КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2017 року м.Київ № 810/2835/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (в особі голови ліквідаційної комісії Стаховського І.Ф.), Кагарлицького районного відділу ГУ МВС України в Київській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості по заробітній платі.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (в особі голови ліквідаційної комісії Стаховського І.Ф.) (далі - відповідач-1), в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (т. ІІ, а.с.96-102), просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області та Кагарлицького районного відділу ГУ МВС України в Київській області щодо ненарахування та невиплати заробітної плати (додаткового грошового забезпечення) за роботу в нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу в дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.01.2012 по 13.06.2015;

- солідарно стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області та Кагарлицького районного відділу ГУ МВС України в Київській області заборгованість по заробітній платі (додатковому грошовому забезпеченню) за службу в нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу в дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.01.2012 по 13.06.2015 в сумі 6970,21 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати у розмірі 8543,01 грн., середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку у сумі 94937,58 грн., а всього стягнути грошових коштів на загальну суму 110450,08 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.09.2017 залучено до участі у справі №810/2835/17 в якості відповідача Кагарлицький районний відділ ГУ МВС України в Київській області (далі - відповідач-2).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 31.08.2016 його було звільнено зі служби Національної поліції за ст. 77, п. 1, пп. 2 у запас (із постановкою на військовий облік), (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію». 22.11.2016 позивачу було видано грошовий атестат №11 та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Проте, ознайомившись з грошовим атестатом та довідками, позивачем встановлено, що за час служби в органах внутрішніх справ позивачу не нараховувалась заробітна плата (грошове забезпечення) за роботу в нічний час, у вихідні та святкові дні, та за службу у понаднормовий час.

Також позивач вказує, що згідно довідки про грошове забезпечення, виданої Кагарлицьким районним відділом ГУ МВС України в Київській області, від 06.12.2016 №8260/109/1009/1-2016 за час служби нарахування та виплата заробітної плати (грошового забезпечення) за роботу в нічний час, у вихідні та святкові дні та за службу в понаднормовий час не здійснювалися. Табеля обліку роботи у надурочний, нічний час, вихідні та святкові дні до фінансової частини не надходили.

Враховуючи зазначене, на думку позивача, відповідачем-1 фактично визнано, що в Кагарлицькому районному відділі ГУ МВС України в Київській області, де позивач проходив службу, окремі графіки чергувань та табелі обліку понаднормового робочого часу не складались, керівництвом не видавались окремі письмові накази про залучення особового складу до несення служби у понадурочний час, дні щотижневого відпочинку та святкові дні, жодним іншим чином облік робочого часу особового складу не здійснювався.

У той же час, позивач звертає увагу, що залучення останнього до несення служби в понаднормовий та нічний час підтверджується витягом із Книг нарядів Кагарлицького районного відділі ГУ МВС України в Київській області, про що вказано у листі Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області від 23.11.2016 №М-220/109/1009/1/01-16.

Разом з цим, як зазначає позивач у позовній заяві, на день його звільнення Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Київській області не нараховано та не виплачено заробітну плату (додаткове грошове забезпечення) за службу в нічний час та грошове забезпечення (компенсацію) за службу в дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час, що є порушенням вимог частини першої статті 47 та частини першої статті 116 КЗпП України.

Відповідач-1 позов не визнав, надав суду заперечення проти позову (т. ІІ, а.с.1-3), відповідно до яких вказав, що оскільки позивач проходив службу в Кагарлицькому районному відділі ГУ МВС України в Київській області, то всі питання по призначенню та виплаті грошового забезпечення за період проходження служби вирішувались виключно фінансовою частиною вищевказаного органу, а не Головним управлінням МВС України в Київській області.

Також відповідач-1 зазначив, що Кагарлицький районний відділ ГУ МВС України в Київській області є юридичною особою та відповідно до пункту 9 Положення про Кагарлицький районний відділ (з обслуговування Кагарлицького району та міста Ржищів) ГУ МВС України в Київській області, затвердженого наказом ГУ МВС України в Київській області від 29.03.2013 №246, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, володіє, користується та розпоряджається закріпленим за ним державним майном на праві оперативного управління.

Крім цього, згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Кагарлицький районний відділ ГУ МВС України в Київській області є державною організацією (установа, заклад) та з 12.11.2015 знаходиться у стані припинення. Станом на 06.12.2017 запису щодо припинення до Єдиного державного реєстру не внесено.

Відповідач-1 звертає увагу, що позивач проходив службу саме у Кагарлицькому районному відділі (з обслуговування Кагарлицького району та міста Ржищів) ГУ МВС України в Київській області та відповідно до наказу Головного управління від 06.11.2015 №590 о/с був звільнений також з Кагарлицького районного відділу (з обслуговування Кагарлицького району та міста Ржищів) ГУ МВС України в Київській області.

Враховуючи вищевикладене, відповідач-1 стверджує, що позивач звернувся не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, тобто, ГУ МВС України в Київській області не є належним відповідачем у зазначеній справі.

Суд зазначає, що відповідач-2 правом надати суду письмові заперечення чи пояснення по суті заявлених позовних вимог не скористався.

У судове засідання, призначене на 14.12.2017, представники сторін не з'явилися, про дату та місце розгляду справи були проінформовані належним чином - телефонограмою про вручення тексту повістки про виклик до суду та повісткою про виклик до суду в адміністративній справі.

Суд зазначає, що у матеріалах адміністративної справи наявне клопотання позивача б/н від 11.12.2017 про розгляду справи без його участі (т. ІІ, а.с.95).

Крім цього, 14.12.2017 на електронну пошту суду від відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач-2 про причини неявки у судове засідання, яке призначене на 14.12.2017, суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника до суду не надходило.

Згідно з частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Протокольною ухвалою суду від 14.12.2017 постановлено здійснювати подальший розгляд справи №810/2835/17 у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області 8 грудня 1998 року (т. І, а.с.9-10).

Як вбачається з трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 з 28 серпня 2006 року ОСОБА_1 прийнято на службу в органи внутрішніх справ на підставі наказу УПППМ ГУ від 29 серпня 2006 року №329 (т. І, а.с.11).

Згідно з витягом з наказу Головного управління МВС України в Київській області (по особовому складу) від 14.09.2007 №234 о/с призначено лейтенанта міліції ОСОБА_1 інспектором групи обліково-реєстраційної, статистичної роботи та оперативної інформації штабу (за рахунок посади інспектора зі службової підготовки сектора роботи з персоналом) Кагарлицького районного відділу, увільнивши його від цієї ж посади (за рахунок посади старшого інспектора патрульної служби взводу патрульної служби) цього ж відділу (т. І, а.с.122).

Наказом Головного управління МВС України в Київській області від 03.04.2008 №174 о/с затверджено штатну розстановку особового складу органів внутрішніх справ ГУ МВС України в Київській області, в додатку до якого змінено штатну розстановку Кагарлицького РВ, зокрема, раніше займану посаду позивача - інспектор з професійної підготовки сектора роботи з персоналом - замінено на інспектора з професійної підготовки сектора кадрового забезпечення, якій відповідає спеціальне звання старшого лейтенанта міліції (т. І, а.с.123, 124).

