донецьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Громадською організацією "Криволуцький мисливець".

Рішенням Господарського суду Донецької області від 06.09.2017 року у справі №905/1566/17 у задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Донецької області відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, Заступник прокурора Донецької області звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 06.09.2017 року у справі №905/1566/17 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора у повному обсязі.

Заявлені апеляційні вимоги ґрунтуються на порушенні та неправильному застосуванні господарським судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення ст. 134 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 21, 22 Закону України "Про мисливське товариство та полювання" та ст.ст. 43, 83 Господарського процесуального кодексу України. Прокурор вважає, що оспорюване розпорядження голови Донецької облдержадміністрації було прийнято всупереч вимогам Закону України "Про мисливське господарство та полювання", оскільки мисливські угіддя були передані в користування відповідачу-2 без необхідного погодження всіх власників та користувачів земель, на яких планується ведення мисливського господарства. Апелянт зазначив, що розпорядження №411 від 19.05.2016 року "Про надання у користування мисливських угідь на території Донецької області" не є належним доказом погодження уповноваженим органом користування земельною ділянкою з тих підстав, що діючим законодавством передбачено компетентних органів, які можуть приймати таке рішення, а саме міські, сільські та селищні ради, рішення яких повинні бути оформленні у вигляді рішень відповідних рад з дотриманням необхідних процедурних норм. Зокрема, погодження на закріплення мисливських угідь ухвалені не на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради з прийняттям відповідних рішень. Також, на думку прокурора, довідки та листи виконавчих комітетів відповідних сільських рад або розпорядження облдержадміністрації не є погодженням у розумінні Закону України "Про мисливське товариство та полювання".

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2017 року для розгляду апеляційної скарги визначено судову колегію у наступному складі: Мартюхіна Н.О. - головуючий (суддя-доповідач), судді Малашкевич С.А., Будко Н.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.11.2017 року об 11:10 год.

Розпорядженням керівника апарату суду №2015 від 31.10.2017 року, у зв'язку зі звільненням у відставку судді-члена колегії Малашкевича С.А. призначено повторний автоматизований розподіл справи №905/1566/17.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2017 року визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий (суддя-доповідач), судді Будко Н.В., Сгара Е.В.

Розгляд справи неодноразова відкладався ухвалами Донецького апеляційного господарського суду, змінювався склад колегії.

Колегія суддів зазначає, що Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 року №2147-19 були внесені зміни та викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, п. 9 Перехідних положень якого передбачає, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За таких обставин, зазначена справа розглядається апеляційним судом за правилами, викладеними у ГПК України, в редакції, яка набула чинності 15.12.2017 року.

В запереченнях на апеляційну скаргу, які надійшли через канцелярію суду 04.10.2017 року від Громадської організації "Криволуцький мисливець", відповідач-2 заперечував проти доводів прокурора в апеляційній скарзі, просив суд залишити рішення Господарського суду Донецької області від 06.09.2017 року у справі №905/1566/17 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, на думку відповідача-2 прокурором не доведено, що зазначені в позові особи є власниками та користувачами земельних ділянок в межах наданих Громадській організації "Криволуцький мисливець" мисливських угідь, а також те, що вони взагалі існували і не були ліквідовані на час прийняття оскаржуваного розпорядження облдержадміністрації.

18.10.2017 року на адресу суду від Донецької обласної державної адміністрації - Донецької обласної військово-цивільної адміністрації надійшов відзив, в якому відповідач-1 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та спросив залишити рішення Господарського суду Донецької області від 06.09.2017 року у справі №905/1566/17 без змін.

14.11.2017 року від Прокуратури Донецької області надійшли доповнення до апеляційної скарги, за змістом яких апелянт стверджує, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було допущено порушення, а саме:

- за відсутності допустимих доказів встановлено факт отримання погодження від усіх власників та користувачів земельних ділянок;

- неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст.ст. 21, 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", ст.ст. 26, 59, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Присутній в судовому засіданні апеляційної інстанції 10.01.2018 року прокурор наполягав на доводах викладених в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, просив суд скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 06.09.2017 року у справі №905/1566/17 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора про визнання недійсними розпорядження облдержадміністрації та договору про умови ведення мисливського господарства у повному обсязі.

