ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10 січня 2018 року № 826/12923/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії.

ОСОБА _1 звернувся до суду з адміністративним позовом про: визнання рішення Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у м. Києві від 02.09.2017 (згідно реєстрації надісланого листа, а фактично - від 02.10.2017) про відмову в задоволенні заяви про визнання ветераном органів внутрішніх справ України протиправним; зобов'язання Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в м. Києві визнати ОСОБА_1 ветераном органів внутрішніх справ України відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" та видати ОСОБА_1 посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до витягу з наказу ректора Національної академії внутрішніх справ від 05.11.2015 №176 о/с вислуга років позивача на день звільнення в календарному обчисленні становила 27 років 03 місяці 03 дні, тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" та пункту 3 "Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1601, позивач має право на набуття статусу ветерана органів внутрішніх справ України. Також у позовній заяві, як обґрунтування позовних вимог, зазначено постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2017 в адміністративній справі №826/8253/16, якою зобов'язано Ліквідаційну комісію ГУ МВС України у м. Києві, Національну академію внутрішніх справ зарахувати ОСОБА_1 в рахунок вислуги років для призначення пенсії період навчання у вищому навчальному закладі в зв'язку з проходженням військової підготовки за програмою офіцерів Збройних Сил СРСР на військовій кафедрі Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка та отримання офіцерського звання.

Під час судового розгляду адміністративної справи в судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив задовольнити адміністративний позов. Позивач звернув увагу суду, що відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення не враховано витягу з наказу Національної академії внутрішніх справ від 05.11.2015 №176 о/с "По особовому складу", постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2017 в адміністративній справі №826/8253/16 та архівну довідку Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 01.04.2016 №010-17/161.

Представник відповідача позов не визнала, подала в судовому засіданні письмові заперечення, зазначивши, що вислуга років позивача в календарному обчисленні, розрахована відповідно до "Інструкції про організацію роботи з оформлення документів для призначення пенсій та отримання пільг військовослужбовцям Національної гвардії України, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, звільненим зі служби, та членам їх сімей", затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2013 №611 (у запереченнях №661), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.07.2013 за №1213/23745, становить 24 роки 10 місяців 06 днів. Під час розрахунку періоду проходження служби не було враховано період навчання у вищому навчальному закладі з проходженням військової підготовки за програмою офіцерів Збройних Сил СРСР на військовій кафедрі Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. Як зазначила представник, відповідач керувався постановою Верховного Суду України від 12.09.2017 №2а-7238/12/2670.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вчинення процесуальної дії) за заявою сторін судом ухвалено продовжити судовий розгляд в письмовому провадженні.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, судом встановлено.

Позивач звернувся до відповідача з заявою від 06.09.2017, в якій, на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2017 в адміністративній справі №826/8253/16 та наказу Національної академії внутрішніх справ від 05.11.2015 №176 о/с, просив видати посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ".

Відповідач листом від 02.09.2017 №ЛК-К-2030-125/01/62-2017 "Про надання інформації" повідомив позивача, що згідно з розрахунком вислуги років для призначення пенсії від 28.03.2016, на дату звільнення зі служби в органах внутрішніх справ 06.11.2015, час служби в календарному обчисленні склав 24 роки 10 місяців 06 днів, тому законних підстав для визнання позивача ветераном органів внутрішніх справ та видачі посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ" немає.

Згідно з копією конверта, доданого позивачем, вказаний лист надіслано відповідачем на адресу ОСОБА_1 02.10.2017.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (у редакції, чинній на час розгляду відповідачем заяви позивача від 06.09.2017) <...> ветеранами органів внутрішніх справ <...> визнаються громадяни України, які бездоганно прослужили <...> в органах внутрішніх справ, <...> 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД. Аналогічні за змістом положення щодо підстав визнання громадян України ветеранами органів внутрішніх справ передбачались цим Законом і на час звільнення позивача в запас за віком згідно з наказом від 25.11.2015 №176 о/с.

Позивач на підтвердження підстав для визнання його ветераном органів внутрішніх справ у зв'язку з наявністю в нього вислуги років служби в органах внутрішніх справ 25 і більше років у календарному обчисленні надав наказ Національної академії внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України від 05.11.2015 №176 о/с "По особовому складу", яким полковника міліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в органах внутрішніх справ у відставку (з постановкою на військовий облік) відповідно до підпункту "а" пункту 64 (за віком) "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становила 27 років 03 місяці 03 дні.

Статтею 10 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" встановлено, що ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Зразки посвідчень, нагрудних знаків та порядок їх виготовлення і вручення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 "Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1601 підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби" є один з таких документів: наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності I чи II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; посвідчення про нагородження медаллю "Ветеран Вооруженных Сил СССР".