Згідно з витягом з наказу Головного управління МВС України в Київській області (по особовому складу) від 23.08.2011 №1008 о/с призначено старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 дільничним інспектором міліції сектора дільничних інспекторів міліції Ржищівського міського відділення міліції Кагарлицького районного відділу, звільнивши його з посади інспектора з професійної підготовки сектора кадрового забезпечення цього ж відділу (т. І, а.с.125).

Як вбачається з додатку «Витяг з штатної розстановки Кагарлицького РВ ГУ МВС України в Київській області», затвердженого наказом Головного управління МВС України в Київській області від 25.04.2013 №285 о/с, раніше займану посаду позивача - дільничний інспектор міліції сектора дільничних інспекторів міліції Ржищівського МВМ - замінено на оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей Ржищівського відділення міліції, зі спеціальним званням капітан міліції, а також змінено посадовий оклад 650 на 600-650 (т. І, а.с.126).

З 6 листопада 2015 року наказом Головного управління МВС України в Київській області (по особовому складу) від 06.11.2015 №590 о/с по Кагарицькому районному відділу (з обслуговування Кагарлицького району та міста Ржищів) на підставі рапорту позивача від 03.11.2015 капітана міліції ОСОБА_1, оперуповноваженого групи кримінальної міліції у справах дітей Ржищівського відділення міліції звільнено у запас Збройних Сил за пунктом 64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації), встановивши щомісячну премію за жовтень 2015 року - 135%, за листопад 2015 року - 135 % (т. І, а.с.127).

З 7 листопада 2015 року наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 07.11.2015 №1 о/с¹ (по особовому складу) по Кагарлицькому відділенню поліції призначено тих, що прибули з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування та установлення посадових окладів згідно штатного розпису, зокрема, ОСОБА_1 на підставі заяви останнього від 07.11.2015, який має спеціальне звання капітан міліції, інспектором, присвоївши йому спеціальне звання капітан поліції (т. І, .а.с128).

Відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 15.04.2016 №166 о/с(по особовому складу) по Кагарлицькому відділенню поліції Обухівського відділу поліції у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації на підставі рапорту позивача від 10.03.2016 та атестаційного листа останнього, капітана поліції ОСОБА_1 призначено начальником сектора реагування патрульної поліції №3 з посадовим окладом 2950 гривень, звільнивши його з посади інспектора цього ж відділення поліції (т. І, а.с.129).

Разом з цим, як вбачається з витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 31.08.2016 №512 о/с(по особовому складу) капітана поліції ОСОБА_1 начальника сектору реагування патрульної поліції №3 Кагарлицького відділення поліції Обухівського відділу поліції звільнено зі служби в поліції у запас (з постановкою на військовий облік) за пп. 2 п. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу) на підставі рапорту від 31.08.2016 та свідоцтва про хворобу від 31.08.2016 №300/ЗВ, виданого військово-лікарською комісією Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Київській області» (т. І, а.с.130).

Із вищевказаного витягу з наказу встановлено, що станом на день звільнення позивача стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років складає 10 років 08 місяців 16 днів; час навчання - немає; вислуга років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції - 10 років 08 місяців 16 днів; вислуга років на пільгових умовах - немає; усього вислуги років - 10 років 08 місяців 16 днів. Кількість днів для відрахування грошового забезпечення за надмірно використану частину відпустки у році звільнення - 9 днів.

22.11.2016 позивачу Головним управлінням Національної поліції в Київській області видано грошовий атестат №11, який засвідчує, що капітан поліції ОСОБА_1 мав посадовий оклад - 2950,00 грн. на місяць; оклад за спеціальне звання - 1800,00 грн. на місяць; надбавку за вислугу років у розмірі 25% - 1187,50 грн. на місяць (т. І, а.с.13). Вислуга років позивача станом на 31.08.2016 визначена як 10 років 08 місяців 16 днів.

Зі змісту вищевказаного грошового атестата №11 вбачається, що позивача задоволено такими видами грошового забезпечення: посадовий оклад у сумі - 2950,00 грн. до 31.08.2016 включно; оклад за спеціальне звання - 1800,00 грн. до 31.08.2016 включно; надбавка за вислугу років у розмірі 25% у сумі - 1187,50 грн. до 31.08.2016 включно. Усього нараховано у сумі 5937,50 грн. до 31.08.2016 включно та відраховано податків у сумі 92,78 грн. Крім цього, позивачу нараховано матеріальну допомогу на оздоровлення у сумі 2950,00 грн.

Судом встановлено, що 22.11.2016 позивачу Головним управлінням МВС України в Київській області видано довідку №7948/109/1009/1-2016 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням) за період з 01.09.2014 по 06.11.2016 (т. І, а.с. 15).

Судом встановлено, що 22.11.2016 позивачу Головним управлінням Національної поліції в Київській області видано довідку №7949/109/1009/1-2016 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням) за період з 07.11.2015 по 31.08.2016 (т. І, а.с.14).

Крім цього, суд зазначає, що на адвокатські запити ОСОБА_4, який діє в інтересах позивача від 26.11.2016 №7/11/16 та №8/11/16 головою ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області направлено довідку від 06.12.2016 №8260/109/1009/1-2016 про грошове забезпечення ОСОБА_1 за час роботи в міліції з 01.10.2012 по 06.11.2015 (т. І, а.с.19-26).

Зі змісту вищевказаних документів позивач дізнався, що йому не нараховане грошове забезпечення за роботу у нічний час, у вихідні та святкові дні та за службу в понаднормовий час.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення додаткового грошового забезпечення за службу у нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 1 січня 2012 року по 13 червня 2015 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Частинами першою та третьою статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім'ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Як встановлено судом вище, позивач з 28.08.2006 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 31.08.2016 - в органах поліції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-XII (далі - Закон України №565-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Частиною першою статті 16 Закону України №565-XII передбачено, що особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України №565-XII порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114 (далі - Положення №114), встановлено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Згідно з пунктом 12 зазначеного Положення №114 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України №565-XII форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №1294, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 Постанови №1294 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).

На виконання вказаної Постанови №1294 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ від 31.12.2007 №499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція №499, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №499 ця Інструкція визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Суд зазначає, що частинами 12 та 13 статті 22 Закону України №565-XII передбачено, що для працівників міліції встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до вимог законодавства.

Аналогічна правова норма також дублюється у Положенні №114, а саме в абзаці 1 пункту 21 цього Положення, згідно з яким для осіб рядового і начальницького складу встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в понадурочний, нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до законодавства.

Згідно з абзацом 3 пункту 21 Положення №114 при змінній роботі (службі) і безперервному чергуванні встановлюється однакова тривалість денної, вечірньої та нічної зміни.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 1991 р. № 197 «Про порядок компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад установлений законодавством робочий час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні» (далі - Постанова №197, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які утримуються за рахунок коштів республіканського та місцевих бюджетів, а також коштів, що надходять за договорами від міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій і громадян, до несення служби понад установлений законодавством робочий час оплата їхньої праці за цей час провадиться у розмірах, передбачених законодавством України про працю, з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням. Служба осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі у подвійному розмірі.