Уповноважені представники та голова Громадської організації "Криволуцький мисливець", які були присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції 10.01.2018 року, заперечували проти доводів викладених в апеляційній скарзі з вищевикладених підстав, просили суд залишити рішення Господарського суду Донецької області від 06.09.2017 року у справі №905/1566/17 без змін.

Відповідачі -1 та -2 у судове засідання 10.01.2018 року не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомили, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористались.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути її за відсутності сторін, у зв'язку з чим переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як було встановлено місцевим судом, не оспорюється сторонами та підтверджується матеріалами справи, згідно Статуту Громадської організації "Криволуцький мисливець" остання є недержавною неприбутковою організацією, яка має статус місцевої громадської організації та здійснює свою діяльність на території Краснолиманської міської ради Донецької області.

Згідно п. 2.1 Статуту основною метою діяльності Громадської організації "Криволуцький мисливець" є ведення мисливського господарства в угіддях, наданих в користування згідно з чинним законодавством України, сприяння активному розвитку любительського мисливського і стендового спорту, охорони, відтворення, збереження, раціонального використання мисливських угідь і тваринного світу та захист спільних інтересів.

17.11.2014 року Криволуцькою сільською радою Донецької області листом №274/02-18 погоджено закріплення мисливських угідь в користування Громадській організації "Криволуцький мисливець" загальною площею 5,00 тис. га.

Листом від 12.11.2014 року Ямпільською селищною радою Краснолиманського району Донецької області було погоджено закріплення мисливських угідь в користування загальною площею 3,0 тис. га відповідачу-2, членами якого є місцеві мешканці, власники та користувачі земельних ділянок сіл Крива Лука, Іллічівка, Закітне.

В листі від 12.11.2014 року №218-02-04 Краснолиманською міською радою Донецької області також погоджено закріплення мисливських угідь в користування Громадській організації "Криволуцький мисливець" площею 8000 га.

В подальшому, 16.07.2015 року Державним агентством лісових ресурсів України на адресу відповідача-1 направлено на погодження матеріали щодо надання у користування мисливських угідь на території Донецької області, у тому числі й Громадській організації "Криволуцький мисливець".

18.04.2016 року Державним агентством лісових ресурсів України ухвалене подання №03-11/2355-16, згідно якого, враховуючи клопотання Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства від 24.03.2015 року №0157, погодження Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військово-цивільної адміністрації від 09.03.2016 року №05/13-0317, погодження землевласників та землекористувачів, направлено на розгляд адміністрації матеріали про надання у користування мисливських угідь на території Краснолиманського району Донецької області відповідачу-2 на строк не менш як 15 років загальною площею 6823,3900 га.

Розпорядженням від 19.05.2016 року №411 голови Обласної державної адміністрації керівника обласної військово-цивільної адміністрації "Про надання в користування мисливських угідь на території Донецької області", зокрема, Громадській організації "Криволуцький мисливець" надано в користування мисливські угіддя на території Донецької області загальною площею 648249,7253 га строком на 15 років.

Згідно вказаного розпорядження облдержадміністрації користувачів мисливських угідь зобов'язано укласти угоди на ведення мисливського господарства в порядку, встановленому законом; вносити плату за користування мисливськими угіддями тощо.

09.06.2016 року між Донецьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Громадською організацією "Криволуцький мисливець" укладено договір про умови ведення мисливського господарства.

Згідно п. 1.1 Договору, розпорядженням голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 19.05.2016 року №411 "Про надання в користування мисливських угідь на території Донецької області" надано Громадській організації "Криволуцький мисливець" терміном до 18.05.2031 року мисливські угіддя для ведення мисливського господарства на території Лиманського району загальною площзею 6823,3900 га.

За доводами прокурор у позові, вказані вище розпорядження та договір є такими, що порушують вимоги ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання". Зокрема, погодження на закріплення мисливських угідь ухвалені не на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради з прийняттям відповідних рішень.

