Провадження №22-ц/772/105/2018

Категорія: 69

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бар`як А. С.

Доповідач :Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2018 рокуСправа № 127/12818/17м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого судді Медвецького С.К.,

суддів: Сала Т.Б., Оніщука В.В.,

з участю секретаря Ліннік Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні Апеляційного суду Вінницької області в залі судових засідань № 2 цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників Антитерористичної операції, Міністерство оборони України, Міністерство соціальної політики України, Антитерористичний центр при службі безпеки України, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Бар?яка А.С. о 15:18 год. у приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області,

встановила:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження, в якій просила встановити факт участі ОСОБА_2 у бойових діях під час проведення антитерористичної операції з 3 грудня 2014 року по 3 січня 2015 року в с. Піски Ясинуватського району Донецької області та з 16 березня 2015 року по 2 червня 2016 року на шахті Бутівка Донецької області, а також факт його загибелі при виконанні бойового завдання під час проведення АТО.

Заява мотивована тим, що її син ОСОБА_2 проходив службу в добровольчому батальйоні ОУН на посаді стрільця в зоні проведення антитерористичної операції в с. Піски Ясинуватського району Донецької області у зазначені періоди, брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

З 15 березня 2016 року ОСОБА_2 брав участь у бойових діях в зоні проведення АТО у складі першої окремої штурмової групи роти добровольчого українського корпусу «Правий сектор» та 29 травня 2016 року під час виконання бойового завдання був тяжко поранений і від отриманих поранень ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Необхідність встановлення зазначених фактів заявник обґрунтовувала можливістю надання її сину статусу учасника бойових дій та отримання права на одноразову грошову допомогу у випадку загибелі військовослужбовця, а також реалізації соціальних гарантій, наданих сім`ям загиблих учасників АТО.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року заяву задоволено частково.

Встановлено факт участі у бойових діях під час участі в антитерористичній операції ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення в період з 3 грудня 2014 року по 3 січня 2015 року в с. Піски Ясинуватського району Донецької області, а також у період з 16 березня 2015 року по 2 червня 2016 року на шахті Бутівка Донецької області.

Встановлено факт загибелі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час участі у бойових діях, що відбувались в районі проведення антитерористичної операції 29 травня 2016 року на шахті Бутівка Донецької області, в результаті отриманих травм, що стали причиною смерті.

В апеляційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.

В обґрунтування апеляційної скарги представник Міністерства оборони України, не заперечуючи факту загибелі ОСОБА_3 за вказаних обставин, зазначив про неможливість визнання таких фактів в порядку окремого провадження, оскільки згідно з Порядком надання статусу учасника бойових дій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 20 серпня 2014 року надання статусу учасника бойових дій відбувається у позасудовому порядку, а саме на підставі рішення комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, яке може бути оскаржене в судовому порядку. Тому звернення заявника до суду із заявою про встановлення таких фактів є передчасним.

Крім того, на думку заявника, суд не врахував, що законодавство визначає виключні переліки суб`єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом та сил і засобів, що залучаються до проведення антитерористичної операції і ці переліки не включають добровольчі формування територіальної оборони, що були створені державними чи громадськими організаціями, або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Можливість залучення до участі в антитерористичних операціях, зокрема, громадян, здійснюється за їх згодою та координується Антитерористичним центром при Службі безпеки України. Однією з умов надання статусу учасника бойових дій особам зі складу добровольчих формувань та самоорганізацій є те, що в подальшому зазначені формування та самоорганізації повинні бути включені до складу державних структур, які визначені суб?єктами боротьби з тероризмом.

Зазначає, що у разі виникнення спірних питань, які потребують міжвідомчого врегулювання, рішення про надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення приймається міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, яка утворюється Державною службою України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції. Однак, зазначеною комісією питання про надання статусу учасника бойових дій сину заявника не вивчалося, тому таке звернення до суду є передчасним.

Також, на думку представника Міністерства оборони України, подані заявником документи не є документами, що підтверджують залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення та факту взаємодії особи з суб?єктами боротьби з тероризмом.

Заявник ОСОБА_1 та її представник - адвокат Білошкурський О.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Представник Міністерства оборони України Сосна О.М. у судове засідання не з?явився, подав заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутність, апеляційну скаргу підтримав.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися без поважних причин, хоча були повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи.

Пунктом 8 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу (пункт 9 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 3 листопада 2017 року таким вимогам закону відповідає.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що під час розгляду справи знайшов своє підтвердження факт того, що ОСОБА_2 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення в період з 3 грудня 2014 року по 3 січня 2015 року в с. Піски Ясинуватського району Донецької області та у період з 16 березня 2015 року по 2 червня 2016 року на шахті Бутівка Донецької області, а також факт його загибелі під час участі у бойових діях, що відбувались в районі проведення антитерористичної операції 29 травня 2016 року на шахті Бутівка Донецької області, в результаті отриманих травм, що стали причиною смерті.

Встановлення даних фактів має для заявниці юридичне значення та необхідне для надання її сину статусу учасника бойових дій, що пов?язане з подальшою можливістю реалізації нею соціальних гарантій, наданих сім`ям загиблих учасників АТО.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до роз?яснень, викладених в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина» суди не вправі з часу введення Конституції в дію відмовляти фізичним чи юридичним особам у прийнятті до судового розгляду заяв і звернень.

