КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2017 року м.Київ № 810/1975/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Броварської районної державної адміністрації Київської області в особі відділу державної реєстрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, Приватне підприємство «Автотранс ЛЛС», Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про скасування рішень про державну реєстрацію права власності,

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Броварської районної державної адміністрації Київської області в особі відділу державної реєстрації про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - свідоцтва про право власності на садовий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_2, індексний номер: 30477424 від 04.12.2014, прийнятого державним реєстратором Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області Самсон Тетяною Володимирівною.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду (суддя Кушнова А.О.) від 14.06.2017 відкрито провадження в адміністративній справі №810/1975/17, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області.

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Броварської районної державної адміністрації Київської області в особі відділу державної реєстрації про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 12863528 від 06.05.2014, прийнятого державним реєстратором Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області Самсон Тетяною Володимирівною.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду (суддя Кушнова А.О.) від 14.06.2017 відкрито провадження в адміністративній справі №810/1976/17, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, Приватне підприємство «Автотранс ЛЛС», Управління Держгеокадастру у Броварському районі Київської області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2017 у справі №810/1976/17 замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Держгеокадастру у Броварському районі Київської області на належного - Головне управління Держгеокадастру у Київській області.

В судовому засіданні 22.08.2017 представником позивача подано заяву, в якій представник позивача просить об'єднати в одне провадження справу №810/1975/17 зі справою №810/1976/17.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.08.2017 у справі №810/1975/17 об'єднано в одне провадження адміністративну справу №810/1975/17 та адміністративну справу №810/1976/17, з привласненням об'єднаній справі номеру №810/1975/17.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у жовтні 2012 року ухвалою Броварського міськрайонного суду між позивачем та його колишньою дружиною ОСОБА_2 було затверджено мирову угоду щодо поділу спільно нажитого майна подружжя - земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

Позивач зазначає, що він також просив суд поділити Садовий будинок, який був розташований на даній земельній ділянці, але через відсутність правовстановлюючих документів на будинок (він був збудований самочинно), в цій частині позовних вимог провадження по справі було закрито.

Позивач вказує, що дізнався від свого представника про порушення його законного права державним реєстратором Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області Самсон Тетяною Володимирівною, що полягало у прийнятті останньою незаконного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 індексний номер: 12863528 від 06.05.2014, яка по суті є частиною земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 власником ? частки якої позивач є на сьогоднішній день.

Поділ земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ОСОБА_1 не здійснював, жодної заяви про поділ не підписував, своєї згоди на такі дії не надавав.

Також в цей же період позивач дізнався, що наслідком незаконної, на його думку, державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 стала незаконна реєстрація його колишньою дружиною Свідоцтва по право власності на їхній Садовий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_5 на своє ім'я, індексний номер 30477424 від 04.12.2014.

Позивач зазначає, що даний Садовий будинок є самочинно збудованим, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1 яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ще за часів попереднього власника земельної ділянки.

Після реєстрації права власності на ? частки земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 позивач мав намір зареєструвати за собою право власності на ? частки на Садовий будинок, але через своє скрутне матеріальне становище зробити це не встиг.

Враховуючи, що через незаконні дії державного реєстратора Самсон Тетяни Володимирівни були прийняті незаконні рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 індексний номер: 12863528 від 06.05.2014 та рішення про державну реєстрацію права власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_5 за ОСОБА_2, індексний номер 30477424 від 04.12.2014, Позивач просить суд дані рішення скасувати.

Відповідач письмових заперечень проти позов не подав.

14.07.2017 року через канцелярію суду відповідачем подані письмові пояснення від 11.07.2017, в яких вказано, що на виконання законодавства України щодо децентралізації повноважень у сфері державної реєстрації нерухомості та бізнесу у Броварській районній державній адміністрації Київської області з квітня 2016 року утворено відділ реєстрації, який займається наданням адміністративних послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

На виконання розпорядження КМУ від 25.12.2015 №1395-р «Деякі питання надання адміністративних послуг у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та з урахуванням постанови КМУ від 11.02.2016 №99 «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги» Броварська районна державна адміністрація Київської області 30.04.2016 прийняла на зберігання архів реєстраційних справ, сформований Броварським міськрайонним управлінням юстиції, на об'єкти нерухомого майна, які розташовані у місті Бровари та Броварському районі.