Суд зазначає, що порядок здійснення компенсації за службу в понаднормовий час, у дні щотижневого відпочинку та святкові дні визначено пунктом 3.7 Розділу ІІІ «Виплата грошового забезпечення» Інструкції №499.

Так, підпунктом 3.7.1. пункту 3.7 Інструкції №499 передбачено, що при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до несення служби понад установлений законодавством робочий час виплата грошового забезпечення проводиться з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням.

При цьому, згідно з підпунктом 3.7.4. пункту 3.7 Інструкції №499 підставою для залучення працівників органів внутрішніх справ до понаднормової служби чи в дні щотижневого відпочинку та святкові дні є:

а) письмові накази керівників органів внутрішніх справ;

б) графіки нарядів чергувань, затверджені керівниками органів внутрішніх справ.

Облік робочого часу здійснюється шляхом ведення щомісячного табеля з обов'язковою відміткою в ньому кількості відпрацьованих годин (підпункт 3.7.5. пункту 3.7 Інструкції №499).

В ході судового розгляду справи суд неодноразово постановляв ухвали про витребування від відповідачів письмових наказів керівників, графіків нарядів чергувань та табелів обліку відпрацьованих позивачем годин (у тому числі, понаднормового) щодо спірних відносин (т. І, а.с.92, 104-105,160-161, 209-211).

Разом з цим, відповідачами не надано суду як окремих графіків чергувань, табелів обліку понаднормового робочого часу та письмових наказів про залучення позивача до служби у понадурочний час, дні щотижневого відпочинку та святкові дні, так і будь-яких письмових пояснень про причини неможливості надання вищевказаних документів.

У той же час, на виконання вимог ухвал суду Кагарлицьким районним відділом ГУ МВС України в Київській області надано Книги нарядів, що ведуться відповідно до наказу МВС України від 27.03.2008 року №141 "Про забезпечення контролю за обліком, збереженням, видачею й прийманням зброї, боєприпасів і спецзасобів у чергових частинах ОВС України".

При цьому, як вбачається із відповіді Кагарлицького ВП Обухівського відділу поліції ГУ НП України в Київській області у формі листа від 23.11.2016 № М-220/109/1009/1/01-16, відповідач-2 не заперечував відносно того, що позивач дійсно залучався до роботи у понадурочний час, нічні зміни, дні щотижневого відпочинку та святкові дні (т. І, а.с.16-18).

Щодо щомісячних табелів з обов'язковою відміткою в них кількості відпрацьованих годин Кагарлицького районного відділу ГУ МВС України в Київській області за 2012-2015 роки, судом встановлено, що згідно довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 від 06.12.2016 №8260/109/1009/1-2016, виданої Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, табелі обліку роботи у надурочний, нічний час, вихідні та святкові дні до фінансової частини не надходили (т. І, а.с.21-26).

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд зазначає, що факт залучення позивача до служби у понаднормовий час, дні щотижневого відпочинку, святкові дні, а також у нічні зміни підтверджено даними із Книг нарядів за спірний період за інвентарними №203 (розпочато 11.10.2012, закінчено 31.12.2012), №2 (розпочато 01.01.2015, закінчено 21.06.2015), №60 (розпочато 11.03.2012, закінчено 19.05.2012), №10 (розпочато 01.01.2012, закінчено 10.03.2012), №54 (розпочато 10.02.2013), №245 (розпочато 01.01.2013, закінчено 09.02.2013), №63 (розпочато 02.03.2013, закінчено 16.08.2013), копії яких долучено до матеріалів справи (т. І, а.с.166 -195, т. ІІ, а.с.49-91).

Так, надані суду Книги нарядів містять інформацію про прізвище, ім'я та по батькові працівників; виду залучення до служби; вид виданої зброї; кількість; час та проставляння дати отримання; особистий підпис про отримання; час та дату повернення; підпис чергового; перевірку несення служби керівництвом.

Суд зазначає, що оскільки встановити фактично відпрацьовану позивачем кількість часу, у тому числі роботу у нічний час, у вихідні та святкові дні, у понаднормовий час відповідно до табелів з обов'язковою відміткою в них кількості відпрацьованих годин неможливо, суд встановлює такі дані на підставі інших належних доказів, які безумовно свідчать про відпрацьований позивачем понадурочно час, а саме, вищезазначених Книг нарядів Кагарлицького районного відділу ГУ МВС України в Київській області за період з січня 2012 року по червень 2015 року.

Судом досліджено Книги нарядів Кагарлицького районного відділу ГУ МВС України в Київській області за період з січня 2012 року по червень 2015 року щодо залучення позивача до служби у понаднормовий час, дні щотижневого відпочинку, святкові дні, а також у нічні зміни та встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу:

- у неділю з 08:00 год. 01.01.2012 до 08:00 год. 02.01.2012, що підтверджується записом на відповідній сторінці розстановки нарядів на 01.01.2012 Книги нарядів №10 (т. ІІ, а.с.72 звор. бік);

- з 08:00 год. 09.01.2012 до 08:00 год. 10.01.2012, що підтверджується записом на відповідній сторінці розстановки нарядів на 09.01.2012 Книги нарядів №10 (т. ІІ, а.с.74 зворотній бік);

- з 08:00 год. 23.01.2012 до 08:00 год. 24.01.2012, що підтверджується записом на відповідній сторінці розстановки нарядів на 23.01.2012 Книги нарядів №10 (т. ІІ, а.с.76 зворотній бік);

- з 08:00 год. 27.01.2012 до 08:00 год. 28.01.2012, що підтверджується записом на відповідній сторінці розстановки нарядів на 27.01.2012 Книги нарядів №10 (т. ІІ, а.с.78 зворотній бік);

- з 08:00 год. 02.02.2012 до 08:00 год. 03.02.2012, що підтверджується записом на відповідній сторінці розстановки нарядів на 02.02.2012 Книги нарядів №10 (т. ІІ, а.с.80 зворотній бік);

- з 08:00 год. 09.02.2012 до 08:25 год. 10.02.2012, що підтверджується записом на відповідній сторінці розстановки нарядів на 09.02.2012 Книги нарядів №10 (т. ІІ, а.с.82 зворотній бік);

- з 08:00 год. 17.02.2012 до 08:15 год. 18.02.2012, що підтверджується записом на відповідній сторінці розстановки нарядів на 17.02.2012 Книги нарядів №10 (т. ІІ, а.с.84 зворотній бік);

- з 08:00 год. 23.02.2012 до 08:00 год. 24.02.2012, що підтверджується записом на відповідній сторінці розстановки нарядів на 23.02.2012 Книги нарядів №10 (т. ІІ, а.с.86 зворотній бік);

- у суботу з 08:00 год. 03.03.2012 до 08:00 год. 04.03.2012, що підтверджується записом на відповідній сторінці розстановки нарядів на 03.03.2012 Книги нарядів №10 (т. ІІ, а.с.88 звор. бік);

- з 08:00 год. 09.03.2012 до 09:10 год. 10.03.2012, що підтверджується записом на відповідній сторінці розстановки нарядів на 09.03.2012 Книги нарядів №10 (т. ІІ, а.с.90 зворотній бік);