Водночас, за твердженням прокурора, взагалі відсутні будь-які погодження таких землекористувачів як ФГ "Ралітний", ТОВ АПФ "Роднік", СТОВ "Україна", СФГ "Гусак", а також відповідачем-2 також не виконуються умови договору в частині створення, організації та забезпечення діяльності єгерської служби. За таких обставин, прокурор звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Розглядаючи спір по суті заявлених вимог та приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що приписами Закону України "Про мисливське господарство та полювання" не передбачено обов'язок саме відповідача-2 отримувати погодження подання місцевого органу Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства, на підставі якого приймалось оскаржуване розпорядження відповідача-1, з власниками або користувачами земельних ділянок. Прийняття відповідачем-1 рішення про передачу мисливських угідь відповідачу-2 давало право останньому розраховувати, що він діє правомірно, отримуючи зазначені угіддя для ведення мисливського господарства, тобто в даній ситуації відповідач-2 діяв добросовісно та правомірно. Право користування мисливськими угіддями є правом на майно у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 190 ЦК України. Право на користування вищевказаним майном відповідач-2 отримав у 2016 році, та з того часу мирно володіє ним протягом 1 року. При цьому прокурором не подано будь-яких доказів недобросовісності відповідача-2 під час набуття та використання зазначеного права чи неналежно виконання ним договірних зобов'язання за спірним договором враховуючи те, що інформація Міськрайонного управління Держземагенства у м. Красному Лимані та Краснолиманському районі Донецької області щодо обліку площ сільськогосподарських угідь за сільськогосподарськими підприємствами по Ямпільській і Криволуцькій радами надана станом на 01.01.2014 року, тобто до прийняття оспорюваного рішення. Законність втручання у право мирного володіння майном відповідача-2 прокурором не доведена. За висновком місцевого господарського суду, прокурором також не доведено відсутність погодження на закріплення мисливських угідь таких землекористувачів як ФГ "Ралітний", ТОВ АПФ "Роднік", СТОВ "Україна", СФГ "Гусак", оскільки не підтверджено, що вказані вище особи є землекористувачами.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, з урахуванням меж перегляду справи визначених у ч. 1 ст. 269 ГПК України, колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає наведені висновки законними, обґрунтованими та погоджується з ними, враховуючи наступне.

Предметом спору у справі, що переглядається є вимога прокурора про визнання недійсним розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації №411 від 19.05.2016 року "Про надання у користування мисливських угідь на території Донецької області" Громадській організації "Криволуцький мисливець" загальною площею 6823,3900 га та договору про умови ведення мисливського господарства від 09.06.2016 року, укладеного між Донецьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Громадською організацією "Криволуцький мисливець", як таких, що відповідно прийняте та укладене з порушенням ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", оскільки Громадській організації "Криволуцький мисливець" надано у користування для мисливського господарства мисливські угіддя без погодження всіх землекористувачів та землевласників. Як підставу для скасування рішення прокурор також посилається на ту обставину, що розпорядження №411 від 19.05.2016 року "Про надання у користування мисливських угідь на території Донецької області" не є належним доказом погодження уповноваженим органом користування земельною ділянкою з тих підстав, що діючим законодавством передбачено компетентних органів, які можуть приймати таке рішення, а саме міські, сільські та селищні ради, рішення яких повинні бути оформленні у вигляді рішень відповідних рад.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між місцевими органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання і користувачами мисливських угідь.

Згідно зі ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням місцевого органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, місцевими органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Статтею 10 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", визначено повноваження сільських, селищних і міських рад у галузі мисливського господарства та полювання до яких належить: організація та здійснення заходів щодо охорони державного мисливського фонду, поліпшення середовища перебування мисливських тварин; вирішення відповідно до цього Закону питань, що стосуються надання у користування мисливських угідь; реалізація інших питань у межах своїх повноважень.

Таким чином, вказаний Закон встановлює порядок надання угідь для ведення мисливського господарства, зокрема передбачає необхідність отримання погодження з власниками або користувачами земельних ділянок, що входять до складу мисливських угідь, на відсутність якого посилається прокурор як на підставу визнання недійсними спірних рішення та договору.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що спірна земельна ділянка, надана відповідачу-2 для ведення мисливського господарства, знаходиться у користуванні останнього на відповідних правових підставах.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол; Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами господарського суду першої інстанції про те, що право користування мисливськими угіддями є правом на майно у розумінні ст. 1 Першого протоколу.