Відповідач вважає, що він не є правонаступником реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції, а лише прийняв на зберігання архів реєстраційних справ.

Позивач та його представник в судових засіданнях по справі 22.08.2017, 10.10.2017 підтримали позов в повному обсязі та просили суд його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні по справі 10.10.2017 проти задоволення позову заперечувала та просила суд прийняти рішення відповідно до чинного законодавства. Вказала, що на сьогоднішній день відповідач тільки зберігає архіви реєстраційних справ і не є правонаступником реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції. Також пояснила суду, що процедура державної реєстрації щодо спірних об'єктів нерухомого майна державним реєстратором реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції була порушена.

В судове засідання 10.10.2017 представники третіх осіб не з'явились, були сповіщені належним чином та завчасно, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Третя особа - Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області надав свої пояснення по справі і просив ухвалити законне рішення, слухати справу без участі представника.

У судовому засіданні 10.10.2017 суд поставив на обговорення сторін клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження, заперечень проти якого не надійшло.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, протокольною ухвалою від 10.10.2017 суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.01.1990 року між Позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, зареєстрований у Київському палаці реєстрації шлюбів і новонароджених, актовий запис №209. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14.09.2009 шлюб між сторонами було розірвано.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 жовтня 2012 року по цивільній справі №1007/6815/2012 про поділ майна подружжя було ухвалено мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (том 1 а.с. 21-22), відповідно до якої:

«У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на ? частку земельної ділянки площею 0,0599 га для ведення садівництва, що розташована у АДРЕСА_6 кадастровий номер НОМЕР_1 що належить на праві власності ОСОБА_2 згідно із державним актом серії НОМЕР_3, виданим Пухівською сільською радою Броварського району Київської області 08.10.2010 року та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №322120001004312.

У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на ? частку земельної ділянки площею 0,0599 га для ведення садівництва, що розташована у АДРЕСА_6 кадастровий номер НОМЕР_4.» (том 1 а.с. 21-22).

Позивач зареєстрував своє право власності на ? частку земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_7, про що було зроблено запис про право власності від 23.04.2013 номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №1028699, що підтверджується відповідною інформаційною довідкою з цього Реєстру (том 2 а.с. 47-48).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 16.08.2016 року, за Позивачем було зареєстровано право власності на ? частку земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_8, про що було зроблено запис про право власності від 23.04.2013 №1028699 (том 2 а.с. 47-48).

За ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на ? частку земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_8, про що було зроблено запис про право власності від 03.09.2013 №2354315 (том 2 а.с. 47-48).

Отже, позивач ОСОБА_1 та його колишня дружина ОСОБА_2 були власниками по ? частки земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_8.

Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 07.11.2012 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4 накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження відповідно до ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області №1007/6815/2012 від 04.10.2012, який діє по день розгляду справи судом (том 2 а.с. 48).

В подальшому земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_4 була поділена на дві нові земельні ділянки із кадастровими номерами:

НОМЕР_5 площею 0,0300 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_9 садівниче товариство, яка належить ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (земельна ділянка) серія та номер 21305057, виданого 06.05.2014 Реєстраційною службою Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області на об'єкт нерухомого майна на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 12863528 від 06.05.2014, прийнятого державним реєстратором Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області Самсон Т.В., дата державної реєстрації 26.04.2014, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 5564191 (том 2 а.с 44);

- НОМЕР_6 площею 0,0299 га, яка ні за ким не зареєстрована, свідоцтво про право власності нікому не видавалось, що підтверджується відомостями з публічної кадастрової карти України (т.2, а.с.42).

