ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м.Львів, вул.Чоловського,2;e-mail:inbox@adm.lv.court. gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 січня 2018 року № 813/4334/17

об 10 год., 40 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Палюк М.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за

позовом

Представництва Американського об’єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу, представник – не прибув за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Кабінету Міністрів України, представник – не прибув Міністерства культури України, представник – не прибув Міністерства закордонних справ України, представник – не прибув Черкаської міської ради, представник – не прибув

до

Черкаської обласної державної адміністрації, представник – не прибув за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департаменту культури та взаємозв’язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації, представник – не прибув

про

визнання протиправної бездіяльності та зобов’язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Представництво Американського об’єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом в якому просило:

- Визнати протиправною бездіяльність Черкаської обласної державної адміністрації щодо невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України», в частині п.п. 2, 3 щодо місць давніх поховань – «Єврейський цвинтар», що знаходиться у місті Черкаси по вулиці Пролетарській (ОСОБА_1) - бульвар Шевченка.

- Зобов'язати Черкаську обласну державну адміністрацію виконати вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р, в частині п.п. 2, 3 щодо місць давніх поховань – «Єврейський цвинтар», що знаходиться у місті Черкаси по вулиці Пролетарській (ОСОБА_1) - бульвар Шевченка.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» затверджено додаткові заходи щодо збереження місць давніх поховань у населених пунктах України.

Позивач зазначає що, відповідачем не вживаються жодні заходи на виконання вимог вищевказаного розпорядження, зокрема в частині п.п. 2, 3 щодо місць давніх поховань – «Єврейський цвинтар», що знаходиться у місті Черкаси по вулиці Пролетарській (ОСОБА_1) - бульвар Шевченка. На облік вказане кладовище станом на сьогодні не взято, межі кладовища не встановлюються, жодна організація їх обстеження та вивчення з наступним оприлюдненням результатів досліджень через засоби масової інформації не здійснюється так як і не проводиться робота з вивчення стану закритого кладовища, у тому числі кладовищ національних меншин, не здійснюються заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження.

Така бездіяльність відповідача на думку позивача, порушує його інтереси та права.

Також, представником позивача подано через канцелярію суду додаткові пояснення, в яких представник зазначає, що України та США 04.03.1994 року підписали Угоду «Про збереження культурної спадщини», за якою кладовища підлягають негайному і обов’язковому збереженню і охороні.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, подав через канцелярію суду заяву в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задоволити, розгляд справи здійснювати без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву суду не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи – Кабінету Міністрів України в судове засідання не з’явився, пояснень по суті справи суду не надав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи – Міністерства культури України в судове засідання не з’явився, через канцелярію суду від Міністерства культури України пояснення, в яких Міністерство зазначає, що підтримує необхідність збереження давніх поховань у місті Черкаси по вул. Пролетарській (ОСОБА_1) –бульвар Шевченка. Проте, до Міністерства культури України подання щодо занесення Єврейського цвинтаря у місті Черкаси не надходило, просить дану справу розглядати без участі представника Міністерства.

Представник третьої особи – Міністерства закордонних справ України в судове засідання не з’явився, пояснень по суті справи суду не надав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи – Черкаської міської ради в судове засідання не з’явився, 02.01.2018 року від представника третьої особи через канцелярію суду надійшло клопотання про передачу адміністративної справи на розгляд іншого адміністративного суду.

Представник третьої особи – Департаменту культури та взаємозв’язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації в судове засідання не з’явився, пояснень по суті справи суду не надав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Безпосередньо, всебічно, повно та об’єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

У місті Черкаси по вулиці Пролетарській (ОСОБА_1) - бульвар Шевченка знаходиться Єврейський цвинтар, закладений в 1837 році.

Впродовж кількох років територія давнього Єврейського кладовища та давніх поховань були предметом вивчення та дослідження представництва Американського обєднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу позивачами.

Комісією США з питань збереження американської спадщини за кордоном надано інформацію отриманої з формулярів обстеження, заповнених між 1995 та 2000 роками Українським комітетом за збереженням євреєських цвинтарів, зазначеної в додатку ІІІ: Цвинтарі та вибрана інформація про їх стан, про те, що на цвинтарі є від 21 до 100 надгробків, які знаходяться на своїх первинних місцях встановлення, від 50% до 75% з них повалені або пошкоджені.