- у неділю з 08:00 год. 18.03.2012 до 08:00 год. 19.03.2012, що підтверджується записом на відповідній сторінці розстановки нарядів на 18.03.2012 Книги нарядів №60 (т. ІІ, а.с.66 звор. бік);

- з 08:00 год. 26.03.2012 до 08:00 год. 27.03.2012, що підтверджується записом на відповідній сторінці розстановки нарядів на 26.03.2012 Книги нарядів №60 (т. ІІ, а.с.67);

- у неділю з 08:00 год. 22.04.2012 до 08:00 год. 23.04.2012, що підтверджується записом на відповідній сторінці розстановки нарядів на 22.04.2012 Книги нарядів №60 (т. ІІ, а.с.69 звор. бік);

- з 08:00 год. 22.10.2012 до 08:00 год. 23.10.2012, що підтверджується записом на відповідній сторінці служби нарядів на 22.10.2012 Книги нарядів №203 (т. ІІ, а.с.50 зворотній бік);

- з 08:00 год. 01.11.2012 до 08:00 год. 02.11.2012, що підтверджується записом на відповідній сторінці служби нарядів на 01.11.2012 Книги нарядів №203 (т. ІІ, а.с.51 зворотній бік);

- у суботу з 08:00 год. 10.11.2012 до 08:40 год. 11.11.2012, що підтверджується записом на відповідній сторінці служби нарядів на 10.11.2012 Книги нарядів №203 (т. ІІ, а.с.52 зворотній бік);

- у неділю з 08:20 год. 18.11.2012 до 08:20 год. 19.11.2012, що підтверджується записом на відповідній сторінці служби нарядів на 18.11.2012 Книги нарядів №203 (т. ІІ, а.с.53 зворотній бік);

- з 08:20 год. 27.11.2012 до 09:00 год. 28.11.2012, що підтверджується записом на відповідній сторінці служби нарядів на 27.11.2012 Книги нарядів №203 (т. ІІ, а.с.54 зворотній бік);

- з 08:30 год. 03.12.2012 до 08:50 год. 09.12.2012, що підтверджується записом на відповідній сторінці служби нарядів на 03.12.2012 Книги нарядів №203 (т. ІІ, а.с.55 зворотній бік);

- з 08:00 год. 11.12.2012 до 08:30 год. 12.12.2012, що підтверджується записом на відповідній сторінці служби нарядів на 11.12.2012 Книги нарядів №203 (т. ІІ, а.с.56 зворотній бік);

- у суботу з 08:30 год. 22.12.2012 до 08:30 год. 23.12.2012, що підтверджується записом на відповідній сторінці служби нарядів на 22.12.2012 Книги нарядів №203 (т. ІІ, а.с.57 зворотній бік);

- у неділю з 08:30 год. 30.12.2012 до 08:40 год. 31.12.2012, що підтверджується записом на відповідній сторінці служби нарядів на 30.12.2012 Книги нарядів №203 (т. ІІ, а.с.58 зворотній бік);

- з 08:30 год. 03.01.2013 до 08:50 год. 04.01.2013, що підтверджується записом на відповідній сторінці служби нарядів на 03.01.2013 Книги нарядів №245 (т. І, а.с.171 зворотній бік);

- з 08:30 год. 11.01.2013 до 08:40 год. 12.01.2013, що підтверджується записом на відповідній сторінці служби нарядів на 11.01.2013 Книги нарядів №245 (т. І, а.с.173 зворотній бік);

- з 08:00 год. 16.01.2013 до 08:00 год. 17.01.2013, що підтверджується записом на відповідній сторінці служби нарядів на 16.01.2013 Книги нарядів №245 (т. І, а.с.172 зворотній бік);

- у суботу з 08:30 год. 16.02.2013 до 09:00 год. 17.02.2013, що підтверджується записом на відповідній сторінці служби нарядів на 16.02.2013 Книги нарядів №54 (т. І, а.с.167-168);

- з 08:30 год. 25.02.2013 до 08:45 год. 26.02.2013, що підтверджується записом на відповідній сторінці служби нарядів на 25.02.2013 Книги нарядів №54 (т. І, а.с.169 зворотній бік);

- у суботу з 08:30 год. 02.03.2013 до 08:30 год. 03.03.2013, що підтверджується записом на відповідній сторінці служби нарядів на 02.03.2013 Книги нарядів №63 (т. І, а.с.175 зворотній бік);

- з 08:30 год. 05.03.2013 до 08:50 год. 06.03.2013, що підтверджується записом на відповідній сторінці служби нарядів на 05.03.2013 Книги нарядів №63 (т. І, а.с.176 зворотній бік);

- з 08:00 год. 26.03.2013 до 08:00 год. 27.03.2013, що підтверджується записом на відповідній сторінці служби нарядів на 26.03.2013 Книги нарядів №63 (т. ІІ, а.с.147-149);

- з 08:30 год. 03.04.2013 до 09:00 год. 04.04.2013, що підтверджується записом на відповідній сторінці служби нарядів на 03.04.2013 Книги нарядів №63 (т. І, а.с.178 зворотній бік);

- у неділю з 08:30 год. 14.04.2013 до 08:50 год. 15.04.2013, що підтверджується записом на відповідній сторінці служби нарядів на 14.04.2013 Книги нарядів №63 (т. І, а.с.179 зворотній бік);

- з 08:30 год. 23.04.2013 до 08:45 год. 24.04.2013, що підтверджується записом на відповідній сторінці служби нарядів на 23.04.2013 Книги нарядів №63 (т. І, а.с.180 зворотній бік);

- у святковий день з 08:30 год. 02.05.2013 до 08:45 год. 03.05.2013, що підтверджується записом на відповідній сторінці служби нарядів на 02.05.2013 Книги нарядів №63 (т. І, а.с.181);

- з 08:30 год. 20.05.2013 до 08:40 год. 21.05.2013, що підтверджується записом на відповідній сторінці служби нарядів на 20.05.2013 Книги нарядів №63 (т. І, а.с.184 зворотній бік);

- з 08:30 год. 30.05.2013 до 08:30 год. 31.05.2013, що підтверджується записом на відповідній сторінці служби нарядів на 30.05.2013 Книги нарядів №63 (т. І, а.с.185 зворотній бік);

- у неділю з 08:30 год. 09.06.2013 до 08:30 год. 10.06.2013, що підтверджується записом на відповідній сторінці служби нарядів на 09.06.2013 Книги нарядів №63 (т. І, а.с.186 зворотній бік);

- у неділю з 08:30 год. 16.06.2013 до 08:45 год. 17.06.2013, що підтверджується записом на відповідній сторінці служби нарядів на 16.06.2013 Книги нарядів №63 (т. І, а.с.187 зворотній бік);

- з 08:30 год. 01.07.2013 до 08:45 год. 02.07.2013, що підтверджується записом на відповідній сторінці служби нарядів на 01.07.2013 Книги нарядів №63 (т. І, а.с.188 зворотній бік);

- у суботу з 08:00 год. 06.07.2013 до 08:00 год. 07.07.2013, що підтверджується записом на відповідній сторінці служби нарядів на 06.07.2013 Книги нарядів №63 (т.ІІ, а.с.150-152);