Як уже зазначалось, відповідно до наказу від 05.11.2015 №176 о/с, яким позивача звільнено зі служби в органах внутрішніх справ у відставку за віком, вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становила 27 років 03 місяці 03 дні. Станом на час розгляду даної адміністративної справи сторони не повідомили суд про скасування, оскарження цього наказу.

У листі відповідача від 02.09.2017 №ЛК-К-2030-125/01/62-2017 "Про надання інформації" підставою для відмови вказано розрахунок вислуги років для призначення пенсії від 28.03.2016, за яким, на дату звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ 06.11.2015, час служби в календарному обчисленні склав 24 роки 10 місяців 06 днів.

На думку суду, наведена підстава для відмови не відповідає вимогам "Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", де передбачено, що однією з підстав для видачі посвідчення є саме наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку, а не розрахунок вислуги років для призначення пенсії.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2017 в адміністративній справі №826/8253/16 за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в м. Києві, Національної академії внутрішніх справ, позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправними дії Національної академії внутрішніх справ щодо незарахування ОСОБА_1 в розрахунок вислуги років для призначення пенсії по лінії МВС України період проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів Збройних Сил СРСР на військовій кафедрі Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка; зобов'язано Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в м. Києві, Національну академію внутрішніх зарахувати ОСОБА_1 в рахунок вислуги років для призначення пенсії по лінії МВС України період проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів Збройних Сил СРСР на військовій кафедрі Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. В постанові судом встановлено проходження ОСОБА_1 військової підготовки на військовій кафедрі Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка в період з червня 1982 року по травень 1984 року, що не було враховано під час розрахунку вислуги років. Підставою для такого висновку зазначено пункт 2 постанови Кабінет Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей", за яким до вислуги років особам <...> середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ <...> зазначеним у пункті "ж" статті 1-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" <...> при призначенні пенсій згідно з пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців. Судом також на підставі військового квитка ВЧ №069357 встановлено, що за результатами військової підготовки на військовій кафедрі Київського державного університету ОСОБА_1 отримав військове звання лейтенант (наказ 14.06.1985 №15).

Згідно з довідкою від 20.07.2017 №826/8253/16/7084/17 постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2017 у справі №826/8253/16 набрала законної сили 30.05.2017.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На думку суду, встановлені в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2017 в адміністративній справі №826/8253/16 обставини щодо вислуги років позивача мають преюдиційне значення для даної справи. Роблячи такий висновок, судом враховано, що в справі №826/8253/16 брали участь ті самі сторони: позивач - ОСОБА_1; відповідач - Ліквідаційна комісія ГУ МВС України в м. Києві, докази, які містяться в матеріалах розглядуваної адміністративної справи, не спростовують наведених висновків у справі №826/8253/16.

Наведене дає підстави для висновку про протиправність відмови відповідачем у визнанні позивача ветераном органів внутрішніх справ та виданні посвідчення на підставі розрахунку вислуги років для призначення пенсії від 28.03.2016, що зазначено в листі від 02.09.2017 №ЛК-К-2030-125/01/62-2017 "Про надання інформації", оскільки згаданим рішенням суду зобов'язано, в тому числі відповідача, врахувати до вислуги років період проходження військової підготовки на військовій кафедрі вищого навчального закладу. Станом на час розгляду заяви позивача від 06.09.2017 відповідачем та розгляду даної адміністративної справи постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2017 в адміністративній справі №826/8253/16 набрала законної сили (30.05.2017), інформація про її оскарження, скасування відсутня.

Представник відповідача, зазначаючи про правомірність відмови, повідомила про здійснення розрахунку на підставі "Інструкції про організацію роботи з оформлення документів для призначення пенсій та отримання пільг військовослужбовцям Національної гвардії України, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, звільненим зі служби, та членам їх сімей", затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2013 №611 (у запереченнях №661), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.07.2013 за №1213/23745.

Судом встановлено, що зазначена Інструкція втратила чинність, оскільки пунктом 2 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 04.05.2016 №351 "Про затвердження Інструкції про організацію роботи з оформлення документів для призначення пенсій та отримання пільг військовослужбовцям Національної гвардії України, звільненим зі служби, та членам їх сімей", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №774/28904 визнано таким, що втратив чинність наказ Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2013 №611 "Про окремі питання організації роботи із соціальних виплат в органах внутрішніх справ України", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18.07.2013 за №1213/23745 (зі змінами). Наказ від 04.05.2016 №351 набрав чинності з дня його офіційного опублікування (Офіційний вісник України, 17.06.2016, №45 ст.1650), тобто з 17.06.2016.

