ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року

Справа № 804/4505/17

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді

ОСОБА_1

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _2 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.04.2017 року № 481571-1303 та № 481573-1303.

В обґрунтування позову посилалося на те, що земельна ділянка, на підставі якої нарахований земельний податок з фізичних осіб не перебуває в її власності, оскільки рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2014 року по справі №200/4599/14-ц, що набрало законної сили, договори дарування частини нежилих приміщень від 01 березня 2013 року визнано недійсним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідач, у наданих до суду запереченнях зазначив, що під час розрахунку сум податкового зобов’язання по земельному податку з фізичних осіб діяв в межах наданих повноважень. Також вказав, що на момент звернення до суду на його адресу не надходила інформації щодо відчуження нерухомого майна, що належить позивачу згідно договорів дарування.

Представник позивача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи у судове засідання не з'явився.

У відповідності до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до договорів дарування частини нежилих приміщень від 01 березня 2013 року№ 569, № 570, № 571, зареєстрованих в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 660069, № 661856, № 663032 ОСОБА_2 прийняла у дар ? частину (загальна площа 2175,5 кв.м.) нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, 25.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2014 року у справі №200/4599/14-ц, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2015 року вищевказані договори дарування частини нежилих приміщень від 01 березня 2013 року визнано недійсним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

10 квітня 2017 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення-рішення форми № 481571-1303 та № 481573-1303, яким позивачу нараховане податкове зобов’язання з орендної плати за землю з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 27483,87 грн. та 48452,87 грн. відповідно.

Правомірність винесення вказаних рішень є предметом розгляду у цій справі.

При вирішенні спору суд виходить з того, що відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з пп. 14.1.72, пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу ХІІ цього Кодексу), а землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пп. 269.1.1, пп. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269, п. 270.1 ст. 270, п.286.3 ст.286, п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 120, ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду (їх частину), унормовують положення ст. 377 Цивільного кодексу України.

При цьому, пунктом 286.5 статтею 286 Податкового кодексу України встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року орган державної податкової служби надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Відповідно до п 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

З аналізу наведених норм в розрізі встановлення обставин спірних правовідносин вбачається, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника та/або землекористувача, набутого у встановленому чинним законодавством порядку.

Як вже встановлено судом, рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2014 року у справі №200/4599/14-ц, що набрало законної сили, визнано недійсними договори дарування частини нежилих приміщень від 01 березня 2013 року№ 569, № 570, № 571 та скасовані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Фактично, вказаним рішенням ОСОБА_2 втратила статус землевласника, а тому у неї не виникає обов’язку щодо сплати земельного податку з земельної ділянки на якій розташовані такі об’єкти нерухомого майна.

Посилання відповідача на відсутність інформації щодо відчуження нерухомого майна, що належить позивачу згідно договорів дарування суд вважає безпідставними, оскільки невнесення до відповідної бази інформації про припинення права власності на будівлі та споруди на спірній земельній ділянці не може породжувати обов’язку сплати земельного податку такої земельної ділянки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податкові зобов’язання з орендної плати за землю нараховані позивачу безпідставно, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 10.04.2017 року № 481571-1303 та № 481573-1303 є протиправним та підлягають скасуванню, а позовні вимого задоволенню.

Керуючись ст.ст. 205, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 10.04.2017 року № 481571-1303, яким ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб у розмірі 27483,87 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 10.04.2017 року № 481573-1303, яким ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб у розмірі 48452,87 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Л.Є. Букіна