На інформаційний запит позивача, щодо взяття на облік єврейського кладовища по вул. Пролетарській (ОСОБА_1) в м. Черкаси, листом Департаменту культури та взаємозв’язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації від 06.09.2017 року № 2318 надано відповідь, в якій зазначається, що територія вищезгаданого кладовища не віднесена до земель історико-культурного призначення та відповідно не внесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

На звернення позивача, щодо взяття на облік місця давніх єврейських поховань вул. Героїв Чорнобиля в м. Черкаси, листом виконавчого комітету Червоноградської міської ради від 05.09.2017 року надано відповідь, в якій заначається, що на території міста Черкаси знаходиться закрите кладовище давніх єврейських похововань розташоване на перехресті вул. ОСОБА_1 та Бульвару Шевченка. Балансоутримувачем даного кладовища є комунальне підприємство «Комбінат комунальних підприємств» із 1955 року. Починаючи з 1990 року КП «КПП» здійснює заходи щодо його належного утримання та збереження.

При вирішенні справи, судом застосовано Конституцію України, Закон України «Про охорону і використання пам’яток історії та культури», Закон України про культурну спадщину», Закон України «Про поховання та похоронну справу», Закон України «Про охорону археологічної спадщини», розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України», Кодекс адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про охорону і використання пам’яток історії та культури», до історичних об’єктів культурної спадщини відносяться історичні - будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі), окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих та померлих (загиблих) військовослужбовців (у тому числі іноземців), які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій на території України, місця бойових дій, місця загибелі бойових кораблів, морських та річкових суден, у тому числі із залишками бойової техніки, озброєння, амуніції тощо, визначні місця, пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів.

Згідно ч. 1 ст. 3 цього ж Закону, до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать:

центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини;

орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим;

обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;

виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Згідно ч. 1 ст. 6 цього ж Закону, До повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить:

1) здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини;

2) подання пропозицій центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та про внесення змін до нього;

3) забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам'яток України, а також надання інформації щодо програм та проектів будь-яких змін у зонах охорони пам'яток та в історичних ареалах населених місць;

4) визначення меж територій пам'яток місцевого значення та затвердження їхніх зон охорони;

5) встановлення режиму використання пам'яток місцевого значення, їхніх територій, зон охорони;

6) забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження;

7) забезпечення виготовлення, складання і передачі центральному органові виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, наукової документації з описами та фіксацією об'єктів культурної спадщини, а в разі отримання дозволу на їх переміщення (перенесення) - демонтаж із них елементів, які становлять культурну цінність, з метою збереження;

8) організація розроблення та погодження відповідних програм охорони культурної спадщини;

9) погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам'яток місцевого значення, їх територій і зон охорони;

10) погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідно до вимог Земельного кодексу України;

11) виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об'єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини;

12) призначення відповідних охоронних заходів щодо пам'яток місцевого значення та їхніх територій у разі виникнення загрози їх руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт;

13) надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках місцевого значення (крім пам'яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об'єктах культурної спадщини, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок;

14) видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них;

15) надання відповідних дозволів на відновлення земляних робіт;

16) погодження відчуження або передачі пам'яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління;

17) укладення охоронних договорів на пам'ятки;

18) управління в порядку, встановленому законом, історико-культурними заповідниками державного чи місцевого значення;

19) подання пропозиції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України;

20) застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону;

21) забезпечення в установленому законодавством порядку виготовлення, встановлення та утримання охоронних дощок, охоронних знаків, інших інформаційних написів, позначок на пам'ятках або в межах їхніх територій;

22) інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, про пошкодження, руйнування, загрозу або можливу загрозу пошкодження, руйнування пам'яток, що знаходяться на їх території;

23) здійснення інших повноважень відповідно до закону.

Згідно ст. 3 Закону України «Про поховання та похоронну справу», правову основу діяльності в галузі поховання становлять Конституція України, цей Закон, інші закони України, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інші нормативно-правові акти, що приймаються на виконання законів України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про поховання померлих, застосовуються норми міжнародного договору.