Відтак застосування, за твердженням представника відповідача, з метою розрахунку вислуги років позивача "Інструкції про організацію роботи з оформлення документів для призначення пенсій та отримання пільг військовослужбовцям Національної гвардії України, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, звільненим зі служби, та членам їх сімей" під час вирішення питання про визнання позивача ветераном органів внутрішніх справ та видання посвідчення, є безпідставним.

Щодо іншого доводу представника відповідача, то суд зазначає, що в постанові Верховного Суду України від 12.09.2017 в справі №2а-7238/12/2670 (ЄДРСР - 69073698) розглядались правовідносини стосовно зарахування до стажу роботи, який дає право на доплату та надбавку, часу навчання особи-позивача у Вищій слідчій школі МВС СРСР як строкової служби в період з вересня 1985 року по липень 1989 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.1996 №232 "Про надбавки до грошового забезпечення працівників слідчих підрозділів органів внутрішніх справ, Служби безпеки і прокуратури" пункту 2 наказу Генерального прокурора України від 04.04.1996 №181-К, пункту 2.6 "Положення про порядок встановлення надбавок до посадових окладів працівникам органів прокуратури України", затвердженого наказом Генерального прокурора України від 20.03.2006 №622-ц, статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ.

Аналізуючи зміст пункту 7 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 23.10.1973 №778 (у редакції, що діяла у 1985-1989 роках), пункт 4 указу Президії Верховної Ради СРСР від 08.06.1973 "Про основні обов'язки і права радянської міліції по охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю", статті 11 Закону СРСР від 12.10.1967 №1950-VІІ "Про загальний військовий обов'язок" (у редакції, що діяла у 1985-1989 роках), абзац третій частини першої статті 24, статтю 25 Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII, Верховний Суд України дійшов висновку, що як законодавство колишнього СРСР, так і законодавство України прирівнювало до проходження дійсної (строкової) військової служби період навчання у військово-навчальних закладах, а не у навчальних закладах МВС СРСР (школах міліції). Суди попередніх інстанцій не встановили обставин належності Вищої слідчої школи МВС СРСР (школи міліції) до військово-навчальних закладів, зокрема до військово-начальних закладів внутрішніх військ МВС СРСР. Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України погодилась з висновком суду касаційної інстанції про те, що до стажу роботи, що дає право на доплату та надбавку особі, яка виходить на пенсію відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", не підлягає зарахуванню час навчання курсантом у вищому навчальному закладі МВС (Вищій слідчій школі МВС СРСР) як строкова військова служба.

Як убачається з матеріалів розглядуваної адміністративної справи, згідно з архівною довідкою від 01.04.2015 №010-17/161 ОСОБА_1, навчаючись на денному відділенні радіофізичного факультету Київського ордена Леніна державного університету ім. Т.НГ. Шевченка з вересня 1980 року по червень 1985 року, проходив курс підготовки на Військовій кафедрі та складав екзамени та заліки з військової підготовки: 1981-1982 навчальні роки 4 семестр 2 курсу - відмінно 04.06.1982; 1982-1983 навчальні роки 5 семестр 3 курсу - зараховано 31.12.1982; 1982-1983 навчальні роки 6 семестр 3 курсу - відмінно 10.06.1983; 1983-1984 навчальні роки 7 семестр 4 курсу - відмінно 21.01.1984; військова підготовка 1983-1984 навчального року 8 семестр 4 курсу - зараховано 25.05.1984.

Зі змісту постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2017 в адміністративній справі №826/8253/16 вбачається, що підставами для висновку про необхідність врахування позивачеві періоду навчання в університеті до вислуги років слугували положення пункту "а" статті 12, частини другої статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пункт 2 постанови Кабінет Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей", а також обставини щодо навчання позивача на військовій кафедрі та отримання військового звання лейтенант .

На думку суду, наведена постанова Верховного Суду України від 12.09.2017 у справі №2а-7238/12/2670, виходячи з обставин, які досліджувались, не може бути застосована у даній справі, оскільки Верховним Судом України розглядались правовідносини щодо зарахування до стажу особи навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР як строкової служби в період з вересня 1985 року по липень 1989 року для цілей встановлення розміру та правових підстав для виплати надбавки та доплати на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.1996 №232 "Про надбавки до грошового забезпечення працівників слідчих підрозділів органів внутрішніх справ, Служби безпеки і прокуратури" пункту 2 наказу Генерального прокурора України від 04.04.1996 №181-К, пункту 2.6 "Положення про порядок встановлення надбавок до посадових окладів працівникам органів прокуратури України", затвердженого наказом Генерального прокурора України від 20.03. 2006 №622-ц, статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ.