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 12863528 від 06.05.2014, прийнятого державним реєстратором Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області Самсон Тетяною Володимирівною, на підставі якого було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 за ОСОБА_2, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Законом України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI статтю 126 Земельного кодексу України, яка регулює положення про оформлення речових прав на земельну ділянку, викладено в такій редакції: "Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Вказані зміни до Земельного кодексу України набрали чинності 01.01.2013.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону № 1952-IV (в редакції станом на 26.04.2014р. - дата проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2) державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Стаття 79 Земельного кодексу України визначає, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до ч.1 статті 79¹ Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;

за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) (ч.2 статті 79¹ ЗК).

Відповідно до частин 3-12 статті 79¹ Земельного кодексу України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру.

Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначається Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, яка затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №376 від 18.05.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 р. за № 391/17686 (далі - Інструкція №376).

Відповідно до п. 2.1. Інструкції №376, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з п. 3.12. Інструкції, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки.

Однак, всупереч даної норми чинного законодавства земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_4 без згоди та заяви позивача ОСОБА_1 була поділена в натурі Приватним підприємством «Автотранс ЛЛС», що призвело по суті до утворення двох нових земельних ділянок із кадастровими номерами, які належать:

- ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (земельна ділянка) серія та номер 21305057, видане 06.05.2014 Реєстраційною службою Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області на об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_7 площею 0,0300 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_9 садівниче товариство на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 12863528 від 06.05.2014, прийнятого державним реєстратором Реєстраційної службою Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області Самсон Т.В. (том 2 а.с 44);

- земельна ділянка площею 0,0299 га з кадастровим номером НОМЕР_8 ні за ким не зареєстрована, свідоцтво про право власності нікому не видавалось, що підтверджується відомостями з публічної кадастрової карти України (т.2, а.с.42).

Так, процедурі державної реєстрації права власності на земельну ділянку передує процедура державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі України.

Судом встановлено, що державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0300 га для ведення садівництва з кадастровим номером НОМЕР_2 в Державному земельному кадастрі проведено 07.12.2013 Управлінням Держземагентства у Броварському районі Київської області на підставі Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, в тому числі при поділі чи об'єднанні земельних ділянок, складеної Приватним підприємством «Автотранс ЛЛС», що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3201995052013 від 17.12.2013 (т.2, а.с.131-135).

При цьому суд зазначає, що вищевказана Технічна документація із землеустрою була виготовлена за заявою ОСОБА_2 від 31.10.2013 року, яка посвідчена нотаріально приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області за реєстровим №3101, в якій вказано, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0599 га для ведення садівництва, що розташована за адресою: Київська область, Броварський район, Пухівська сільська рада, СТ «Волна», кадастровий номер НОМЕР_4. В заяві ОСОБА_2 просить виготовити Технічну документацію щодо поділу зазначеної земельної ділянки на дві - площею 0,0300 га та 0,0299 га, межі яких визначені кадастровим планом, що додається до заяви, а також заявниця просить виготовити свідоцтва про право власності на новоутворені земельні ділянки. Дана заява видана за місцем вимоги (т.2, а.с.139).

Відповідно до листів Управління Держземагентства у Київській області № С-4/0-9/6-15 від 06.02.2015 (том 2 а.с. 28) та №29-1008-0.3-186/2-15 від 12.02.2015 року (том 2 а.с. 31) підтверджено, що поділ земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4 відбувся лише за заявою ОСОБА_2.

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону № 1952-IV, яка регулювала питання щодо державної реєстрації прав у разі поділу або виділу частки з об'єкта нерухомого майна та об'єднання об'єктів нерухомого майна (в редакції станом на 26.04.2014р. - дата проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2) у разі поділу об'єкта нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, реєстраційний номер цього об'єкта скасовується. Водночас для кожного з новостворених об'єктів нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав і нова реєстраційна справа, кожному з таких об'єктів присвоюється новий реєстраційний номер.

Записи про речові права та їх обтяження щодо об'єкта, який поділяється, або при виділі частки із цього об'єкта переносяться до розділів Державного реєстру прав, що відкриті на кожний новостворений об'єкт. Якщо правочином або актом відповідного органу встановлено, що речові права та їх обтяження не поширюються на всі новостворені об'єкти нерухомого майна, записи про такі права та обтяження переносяться лише до розділів, відкритих для новостворених об'єктів, яких вони стосуються (ч.2 ст. 21 Закону № 1952-IV).