Згідно ст. 8 цього ж Закону, «Про поховання та похоронну справу», місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за додержанням санітарних правил, державних стандартів, інших нормативних документів у галузі поховання, а також правил благоустрою, вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання, здійснюють інші повноваження, передбачені законом.

Згідно ст. 9 Закон України «Про охорону археологічної спадщини», наукові дослідження археологічної спадщини включають:

вивчення історико-архівних даних щодо об'єктів археологічної спадщини;

польові дослідження (археологічні розвідки, розкопки, інші земляні і підводні роботи);

післяпольові дослідження (шифрування, реставрація, замальовування та фотографування знахідок, архівні, лабораторні та інші види вивчення археологічних пам'яток і предметів, знайдених під час польових досліджень тощо).

Принципами наукового дослідження археологічної пам'ятки є:

застосування, де це можливо, неруйнівних методів дослідження;

завдання якнайменшої шкоди об'єктам археологічної спадщини та запобігання тому, щоб об'єкти археологічної спадщини залишалися розкритими після завершення польових досліджень без забезпечення їхнього належного збереження, консервації та раціонального використання;

проведення наукової фіксації усіх етапів дослідження і всіх виявлених знахідок та інших матеріальних залишків;

публікація результатів наукового дослідження археологічної пам'ятки.

Згідно п. 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року № 604-р, «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України», Рада міністрів Автономної Республіки, Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, держадміністрації, Держкомрелігій із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин 1998 - 1999 роки, взяти на облік місця, де залишилися сліди давніх поховань, організувати їх обстеження та вивчення з наступним оприлюдненням результатів досліджень через засоби масової інформації.

Згідно п. 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року № 604-р, «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України», Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, органи місцевого самоврядування із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин 1998 -1999 роки, провести роботу з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та місць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, продовжувати здійснювати заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження.

Згідно Міжурядової Угоди, укладеної між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки «Про охорону та збереження культурної спадщини» від 04.03.1994, - кладовища, похований жертв репресій тоталітарних режимів визначені об'єктами культурної спадщини, які підлягають до збереження та охороні в цілях і рамках цієї Угоди. Сторони (Україна та США) взяли на себе зобов'язання щодо виконання умов даної Угоди.

Cудом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що територія Єврейського кладовища по вул. Пролетарській (ОСОБА_1) в м. Черкаси не віднесена до земель історико-культурного призначення та відповідно не внесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Судом враховуються аргументи зазначені позивачем, оскільки відповідачем не надано жодних доказів, які підтверджують виконання робіт, передбачених п.п. 2 та 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 року № 604-р.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності є обґрунтованими і підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню повністю.

Крім того, з метою повного відновлення порушеного права позивача та задля недопущення подальшого невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 року № 604-р, суд дійшов висновку позовні вимоги задовольнити в повністю зобов'язавши відповідача виконувати вимоги пунктів 2 та 3 вищевказаного розпорядження щодо місць давніх поховань – «Єврейський цвинтар», що знаходиться у місті Черкаси по вулиці Пролетарській (ОСОБА_1) - бульвар Шевченка.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом не розглядалось клопотання представника третьої особи – Черкаської міської ради про передачу справи на розгляд іншого адміністративного суду, оскільки таке надійшло до суду вже після вирішення справи по суті.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Черкаської обласної державної адміністрації щодо невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України», в частині п.п. 2, 3 щодо місць давніх поховань – «Єврейський цвинтар», що знаходиться у місті Черкаси по вулиці Пролетарській (ОСОБА_1) - бульвар Шевченка.

3. Зобов'язати Черкаську обласну державну адміністрацію виконати вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р, в частині п.п. 2, 3 щодо місць давніх поховань – «Єврейський цвинтар», що знаходиться у місті Черкаси по вулиці Пролетарській (ОСОБА_1) - бульвар Шевченка.

4. Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ 00022668, бульвар Шевченка, 185, м. Черкаси) на користь Представництва Американського об’єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу (ЄДРПОУ 21720365, АДРЕСА_1) 3200,00 грн. сплаченого судового збору.

Згідно ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст. 297 КАС України, Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду складено у повному обсязі 11.01.2018 року.

Суддя Гавдик З.В.