При цьому Перший протокол ратифіковано Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР і з огляду на приписи частини першої ст. 9 Конституції України, ст. 10 Цивільного кодексу України застосовується судами України як частина національного законодавства.

Розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009 року, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Як зазначалося вище, обгрунтовуючи законність втручання у володіння відповідача-2 прокурор посилався на недотримання вимог ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" щодо необхідності погодження надання в користування мисливських угідь з Криволуцькою сільською радою Донецької області, Ямпільською селищною радою Краснолиманського району Донецької області, Краснолиманською міською радою Донецької області та ФГ "Ралітний", ТОВ АПФ "Роднік", СТОВ "Україна", СФГ "Гусак", які відповідно до листа Міськрайонного управління Держгеокадастру у м. Красному Лимані Донецької області від 27.11.2014 року є власниками та користувачами земельних ділянок, що входять до складу спірних мисливських угідь станом на 01.01.2014 року.

Однак, як обгрунтовано зазначив місцевий господарський суд, з чим також погоджується судова колегія, вказаний лист не містить дані про осіб, які були власниками або користувачами земельних ділянок станом на травень 2016 року, тобто на момент прийняття відповідачем-1 спірного рішення.

Колегія суддів не може прийняти до уваги посилання прокурора в апеляційній скарзі на листи Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 17.05.2017 року №10-5-0.2-4279/2-17 та Міськрайонного управління Держземагенства у м.Красному Лимані та Краснолиманському районі Донецької області від 27.11.2014 року №1064, оскільки в першому документі лише повідомлено прокурора про надання інформації на звернення відповідача-2 у листопаді 2014 року щодо площ сільськогосподарських угідь, які обліковуюються за ПП "Оберіг", ТОВ "СПФ-Донецьк", ФГ "Земля СВ", ФНГ "Темп", ФГ "Ралітне", ФГ "Світанкове", ТОВ СПФ "Ставки", а інформація щодо обліку площ сільськогосподарських угідь за сільськогосподарськими підприємствами по Ямпільській і Криволуцькій радами надана взагалі станом на 01.01.2014 року. Доказів з визначення землекористувачів станом на момент ухвалення оспорюваного розпорядження (травень 2016 року) прокурором до матеріалів справи не надано.

При цьому прокурором не було подано самої справи надання спірних угідь у користування, яка б містила заяву відповідача-2, подання Міськрайонного управління Держгеокадастру у м. Красний Лиман Донецькій області на підставі якого приймалось спірне рішення відповідача-1, погодження землекористувачів.

Судова колегія не може прийняти до уваги твердження прокурора на відсутність у відповідача-1 повноважень на погодження користування земельною ділянкою з тих підстав, що діючим законодавством передбачено компетентних органів, які можуть приймати таке рішення, а саме міські, сільські та селищні ради, рішення яких повинні бути оформленні у вигляді рішень відповідних рад, враховуючи наступне.

Відповідно до абзацу 12 ч.1 ст.13 Закону України "Про тваринний світ" визначено, що до повноважень центральних органів виконавчої влади належить подання у встановленому порядку документів з питань надання у користування мисливських угідь органам, які уповноважені приймати рішення про надання у користування таких угідь та об'єктів.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" та ст. 15 Закону України "Про тваринний світ" до повноважень обласних рад у галузі мисливського господарства та полювання належить вирішення у встановленому порядку питань про надання і користування мисливських угідь.

Указом Президента України від 05.03.2015 року №123/2015 "Про утворення військово-цивільних адміністрацій" утворено Донецьку обласну військово-цивільну адміністрацію.

На підставі Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" Донецька обласна державна адміністрація набула статусу обласної військово-цивільної адміністрації.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" військово-цивільні адміністрації області - це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження обласних рад, державних адміністрацій та інші повноваження, визначені цим Законом.

З огляду на викладене, враховуючи статус Донецької обласної державної адміністрації обласної військово-цивільної адміністрації, як центрального органу виконавчої влади, до компетенції відповідача-1 входить повноваження вирішення у встановленому порядку питань про надання і користування мисливських угідь в силу закону.

Зігдно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до приписів Закону України "Про мисливське господарство та полювання" не передбачено обов'язок саме Громадської організації "Криволуцький мисливець" отримувати погодження подання місцевого органу Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства з власниками або користувачами земельних ділянок, прийняття відповідачем-1 на підставі вказаного подання рішення про передачу мисливських угідь відповідачу-2 давало право останньому розраховувати, що він діє правомірно, отримуючи зазначені угіддя для ведення мисливського господарства.