- з 08:30 год. 12.07.2013 до 09:00 год. 13.07.2013, що підтверджується записом на відповідній сторінці служби нарядів на 12.07.2013 Книги нарядів №63 (т. І, а.с.189 зворотній бік);

- з 08:30 год. 16.07.2013 до 08:50 год. 17.07.2013, що підтверджується записом на відповідній сторінці служби нарядів на 16.07.2013 Книги нарядів №63 (т. І, а.с.190 зворотній бік);

- з 08:00 год. 20.07.2013 до 08:30 год. 21.07.2013, що підтверджується записом на відповідній сторінці служби нарядів на 20.07.2013 Книги нарядів №63 (т. І, а.с.192 зворотній бік);

- з 08:30 год. 26.07.2013 до 08:30 год. 27.07.2013, що підтверджується записом на відповідній сторінці служби нарядів на 26.07.2013 Книги нарядів №63 (т. І, а.с.191 зворотній бік);

- у суботу з 08:30 год. 03.08.2013 до 09:05 год. 04.08.2013, що підтверджується записом на відповідній сторінці служби нарядів на 03.08.2013 Книги нарядів №63 (т. І, а.с.193 зворотній бік);

- з 08:30 год. 08.08.2013 до 09:00 год. 09.08.2013, що підтверджується записом на відповідній сторінці служби нарядів на 08.08.2013 Книги нарядів №63 (т. І, а.с.194 зворотній бік);

- у суботу з 19:00 год. 16.05.2015 до 00:55 год. 17.05.2015, що підтверджується записом на відповідній сторінці служби нарядів на 16.05.2015 Книги нарядів №2 (т. ІІ, а.с.60-61);

- з 20:30 год. 12.06.2015 до 08:00 год. 13.06.2015, що підтверджується записом на відповідній сторінці служби нарядів на 12.06.2015 Книги нарядів №2 (т. ІІ, а.с.62-63).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що Книги нарядів Кагарлицького районного відділу ГУ МВС України в Київській області за період з січня 2012 року по червень 2015 року у повній мірі підтверджують залучення ОСОБА_1 до служби (у тому числі у понаднормовий час, дні щотижневого відпочинку, святкові дні та нічні зміни) та є належними доказами у справі.

Крім цього, як вбачається із відповіді Головного управління МВС України у Київській області, оформленої у формі листа від 17.11.2017 №29/272, згідно з розрахунковими листами нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з січня 2012 року по червень 2015 року компенсація за службу в понаднормовий час, у дні щотижневого відпочинку та святкові дні не нараховувалась, у зв'язку з тим, що табелі до фінансової частини Кагарлицького РВ не надавались (т. І, а.с.199-200).

Відповідно до підпункту 3.7.2. пункту 3.7 Інструкції №499 годинна ставка обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу та окладу за спеціальним званням на кількість годин робочого часу в поточному місяці. При цьому понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік.

Отже, чинним на момент виникнення спірних відносин законодавством було передбачено, що у разі залучення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до несення служби понад установлений законодавством робочий час грошове забезпечення таким особам за роботу у понадурочний час виплачується із розрахунку місячного посадового окладу й окладу за спеціальним званням.

Долученими до матеріалів справи розрахунковим листом та довідкою від 06.12.2016 №8260/109/1009/1-2016 про грошове забезпечення ОСОБА_1 за спірний період підтверджено, що посадовий оклад позивача за період з січня 2012 року по жовтень 2015 року (включно) становив 650,00 грн., оклад за спеціальним званням - 120,00 грн.; за листопад 2015 року посадовий оклад становив - 130 грн., оклад за спеціальним званням - 24,00 грн. (т. І, а.с.21-26, т. ІІ, а.с.142).

Відомості про залучення позивача до несення служби понад установлений законодавством робочий час наведено у наданому позивачем розрахунку заборгованості по невиплаті заробітної плати (додаткового грошового забезпечення) за службу в нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу в дні щотижневого відпочинку, світкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час (т. ІІ, а.с.115-138), підтверджено долученими до матеріалів справи копіями з Книг нарядів Кагарлицького районного відділу ГУ МВС України в Київській області за період з січня 2012 року по червень 2015 року, які детально були досліджені судом вище, а також листом Кагарлицького ВП Обухівського відділу поліції ГУ НП в Київській області від 23.11.2016 № М-220/109/1009/1/01-16 (т. І, а.с.16-18).

З приводу нарахування грошового забезпечення за роботу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні суд зазначає, що зазначене питання не врегульовано положеннями Інструкції №499 чи інших спеціальних нормативно-правових актів, а тому відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року №21-8а15 (номер рішення в ЄДРСР 42946756), за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі, суд дійшов до висновку, про те,що під час розрахунку розміру грошового забезпечення повинні застосовуватися норми трудового законодавства, а саме приписи Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Аналогічний правовий висновок зазначений у листі Вищого адміністративного суду України №753/11/13-10 від 26.05.2010 «Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби».

Відповідно до статті 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплати у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

При цьому, згідно з частиною третьою статті 107 КЗпП України на бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

До того ж, за приписами підпункту 3.7.3 пункту 3.7 Інструкції №499 служба осіб рядового і начальницького складу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою шляхом надання їм іншого дня відпочинку або в грошовій формі. Компенсація понаднормових робіт шляхом надання відгулів не допускається.

Водночас, відповідачем-2 не надано до матеріалів справи наказів про надання позивачу днів відпочинку за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні.

У зв'язку з відсутністю у Кагарлицькому районному відділі ГУ МВС України в Київській області відомостей про надання ОСОБА_1 днів відпочинку за службу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні, суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що такі дні йому не надавались.

Відомості про залучення позивача до несення служби у дні щотижневого відпочинку та святкові дні наведено у наданому позивачем розрахунку (т. ІІ, а.с.115-138), підтверджено долученими до матеріалів справи копіями з Книг нарядів Кагарлицького районного відділу ГУ МВС України в Київській області за період з січня 2012 року по червень 2015 року та листом Кагарлицького ВП Обухівського відділу поліції ГУ НП в Київській області від 23.11.2016 № М-220/109/1009/1/01-16 (т. І, а.с.16-18).

З приводу ненарахування позивачу додаткового грошового забезпечення за службу у нічний час за період з січня 2012 року по червень 2015 року, суд встановив такі обставини.

У відповідності до підпункту 3.7.6 пункту 3.7 Інструкції №499 службою в нічний час вважається виконання особами рядового і начальницького складу органів, підрозділів установ і навчальних закладів внутрішніх справ службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00. Особам, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в робочий час.

Суд зазначає, що пунктом 3 Постанови №1294 затверджені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у розмірах згідно з додатками 25 - 28, 33.

Зокрема, додатком 26 Постанови №1294 визначено розмір доплати за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу.

Дійсно, за приписами пункту 7 Постанови №1294 до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу у високомобільних десантних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.

Отже, вказаною нормою було обмежено розмір додаткових видів грошового забезпечення, встановлених додатками 25-28 до цієї постанови до моменту упорядкування додаткових видів грошового забезпечення.

Разом з цим, у силу положень пункту 11 Постанови №1294 зобов'язано Міністерство праці та соціальної політики, Міністерство фінансів, інші державні органи упорядкувати у тримісячний строк перелік і розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Так, порядок та розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу ОВС урегульовано вже згаданим вище наказом МВС України від 31.12.2007 №499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", яким, окрім іншого, затверджено додаткові види грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ згідно з додатком 22.