Відповідно до ч.13 ст.15 Закону № 1952-IV (в редакції станом на 26.04.2014р. - дата проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2) порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

На дату проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 був чинним Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 (далі - Порядок №868).

Відповідно до п.57 Порядку №868 державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна, що утворився у результаті поділу, виділу частки з об'єкта нерухомого майна або об'єднання об'єктів нерухомого майна, проводиться державним реєстратором органу державної реєстрації прав з видачею свідоцтва на кожний новостворений об'єкт нерухомого майна.

На підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав щодо об'єкта нерухомого майна, який поділяється, частка з якого виділяється, або щодо об'єктів нерухомого майна, які об'єднуються, державний реєстратор на кожний новостворений об'єкт відкриває відповідний розділ у Державному реєстрі прав, присвоює реєстраційний номер такому об'єкту та формує реєстраційну справу відповідно до законодавства.

Державний реєстратор переносить записи Державного реєстру прав про речові права та їх обтяження щодо об'єкта нерухомого майна, який поділяється, частка з якого виділяється, або щодо об'єктів нерухомого майна, які об'єднуються, до розділів Державного реєстру прав, відкритих на кожний з новостворених об'єктів нерухомого майна.

Державний реєстратор після проведення державної реєстрації права власності на один із новостворених об'єктів нерухомого майна в разі відсутності державної реєстрації права власності на інший новостворений об'єкт нерухомого майна не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття рішення про державну реєстрацію прав надсилає власникові такого об'єкта письмове повідомлення про проведення державної реєстрації права власності на один з новостворених об'єктів, в якому рекомендує звернутися до органу державної реєстрації прав з метою проведення державної реєстрації права власності на інший новостворений об'єкт.

Державний реєстратор приймає рішення про закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи, відкритих щодо об'єкта нерухомого майна, який поділяється, частка з якого виділяється, або щодо об'єктів нерухомого майна, які об'єднуються, після проведення державної реєстрації права власності щодо всіх новостворених об'єктів нерухомого майна, яке оформляє в одному примірнику.

Державний реєстратор закриває розділ Державного реєстру прав та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна, який поділяється, частка з якого виділяється, або щодо об'єктів нерухомого майна, які об'єднуються, після долучення до реєстраційної справи відповідних документів.

Документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на об'єкт нерухомого майна, який поділяється, частка з якого виділяється, або щодо об'єктів нерухомого майна, які об'єднуються, заявникові не повертаються.

Під час проведення державної реєстрації прав щодо об'єкта нерухомого майна, що належить на праві спільної часткової власності, частка з якого виділяється, державний реєстратор під час оформлення свідоцтва на об'єкт нерухомого майна, частку з якого було виділено, здійснює перерахунок часток у праві спільної часткової власності на такий об'єкт.

Відповідно до п.58 Порядку №868 для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва на об'єкт нерухомого майна, який поділяється (у тому числі у результаті виділення окремого об'єкта нерухомого майна із складу об'єкта нерухомого майна, що складається з двох або більше об'єктів) або частка з якого виділяється, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на об'єкт нерухомого майна, який поділяється або частка з якого виділяється, подає:

технічні паспорти на новостворені об'єкти нерухомого майна;

документ, що підтверджує присвоєння новоствореному об'єкту нерухомого майна окремої адреси.

У разі коли державна реєстрація прав з видачею свідоцтва проводиться на об'єкт нерухомого майна, що складається з двох або більше об'єктів і перебуває у спільній власності, заявник, крім документів, що зазначені в цьому пункті, подає письмову згоду всіх співвласників, справжність підпису яких засвідчується відповідно до Закону України "Про нотаріат". При цьому право спільної власності на виділений об'єкт нерухомого майна із складу об'єкта нерухомого майна, що складається з двох або більше об'єктів, не припиняється.

Відповідно до п.59 Порядку №868 для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новосформовану земельну ділянку в разі формування земельної ділянки шляхом поділу або об'єднання раніше сформованих земельних ділянок заявник подає документ, що підтверджує виникнення права власності на раніше сформовану земельну ділянку.

