П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 718/2429/17

Головуючий у 1-й інстанції: Масюк Л.О.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

16 січня 2018 року

м . Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Сторчака В. Ю. Мельник-Томенко Ж. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Чернівці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Кіцманського районного суду Чернівецької області від 27 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до Інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в м. Чернівці лейтенанта поліції ОСОБА_3 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Управління патрульної поліції у м.Чернівці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - третя особа) про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач 02.11.2017 звернувся до Кіцманського районного суду Чернівецької області з адміністративним позовом в якому просив: визнати незаконною та скасувати постанову інспектора роти №4 батальйону УПП в м. Чернівці лейтенанта поліції серії АР №733204 від 23.10.2017 про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі ч. 1 п. 1 ст. 247 КУпАП у зв’язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постановою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 27.11.2017 адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано незаконною та скасовано постанову інспектора роти №4 батальйону УПП м. Чернівці лейтенанта поліції ОСОБА_3 серії АР №733204 від 23.10.2017 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою серії АР №733204 від 23.10.2017 винесеною інспектором роти №4 батальйону УПП в м. Чернівці лейтенантом поліції ОСОБА_3 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимоги п.15.10 "Д" ПДР України, а саме за те, що останній в м. Чернівці біля будинку №117 по проспекту Незалежності здійснив стоянку транспортного засобу на виїзді з прилеглої території, чим здійснив загрозу безпеці дорожнього руху, що передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП та у зв’язку із чим застосовано стягнення у вигляді штрафу 510 грн

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення, не надано доказів, на яких базується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що призвело до порушення прав позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами та доповненнями) (далі - Правила). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 8.1 Правил вказано, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до п. 15.10 Правил, стоянка забороняється у місцях, де заборонена зупинка; на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками); на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м; ближче 50 м від залізничних переїздів; поза населеними пунктами в зоні небезпечних поворотів і випуклих переломів поздовжнього профілю дороги з видимістю або оглядовістю менше 100 м хоча б в одному напрямку руху; у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.

Частиною 3 статті 122 КУпАП вказано, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до примітки до вказаної статті суб’єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент його вчинення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмежень швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки і стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, - юридична або фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, автоматичну фото - і відеотехніку.

Порядком функціонування системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2017 № 833 визначено вимоги до функціонування системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі.

Пунктом 7 вищевказаного порядку зазначено, що за допомогою системи фіксуються такі порушення Правил дорожнього руху, зокрема, порушення правил зупинки і стоянки.

Так, апеляційним судом в Управління патрульної поліції у м. Чернівці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України витребовувались дислокація технічних засобів регулювання дорожнім рухом та відеозапис з місця вчинення правопорушення з нагрудної камери працівника поліції або відеореєстратора патрульного автомобіля, проте вказані докази суду не надавались.

З врахуванням наведених норм, в т.ч. і примітки до ст. 122 КУПАП України суб'єктом правопорушення, в спірних правовідносинах може бути тільки водій, який керував транспортним засобом, а не власник, оскільки відеофіксація в автоматичному режимі правопорушення не здійснювалася.

Порядком тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1102 вказано, що тимчасове затримання транспортного засобу поліцейським проводиться у випадках, передбачених статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема у разі, коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопорушення, і передбачає примусове припинення використання такого транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку, якщо транспортний засіб створює значні перешкоди дорожньому руху (п.2).

Доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється за допомогою спеціальних автомобілів - евакуаторів (далі - евакуатор), у тому числі тих, що належать підприємствам, установам та організаціям, які провадять діяльність, пов'язану з транспортуванням транспортних засобів, і з якими територіальним органом Національної поліції укладені в установленому порядку договори (п. 3 вказаного Порядку).

У разі відсутності водія, транспортний засіб якого доставляється на спеціальний майданчик чи стоянку або блокується, поліцейський залишає на місці, де був автомобіль, або під його склоочисниками повідомлення про тимчасове затримання транспортного засобу та необхідність прибуття такого водія до територіального органу Національної поліції для оформлення протоколу про адміністративне правопорушення або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення (п. 6 зазначеного Порядку).

Згідно п. 8 вказаного Порядку, про місце зберігання тимчасово затриманого транспортного засобу поліцейський повідомляє водієві під час складання протоколу про адміністративне правопорушення або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, а в разі його відсутності - до чергової частини територіального органу Національної поліції.

Таким чином, з наведених норм слідує, що до адміністративної відповідальності притягується водій транспортного засобу який вчинив адміністративне правопорушення.

При цьому, згідно матеріалів справи, відповідачем не доведено факту вчинення вказаного у оскаржуваній постанові правопорушення саме позивачем та не взято до уваги пояснення позивача, надані ним під час розгляду справи, про те, що він є власником транспортного засобу, але він не керував транспортним засобом та не здійснював стоянки у місці вчинення правопорушення, оскільки, на той час автомобілем керувала його дружина. Проте, відповідачем не встановлено особу водія автомобіля яким вчинено правопорушення як і не вжито заходів для його встановлення.

Враховуючи те, що доказів вчинення позивачем правопорушення відповідач суду не надав, особу водія не встановив та виніс оскаржувану постанову з порушенням процедури притягнення до відповідальності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення адміністративного позову.

За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв'язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Чернівці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення, а постанову Кіцманського районного суду Чернівецької області від 27 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає відповідно до частини 3 статті 272 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 16 січня 2018 року.

Головуючий

ОСОБА_1

Судді

ОСОБА_4 ОСОБА_5