У додатку 22 до вищезгаданого наказу МВС України розмір доплати за несення служби у нічний час встановлено на рівні 35 % від посадового окладу.

Згідно з пунктами 3, 4 наказу МВС України від 31.12.2007 №499 установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, затвердженому Інструкцією.

Інструкцію №499 введено в дію з 01.01.2008.

Крім того, згідно з додатком 3 до Галузевої угоди між Міністерством внутрішніх справ України, Професійною спілкою атестованих працівників органів внутрішніх справ України та Професійною спілкою працівників державних установ України на 2012-2014 роки, зареєстрованої Міністерством соціальної політики України 08.10.2012 за №29, за роботу у вечірній час з 18 до 22 години (при багатозмінному режимі роботи) встановлюється доплата в розмірі 20 відсотків годинної тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час, а за роботу в нічний час - 35 відсотків годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час (http://www.msp.gov.ua/files/ugody/gal/55.pdf).

Наведене є підставою для висновку про те, що питання виплати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, доплати за несення служби у нічний час з 01.01.2008 урегульовано наказом МВС України від 31.12.2007 №499 та грошове забезпечення мало бути нараховано у розмірі 35 % від посадового окладу.

Як встановлено судом, посадовий оклад ОСОБА_1 за період з січня 2012 року по жовтень 2015 року (включно) складав 650,00 грн., а за листопад 2015 року - 130 грн.

Відомості про залучення позивача до несення служби у нічний час наведено у наданому позивачем розрахунку (т. ІІ, а.с.115-138), підтверджено долученими до матеріалів справи копіями з Книг нарядів Кагарлицького районного відділу ГУ МВС України в Київській області за період з січня 2012 року по червень 2015 року та листом Кагарлицького ВП Обухівського відділу поліції ГУ НП в Київській області від 23.11.2016 № М-220/109/1009/1/01-16 (т. І, а.с.16-18).

Суд звертає увагу, що згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Так, у судовому засіданні по справі 31.10.2017 було допитано в якості свідка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, який попереджений судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та за відмову від надання показань за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України (т. І, а.с.151).

Свідок ОСОБА_5 повідомив суд про те, що позивача ОСОБА_1 знає за період проходження служби у Кагарлицькому РВ з 2007 року. ОСОБА_5 вказав, що обіймав посаду у слідчому відділі, а ОСОБА_1 - на посаді дільничого інспектора у відділі кримінальної міліції у справах дітей.

Свідок зазначив, що неодноразово на підставі графіків чергувань, які складались керівниками служб, спільно заступали до несення служби у добові чергування, які розпочинались з 08:00 год. ранку до 08:00 год. ранку наступного дня. Відповідно, особи, які заступали на добові чергування, з'являлись до Кагарлицького РВ на 08:00 год. ранку, проводились відповідальною особою від керівництва або начальником міліції інструктажі, доводилась до відома оперативна обстановка. Крім цього, свідок звернув увагу, що у слідчому відділі був інший наряд, під час якого слідчі заступали на добове чергування, а саме, наряд по черговій частині, наряд по ізолятору тимчасового тримання. У свою чергу, наряд - це група у складі слідчо-оперативної групи, до складу якої входили один слідчий, один оперативний працівник та експерт-криміналіст.

Свідок відмітив, що добових чергувань протягом місяця могло бути від шести до десяти, кількість яких фіксувалось у графіках чергувань та Книгах нарядів, які знаходились у черговій частині. При цьому, графік чергувань складався на місяць, підписувався керівником та затверджувався начальником, а Книга нарядів - складалась кожного дня на відповідний день згідно з графіком чергувань. Тобто, Книга нарядів складалась за день, перед тим як заступити на службу, черговим, який був відповідальним за збір групи та повідомлення осіб щодо заступлення на добове чергування.

Свідок ОСОБА_5 вказав, що служба під час чергувань, а саме, у понаднормовий робочий день та робота у нічний час взагалі не оплачувалась. На запитання щодо компенсації оплати вищевказаної роботи у бухгалтерії ніякої інформації не надавалось, було рекомендовано звернутися до керівництва райвідділу. Керівник райвідділу у свою чергу також не надавав відповіді на питання про те, чому не здійснюється облік понадурочного робочого часу, проте незгодним пропонували шукати іншу роботу. Також свідок зазначив, що вихідний день після добового чергування не надавався, компенсація за понаднормову службу та службу у нічний час не виплачувалась. Крім цього, свідок відмітив, що якщо чергування припадало на вихідний та святковий день, то така робота не оплачувалась взагалі.

З приводу здійснення розрахунку суми компенсації, свідок звернув увагу, що у відповідності до Інструкції №499 розрахунок грошового забезпечення повинен здійснюватись, виходячи з 41-годинного робочого тижня. Окрім того, робота у вихідні та святкові дні, понаднормова робота та робота у нічний час повинна оплачуватись у подвійному розмірі, а вона не те, що у подвійному розмірі, а взагалі не оплачувалась.

Також свідок ОСОБА_5 відмітив, що табель обліку робочого часу повинен був вестися, як-то передбачено Інструкцією №499, де чітко передбачено, що повинен вестися щомісячний табель обліку робочого часу з відміткою про кількість відпрацьованих годин. Разом з цим, свідок вказав, що йому не відомо про те, чи вівся зазначений щомісячний табель, але водночас ніколи не бачив, щоб табель обліку робочого часу складався.

Крім цього, у судовому засіданні по справі 31.10.2017 було допитано в якості свідка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, який попереджений судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та за відмову від надання показань за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України (т. І, а.с.153).

Так, свідок ОСОБА_6 повідомив суд, що ОСОБА_1 знає з 2009 року. Свідок зазначив, що проходив службу у Кагарлицькому РВ з 21.06.2009 по 06.11.2015 на посаді оперуповноваженого у кримінальній міліції з прав дітей.

З приводу проходження служби у Кагарлицькому РВ свідок пояснив, що були розроблені відповідні графіки, коли заступали на добове чергування або на охорону громадського порядку у святкові дні. На добове чергування заступали з 08:00 год. ранку до 08:00 год. ранку наступного дня, але були випадки, коли чергували у до 09:00 год. та до 10:00 год. наступного дня. Чергування встановлювалося на підставі відповідних графіків чергувань та Книг нарядів.

Свідок звергнув увагу, що нарядів на місяць у середньому могло бути від 5 до 8 добових чергувань, а також охорона громадського порядку, яка розпочиналась із 18:00 год. до 24:00 год. або до 02:00-03:00 год., про що розроблялись окремі рішення керівників. Значна кількість чергувань була зумовлена тим, що не вистачало працівників у зв'язку з неукомплектованістю органу. Свідок ОСОБА_6 вказав також, що у випадку, якщо людина випала із графіку чергування, перекривали силами людей, які залишились.