Як слідує з листа Управління Держземагентства у Київській області №29-1008-0.3-186/2-15 від 12.02.2015 року (том 2 а.с. 31) в Управлінні відсутня офіційно підтверджена інформація щодо скасування державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3 (том 2 а.с 31).

До відповіді Управління Держземагентства додані копії документів, серед яких містяться абриси двох земельних ділянок для ведення садівництва, акти визначення меж земельних ділянок в натурі, акти прийомки-передачі межових знаків на зберігання та список межових знаків, переданих на зберігання. Дані документи були складені та підготовлені Приватним підприємством «Автотранс ЛЛС» та є складовою Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, в тому числі при поділі чи об'єднанні земельних ділянок, складеної Приватним підприємством «Автотранс ЛЛС» (том 2 а.с. 32-41).

Як вбачається з матеріалів справи, в Акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 04.11.2013 зазначено прізвище ОСОБА_1 як власника/користувача суміжної земельної ділянки та підпис навпроти його прізвища (том 2 а.с. 41).

Відповідно до висновку експертного почеркознавчого дослідження від 29.09.2015 №2-29/09, виконаного експертом Українського центру судових експертиз Ткачук І.А., підпис від імені ОСОБА_1, що міститься в графі «Власники/користувачі (необхідне підкреслити) суміжних ділянок ____(підпис) ОСОБА_1.» у рядку навпроти рукописного запису «ОСОБА_1.» у нижній частині Акта прийомки-передачі межових знаків на зберігання с.Пухівка від 04.11.2013, - виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

Рукописний запис «ОСОБА_1.» від імені ОСОБА_1, що міститься в п.2 у верхньому лівому куті Акта прийомки-передачі межових знаків на зберігання с.Пухівка від 04.11.2013 в графі «Ми, що нижче підписалися: гр.ОСОБА_2 у присутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок: ОСОБА_5 2. ОСОБА_1.», - виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

Рукописний запис «ОСОБА_1.» від імені ОСОБА_1, що міститься в графі «Власники/користувачі (необхідне підкреслити) суміжних ділянок ____(підпис) ОСОБА_1.» у рядку «ОСОБА_1.» у нижній частині Акта прийомки-передачі межових знаків на зберігання с.Пухівка від 04.11.2013 - виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою (том 1 а.с.59-72) .

Відповідно до довідки №98 від 03.02.2015, наданої СТ «Волна», за період з січня 2013 року по січень 2015 року громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не звертались до правління СТ «Волна» про надання необхідних документів про розмежування земельної ділянки НОМЕР_9 (том 2 а.с. 22).

По факту підроблення підписів в Акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 04.11.2013 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження №12015110130000999 за ч.1 ст.358 КК України, досудове розслідування на сьогоднішній день продовжується (том 2, а.с. 26-27).

Отже, матеріалами справи підтверджено, що поділ земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4 та утворення двох нових земельних ділянок з кадастровим номером НОМЕР_2, яка належить ОСОБА_2, та земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_8, яка ні за ким не зареєстрована, проведено на підставі підроблених документів та без згоди ОСОБА_1, як власника ? частки земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_7, поділ якої відбувся за одноособовою заявою ОСОБА_2

Дані обставини безумовно свідчать про наявність підстав для скасування судом рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 12863528 від 06.05.2014, прийнятого державним реєстратором Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області Самсон Т.В., дата державної реєстрації 26.04.2014, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 5564191, а позов в цій частині підлягає задоволенню.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - свідоцтва про право власності на садовий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_2, індексний номер: 30477424 від 04.12.2014, прийнятого державним реєстратором Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області Самсон Тетяною Володимирівною, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що садовий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, побудований самовільно в 2004 році, що слідує з характеристики будинку, господарських будівель та споруд, яка є складовою Технічного паспорту на садовий (дачний) будинок, виготовленого Комунальним підприємством Броварської міської ради «Броварське бюро технічної інвентаризації» 28.05.2013 року (т.1, а.с.30-39).