При цьому прокурором ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанцій не було подано доказів недобросовісності відповідача-2 під час набуття та використання зазначеного права чи неналежно виконання ним договірних зобов'язань за спірним договором.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач-2 з травня - червня 2016 року мирно володіє спірними угіддями, за цей час жодних заперечень будь-якими особами, в тому числі вказаними прокурором міськими, сільськими радами та ФГ "Ралітний", ТОВ АПФ "Роднік", СТОВ "Україна", СФГ "Гусак", не заявлялось.

Матеріали справи не містять та позивачем не надано доказів звернення із запитом прокурора, зробленим у 2016 році, до вказаних вище осіб із їх відповідями про погодження або непогодження надання мисливських угідь Громадській організації "Криволуцький мисливець".

З метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх фактичних обставин справи ухвалою Донецького апеляційного господарського суду віл 13.12.2017 року було зобов'язано прокуратуру та відповідача-2 надати письмові пояснення з обгрунтуванням того, хто саме є власниками та користувачами земельних ділянок на території, яка надана для ведення мисливського господарства (відомості земельного кадастру Держгеокадастру та інші докази).

На виконання вимог ухвали суду прокурором надано пояснення, за змістом яких відповідно до довідки міськрайонного управління Держземагенства у м. Красному Лимані та Краснолиманському районі від 27.11.2014 року, станом на 01.01.2014 року по Ямпільській та Криволуцькій сільським радам обліковуються наступні площі сільськогогосподарських угідь, а саме: ПП "Оберіг" - 317,3 га, ТОВ "СПФ-Донецьк" - 311,4 га, ФГ "Земля СВ" - 50 га, ФГ "Кредо" - 1968,4 га, ФГ "Темп" -386,2 га, ФГ "Ралітне" - 501,9 га, ФГ "Світанок" - 60,3 га, ТОВ СПФ "Ставки" -109,4 га, а також Криволуцькій сільській раді - 304,9 га сіножатей та 855,1 га пасовищ і по Ямпільській сільській раді - 928,4 га сіножатей і 1047,5 га пасовищ, які входять у межі мисливських угідь ГО "Криволуцький мисливець". На думку прокурора відповідачем-2 не було отримано погодження на ведення мисливського господарства та полювання із вищевказаними особами - землевласниками та користувачами земель.

В свою чергу, відповідачем-2 надано до суду апеляційної інстанції письмові пояснення за змістом яких слідує, що ГО "Криволуцький мисливець" звернулось до вказаних землевласників і землекористувачів та останні погодили надання у користування мисливських угідь.

Дослідивши надані відповідачем-2 до письмових пояснень документи судом апеляційної інстанції встановлено, що ГО "Криволуцький мисливець" 1 - 4 листопада 2014 року було укладено з ПП "Оберіг", ТОВ "СПФ-Донецьк", ФГ "Земля СВ", ФГ "Кредо", ФГ "Темп", ФГ "Ралітне", ФГ "Світанок", ТОВ СПФ "Ставки" ряд аналогічних Договорів про надання право ведення мисливського господарства та полювання. Зокрема, згідно умов вказаних правочинів землекористувачі вказаних прокурором земельних ділянок, які розташовані на території Краснолиманського району Донецької області, останні не заперечували та надали ГО "Криволуцький мисливець" право ведення мисливського господарства та полювання на території земельних угідь, які знаходяться у їх власності або користуванні.

При цьому, листами Ямпільської (вих.№02-18/274 від 12.11.2014р.) та Криволуцької (вих.№274/02-18 від 17.11.2014р.) сільських рад, які містяться в матеріалах справи, голови сільрад клопотали перед начальником Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства Стороженко В.І. про прийняття рішення щодо закріплення мисливських угідь в користування ГО "Криволуцький мисливець", членами якого являються місцеві мешканці власники та користувачі земельних ділянок сіл Крива Лука, Іллічівка, Закітне, для сприяння охорони, відтворення, збереження та раціонального використання тваринного світу та захисту спільних інтересів.