У той же час, свідок зазначив, що компенсація за роботу у нічний час, понаднормову роботу та роботу у вихідні й святкові дні не виплачувалась взагалі, інший день відпочинку не надавався. При цьому, облік робочого часу не вівся.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що сума заборгованості з виплати ОСОБА_1 додаткового грошового забезпечення за несення служби у нічний час, а також грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні та за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.01.2012 по 13.06.2015 загалом становить 6970,21 грн. і підтверджується розрахунком заборгованості по невиплаті заробітної плати (додаткового грошового забезпечення) за службу в нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу в дні щотижневого відпочинку, світкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час, доданим позивачем до позовної заяви (т. ІІ, а.с.115-138).

Суд звертає увагу, що при проведенні розрахунку позивачем враховано вимоги чинного законодавства, зокрема, положення абзацу третього підпункту 3.7.6 пункту 3.7 Інструкції №499, відповідно до якого особам добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі), яка не враховується в робочий час.

Крім цього, суд зазначає, що відповідачами з приводу розрахунку суми заборгованості з виплати додаткового грошового забезпечення за несення служби у нічний час, а також грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні та за несення служби понад установлений законодавством робочий час у розмірі 6970,21 грн., визначеної позивачем у вищевказаному розрахунку, будь-яких заперечень, письмових пояснень та документальних доказів, які б спростували вказану суму до суду не надано, як і не повідомлено суд про причини неможливості їх надання.

Судом підтверджується правильність наданого позивачем розрахунку додаткового грошового забезпечення за несення служби у нічний час, а також грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні та за несення служби понад установлений законодавством робочий час у розмірі 6970,21 грн.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати, а саме, додаткового грошового забезпечення за службу у нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 1 січня 2012 року по 13 червня 2015 року у розмірі 8543,01 грн., суд зазначає наступне.

За приписами статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III (далі - Закон України №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону України №2050-III визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Аналізуючи наведені положення Закону, суд зазначає, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни у гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі, й заробітна плата (грошове забезпечення).

Варто також зазначити, що відповідно до правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 18.11.2014 у справі №21-518а14 (номер рішення в ЄДРСР 42010795), основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даній справі - Кагарлицьким районним відділом ГУ МВС України в Київській області) добровільно чи на виконання судового рішення.

За таких обставин, у позивача наявне право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку з невиплатою відповідачем-2 додаткового грошового забезпечення за службу у нічний час та компенсації за службу в дні щотижневого відпочинку, святкові дні й за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 1 січня 2012 року по 13 червня 2015 року.

Відповідно до статті 3 Закону України №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Суд зазначає, що з метою реалізації Закону України №2050-III постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Згідно з пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Приклади обчислення суми компенсації наведено у додатку.

За змістом наданого позивачем розрахунку сума компенсації, розрахована станом на 23.11.2017, відповідно до наведених приписів статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та із врахуванням вимог пункту 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. №159, становить 8543,01 грн. (т. ІІ, а.с.106-114).

Суд зазначає, що відповідачами з приводу розрахунку суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку затримкою термінів її виплати у розмірі 8543,01 грн., визначеної позивачем у вищевказаному розрахунку, будь-яких заперечень, письмових пояснень або документальних доказів, які б спростували вказану суму до суду не надано, як і не повідомлено суд про причини неможливості їх надання.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно визначено суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати у розмірі 8543,01 грн.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку у сумі 94937,58 грн., суд зазначає наступне.

Частиною сьомою статті 43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30.06.1961, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Статтею 12 вказаної Конвенції встановлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з органів внутрішніх справ 06.11.2015.

Судом встановлено, що з 6 листопада 2015 року наказом Головного управління МВС України в Київській області (по особовому складу) від 06.11.2015 №590 о/с по Кагарлицькому районному відділу (з обслуговування Кагарлицького району та міста Ржищів) на підставі рапорту позивача від 03.11.2015 капітана міліції ОСОБА_1, оперуповноваженого групи кримінальної міліції у справах дітей Ржищівського відділення міліції звільнено у запас Збройних Сил за пунктом 64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації), встановивши щомісячну премію за жовтень 2015 року - 135%, за листопад 2015 року - 135 % (т. І, а.с.127).

При цьому під затримкою розрахунку позивач розуміє невиплату йому додаткового грошового забезпечення за службу у нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 1 січня 2012 року по 13 червня 2015 року у сумі 6970,21 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Статтею 47 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 2 статті 116 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частиною першою статті 19 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-XII (чинний на час звільнення позивача зі служби в ОВС) передбачено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 №499 (далі - Інструкція №499).

Згідно з пунктом 1.4. Інструкції №499 грошове забезпечення виплачується особам рядового, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу, які призначені на штатні посади в апараті Міністерства внутрішніх справ України, головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях, їм підпорядкованих органах, вищих навчальних закладах, науково - дослідних установах, Державній службі охорони при МВС, на підприємствах, в установах, організаціях і підрозділах системи МВС та які навчаються в навчальних закладах системи МВС або зараховані в розпорядження відповідного органу внутрішніх справ.

Пунктом 1.6. Інструкції № 499 передбачено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 1.18 Інструкції №499 при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

Пунктом 4.1. Інструкції № 499 передбачено, що при переміщенні, переведенні, а також звільненні осіб рядового і начальницького складу фінансовий апарат (бухгалтерія) зобов'язаний задовольнити їх усіма належними видами грошового та дорожнього забезпечення і про виплачені суми зробити відповідні записи в грошовому атестаті.

З аналізу викладених положень законодавства слідує, що орган внутрішніх справ зобов'язаний у день звільнення особи рядового і начальницького складу виплатити усі належні такій особі види грошового забезпечення.

Частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до частини 2 статті 117 Кодексу законів про працю України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 21.11.2011 №6-60цс11, від 29.01.2014 № 6-144ц13, від 21.01.2015 №6-195цс14.

Так, порядок та умови проходження служби в органах внутрішніх справ на час виникнення спірних правовідносин регулювалися Законом України від 20.12.1990 №565-ХІІ "Про міліцію", Положенням про проходженням служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 №499, іншими наказами та розпорядженнями МВС України.

При цьому, зазначеними нормативно-правовими актами питання відповідальності органу внутрішніх справ за затримку розрахунку при звільненні особи рядового і начальницького складу ОВС не врегульовано.

Разом з цим, та обставина, що питання статусу осіб, які проходять службу в органах внутрішніх справ врегульоване, насамперед, спеціальним законодавством не означає, що на таких осіб не можуть поширюватися положення інших законів щодо відносин, не врегульованих спеціальними законами.

Верховний Суд України неодноразово висловлював позицію, відповідно до якої за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі (справи № 21-352а13, № 21-8а15).

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 07.05.2002 №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) також дійшов висновку, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Враховуючи, що нормами спеціального законодавства не врегульовано питання відповідальності органу внутрішніх справ за затримку розрахунку при звільненні особи рядового і начальницького складу ОВС, суд вбачає наявними підстави для застосування до спірних правовідносин норм Кодексу законів про працю України.

Висновок щодо можливості застосування до спірних правовідносин положень статті 117 Кодексу законів про працю України викладений також в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 27.04.2016 №К/800/28525/15 (номер в ЄДРСР 57676013); від 13.04.2016 №К/800/32442/15 (номер в ЄДРСР 57225762).