Як вказує позивач, від свого представника позивач дізнався про порушення його законного права державним реєстратором Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області Самсон Тетяною Володимирівною, що полягало у прийнятті незаконного рішення про державну реєстрацію права власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_5 за ОСОБА_2, індексний номер 30477424 від 04.12.2014.

З матеріалів справи слідує, що 03.12.2014 ОСОБА_2 звернулась із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яка була прийнята 03.12.2014 за реєстраційним номером 9243915, на садовий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_5 на підставі якої державним реєстратором Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області Самсон Тетяною Володимирівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №17726677 від 04.12.2014 за ОСОБА_2, форма власності: приватна, розмір частки: 1,з відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т.3, а.с.196).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_5 загальною площею 124,8 кв.м., з них житловою площею 50,3 кв.м., 2014 року побудови. Підставою виникнення права власності вказано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія та номер: 30477424, видане 04.12.2014 державним реєстратором реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області Самсон Т.В., про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено запис про право власності №7944382, дата державної реєстрації 03.12.2014 (т.3, а.с.198-199).

Підставою внесення запису про право власності №7944382 від 03.12.2014 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вказано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 17726677 від 04.12.2014.

Отже, відповідно до свідоцтва про право власності серія НОМЕР_10 від 04.12.2014 індексний номер 30477424 за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на нерухоме майно - Садовий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_11, загальною площею 124,8 кв.м., житлова площа 50,3 кв.м., надалі - Садовий будинок (т.1, а.с.11).

Тим самим позивач вважає, що його було позбавлено законного права оформити на себе право власності на ? вищевказаного Садового будинку, оскільки дане майно було спільно нажите із ОСОБА_2 в період шлюбу, проте ОСОБА_2 зареєструвала право власності на спірний будинок в цілому за собою.

Як вже встановлено судом ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 жовтня 2012 року по цивільній справі №1007/6815/2012 про поділ майна подружжя було ухвалено мирову угоду між Позивачем та ОСОБА_2, відповідно до якої:

«У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на ? частку земельної ділянки площею 0,0599 га для ведення садівництва, що розташована у АДРЕСА_6 кадастровий номер НОМЕР_1 що належить на праві власності ОСОБА_2 згідно із державним актом серії НОМЕР_3, виданим Пухівською сільською радою Броварського району Київської області 08.10.2010 року та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №322120001004312.

У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на ? частку земельної ділянки площею 0,0599 га для ведення садівництва, що розташована у АДРЕСА_6 кадастровий номер НОМЕР_4.» (том 1 а.с. 21-22).

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 жовтня 2012 року по цивільній справі №1007/6815/2012 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя в частині визнання права власності на ? садового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_11, - закрито (том 1 а.с. 22).

Позивач зареєстрував право власності на свою частку земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4 та розпочав оформлення своєї частини Садового будинку.

28.05.2013 КП Броварської міської ради «Броварське бюро технічної інвентаризації» виготовило Технічний паспорт на даний Садовий будинок, відповідно до якого Садовий будинок був побудований в 2004 році та визначений як самовільно збудований.

Позивач у позові вказує, що через скрутне матеріальне становище процедура оформлення права власності на Садовий будинок позивачем була зупинена.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 Земельного кодексу України.

До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування (стаття 38 Земельного кодексу України).

Згідно ч. 3 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466 надання (отримання), відмова у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними статтею 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (надалі - Порядок).

Згідно ч. 5 Порядку будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та:

подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) та об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта;

видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.

Контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт здійснюється відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю (ч. 8 Порядку).

Замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні, за виконання будівельних робіт без подання повідомлення та за порушення вимог, визначених цим Порядком, відповідно до Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позивач звернувся до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області із заявою про проведення перевірки дій ОСОБА_2 щодо реєстрації права власності на Садовий будинок (том 1 а.с. 40-41).

У зв'язку з необхідністю перевірки вказаних фактів 26.01.2015 року Департаментом було видано направлення №62.15/02 для проведення перевірки за адресою: АДРЕСА_12 (том 2 а.с. 42-49).