Водночас у даній справі мова йде про включення до вислуги років частини періоду навчання в цивільному вищому навчальному закладі з проходженням військової кафедри, після закінчення якого було присвоєно офіцерське звання, до вступу на службу або призначення на відповідну посаду.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими покликання представника відповідача на постанову Верховного Суду України від 12.09.2017 в справі №2а-7238/12/2670 як на правову підставу відмови визнати позивача ветераном органів внутрішніх справ та видати посвідчення.

Отже, слід дійти висновку, що наказ Національної академії внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України від 05.11.2015 №176 о/с "По особовому складу" з урахуванням висновків суду в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2017 в адміністративній справі №826/8253/16 підтверджує наявність у позивача більше 25 років вислуги у календарному обчисленні, що дає право на визнання позивача ветераном органів внутрішніх справ та отримання посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ".

За змістом пункту 1 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" для визнання громадянина України ветераном органів внутрішніх справ, крім необхідної вислуги років, ще однією умовою зазначено бездоганність служби в органах внутрішніх справ для отримання. В листі від 02.09.2017 №ЛК-К-2030-125/01/62-2017 "Про надання інформації" відповідач, відмовляючи у визнанні позивача ветераном органів внутрішніх справ та виданні посвідчення покликався лише на відсутність необхідної вислуги років, щодо бездоганності служби у листі-відмови не йшлося, не вказано відповідних обставин у запереченнях представника відповідача. В наказі Національної академії внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України від 05.11.2015 №176 о/с "По особовому складу", яким позивача звільнено зі служби в органах внутрішніх справ у відставку та який є підставою для видання посвідчення відповідно до "Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", також відсутні відомості, які б давали підстави для висновку про невідповідність позивача вимогам щодо бездоганності служби. Відсутні такі докази і в матеріалах судової справи, сторони про існування таких доказів не повідомляли.

Враховуючи викладене, зважаючи на висновок суду про необґрунтованість відмови відповідача визнати позивача ветеран органів внутрішніх справ та видати посвідчення на підставі розрахунку вислуги років для призначення пенсії від 28.03.2016, що не відповідає висновку Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2017 в адміністративній справі №826/8253/16 стосовно необхідності зарахування до вислуги років позивача період проходження військової підготовки у вищому навчальному закладі, пункту 3 "Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", за яким для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби" є наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку, водночас, відповідно до наказу від 05.11.2015 №176 о/с щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ в запас зазначено, що вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становила 27 років 03 місяці 03 дні, а також беручи до уваги висновок суду про безпідставність доводів представника відповідача про обґрунтованість відмови на підставі "Інструкції про організацію роботи з оформлення документів для призначення пенсій та отримання пільг військовослужбовцям Національної гвардії України, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, звільненим зі служби, та членам їх сімей", яка втратила чинність, та необґрунтованість покликання на постанову Верховного Суду України від 12.09.2017 в справі №2а-7238/12/2670, слід дійти висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про визнання протиправною відмови Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у м. Києві в задоволенні заяви позивача про визнання його ветераном органів внутрішніх справ та видання посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ України".

Оскільки судом визнано необґрунтованими всі зазначені в листі від 02.09.2017 №ЛК-К-2030-125/01/62-2017 "Про надання інформації" та в запереченнях представника відповідача підстави та доводи для відмови у визнання позивача ветераном органів внутрішніх справ та виданні посвідчення, суд вважає, що підлягає задоволенню також вимога про зобов'язання відповідача визнати позивача ветераном органів внутрішніх справ та видати йому відповідне посвідчення.

Щодо строків звернення до суду, то суд вважає, що позивачем дотримано шестимісячного строку, оскільки про порушене право, інтерес щодо відмови у виданні посвідчення позивач міг та повинен був дізнатись з листа відповідача від 02.09.2017 №ЛК-К-2030-125/01/62-2017 (надіслано позивачу 02.10.2017), водночас до суду позивач звернувся 09.10.2017, тобто в межах строку.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать матеріали адміністративної справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1280,00 грн. (квитанція від 09.10.2017 №0.0.865712033.1).

Отже, суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в розмірі 1280,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві в задоволенні заяви від 06 вересня 2017 року щодо визнання ОСОБА_1 ветераном органів внутрішніх справ та видання посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ".

Зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві визнати ОСОБА_1 ветераном органів внутрішніх справ та видати посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ".

Присудити на користь ОСОБА_1 1280,00 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень 00 коп.) судових витратив за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві.

Позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1).

Відповідач - Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві (ідентифікаційний корд 08592201, місцезнаходження: 01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділ VII "Перехідні положення" передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.А. Донець