Проте, приймаючи до уваги, що під затримкою розрахунку при звільненні з органів внутрішніх справ у спірних правовідносинах розуміється невиплата позивачу додаткового грошового забезпечення за службу у нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 1 січня 2012 року по 13 червня 2015 року у сумі 6970,21 грн., щодо якого наявний спір, який і є предметом розглядуваної справи, вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку у сумі 94937,58 грн. суд вважає передчасними.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку у сумі 94937,58 грн. слід відмовити.

Визначаючись щодо того, хто з відповідачів по справі є належним, суд виходить з такого.

Суд зазначає, що позивач проходив службу в Кагарлицькому районному відділі (з обслуговування Кагарлицького району та міста Ржищів) ГУ МВС України в Київській області.

За змістом пункту 1.4. Інструкції № 499, грошове забезпечення виплачується особам рядового та начальницького складу ОВС, які призначені на штатні посади, зокрема, в управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, їм підпорядкованих органах. Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 1 Положення про Кагарлицький районний відділ (з обслуговування Кагарлицького району та міста Ржищів) ГУ МВС України в Київській області, затвердженого наказом Головного управління МВС України в Київській області від 29.03.2013 № 246, відділ є територіальним органом Головного управління МВС України в Київській області та йому підпорядковується (т. ІІ, а.с.29-35).

Отже, відповідач-2 є структурним підрозділом Головного управління МВС України в Київській області, діяльність якого контролюється, координується та підпорядковується саме Головним управлінням МВС України в Київській області.

Таким чином, обов'язок щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу покладено на орган ОВС, в якому він проходив службу, а саме - на Кагарлицький районний відділ (з обслуговування Кагарлицького району та міста Ржищів) ГУ МВС України в Київській області.

На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" триває процедура ліквідації територіальних органів Міністерства внутрішніх справ.

Відповідно до частини другої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Кагарлицький районний відділ ГУ МВС України в Київській області (ідентифікаційний код: 08673112) з 12 листопада 2015 року перебуває у стані припинення (т. ІІ, а.с.12-20).

Разом з тим, до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється (частина четверта статті 105 Цивільного кодексу України).

Суд зауважує, що відповідно до пункту 9 Положення про Кагарлицький районний відділ (з обслуговування Кагарлицького району та міста Ржищів) ГУ МВС України в Київській області відділ є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, володіє, користується та розпоряджається закріпленим за ним державним майном на праві оперативного управління.

При цьому суд зауважує, що відповідачами не надано будь-яких доказів, які вказують на позбавлення Кагарлицького районного відділу ГУ МВС України в Київській області статусу розпорядника бюджетних коштів.

Приймаючи до уваги, що Кагарлицький районний відділ ГУ МВС України в Київській області як юридична особа станом на день розгляду справи не припинений, є самостійним розпорядником бюджетних коштів, належним відповідачем за позовними вимогами про стягнення додаткового грошового забезпечення за службу у нічний час, грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні та за несення служби понад установлений законодавством робочий час у загальному розмірі 6970,21 грн. та суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати у розмірі 8543,01 грн. суд вважає саме Кагарлицький районний відділ ГУ МВС України в Київській області.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області та Кагарлицького районного відділу ГУ МВС України в Київській області щодо ненарахування та невиплати заробітної плати (додаткового грошового забезпечення) за роботу у нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні та за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.01.2012 по 13.06.2015, суд зазначає наступне.

Бездіяльність - не вчинення у встановлений законом строк дії, яку суб'єкт владних повноважень повинен вчинити. Бездіяльність - це, як правило, пасивна поведінка. Проте вона може поєднуватися із вчиненням інших дій, наприклад, наданням відповіді про відмову, частковим або неналежним виконанням.

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Як встановлено судом вище у спірних правовідносинах наявна бездіяльність Кагарлицького районного відділу ГУ МВС України в Київській області щодо ненарахування та невиплати на день звільнення позивача з органів внутрішніх справ додаткового грошового забезпечення за роботу у нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні та за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.01.2012 по 13.06.2015.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, відповідач-2, як суб'єкт владних повноважень, не надав у ході судового розгляду справи належних та достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, а також будь-яких заперечень проти позовних вимог.

Встановлені судом вище обставини бездіяльності Кагарлицького районного відділу ГУ МВС України в Київській області, є триваючим порушенням права позивача на отримання винагороди за працю, що полягало у ненарахуванні та невиплаті позивачу додаткового грошового забезпечення за роботу у нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні та за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.01.2012 по 13.06.2015 та порушило закріплене статтею 43 Конституції України право позивача на своєчасне одержання винагороди за працю.

За таких умов суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Кагарлицького районного відділу ГУ МВС України в Київській області щодо ненарахування та невиплати позивачу при звільненні з органів внутрішніх справ 06 листопада 2015 року додаткового грошового забезпечення за роботу у нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні та за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.01.2012 по 13.06.2015.

У той же час Головне управління МВС України в Київській області не є належним відповідачем по справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати заробітної плати (додаткового грошового забезпечення) за роботу у нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні та за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.01.2012 по 13.06.2015 з підстав, що вже наведені у цьому судовому рішенні, а той факт, що Кагарлицький районний відділ ГУ МВС України в Київській області підпорядковується Головному управлінню МВС України в Київській області не створює правових підстав для останнього відповідати за вимогами, які входять до компетенції Кагарлицького районного відділу ГУ МВС України в Київській області.

Відтак, у частині позовних вимог до Головного управління МВС України в Київській області у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Враховуючи зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Як встановлено судом, позивач відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, витрати позивача, пов'язані з залученням свідків та проведенням судових експертиз також відсутні, отже, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Приймаючи до уваги обставини справи, суд вважає за необхідне зобов'язати Кагарлицький районний відділ ГУ МВС України в Київській області, який є суб'єктом владних повноважень, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Керуючись статтями 159 - 163, 254, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправною бездіяльність Кагарлицького районного відділу Головного управління МВС України в Київській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткового грошового забезпечення за роботу у нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні та за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.01.2012 по 13.06.2015.

3. Стягнути з Кагарлицького районного відділу Головного управління МВС України в Київській області (ідентифікаційний код 08673112, місцезнаходження: 09200, Київська обл., Кагарлицький район, місто Кагарлик, вулиця Ярослава Мудрого (колишня - Комсомольська), будинок 13) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) додаткове грошове забезпечення за службу у нічний час, грошове забезпечення (компенсацію) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні та за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 1 січня 2012 року по 13 червня 2015 року у загальному розмірі 6970,21 грн. (шість тисяч дев'ятсот сімдесят грн. 21 коп.).

4. Стягнути з Кагарлицького районного відділу Головного управління МВС України в Київській області (ідентифікаційний код 08673112, місцезнаходження: 09200, Київська обл., Кагарлицький район, місто Кагарлик, вулиця Ярослава Мудрого (колишня - Комсомольська), будинок 13) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати у розмірі 8543,01 грн. (вісім тисяч п'ятсот сорок три грн. 01 коп.).

5. В іншій частині позовних вимог у задоволенні позову відмовити.

6. Встановити для Кагарлицького районного відділу Головного управління МВС України в Київській області строк для надання суду звіту про виконання судового рішення - один місяць з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.