13.03.2015 посадовою особою Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області на підставі направлення №62.15/02 була проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудування, державних будівельних норм, стандартів і правил за вищевказаною адресою, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 13.03.2015. До участі у контролюючому заході було також залучено голову правління СТ «Волна» Пищика П.П. (том 1 а.с. 50-51).

За результатами перевірки було складено припис №С-1303/6 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення п. 10 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI та Порядку виконання будівельних робіт, затверджений постановою КМУ від 13.04.2011 №466 (том 1 а.с. 56-59).

Наказом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 15.04.2015 №54 було скасовано реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 18.08.2014 №КС 062142300216 на об'єкті будівництва «Садовий будинок та господарські будівлі за адресою: АДРЕСА_13», замовником (забудовником) якого є ОСОБА_2 (том 1 а.с. 117).

Наказом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 15.04.2015 №55 «Про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 26.11.2014 №КС 142143300546» було скасовано реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації на об'єкті: «Садовий будинок та господарські будівлі за адресою: АДРЕСА_13», замовником (забудовником) якого є ОСОБА_2 (том 1 а.с. 118).

26.03.2015 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 5, 12 ст.96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн., про що Департаментом ДАБІ у Київській області винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення №А-2603/3 від 26.03.2015.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 02.02.2016 у справі №752/6401/15-а, яка набрала законної сили, позовну заяву ОСОБА_2 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, третя особа - ОСОБА_1, про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишено без розгляду (т.3, а.с.62-63).

Згідно листа Відділу містобудування та архітектури Броварської районної державної адміністрації Київської області від 12.02.2015 №5 будівельний паспорт забудови земельної ділянки в АДРЕСА_14 відділом не видавався (том 1 а.с. 52).

Відповідно до довідок Садівничого товариства «Волна» №98 від 03.02.2015, №116 від 25.09.2015 на земельній ділянці АДРЕСА_15, попереднім власником земельної ділянки НОМЕР_9 був побудований будинок (том 1 а.с. 66, 68-69).

ОСОБА_2 отримала на руки Технічний паспорт на Садовий будинок згідно замовлення №967 від 24.07.2014 та договору підряду від 03.03.2014, що містяться в матеріалах інвентаризаційної справи, відповідно остання знала, що будинок самочинно збудований.

Враховуючи той факт, що документи, на підставі яких реєструвалось право власності на садовий будинок за ОСОБА_2, скасовані Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, суд приходить до висновку, що існують підстави для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 17726677 від 04.12.2014, прийнятого державним реєстратором реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області Самсон Т.В.

При цьому суд зауважує, що позивач, оспорюючи саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого за ОСОБА_7 в цілому зареєстровано право власності на спірний садовий будинок, неправильно вказує індексний номер та дату оспорюваного рішення, плутаючи його з індексним номером свідоцтва про право власності на такий будинок №30477424, виданого 04.12.2014.

При цьому суд, обираючи спосіб захисту порушеного права, звертає увагу на таке.

В силу частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін та третіх осіб, про захист яких вони просять.

Однак, у разі помилкового обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права чи неналежного формулювання позовних вимог, адміністративні суди мають право на підставі частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.

Положення статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України цілком кореспондуються з положеннями частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд у разі задоволення адміністративного позову може прийняти

іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що належним способом захисту порушеного права у спірних правовідносинах буде скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 17726677 від 04.12.2014, прийнятого державним реєстратором реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області Самсон Тетяною Володимирівною.

Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції" № 17 від 21 січня 2015 р. (далі - Постанова №17) ліквідовано Державну реєстраційну службу та Державну виконавчу службу, покладено на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, договорів комерційної концесії (субконцесії), з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

В свою чергу, пунктом 3 Наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2015 №2791/5 "Про затвердження Змін до положень про територіальні органи Міністерства юстиції України в частині реалізації повноважень у сферах державної реєстрації" (далі - Наказ № 2791/5) установлено, що до набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про припинення надання послуг органами державної реєстрації, утвореними Міністерством юстиції України, у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (не пізніше 30.04.2016) такі органи здійснюють повноваження суб'єктів державної реєстрації відповідно до законодавства.