Суди не вправі відмовляти у судовому захисті прав та свобод людини і громадянина, у прийнятті скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб з підстав, не передбачених Конституцією чи законом. При цьому слід мати на увазі, що коло прав і свобод людини і громадянина, закріплених Конституцією не є вичерпним.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ст. 19 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом у порядку позовного, наказного та окремого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Статтею 315 ЦПК України, яка регламентує розгляд справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначено перелік фактів, які встановлюються судом.

При цьому частиною другої наведеної статті визначено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом першої інстанції встановлено, що заявник є матір?ю ОСОБА_2 (а.с.117, 11, 27).

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 1032 від 3 червня 2016 року та довідки про причину смерті № 1032, видані Комунальним закладом «Дніпропетровське бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» причиною смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ушкодження головного мозку, перелом склепіння черепа, вибухова травма, ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків, дата травми 29 травня 2016 року, місце де відбулася травма - Донецька область, в зоні АТО. Дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13, 14).

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 у період з 3 грудня 2014 року по 3 січня 2015 року проходив службу в добровольчому батальйоні ОУН на посаді стрільця в зоні проведення АТО в с. Піски Ясинуватського району Донецької області, що підтверджується характеристикою бійця ОСОБА_2 , наданою командиром добровольчому батальйоні ОУН Коханівським М.М. № 29/03-2016 від 29 березня 2016 року (а.с.18).

З 15 березня 2016 року брав участь у бойових діях, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України в зоні проведення антитерористичної операції у складі першої окремої штурмової роти добровольчого українського корпусу «Правий сектор» та був тяжко поранений 29 травня 2016 року при виконанні бойового завдання в Донецькій області і від отриманих поранень помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою командира Першої окремої штурмової роти добровольчого українського корпусу «Правий сектор» Коцюбайла Д.І. № 27 від 2 червня 2016 року.

Участь добровольчих формувань в особливий період в антитерористичній операції в районах проведення АТО, на боці сил АТО, в установленому законом порядку не було заборонено. З боку держави відсутні обмеження або заборона щодо участі відповідних добровольчих формувань під час антитерористичної операції в районах проведення АТО на боці сил АТО, а навпаки такі добровольчі формування допущені до участі в антитерористичній операції в районах проведення АТО на боці сил АТО

Згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про основи національної безпеки України» об?єктами національної безпеки, зокрема, є держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.

Суб`єктами забезпечення національної безпеки є, зокрема, громадяни України, об`єднання громадян (ст. 4 Закону України «Про основи національної безпеки України»).

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України (стаття 65 Конституції України).

Відповідно до п. 20 ст. 6 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються, зокрема, особи, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Аналогічні положення щодо визнання учасниками бойових дій містяться також у Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (надалі Порядок).

Відповідно до п. 5 Порядку рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається:

комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, ДСНС, ДПтС;

міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера, яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання. У разі відмови в наданні статусу учасника бойових дій питання про надання особі зазначеного статусу може повторно виноситися на розгляд комісії за рішенням керівника відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи іншого державного органу, зазначеного у пункті 5 цього Порядку.

Рішення комісії (міжвідомчої комісії) може бути оскаржено в судовому порядку, в даному випадку в порядку адміністративного судочинства за викладених обставин до адміністративного суду.

Відповідно до п. 14 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 травня 2015 року № 200 у разі звернення особи до суду стосовно встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях, які дають право на визнання його учасником бойових дій, і прийняття судом відповідного позитивного рішення, таке рішення суду визнається як документ, що підтверджує право громадянина на визнання його учасником бойових дій. Копія рішення суду підлягає зберіганню разом з іншими документами.

Отже, до документів, що підтверджують право громадянина на визнання його учасником бойових дій належить, зокрема, рішення суду про встановлення факту участі у бойових діях.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Установивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про встановлення факту участі ОСОБА_2 в бойових діях з 3 грудня 2014 року по 3 січня 2015 року в с. Піски Ясинуватського району Донецької області, а також у період з 16 березня 2015 року по 2 червня 2016 року на шахті Бутівка Донецької області та факт його загибелі під час участі у бойових діях, що відбувались в районах проведення антитерористичної операції 29 травня 2016 року на шахті Бутівка Донецької області, в результаті отриманих травм, що стали причиною смерті.

Такий висновок суду ґрунтується на всебічному, повному та об?єктивному дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зі змісту указаної заяви слідує, що заявник не просить надати її сину статус учасника бойових дій у судовому порядку, а заявляє лише про встановлення факту участі останнього у бойових діях та факту загибелі під час їх проведення, та не звернув увагу на те, що у заявника є конституційне право на звернення до суду із такою заявою з огляду на вищезазначене, а також в сенсі статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381 384 ЦПК України, суд

постановив:

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Міністерства оборони України без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий Підпис С.К. Медвецький

Судді: Підпис Т.Б. Сало

Підпис В.В. Оніщук

Згідно з оригіналом

Головуючий С.К. Медвецький