Наведені вище докази та обставини встановлені судом апеляційної інстанції свідчать не лише про те, що землевласники та користувачі земельних ділянок, наданих відповідачу-2 для ведення мисливського господарства, входять до ГО "Криволуцький мисливець" (займаються полюванням на своїх земельних ділянках) та самостійно клопотали перед уповноваженим органом, який укладав оскаржуваний договір про умови ведення мисливського господарства від 09.06.2016 року, а також про те, що відповідачем-2 було укладено з землевласниками та користувачами окремі Договори про надання права ведення мисливського господарства та полювання, що також спростовує доводи прокурора про непогодження цього питання із вказаними вище особами.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами місцевого господарського суду про те, що прокурором не доведено законність втручання у право мирного володіння майном відповідача-2, а також не обґрунтовано та не доведено, яким чином позбавлення відповідача-2 права користування спірними мисливськими угіддями буде сприяти задоволенню суспільного інтересу.

Крім того, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" з метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється, зокрема, полювання у межах населених пунктів (сіл, селищ, міст), за винятком випадків, передбачених рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад.

Тобто, ведення мисливського господарства та полювання в межах населених пунктів за загальним правилом заборонено нормами чинного законодавства, а тому є сумнівним, що землі населених пунктів Криволуцькою сільською радою Донецької області, Ямпільською селищною радою Краснолиманського району Донецької області, Краснолиманською міською радою Донецької області взагалі є мисливськими угіддями в розумінні ст. 1 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", а території власників та землекористувачів таких земель можуть бути використані для ведення мисливського господарства.

З урахуванням того, що нормами спеціального закону заборонено здійснення мисливської діяльності на території населених пунктів, а, отже, і розміщення на цих територіях мисливських угідь, сільські, селищні, міські ради як власники земельних ділянок комунальної власності у межах населених пунктів не наділені повноваженнями надавати відповідні погодження на користування мисливськими угіддями на таких територіях, чим спростовуються доводи прокурора щодо незаконності розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації №411 від 19.05.2016 року "Про надання у користування мисливських угідь на території Донецької області" Громадській організації "Криволуцький мисливець" загальною площею 6823,3900 га у зв'язку з не погодженням такого рішення сільськими, селищними та міськими радами.

Згідно приписів ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта індивідуальної дії недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

З урахуванням вищевикладеного, прокурором не доведено невідповідність оскаржуваного розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації №411 від 19.05.2016 року "Про надання у користування мисливських угідь на території Донецької області" Громадській організації "Криволуцький мисливець" вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу чи порушення прийняттям такого рішення прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

З огляду на те, що судами не встановлено порушення норм законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення ради, правові підстави для визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства від 09.06.2016 року також відсутні.

Поряд з цим, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне зауважити, що спірне розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації №411 від 19.05.2016 року є ненормативним актом, який застосовується одноразово і з прийняттям якого виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів конкретних осіб, це рішення вичерпало свою дію фактом його виконання - укладенням між відповідачем-2 та відповідачем-3 договору про умови ведення мисливського господарства від 09.06.2016 року, а відтак, скасування оскаржуваного розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації №411 від 19.05.2016 року не призведе до відновлення порушених або оспорюваних прав позивача, оскільки обраний прокурором спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 11.11.2014 року у справі № 21-405а14.

З огляду на викладене, висновки господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, враховуючи, що скасування оскаржуваного рішення відповідача-1 та визнання недійсним спірного договору за вищевказаних обставин позбавить відповідача-2 права користування мисливськими угіддями, якими він володіє з 2016 року, а відтак призведе до порушення визначених Конвенцією принципів законності і суспільного інтересу та порушить передбачене ст. 1 Першого протоколу до Конвенції право відповідача-2 на мирне володіння майном, є законними і обгрунтованими.

Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга Заступника прокурора Донецької області задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Донецької області від 06.09.2017 року у справі №905/1566/17 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 282 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Донецької області, м. Маріуполь Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 06.09.2017 року у справі №905/1566/17 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 06.09.2017 року у справі №905/1566/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді Н.В. Будко

Е.В. Сгара

(У судовому засіданні 10.01.2018 року оголошено вступну та резулятивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 15.01.2018 року).