В силу пункту 1 Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції, затвердженого Наказом Міністерства юстиції від 23.06.2011 № 1707/5 (далі - Положення №1707/5) районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції є територіальними органами Міністерства юстиції України (далі - Положення).

Отже, уповноваженими органами у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у перехідний період до 30.04.2016, в контексті Наказу № 2791/5 та в силу пункту 1 Положення №1707/5, були районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції, в структурі яких знаходились реєстраційні служби, в яких, відповідно, здійснювали свої повноваження щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно державні реєстратори.

Разом з цим, 26 листопада 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 834-VIII), який набрав чинності 13.12.2015.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції Закону № 834-VIII змінено систему органів, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відповідні повноваження передані органам місцевого самоврядування та районним державним адміністраціям.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 6 Закону № 1952-IV, суб'єктами державної реєстрації прав визначено виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, акредитованих суб'єктів.

Водночас, пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 26.11.2015 № 834-VIII встановлено, що органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, припиняють надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць за рішенням Кабінету Міністрів України, прийнятим у разі забезпечення виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями умов, необхідних для реалізації повноважень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, але не пізніше 30.04.2016 року.

Отже, з аналізу наведених норм слідує, що після 30.04.2016 територіальні органи Міністерства юстиції України припинили здійснення повноважень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та суб'єктами державної реєстрації прав речових прав на нерухоме майно визначено виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, акредитовані суб'єкти.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 №204-р вирішено припинити надання утвореними Міністерством юстиції органами державної реєстрації адміністративних послуг з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 99 «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги» вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції, зокрема, Броварське міськрайонне управління юстиції Київської області.

Таким чином, з 01.05.2016 припинено надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень територіальними органами Міністерства юстиції України.

Відповідно до частини першої статті 104 та статті 609 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу.

Тобто, саме в результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) юридичної особи виникає правонаступництво - перехід майна, прав та обов'язків до юридичних осіб, що утворились внаслідок реорганізації.

Припинення юридичної особи шляхом ліквідації є підставою для припинення її зобов'язань і не передбачає правонаступництва.

Водночас, питання припинення юридичної особи публічного права, на відміну від ліквідації юридичних осіб приватного права, слід розглядати не лише в контексті припинення її майнових зобов'язань, позаяк така особа створювалась для виконання функцій держави чи місцевого самоврядування.

Відповідно, функції держави не зникають із ліквідацією юридичної особи публічного права (крім випадку повної відмови держави від виконання певних функцій, що потребуватиме відповідних змін у законодавстві), а тому, в будь-якому випадку, враховуючи принцип безперервності влади, має бути вирішено питання про «функціональне» правонаступництво юридичної особи публічного права.

У сфері державної реєстрації прав функціональним правонаступником ліквідованих територіальних органів Міністерством юстиції України є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації.

Судом встановлено, що функції у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо спірних об'єктів нерухомого майна від Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області були передані до Броварської районної державної адміністрації Київської області та відповідно до цього органу були передані й реєстраційні справи на земельну ділянку та садовий будинок.

За цих обставин суд вважає, що належним відповідачем по справі є саме Броварська районна державна адміністрація Київської області, до якої перейшли функції у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо об'єктів нерухомого майна, які знаходяться на території міста Бровари та Броварського району Київської області.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи представник відповідача підтвердив, що процедура державної реєстрації щодо спірних об'єктів нерухомого майна державним реєстратором реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції була порушена.

Відповідно до положень статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Відповідно до положень статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується обґрунтованість підстав пред'явленого позову, суд вважає, що позовні вимоги позивача належить задовольнити шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 12863528 від 06.05.2014, прийнятого державним реєстратором Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області Самсон Тетяною Володимирівною та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер, прийнятого державним реєстратором реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області Самсон Тетяною Володимирівною.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 12863528 від 06.05.2014, прийняте державним реєстратором Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області Самсон Тетяною Володимирівною.

3. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 17726677 від 04.12.2014, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області Самсон Тетяною Володимирівною.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.